UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75883
останнє поновлення: 2016-12-30
за 7 днів додано 0

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваВлада та держава як осьові елементи світу політики (реферат)
Автор
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось12352
Скачало876
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

і аскеза, станові перегородки й ієрархії – усе це просвітниками

XVIII ст. розглядалося як “штучні” рамки, що стискують енергію й

ініціативу “природжених підприємців”. Передбачалося, що нове буржуазне

суспільство соціалізує людину такою, якою вона є – з її “розумним

егоїзмом”, прагненням до щастя, бажанням бути самій собі господарем. Від

неї не вимагається нічого зверх того, що укладається в рамки розумного

егоїзму: ніяких “подвигів святості” – героїки, жертовності,

самовідданості.

 

У цьому складається, напевно, найстійкіша ілюзія буржуазної епохи. Ця

епоха не проблематизує суспільне буття людини: по-перше, усі соціальні

зв'язки вона зводить до мінімуму (концепція “робінзонади”), а по-друге,

вважає забезпечення цього мінімуму само собою зрозумілим. Однак весь

досвід переходу від традиційного до сучасного суспільства свідчить, що

найважчою проблемою є соціалізація посттрадиційної людини.

 

Традиційна людина була соціальна: дотримувалась норм спільноти – у силу

свого майже повного підпорядкування традиції й авторитету старших. Її

лояльність і довготерпіння значною мірою базувалися на уявленнях про

непорушність світобудови. “Аллах визначив міру творіння за п'ятдесят

тисяч років до того, як Він створив небо і землю...” Цей уривок з

мусульманського джерела (Хадіс Мусліма) відбиває загальну для всіх

традиційних соціумів презумпцію непорушності земного порядку як

причетного до вищого – божественного й космічного.

 

У посттрадиційному суспільстві людина відкриває свою свободу в історії.

І як завжди буває в таких випадках, ейфорія першовідкриття

супроводжується завищеними очікуваннями й ілюзіями будь-чого. Крім того,

катастрофа традицій і норм супроводжувалася (і супроводжується сьогодні

в суспільствах, що переживають посттрадиційну фазу) вивільненням таких

асоціальних стихій і енергій, що далеко виходять за рамки “розумного

егоїзму” і загрожують розривом самої тканини людських відносин. Таким

чином, виявилося, що люди зобов'язані своєю суспільною стабільністю або

традиції – поки вона жива і регулює їхні відносини, або державі як

центральній ланці політичної системи, що упорядковує і приборкує

суспільні стихії, які вирвалися назовні.

 

У певному сенсі можна сказати, що в суспільстві тим більше місця займає

політика, чим менше місця залишилося в ньому для церкви, традиції і

сімейного авторитету.

 

У посттрадиційному суспільстві не менше політики, як передбачала

ліберально-просвітницька концепція “природної людини”, а більше

політики, тому що енергія, що вивільняється з-під традиційної опіки,

підлягає регулюванню за допомогою особливих політико-правових

технологій. Це не означає, що усі види соціальної енергетики,

вивільненої в результаті катастрофи традиціоналізму, потрапляють у сферу

власно політичного регулювання. Між політичною системою і системою

громадянського суспільства розгортається свого роду стратегічна гра, у

якій ролі й позиції партнерів постійно змінюються.

 

Порівняльний аналіз різних посттрадиційних суспільств показує, що існує

кілька типів такої гри, які відбивають як особливості

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] 14 [15] [16]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ