UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваГромадянське суспільство: політологічний аспект (реферат)
Автор
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось15072
Скачало729
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

е суспільство, проте ґрунтовних

монографій на цю тему – ні оригінальних, ні перекладних – поки що не

з'явилося.

 

Дослідники відзначають, як правило, три головні перешкоди на шляху

формування повноцінного громадянського суспільства у сьогоднішній

Україні. По-перше – це етатистська спадщина совєтських часів, звичка

населення до державного патерналізму, його громадянська пасивність та

відчуженість. По-друге – це мовно-культурна різнорідність населення, яка

великою мірою розділяє інституції громадянського суспільства за

мовно-етнічним принципом, замість робити їх загальнонаціональними /

загальногромадянськими. І, по-третє – це відсутність справжніх

економічних реформ, а отже, й відсутність економічних підстав для

емансипації громадян від тотально регулюючої, розподіляючої,

патерналістської держави. Як і в усіх домодерних суспільствах,

переважним джерелом добробуту в сьогоднішній Україні є близькість до

влади, а не справді легальна та ефективна господарська діяльність.

Відтак утвердження самодіяльного, економічно незалежного від держави і

непідвладного її примхам громадянина – як основи повноцінного

громадянського суспільства – залишається в сьогоднішній Україні

проблематичним.

 

Це не перешкоджає, однак, широкому входженню терміна «громадянське

суспільство» у пропагандистський обіг – поряд з іншими політичними

гаслами на кшталт «демократії», «ринку» та «інтеграції у Європу». З

одного боку, це наражає термін на небезпеку профанації, з іншого –

спонукає до його серйознішого теоретичного й практичного освоєння.

 

За всієї різноманітності (і непослідовності) висловлюваних сьогодні

поглядів на громадянське суспільство, ніхто вже, здається, не заперечує,

що його поява (чи відродження) в посткомуністичних країнах є вирішальним

чинником здійснення послідовних і ефективних реформ у всіх галузях.

Досить просто зіставити досвід посткомуністичного розвитку Словенії і,

скажімо, Македонії, Угорщини і Румунії, Естонії і Росії, Литви й

Білорусі, аби усвідомити, що історичні й, зокрема, громадянські традиції

відіграють важливу, коли не вирішальну роль у сьогоднішньому становищі

цих країн.

 

Україна на їхньому тлі виглядає вкрай двоїсто. З одного боку, справи тут

не такі безнадійно кепські, як в Албанії чи Таджикистані, а з іншого –

Україна безнадійно відстала за десять років від своїх найближчих, значно

ефективніших і цілеспрямованіших сусідів, як Польща й Угорщина. Ця

двоїстість України, як я намагаюся показати у своїх нарисах, великою

мірою походить із подвійної історичної спадщини, отриманої, з одного

боку, від «республіканської» Речі Посполитої та

«ліберально»-конституційної Габсбурзької монархії, а з іншого – від

«візантійсько-євразійської» Росії та тоталітарно-комуністичного СССР.

 

З одного боку, як уже зазначалося, західні українці, завдяки відносно

сприятливим умовам для соціального й національного розвитку, спромоглися

пройти в XIX столітті типовий для більшості бездержавних народів шлях

націєтворення, описаний Мирославом Грохом (1985), і вийти з «доби

націоналізму» (як означив XIX століття у своїй класичній книжці, 1962,

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] 24 [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ