UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваГромадянське суспільство: політологічний аспект (реферат)
Автор
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось15048
Скачало729
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

не означає,

що грецька думка заперечувала будь-яку роль почуттів. Наприклад, любов

до Батьківщини, патріотизм вважається неодмінною ознакою громадянина –

це поцінування патріотизму, як важливого складника громадянської

свідомости, проходить крізь всю античну культуру.

 

Отже, громадянин, аби забезпечити спільне добро, повинен оберігати

політичну стабільність та бути патріотом. Хоча патріотизм – це передусім

почуття, але і розум легко вбачає залежність між патріотизмом та

громадянським обов'язком: про спільне добро може дбати тільки людина, що

прив'язана до даної громади (полісу). Але найскладнішим було питання про

те, яким чином мають бути узгоджені розуміння, ілюзії, потреби і т.д.

окремих людей та суспільних верств Із забезпеченням загальних передумов

їх спільного життя (руйнування яких неминуче веде до страждань). Йшлося

про знаходження принципів, на основі яких можна було б ідею спільного

добра узгоджувати із тим, як розуміють добро або щастя окремі люди та

суспільні верстви. Платон скептично ставився до уявлень людей про свої

справжні інтереси і своє щастя: звичайні люди керуються швидше

інстинктами, пристрастями, ілюзіями, а не розумним зважуванням того, у

чому полягають їх справжні життєві інтереси та їх справжнє щастя. На

цьому грунтується його ідея "філософа на троні": на чолі держави має

стояти той, хто знає, як саме забезпечити справжні інтереси звичайних

людей. Але ощасливлювати людей зверху, вирішувати за них, у чому полягає

їх власне щастя, означає відкрити дорогу диктаторам, які від імені

розуму будуть нав'язувати своє розуміння і свою волю всім іншим. Ось

чому дослідники політичної думки (зокрема Карл Попер – див. його книгу

"Відкрите суспільство та його вороги") вбачають у політичній філософії

Платона одне із джерел тоталітарних ідеологій, зокрема комунізму.

 

Вершиною античної думки в осмисленні того, яким чином має розв'язуватись

названа проблема, стала філософія Арістотеля. Арістотель відкинув

платонівську ідею філософа на троні. Кожна річ має мету в самій собі

(telos), вона прагне зберегти себе, зреалізувати свою потенцію, аби

відповідати своєму призначенню або цілі. Людина також прагне до

самозбереження (до "щастя") і самореалізація людини є важливим і

природним чинником, який не повинен ігноруватися у політиці. Разом з тим

будь-яке суспільство як деяка цілісність також прагне до самозбереження.

Мистецтво політики полягає у тому, щоб часткові цілі окремих людей і

суспільних верств примирювати таким чином, аби це не підважувало

збереженню цілого. Політична цілісність не може бути збереженою простим

ігноруванням часткових цілей. Разом з тим Арістотель зберігає і значну

долю платонівського скептицизму у ставленні до тих часткових домагань,

інтересів та ілюзій, які політик повинен узгоджувати та примирювати.

Людина, з погляду Арістотеля, є істотою пластичною або інакше

політичною. Цим вона відрізняється від будь-якої іншої речі: ось чому

просте урахування незмінної людської природи з метою збереження

суспільної цілісности і стабільности неможливе. Люди схильні висувати

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] 4 [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ