UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваГромадянське суспільство: політологічний аспект (реферат)
Автор
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось15064
Скачало729
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

гархії і забезпечуючи їй відносно

безтурботне політичне існування. Не маючи, по суті, жодної позитивної

програми, жодної конструктивної візії майбутнього, ця еліта пропонує

себе суспільству на роль «найменшого зла» – роль такого собі гаранта

«поганого миру», що, як відомо, завжди кращий від «доброї війни».

Перспективи «доброго миру» при цьому навіть не обговорюються – мовби

такої можливості взагалі не існує.

 

Зрозуміло, що така еліта зацікавлена не в подоланні, а навпаки, у

поглибленні суспільної амбівалентності, атомізованості й розгубленості,

цілком слушно вбачаючи в такому неструктурованому, недорозвиненому

характері громадянського суспільства головне джерело й запоруку свого

політичного домінування. Як наслідок, Україна не має жодної послідовної,

цілеспрямованої політики – ні в економіці, ні в культурі, ні в

державному будівництві, ні в правових реформах, ні в міжнародних

відносинах, ні в будь-чому іншому. По суті, єдина виразна стратегія, яку

здійснює посткомуністична еліта, – це стратегія самозбереження і з дня

на день виживання. Вона не потребує програм і принципів, навпаки –

програми й принципи можуть лише зашкодити в політиці, що здійснюється

переважно під килимом, під столом, за лаштунками – на основі особистих

угод і групових контрактів, за законами радше кримінального, ніж

політичного світу.

 

Україна, схоже, потрапила в зачароване коло: повнокровне громадянське

суспільство й модерна нація не можуть тут сформуватися без усунення від

влади посткомуністичної олігархії; а усунути цю олігархію від влади

практично неможливо без достатньо дозрілого громадянського суспільства й

розвиненої національної самосвідомості. І все ж, як я вважаю, це порочне

коло може і мусить бути поступово розірване. Десятки дрібних, часами

невидимих чи непомітних змін у суспільстві – в освіті, культурі, засобах

масової інформації, громадських організаціях, у загальній системі

цінностей і характері поведінки – дають певні підстави для поміркованого

оптимізму.

 

Під багатьма оглядами українське суспільство справді нагадує країну

«третього світу». Чи, радше, середньовічну Європу, де передусім

політичне домінування, а не економічна діяльність, було головним

джерелом добробуту. В Україні, як і в інших республіках колишнього СССР,

економічна система базувалась і досі базується на

патерналістсько-клієнталістських взаєминах феодального, по суті, типу.

Ці взаємини передбачають високу, майже цілковиту залежність «клієнта»

(власника квазі-«приватизованого» підприємства) від ласки урядового

«патрона», котрий кидає улюбленцям (небезкорисливо, звісно) різноманітні

подачки – дешеві кредити, імпортно-експортні квоти, ліцензії, податкові

пільги тощо. Саме від цього, себто від становища «при дворі» (чи, в

постсовєтських термінах, від наявності «кінців»), а не від ефективності

господарчої, зокрема виробничої діяльності, залежить добробут

постсовєтського «підприємця», а подеколи й особиста свобода і навіть

життя.

 

По суті, йдеться про збереження в Україні «вертикальних» суспільних

взаємин совєтського, чи, краще сказати, візантійського типу. Поряд із

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] 30 [31] [32]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ