UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75883
останнє поновлення: 2016-12-30
за 7 днів додано 0

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПолітичний режим як механізм формування та функціонування політичної влади (реферат)
Автор
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось10027
Скачало847
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

у, аби це не порушувало початків свобод, — вона і є завжди

розпуття; жоден шлях тут не замовлений, жоден напрямок тут не

заборонений. Над усім життям, над усією думкою панує принцип

відносності, терпимості, найширших допущень і визнань".

 

У цьому сила, життєздатність і одночасно слабкість демократії. У

прагненні ж позбутися закладених у ній слабкостей, виправити, замінити

формальну демократію сутнісною, соціальною чи іншою формою "щирої"

демократії імманентно присутня небезпека тоталізації шляхом злиття

суспільства і держави і відповідно знищення самої демократії. Не

випадково Ж.-Ж.Руссо, що говорив про звільнення людини, забезпечення її

безмежної свободи шляхом стирання меж між керуючими і керованими, деякі

автори небезпідставно зараховують до духовних предвісників

тоталітаризму. Так, він проголошував: "Кожен з нас віддає свою

особистість і усю свою міць під верховне керівництво суспільством, і ми

разом приймаємо кожного члена як нероздільну частину цілого".

 

За такої постановки питання не існує якої б там не було опозиції

правлячій більшості, так само як і підпорядкувань керованих керуючим.

Панує абстрактна загальна воля, якій повинні підкорятися й ті, і інші.

Руссо стверджував: “Якщо хто-небудь відмовиться коритися загальній волі,

то він буде примушений до покори всім політичним організмам, а це

означає лише те, що його силою змусять бути свободним”.

 

Однак, як справедливо відзначав німецький політолог І.Ізензеє, "примус

до істинної волі призведе до того, що в радикальній демократії в'язниця

буде називатися Libertas".

 

Багато мислителів минулого, будучи не завжди супротивниками демократії,

попереджали про її недоліки і погрозах, що таяться в ній. Примітно, що

Платон вважав демократію самою корумпованою після тиранії формою

правління. Арістотель називав демократію самою нижчою з усіх законних

форм правління, найбільшою мірою схильною перероджуватися в тиранію.

Продовжуючи цю тенденцію, І.-В.Ґете писав: “Ніщо так не відштовхує, як

більшість, тому що вона складається з купки сильних лідерів, із шахраїв,

із слабких пристосуванців, котрі асимілюються, і з маси, що рухається за

ними, не маючи ні найменшого уявлення про те, чого вона хоче”.

 

Подібних, не зовсім утішних оцінок демократії видатними мислителями

минулого безліч. Але досить відзначити, що досвід XX ст. у цілому

підтвердив правоту А. де Токвіля, який попереджав про небезпеки, що

таяться в демократії, для свободи, можливості "тиранії більшості", що

може бути не менш, якщо не більш, жорстокою, ніж тиранія деяких чи

одного. Тут доречно відзначити, що А. де Токвіль був одним з тих, хто

розглядав розвиток державно-політичних систем по шляху демократії як

неминучу закономірність. Коментуючи цю думку, П.І.Новгородцев писав у

1923 р.: “У країнах, що випробували цю форму (демократію – К. Г.) на

практиці, вона давно вже перестала бути предметом страху, але вона

перестала бути і предметом поклоніння. Ті, хто її спростовує, бачать, що

за неї усе-таки можна жити і діяти; ті, хто її цінує, знають, що, як

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] 10 [11] [12] [13] [14]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ