UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЛюдський вимір політики. етика і політика (реферат)
Автор
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось12797
Скачало732
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ґатунку, справа виглядає саме так,

і, звичайно, вищою мірою сміховинно звучить, що ці напрямки морально

засуджують “диктаторських політиків” старого режиму за те, що вони

використовують ті ж самі засоби, — як би не виправдовувалась відмова від

їхніх цілей.

 

Там, де йдеться про проблему освячення засобів метою, етика переконання,

здається, взагалі зазнає краху. Адже логічно у неї є лише можливість

відкидати будь-яку поведінку, що застосовує морально сумнівні засоби.

Але в реальному світі ми знову й знову бачимо приклади, коли той, хто

керується етикою переконання, перетворюється раптом на хіліастичного

пророка, — як, приміром, ті, хто, проповідуючи “любов проти насильства”,

у наступну мить закликають до насилля (до останнього насильства, яке

мало б привести до знищення усякого насильства взагалі), — точнісінько

так само, як наші військові казали солдатам при кожному наступі: цей

наступ — останній, він дарує нам перемогу і, отже, мир. Прихильник етики

переконання не терпить етичної ірраціональності світу. Він є

космічно-етичним “раціоналістом”. Кожен, хто знає Достоєвського, мусить

пам'ятати сцену з Великим інквізитором, де ця проблема здобула правильне

висвітлення. Неможливо носити під одним капелюхом етику переконання й

етику відповідальності або ж етично декретувати, яка мета мусить

освячувати які засоби (при умові, що цьому принципові взагалі робляться

якісь поступки).

 

Глибоко мною шанований за безсумнівну щирість його переконань колеґа

Ф.В.Ферстер, з політичними поглядами якого я, втім, не можу погодитись,

вважає, нібито він обійшов у своїй книзі ці труднощі завдяки простій

тезі: з добра може виходити тільки добро, а із зла — зло. У такому

випадку, звичайно, вся ця проблематика просто б не існувала. Та виглядає

дивним, що через 2500 років після “упанішад” така теза усе ще змогла

з'явитися на світ. Не лише увесь хід світової історії, а й будь-яке

неуперед-жене вивчення повсякденного досвіду свідчить про протилежне.

Прадавньою проблемою теодицеї якраз і є питання: чому ж це сила, що її

зображують воднораз всемогутньою і благою, змогла створити такий

ірраціональний світ безвинного страждання, безкарної несправедливості та

безпросвітної дурості? Або вона не є тим, або не є іншим; або життям

керують зовсім відмінні принципи відшкодування і відплати (що їх ми

можемо тлумачити метафізично), або ж такі, що повік недоступні нашому

розумінню. Саме проблема досвіду ірраціональності світу була рушійною

силою всякого релігійного розвитку. Індійське вчення про карму і

перський дуалізм, первородний гріх, предетермінізм і Deus absconditus

(потаємний Бог) — усі вони виросли із цього досвіду. І перші християни

досить точно знали, що світом правлять демони, і що той, хто пов'язує

себе з політикою — тобто із владою і насильством як засобами, — укладає

пакт із диявольськими силами, і що стосовно його вчинків не буде вірним

те, що із доброго виходить тільки добре, а із зла — зле, а часто буде

якраз навпаки. Хто не бачить цього, той у політиці справді дитина.

 

-

 

ў

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] 9 [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ