UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваГромадянське суспільство: політологічний аспект (реферат)
Автор
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось15008
Скачало729
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

незалежної держави) часто при обговоренні поняття

громадянського суспільства роблять наголоси, здатні сприяти роботі

вищеназваних руйнівників. Основною вадою цих обговорень і цих наголосів

є зосередження уваги на різноманітності та диференціаціях у межах

громадянського суспільства – при нехтуванні розгляду того, що є основою

існування громадянського суспільства як чогось окремішного і більш-менш

цілісного. Ці наголоси мають два взаємопов'язаних між собою ідейні

джерела: одне з них пов'язане з просвітницьким класичним лібералізмом,

друге – з гегелівсько-марксистським перетлумаченням цього лібералізму.

Просвітництво з перебільшеним оптимізмом оцінювало здатність громадян

керуватися у своїй поведінці розумом, а тому наголошувало, що основою

утворення будь-яких громад і, зокрема, тієї громади, що має бути основою

держави, має бути розумне рішення, розумна воля.

 

Ця думка у своїх крайніх, анархістських варіантах, веде до утопії вільно

утворюваних громад та їх об'єднань, здатних на самоврядування. Хоча цей

анархістський напрямок мислення містить відомий позитивний момент,

спрямований проти всесилля централізованого бюрократичного апарату, але

його утопічність очевидна.

 

Звісно, що ліберали мусили якось відповісти на питання, яким чином мають

утворюватися ті громади, які використовують державу як засіб

самоврядування. Тобто, йдеться про творення так званих політичних

спільнот. Як з'являється і як може з'являтись така політична спільнота?

Антична політична думка це питання не ставила, бо виходила з факту

існування міста-держави (полісу). Просвітницька ж настанова шукати

розумних обгрунтувань мусила знайти розумово обґрунтовану відповідь і на

це питання. Найперша відповідь, яку ми знаходимо, скажімо, у Ж.-Ж.Руссо,

така: сувереном влади має бути "народ". У Декларації прав людини і

громадянина маємо те саме. Але щоб дати таку відповідь, народ повинен

уже існувати. Якщо послідовно триматися постулатів класичного

лібералізму, то цей "народ" мав би бути "громадянським суспільством",

яке утворилося шляхом добровільного об'єднання громадян для успішного

розв'язання "спільних справ". Але такий підхід містить віру у те, що

розум повинен бути єдиним судом у цій справі супроти людських

упереджень, почуттів, етнокультурних та релігійних успадкувань,

економічних інтересів, політичних впливів тощо. Якщо урахувати великий

спектр всіх цих чинників, які здійснюють-великий і переважно вирішальний

вплив на рішення людей щодо того, з ким і як люди мають об'єднуватись у

громадянське суспільство, то утопічність покладання на "розумну волю"

стає очевидною. Тут оживає застереження Арістотеля щодо пластичности

людини – пластичности, яка поза її оформленням ставить людину у ситуацію

вагань та невизначености (і перетворює завдання утворення політичної

спільноти у нерозв'язне). Макіавелі, що симпатизував республіканським

ідеям, мусив зайнятися проблемами політичної технології, аби якось

розв'язати проблему об'єднання Італії – технології, в якій звернення до

моралі та розуму є тільки одним і далеко не завше успішним засобом

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] 13 [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ