UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПолітичний режим як механізм формування та функціонування політичної влади (реферат)
Автор
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось9774
Скачало823
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

бод, — вона і є завжди

розпуття; жоден шлях тут не замовлений, жоден напрямок тут не

заборонений. Над усім життям, над усією думкою панує принцип

відносності, терпимості, найширших допущень і визнань".

 

У цьому сила, життєздатність і одночасно слабкість демократії. У

прагненні ж позбутися закладених у ній слабкостей, виправити, замінити

формальну демократію сутнісною, соціальною чи іншою формою "щирої"

демократії імманентно присутня небезпека тоталізації шляхом злиття

суспільства і держави і відповідно знищення самої демократії. Не

випадково Ж.-Ж.Руссо, що говорив про звільнення людини, забезпечення її

безмежної свободи шляхом стирання меж між керуючими і керованими, деякі

автори небезпідставно зараховують до духовних предвісників

тоталітаризму. Так, він проголошував: "Кожен з нас віддає свою

особистість і усю свою міць під верховне керівництво суспільством, і ми

разом приймаємо кожного члена як нероздільну частину цілого".

 

За такої постановки питання не існує якої б там не було опозиції

правлячій більшості, так само як і підпорядкувань керованих керуючим.

Панує абстрактна загальна воля, якій повинні підкорятися й ті, і інші.

Руссо стверджував: “Якщо хто-небудь відмовиться коритися загальній волі,

то він буде примушений до покори всім політичним організмам, а це

означає лише те, що його силою змусять бути свободним”.

 

Однак, як справедливо відзначав німецький політолог І.Ізензеє, "примус

до істинної волі призведе до того, що в радикальній демократії в'язниця

буде називатися Libertas".

 

Багато мислителів минулого, будучи не завжди супротивниками демократії,

попереджали про її недоліки і погрозах, що таяться в ній. Примітно, що

Платон вважав демократію самою корумпованою після тиранії формою

правління. Арістотель називав демократію самою нижчою з усіх законних

форм правління, найбільшою мірою схильною перероджуватися в тиранію.

Продовжуючи цю тенденцію, І.-В.Ґете писав: “Ніщо так не відштовхує, як

більшість, тому що вона складається з купки сильних лідерів, із шахраїв,

із слабких пристосуванців, котрі асимілюються, і з маси, що рухається за

ними, не маючи ні найменшого уявлення про те, чого вона хоче”.

 

Подібних, не зовсім утішних оцінок демократії видатними мислителями

минулого безліч. Але досить відзначити, що досвід XX ст. у цілому

підтвердив правоту А. де Токвіля, який попереджав про небезпеки, що

таяться в демократії, для свободи, можливості "тиранії більшості", що

може бути не менш, якщо не більш, жорстокою, ніж тиранія деяких чи

одного. Тут доречно відзначити, що А. де Токвіль був одним з тих, хто

розглядав розвиток державно-політичних систем по шляху демократії як

неминучу закономірність. Коментуючи цю думку, П.І.Новгородцев писав у

1923 р.: “У країнах, що випробували цю форму (демократію – К. Г.) на

практиці, вона давно вже перестала бути предметом страху, але вона

перестала бути і предметом поклоніння. Ті, хто її спростовує, бачать, що

за неї усе-таки можна жити і діяти; ті, хто її цінує, знають, що, як

усяке земне установлення, вона має занадто багато недоліків для того,

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] 10 [11] [12] [13] [14]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ