UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЛюдський вимір політики. етика і політика (реферат)
Автор
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось12833
Скачало737
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

прірва існує між тим, коли діють відповідно до максими етики

переконання, — мовою релігії: “Християнин робить, як належить, а щодо

наслідків покладається на Господа”, — або ж діють згідно з максимою

етики відповідальності: треба відповідати за (передбачувані) наслідки

своїх дій. Як би переконливо не доводили синдикалістові, який керується

етикою переконання, що внаслідок його дій зростуть шанси на успіх

реакції, посилиться пригнічення його класу і загальмується піднесення

цього класу — на нього це не справить жодного враження. Коли наслідки

вчинку, який випливає із чистого переконання, виявляться поганими, то

відповідальність за це переконана людина перекладатиме на світ, на

дурість людську, на волю Божу, який створив людей такими, — тільки не на

саму себе. Навпаки, той, хто керується етикою відповідальності, зважає

якраз на отакі пересічні людські вади, — бо він, як слушно зауважив

Фіхте, не має ніякого права розраховувати на їхню доброту і

досконалість, він не здатний звалювати на інших наслідки своїх вчинків,

оскільки міг їх передбачити. Така людина скаже: “Ці наслідки спричинені

моїми вчинками”. Той, хто сповідує етику переконання, відчуває себе

відповідальним лише за те, щоб не згасало полум'я чистого переконання, —

наприклад, полум'я протесту проти несправедливості соціального порядку.

Роздмухувати його знову й знову — ось що є метою його вчинків, які

абсолютно ірраціональні з погляду можливого успіху і можуть та повинні

цінуватися лише як приклад.

 

Але й цим проблему ще не вичерпано. Жодна у світі етика не може

ігнорувати того факту, що досягнення “гарної” мети у багатьох випадках

пов'язане з необхідністю примиритися з використанням морально сумнівних

чи принаймні небезпечних засобів та з можливістю і навіть ймовірністю

неґативних побічних наслідків; і жодна у світі етика не може сказати,

коли і в якому обсязі “гарна” мета “освячує” етично сумнівні засоби та

побічні наслідки.

 

Головним засобом політики є насильство, і наскільки важливою може бути з

етичного погляду напруженість між засобами і метою, можна судити хоча б

з того, що, як відомо, революційні соціалісти (цімервальдської

орієнтації) уже під час війни сповідували принцип, який можна точно

сформулювати так: “Коли ми змушені будемо вибирати: або ще кілька років

війни, а потім революція, або ж мир зараз, але ніякої революції, — то ми

виберемо ще кілька років війни!” На наступне ж запитання: “Що може дати

ця революція?” — будь-який вправний у науках соціаліст відповів би, що

про перехід до господарства, яке в його розумінні можна назвати

соціалістичним, немає й мови, і що знову-таки мусить постати буржуазне

господарство, яке могло б лише усунути феодальні елементи і рештки

династичного правління. Отож за такого скромного результату — “ще кілька

років війни!” — треба було б сказати, що навіть при дуже стійких

соціалістичних переконаннях можна відмовитись від мети, яка вимагає

подібних засобів. Але у випадку з більшовизмом і спартаківщиною, взагалі

з революційним соціалізмом будь-якого ґатунку, справа виглядає саме так,

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] 8 [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ