UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75883
останнє поновлення: 2016-12-30
за 7 днів додано 0

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСвіт політики та природа політичного (реферат)
Автор
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось11080
Скачало488
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

що випливають з

дискретності соціального простору-часу, у якому зіштовхуються і

чергуються якісно різні культурно-історичні типи. Але при цьому

політична прогностика спирається не на статичну морфологію культури, а

на культурну динаміку, пов'язану з більш-менш гострими реакціями

культури на однобічності й крайності попередніх зразків соціального

досвіду. Іншими словами, політична історія моделюється за законами

драми, де сьогодення розглядається як виклик, а майбутнє — як відповідь

на нього. Колишні прогностичні установки, що спираються на ключове

поняття об'єктивних тенденцій, припускають відому монотонність у

розвитку історичного часу. Весь досвід Нового часу спростовує ці чекання

монотонності, “неухильного проходження” і т.ін. Навпаки, ми періодично

спостерігаємо, як у відповідь на одні крайнощі виникають інші,

протилежні, і разом вони утворюють фази визначеного історичного циклу,

підставою якого є маятниковий ефект культури.

 

(...( Тут ми маємо справу з відомим апріорізмом у політичній історії,

рух якого можна заздалегідь передбачити у вигляді реакції майбутнього на

крайнощі сьогодення. Ключове в даному контексті поняття крайнощів указує

на одну загальну властивість посттрадиційного суспільства: його

соціокультурну нестабільність, що змушує безупинно говорити про зміну

епох, поколінь, ідеологій і т.п. Міф про безупинний поступальний рух –

лінійна версія прогресу являє собою свого роду компенсацію цієї

нестабільності. І чим сильніше те чи інше покоління зачаровується цим

міфом, безвідповідально експериментуючи з історією під заставу деяких

вищих історичних гарантій, тим більш гіркі розчарування і несподіванки

його очікують. Реальний досвід підказує нам, що соціальні

експериментатори скоріше перебувають у всесвіті Н.Вінера, у якому

найбільш ймовірним станом є не стійкий висхідний розвиток, а хаос. В

історії у людини немає гарантій: майбутнє може бути влаштоване краще за

минуле, але може виявитися і значно гіршим за нього. Звідси випливає ще

один методологічний постулат політичної прогностики: про політику як

ризикову діяльність, що ніколи не дає гарантованого результату. Постулат

про негарантованість політичної дії методологічно пов'язаний з більш

загальними концепціями сучасної посткласичної науки, що, на відміну від

колишнього лапласівського детермінізму, оперує такими ключовими

поняттями, як складність, нелінійність, невизначеність.

 

Постулат невизначеності (стохастичності) орієнтує прогностику убік від

колишніх презумпцій класичного раціоналізму, що змушують очікувати від

нащадків зразків усе раціональнішого поводження, а від майбутнього – усе

більшої безхмарності. Зрозуміло, ті інвестиції в майбутнє, що закладає

сучасна цивілізація у вигляді матеріальної бази економічного росту й

інфраструктури, зв'язаної з наукою й освітою, створюють відомі гарантії

захисту від хаосу й несподіваних провалів у варварство. Але, як свідчить

новітній досвід, ці гарантії носять не абсолютний, а лише відносний

характер. Можливі такі повороти в культурі й зрушення у системі

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] 13 [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ