UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСвіт політики та природа політичного (реферат)
Автор
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось10712
Скачало479
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

у сферу держави.

 

Класика в принципі припускає, що громадянськи відповідний спосіб життя –

це неполітичний спосіб життя. Люди, що поважають себе, не покладають

своїх надій на державу: вони вирішують свої проблеми самостійно. Тут

необхідно зауважити ще один постулат ліберальної класики: про “природну

людину” і “природний стан”. Просвітники XVIII ст. схильні були

ототожнювати цивільний стан із природним станом. Головну проблему вони

бачили в тому, щоб усунути “штучні” феодальні установи, що сковують волю

“природної людини”, (“розумного егоїста”). Цей просвітницький забобон

дожив до наших днів. Наші реформатори з подачі своїх західних учителів

теж ототожнювали “економічну людину” з “природною” і тому сподівалися,

що як тільки будуть прибрані “штучні перешкоди” тоталітарного порядку,

сам собою виникне цивільний стан із усіма його атрибутами – ринком,

відносинами партнерства і т.ін.

 

Незабаром прийшло гірке розчарування: тотальний відступ держави як

суспільного регулятора відкрив дорогу не відносинам партнерства, а

відносинам ледь не тотального пограбування, обману і насильства.

 

І справа зовсім не в тому, що такою є специфіка пострадянського

населення, яке відвикло від цивільної саморегуляції і самодіяльності.

Сучасні аналітики, уважно вивчаючи умови економічного старту на Заході,

установили, що ринкові відносини засновані не на природному стані, а на

правовому. Тільки право заспокоює експропріаторські наміри “сильних” і

ставить їх у ситуацію, коли здобути бажану “споживчу вартість” вони

можуть тільки вступивши у відносини партнерського обміну з іншими. Таким

чином, у правовому стані сила більше не приносить дивідендів. Цінності й

установки цивільного партнерства не даються від народження і не входять

у генетичну програму природного “розумного егоїзму”, а випливають з

досвіду правового стану, що знецінює голу силу. У світлі цього ми

змушені по-новому глянути на політичну сферу: вона не є винятковим

притулком невдах, не здатних існувати за нормами партнерського обміну,

через що вони звертаються до влади за заступництвом; вона є притулком

усіх, зберігаючи суспільство від стихії насильства. Отже, ліберальний

принцип “держава-мінімум” має потребу в уточнюючій інтерпретації: для

підтримки нормальних партнерських відносин потрібна правова невсипущість

держави, що запобігає порушенню правил гри.

 

Якщо знову вдатися до аналогії з грою, то вимальовується образ держави

як судді, якому категорично заборонено втручатися на користь однієї з

команд, але настільки ж категорично ставиться в обов'язок неухильно

стежити за тим, щоб не було порушення правил. Політика, таким чином,

виступає як інноваційний процес виробництва нових владних статусів і

впливів у межах універсальної (загальнообов'язкової) правової норми. У

цьому розумінні правомірно говорити про єдиний політико-правовий

комплекс. Політика поза правом самознищується, тому що стихія сили або

руйнує цивілізоване суспільство, або веде до диктатури, що виключає

нормальну партійно-політичну змагальність. Таким чином, основне питання

-----> Page:

[0] 1 [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ