UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваГромадянське суспільство: політологічний аспект (реферат)
Автор
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось15027
Скачало729
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ути від влади правлячу комуністичну номенклатуру. Незалежна

Україна постала, таким чином, як наслідок тактичного компромісу між

«націонал-демократами» й прагматичною частиною номенклатури (названої

згодом, не без певного перебільшення, «націонал-комуністами»). Обидва

партнери потребували одне одного, щоб визволити Україну з-під контролю

Москви й нейтралізувати протидію консервативнішої, проімперської частини

номенклатури. Контрольний пакет акцій залишився, однак, у руках

«націонал-комуністів», котрі зреклися марксизму й розпустили компартію,

проте зберегли криптокомуністичну політику, номенклатурні зв'язки,

позиції, інституції, навики мислення й поведінки.

 

Дилеми українського Фауста

 

В Україні так і не відбулося правдивої декомунізації, десовєтизації й

деколонізації, а отже, й жодних по-справжньому ефективних і послідовних

реформ не було здійснено – ні в економіці, ні, зрештою, в інших сферах.

Водночас посткомуністична номенклатура («внутрішня партія», в термінах

Дж.Орвела, вона ж – «партія влади» за Кравчука й «олігархія» за Кучми)

напрочуд успішно маргіналізувала націонал-демократичну опозицію,

кооптувавши й скомпрометувавши її лідерів і зруйнувавши її

організаційно. А головне – вона досягла неабияких успіхів у

«прихватизації» державної власності, перекачуванні грошей за кордон й

утриманні влади найрізноманітнішими засобами.

 

«Фаустівська дилема» українських націонал-демократів, спокушених

амбітним проектом «розбудови держави» (після численних історичних

невдач) під «мефістофелівським» проводом посткомуністичної номенклатури,

є тим часом центральною темою. Ідеться тут передусім про парадоксальні

наслідки їхньої внутрішньої амбівалентності і, відповідно, двоїстого

характеру їхніх цілей і їхньої політичної поведінки. З одного боку, як

«демократи» вони зобов'язані начебто захищати громадянське суспільство й

демократичні цінності від авторитарної держави. З іншого боку, як

«націоналісти» вони відчувають потребу захищати націю, себто (великою

мірою) ту ж таки державу. Поки всі загрози і для демократії, і для нації

походили ззовні, від московського «Центру», в їхній позиції не

відчувалося двоїстості. Але як тільки тоталітарна імперія розвалилася й

обидва завдання – громадянського й національного визволення – виявилися

начебто виконаними, двоїстість їхньої позиції відразу обернулася

двозначністю. У формально незалежній українській державі їм довелося

робити нелегкий вибір між двома несумісними пріоритетами: захищати і

далі демократію та громадянське суспільство від усе ще совєтської й

великою мірою антидемократичної держави, а чи навпаки – заради захисту

незміцнілої ще української держави заплющувати очі на її

криптосовєтський, олігархічно-мафійний характер і фліртувати з

некомпетентною, скорумпованою номенклатурою задля потреб вельми

сумнівної «національної єдності».

 

Ця «фаустівська дилема» вирішується націонал-демократами по-різному.

Одні з них, розчаровані «не тією» Україною, що постала на уламках УССР,

узагалі відійшли від політики; інші лишилися й далі вірними

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] 26 [27] [28] [29] [30] [31] [32]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ