UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваВлада та держава як осьові елементи світу політики (реферат)
Автор
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось11973
Скачало861
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ючових понять: влада,

могутність, сила, авторитет, насильство. Для Арендт це панування є

фальсифікованим і фальсифікуючим тлумаченням влади, що розуміється як

влада примусу, як влада людини над людиною. Оце ж, значить, Арендт і

витягла свою власну концепцію влади з неосяжної полеміки з

квазітотальністю політичної філософії. Якби хтось бажав і далі

заперечувати їй, мовляв, вона веде суперечку лише з традицією, а не з

наукою (це буде, як ми переконаємося, аргументація Хабермаса), той мав

би попередньо віддати їй ту данину справедливості, що насамперед вона

мислить проти неосяжної традиції. Годі вже казати, ніби не дістається

від неї на горіхи грекам і римлянам, ба навіть християнам, – де там!

Самі греки визначали форми урядування як варіанти в системі панування

людини над людиною: один, кілька, більшість. Що ж стосується євреїв та

християн, то їхня імперативна концепція права (яка, наполягає Арендт, не

є єдиним спадком, що вони залишили по собі) утримує їх у межах того

самого чарівного кола панування людини над людиною. А на другому краю

історії ми знаходимо анонімне правління бюрократії, що є просто

пом'якшеним варіантом панування.

 

У такому разі, спитає хтось, чим узаконюється це визначення влади як

чогось такого, що не є пануванням? Чи вкарбоване воно в якомусь там

платонівському небі ідей? Зовсім ні – зауважать тоді ті критики, котрі

завжди підозрюють якесь висування традиції як аргумент: Арендт, мовляв,

спирається на якусь іншу традицію, отже, вона грає традицією проти

традиції. Й справді, читаємо в її праці “Про насильство”: “Існує,

одначе, й інша традиція та інша термінологія, й вони є не менш

стародавні й гідні шани”. На що ж вона посилається? Звичайно ж, на

славетну ізономію Солона й Перікла та на римське civitas. От вам і

заперечення ностальгії! Але зрозуміймо гаразд дві речі: polis, civitas

ніколи не становили справжньої альтернативи для ідеї панування, як це

видно з античної класифікації систем урядування; до того ж ці поняття

функціювали завдяки спиранню на концепцію авторитету, про що ми скажемо

трохи далі, ба на кілька концепцій влади-авторитету, які є мертвими й

архімертвими для нас і які, проте, треба тут сказати, не створюють

більше авторитету. Але суть не в цьому: історичні орієнтири Ханни Арендт

є головним чином не грецькими або латинськими, а модерними, ба навіть

сучасними. Спочатку Арендт воскрешає, перебігаючи від одного до іншого

мислителя американської революції, відтак французької, ту ідею, що

завдання революції полягає в заміні панування над людиною волею народу,

в тому, щоб покласти край пануванню здійсненням волі народу, дарма що у

цих мислителів схиляння людини перед законом божественним або моральним

ще зберігає оту плутанину між владою і пануванням. Але справжніми

історичними віхами для Арендт є сучасні виплески народної влади,

ілюстраціями яких виступають народні ради (...(. Ось вам і інша

традиція, що, на відміну від традиції панування, складається з

уривчастих виникнень, повстань, насмілюся сказати, з невдалих спроб,

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] 4 [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ