UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваВлада та держава як осьові елементи світу політики (реферат)
Автор
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось12019
Скачало863
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

аскеза, станові перегородки й ієрархії – усе це просвітниками

XVIII ст. розглядалося як “штучні” рамки, що стискують енергію й

ініціативу “природжених підприємців”. Передбачалося, що нове буржуазне

суспільство соціалізує людину такою, якою вона є – з її “розумним

егоїзмом”, прагненням до щастя, бажанням бути самій собі господарем. Від

неї не вимагається нічого зверх того, що укладається в рамки розумного

егоїзму: ніяких “подвигів святості” – героїки, жертовності,

самовідданості.

 

У цьому складається, напевно, найстійкіша ілюзія буржуазної епохи. Ця

епоха не проблематизує суспільне буття людини: по-перше, усі соціальні

зв'язки вона зводить до мінімуму (концепція “робінзонади”), а по-друге,

вважає забезпечення цього мінімуму само собою зрозумілим. Однак весь

досвід переходу від традиційного до сучасного суспільства свідчить, що

найважчою проблемою є соціалізація посттрадиційної людини.

 

Традиційна людина була соціальна: дотримувалась норм спільноти – у силу

свого майже повного підпорядкування традиції й авторитету старших. Її

лояльність і довготерпіння значною мірою базувалися на уявленнях про

непорушність світобудови. “Аллах визначив міру творіння за п'ятдесят

тисяч років до того, як Він створив небо і землю...” Цей уривок з

мусульманського джерела (Хадіс Мусліма) відбиває загальну для всіх

традиційних соціумів презумпцію непорушності земного порядку як

причетного до вищого – божественного й космічного.

 

У посттрадиційному суспільстві людина відкриває свою свободу в історії.

І як завжди буває в таких випадках, ейфорія першовідкриття

супроводжується завищеними очікуваннями й ілюзіями будь-чого. Крім того,

катастрофа традицій і норм супроводжувалася (і супроводжується сьогодні

в суспільствах, що переживають посттрадиційну фазу) вивільненням таких

асоціальних стихій і енергій, що далеко виходять за рамки “розумного

егоїзму” і загрожують розривом самої тканини людських відносин. Таким

чином, виявилося, що люди зобов'язані своєю суспільною стабільністю або

традиції – поки вона жива і регулює їхні відносини, або державі як

центральній ланці політичної системи, що упорядковує і приборкує

суспільні стихії, які вирвалися назовні.

 

У певному сенсі можна сказати, що в суспільстві тим більше місця займає

політика, чим менше місця залишилося в ньому для церкви, традиції і

сімейного авторитету.

 

У посттрадиційному суспільстві не менше політики, як передбачала

ліберально-просвітницька концепція “природної людини”, а більше

політики, тому що енергія, що вивільняється з-під традиційної опіки,

підлягає регулюванню за допомогою особливих політико-правових

технологій. Це не означає, що усі види соціальної енергетики,

вивільненої в результаті катастрофи традиціоналізму, потрапляють у сферу

власно політичного регулювання. Між політичною системою і системою

громадянського суспільства розгортається свого роду стратегічна гра, у

якій ролі й позиції партнерів постійно змінюються.

 

Порівняльний аналіз різних посттрадиційних суспільств показує, що існує

кілька типів такої гри, які відбивають як особливості

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] 14 [15] [16]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ