UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЛюдський вимір політики. етика і політика (реферат)
Автор
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось12828
Скачало737
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

дей, участі у владі над ними, але

насамперед — відчуття того, що ти тримаєш в руках нерв історично

важливого процесу, — здатні підняти професійного політика над

повсякденністю. Та перед ним постає питання: завдяки яким саме якостям

сподівається він бути на рівні тієї влади (якою б обмеженою не була вона

у кожному окремому випадку) і, отже, на рівні тієї відповідальності, яку

вона на нього покладає? Таким чином, ми торкаємося сфери етичних питань,

бо саме до них належить питання, якою слід бути людині, аби їй дозволено

було покласти руку на спиці колеса історії.

 

Можна сказати, що загалом три якості мають вирішальне значення для

політика: пристрасть, почуття відповідальності, окомір. Пристрасть — у

розумінні спрямованості на саму суть справи (Sachlichkeit): пристрасної

відданості “справі”, тому богові чи демонові, який вершить цю справу. Не

в розумінні такого внутрішнього способу поведінки, що його мій покійний

нині приятель Георг Зімель називав “стерильним збудженням” (воно

властиве певному типові насамперед російських інтелектуалів, — хоча,

звичайно, не всім їм) і котре нині відіграє таку помітну роль і в наших

інтелектуалів у цьому карнавалі, що його прикрашають гордим іменем

“революції”, — “романтика інтелектуальної зацікавленості”, позбавлена

будь-якого ділового почуття відповідальності. Бо одної пристрасті, якою

б справжньою вона не видавалась, тут не досить. Вона не зробить вас

політиком, якщо, будучи відданим “справі”, не ви вважатимете

відповідальність перед цією справою провідною зіркою вашої діяльності. А

для цього (і то головна психологічна якість політика) потрібен окомір —

здатність із внутрішньою зібраністю та спокоєм віддатися впливу

реальностей, інакше кажучи потрібна дистанція стосовно речей і людей.

“Відсутність дистанції” вже сама по собі є одним із смертних гріхів

будь-якого політика, — і водночас це одна з тих якостей, що їх виховують

у нинішньої інтелектуальної молоді, прирікаючи її, таким чином, на

нездатність до політики. Бо якраз тут криється проблема: як поєднати в

одній душі гарячу пристрасть і холодний окомір? Політику роблять

головою, а не якимись іншими частинами тіла або душі. І все ж відданість

політиці (якщо це не фривольна інтелектуальна гра, а справжнє людське

діяння) народжується тільки з пристрасті і живиться лише нею. Але повне

приборкання душі, яке притаманне пристрасному політикові і яке відрізняє

його від “стерильно збудженого” дилетанта, можливе тільки завдяки звичці

до дистанції — в будь-якому розумінні цього слова. “Сила” політичної

“особистості” передусім означає наявність у неї вищезгаданих якостей.

 

Тому щодня й щогодини політик мусить долати в собі цілком тривіальну,

занадто людську ваду — звичайнісіньке марнославство, смертельного ворога

усякої самовідданості справі і всякої дистанції, у даному разі —

дистанції щодо самого себе.

 

Марнославство — річ дуже поширена, від неї повністю не вільний, мабуть,

ніхто. А в академічних та вчених колах це свого роду професійна хвороба.

Але стосовно вчених, то ця риса, якою б антипатичною вона не видавалася,

-----> Page:

[0] [1] [2] 3 [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ