UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЛюдський вимір політики. етика і політика (реферат)
Автор
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось12830
Скачало737
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

тендувати на служіння

“ідеї” або ж, принципово відкидаючи згадані претензії, служити зовнішнім

цілям повсякденного життя, — одначе якась віра мусить мати місце завжди.

У противному разі — і це абсолютно вірно — прокляття нікчемності

створіння тяжіє і над зовні могутніми політичними успіхами.

 

Із сказаного вище випливає, що ми вже перейшли до обговорення останньої

з порушених тут проблем: проблеми етосу політики як “справи”. Якому

професійному покликанню може відповідати вона сама, зовсім незалежно від

її цілей, у загальному контексті життєвої моральної економіки? Яким

буде, так би мовити, етичне місце, звідки ведеться її родовід? Тут,

звичайно, зіштовхуються найглибші світоглядні принципи, між якими треба,

зрештою, вибирати. Отож візьмімося рішуче за проблему, яку щойно знову

поставили, на мій погляд, цілком неправильно.

 

Але насамперед звільнімося від однієї абсолютно тривіальної

фальсифікації. Йдеться про те, що етика спочатку відігравала щодо

моральності вищою мірою фатальну роль. Наведемо приклади. Рідко буває,

щоб чоловік, відвертаючи своє кохання від однієї жінки і спрямовуючи

його до іншої, не відчував потреби виправдатись перед самим собою,

кажучи: “Вона була не варта мого кохання”; або: “Вона мене розчарувала”,

— або ж вишукуючи якісь інші “підстави”. Для простої ситуації: “він

більше її не кохає, і жінка мусить це витримати” — нешляхетність вишукує

“законне виправдання” у ще більшій нешляхетності: чоловік, претендуючи

на якісь права, прагне звалити на жінку не лише нещастя, а й неправоту.

Точнісінько таким чином діє і вдалий еротичний конкурент: противник

мусить бути нікчемою, інакше він не був би переможений. Але очевидно, що

й після будь-якої переможної для когось війни маємо ту саму ситуацію,

коли переможець із дурною впертістю висловлює претензію: я переміг, бо я

правий. Або якщо хто-небудь, зазнавши серед страхіть війни душевного

надлому, замість того щоб просто сказати: “Це вже було занадто!” —

відчуває потребу виправдатись перед собою за свою втому від війни і

робить підміну: “Я тому не міг цього стерпіти, що змушений був воювати

за аморальну справу”. Така ж ситуація і з переможеним у війні. Замість

того щоб, наче старі баби, шукати після війни “винних”, слід було б —

там, де сама структура суспільства спричинила війну,— із суворою

мужністю сказати противникові: “Ми програли війну — ви її виграли. З цим

тепер усе вирішено. Давайте ж вести мову про те, які з цього слід

зробити висновки відповідно до тих ділових інтересів, які були задіяні,

і — що найголовніше — з погляду тієї відповідальності перед майбутнім,

яка лежить передусім на переможцеві”. Все інше є недостойним і мститиме

за себе. Нація стерпить ущемлення її інтересів, але не стерпить образи

її гідності, особливо коли це роблять із попівською впертістю. Кожен

новий документ, що з'являється на світ десятиріччями пізніше, призводить

до того, що з новою силою здіймається недостойний галас, розпалюються

ненависть і гнів, — замість того щоб із завершенням війни поховати її

хоча б у моральному розумінні. Це можливо лише завдяки орієнтації на

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] 5 [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ