UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваГромадянське суспільство: політологічний аспект (реферат)
Автор
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось15045
Скачало729
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ьности неможливе. Люди схильні висувати

будь-які домагання та бути дуже впертими у досягненні навіть таких

цілей, які в принципі не можна узгодити. Ураховуючи цю пластичність

людини, Арістотель звертає увагу на роль установ. Йдеться, сучасною

мовою, про роль культурних, правових та державних установ у формуванні

людей, здатних без взаємного насильства розв'язувати свої суперечки

(знаходити "формули примирення"). Звідси наголос на вихованні у

політичній філософії Арістотеля. Для Арістотеля, як і для Платона,

критерієм політичної дії залишається спільне добро або справедливість.

Але Арістотель не вважає, що розуміння справедливости має розглядатися у

відриві від часткових домагань: його філософія виявила напругу між

розумом (і культурою), з одного боку, та частковими домаганнями, з

іншого. Жоден із двох боків цієї взаємодії не можна абсолютизувати. Цю

позицію можна позначити як поміркований консерватизм.

 

Арістотель, отже, додав важливу ознаку до образу громадянина.

Громадянин, аби бути здатним дбати про спільне добро, повинен

піклуватися про свою власну політичну культуру та політичну культуру

того суспільства, в якому він живе. Бо без цього часткові домагання

можуть звести нанівець будь-які зусилля окремих політиків узгодити та

примирити їх. Ця ідея Арістотеля знаходить своє продовження у римській

політичній та правовій філософії. Римський громадянин – civis – це не

тільки підданий римської імперії (не іноземець і не житель римських

колоній), який має обов'язки і права (служба в армії, участь у народних

зібраннях тощо). Він має поводиться зважено, розумно, йому властива

лояльність до держави, законослухняність, а в ставленні до своїх

громадян толерантність (civilitas). Він розуміє значення загального

правового порядку і розуміє межу права: не заборонене законом дозволене.

Він є патріотом своєї держави. Наголос на правовому порядку як основи

стабільности та на терпимости у ставленні до співгромадян знайшло свій

наслідок у сучасному застосуванні слова "цивілізація", коли цим словом

позначаються деякі універсальні технічні, етичні, політичні та правові

стандарти (які є основою для розв'язання великого кола окремих питань).

 

Наголос на політичній стабільності як важливій цінності громадянської

свідомости маємо також у політичній філософії видатного римського

політичного мисленика Ціцерона. Ціцерон розуміє труднощі, на які

наражається думка при пошуках тих принципів, які б стали основою

політичної стабільности. Все ж, твердження про неможливість знайти такі

принципи, само здатне впливати на свідомість людей, підштовхуючи

суспільство до хаосу: "Спільне добро є справою народу. Але народ не є

набором людей, зібраних разом у будь-який спосіб, а є спілкою багатьох

людей, об'єднаних згодою завдяки повазі до справедливости і участю у

творенні спільного добра".

 

Суспільне життя європейського середньовіччя і до певної міри також

політична думка цього часу може розглядатися як крок назад у порівнянні

з античним розумінням громадянина. Тут маємо втрату розмежування на

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] 5 [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21] [22] [23] [24] [25] [26] [27] [28] [29] [30] [31] [32]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ