UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЛюдський вимір політики. етика і політика (реферат)
Автор
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось12851
Скачало737
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

риса, якою б антипатичною вона не видавалася,

все ж є відносно невинною, у тому розумінні, що марнославство в принципі

не стає на заваді науковій діяльності. Цілком інша справа з політиком.

Він працює, прагнучи влади як необхідного засобу. Тому “інстинкт влади”,

як його прийнято називати, справді належить до нормальних якостей

політика. Гріх проти святого духу його покликання починається там, де

прагнення влади стає неділовим (unsachlich), перетворюючись на предмет

особистого самозахоплення, замість того щоб служити виключно “справі”.

Бо у сфері політики є, зрештою, два різновиди смертельних гріхів:

байдужість до суті справи (Unsachlichkeit) і (що часто, але не завжди

поєднане з нею) безвідповідальність. Марнославство, тобто потреба

якомога частіше самому з'являтися на першому плані, найдужче спокушає

політика впасти в один із цих гріхів або в обидва разом. Що більше

демагог змушений розраховувати на “ефект”, то більшою буде для нього

небезпека стати штукарем або не брати на себе відповідальності за

наслідки своїх дій і цікавитись лише тим, яке “враження” він справляє.

Його байдужість до суті справи зумовлює те, що він прагне тільки

блискучої видимості влади, а не справжньої влади, а його

безвідповідальність веде до того, що він прагне лише насолоджуватись

владою як такою, без будь-якої змістовної мети. Бо хоча, або, точніше,

саме тому, що влада є необхідним засобом (а тому прагнення її — одна з

рушійних сил усякої політики), — не може бути більш згубного

перекручення політичної сили, аніж похвальба владою з боку вискочня і

марнославне хизування почуттям влади, взагалі будь-яке поклоніння владі

як такій. “Політик самої лише влади”, культ якого ревно прагнуть

створити і в нас, може діяти досить енергійно, проте фактично його

діяльність спрямована у порожнечу і безглуздя. Щодо цього критики

“політики влади” цілком мають рацію. Несподівані внутрішні катастрофи

типових носіїв таких переконань засвідчують, яка внутрішня слабкість та

неміч ховається за цими хвалькуватими, проте абсолютно порожніми

жестами. Вони є результатом вищою мірою жалюгідної і поверхової

чванливості стосовно сенсу людської діяльності, що цілком чужа знанню

про той трагізм, з яким насправді переплетене усяке діяння, і насамперед

— діяння політичне.

 

Правда полягає в тім, і це основний факт усієї історії (детальніше ми

цього тут не торкаємось), що кінцевий результат політичної діяльності

часто, ні, навіть регулярно, виявлявся у цілком неадекватному, нерідко

парадоксальному відношенні до її первісного сенсу. Проте, якщо

діяльність мусить мати якусь внутрішню опору, то неможливо, щоб цей сенс

— служіння справі — був відсутній. Як саме мусить виглядати справа,

служачи якій, політик прагне влади і використовує владу, — це питання

віри. Він може служити цілям національним або загальнолюдським,

соціальним і етичним або культурним, мирським або релігійним, він може

спиратися на глибоку віру у “проґрес” (байдуже, у якому розумінні) або ж

холодно відкидати віру такого ґатунку, він може претендувати на служіння

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] 4 [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ