UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСвіт політики та природа політичного (реферат)
Автор
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось10685
Скачало477
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

пираючись на специфічний “континентальний”

досвід, вважає, що влада не локалізується у власне політичній сфері.

Вона переслідує нас усюди: у родині, у школі й університеті, у лікарні й

у клубі. Усюди ми зіштовхуємося з асиметрією впливу, що виражається в

тім, що А впливає на Б сильніше, ніж Б на А. Влада, таким чином,

виступають як універсальні суспільні відносини. Тому наука про владу,

якщо вона бажає не бути жертвою ілюзій, повинна усюди “розкривати

всюдисущий мікроб влади”, що створює специфічну лихоманку в людських

відносинах.

 

Влада може демонструвати себе, як вона це робить у власне державній

сфері, але вона може впливати приховано.

 

Обов'язок аналітика, згідно М.Фуко, – зривати маску влади, особливо в

тих сферах, де про панування і підпорядкування говорити не прийнято. У

такій парадигмі політологія виступає як наука про співвідношення

формальних і неформальних можливостей влади, маючи на увазі насамперед

те, що останні за обсягом обов'язково перевищують перші. На цій підставі

предметом політології визначається владний вимір будь-яких сфер

громадського життя, а сама вона виступає як міждисциплінарна теорія, що

поєднує політичну економію, політичну демографію, політичну

культурологію і т.ін.

 

Зовсім інакше предмет політології виступає в парадигмі Г.Беккера. Цей

представник чиказької школи схильний “максималізувати” ліберальний

принцип “держава-мінімум”, припускаючи, що розвиток нормального

цивільного суспільства супроводжується безупинним поетапним скороченням

прерогатив влади. Цивілізований процес розуміється як процес заміщення

владних відносин відносинами цивільного партнерства – аж до повного

згортання влади. Тут, як бачимо, ліберальна традиція сходиться з

марксистською, що очікує “повного відмирання” держави і політики. У цій

парадигмі політична наука виступає не полі-, а монодисциплінарною, тому

що передбачається, що влада локалізується винятково у державній сфері і

вивчення її не вимагає залучення інших наук, крім науки про політичну

владу як таку.

 

Цікаво, що реальний політичний процес відрізняється циклічністю, причому

різні його фази то більше відповідають “парадигмі Фуко”, то “парадигмі

Беккера”. Скажімо, соціал-демократична (чи кейнсіанська) фаза припускає

“"велику” соціальну державу, що активно втручається в суспільне й

економічне життя. Навпаки, як правило, консервативна (монетаристська)

фаза, що слідує за нею, супроводжується критикою “завищених” соціальних

зобов'язань держави, згортанням відповідних програм і витрат. На цьому

етапі реванш бере “парадигма Беккера”. Насправді, як нам

представляється, обидві парадигми зв'язані відносинами додатковості.

Подібно фізиці, що описує ту саму реальність то мовою теорії поля, то

мовою корпускулярної теорії, політологія може описувати владу в її

інституціональних формах, коли вона являється нам зримо

(“корпускулярно”), а може – у позаінституційних формах, коли вона

ховається у сферах неформального впливу і контролю. (...(

 

Політична наука постійно балансує між “парадигмою інтересів” і

“парадигмою цінностей”. Хотілося б застерегти від поспішного винесення

-----> Page:

[0] [1] [2] 3 [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16] [17] [18] [19] [20] [21]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ