UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваГромадянське суспільство: політологічний аспект (реферат)
Автор
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось15023
Скачало729
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ізму» (як означив XIX століття у своїй класичній книжці, 1962,

Ганс Коен) цілком модерною європейською нацією – з чіткою національною

самосвідомістю й повноцінним громадянським суспільством.

 

Натомість жителі Наддніпрянської України в умовах незрівнянно

репресивнішої Російської імперії (котра взагалі не визнавала українців

окремим народом) виявилися фатально затриманими чи навіть зупиненими в

своєму національному й громадянському розвиткові – на рівні домодерного

етносу з низьким рівнем національної самосвідомості й практично без

жодних громадянських інституцій. Східні й західні українці ввійшли таким

чином у XX століття як, по суті, дві різні нації, а точніше – як дві

історичні іпостасі одної нації, домодерної і модерної, – репрезентуючи

унікальний випадок синхронного співіснування діахронних, по суті, явищ.

 

Більшовицький режим, хоч нібито й «возз'єднав» українські землі в одній

державі, не згладив, а радше поглибив суттєві відмінності між «двома

Українами» – східною й західною. Практично не утискаючи українців за

етнічною ознакою (совєтська влада не відрізнялася під цим оглядом від

царської, трактуючи українців як «своїх», тобто де-факто як «різновид»

росіян), більшовики, однак, усіляко дискримінували українців за ознакою

мовною та регіональною, ставлячись до західних (і взагалі україномовних)

українців як до «націоналістів», тобто потенційних «зрадників». Не

зумівши ефективно асимілювати модерну українську націю, що сформувалася

за Збручем, більшовики досить успішно русифікували й совєтизували

домодерний український етнос на сході, прищепивши йому своє власне

(російсько-імперське) підозріливо-упереджене ставлення до «західняків»,

а відтак і до всіх їхніх ініціатив – не лише «націоналістичних»

(мовно-культурних), а й суто громадянських (суспільно-політичних,

економічних тощо).

 

А все ж навіть незначного ослаблення тотального контролю й терору з боку

Держави та, відповідно, розрідження атмосфери повсюдного страху та

підозріливості після смерті Сталіна було досить для поступового

відродження певних елементів громадянського суспільства в СССР.

«Неформальні» громадські організації – як політичного, так і

аполітичного характеру (від дисидентських груп до різноманітних

«неформальних» об'єднань – рокерів, хіпі, футбольних фанатів,

шанувальників інтелектуальних фільмів та езотеричної філософії, клубів

туристів тощо) – пережили брежнєвські репресії й бурхливо розквітли

наприкінці 80-х років, у добу горбачовської перестройки. Емансипація

новонародженого громадянського суспільства від тоталітарної держави

збіглася з емансипацією національних республік від наднаціональної

імперії. У рамках цього двоєдиного процесу відбулося природне поєднання

національно-визвольних і загальнодемократичних програм і вимог у так

званому «націонал-демократичному» русі, що виник у багатьох совєтських

республіках, включно з Україною.

 

1991 року, після розпаду СССР, з'ясувалося, однак, що ні українські

«націоналісти», ні «демократи» не є досить сильними і впливовими, щоб

відсунути від влади правлячу комуністичну номенклатуру. Незалежна

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] 25 [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ