UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваВлада та держава як осьові елементи світу політики (реферат)
Автор
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось11966
Скачало861
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

об,

певною мірою суто віртуальних (...(

 

(...( звернімося до другого концепту, який ми, оглядаючи чільні концепти

політичної філософії Ханни Арендт, свідомо тримали осторонь: це поняття

авторитету. Яким же є його співвідношення з поняттям влади-потужності?

Як уміщується воно третьою складовою між владою-потужністю та

насильством? Яке світло кидає наша гіпотеза роботи над владою як такою,

що є присутнім забутим політичної дії, на складне співвідношення між

владою та авторитетом, ба навіть на двозначність позиції Арендт щодо

авторитету? В есе “Про насильство” авторитет фігурує серед розглядуваних

ключових концептів: “Авторитет, що означає найневідчутніший з-поміж цих

феноменів і що через це стає приводом для помилкового вживання терміна,

може прикладатися до особи – бо ж можна говорити про особистий

авторитет, наприклад, у стосунках між батьками й дітьми, а то ще

авторитет може становити атрибут інституцій, як, наприклад, у випадку з

римським сенатом (auctoritas in senatu) або з церковною ієрархією

(який-небудь священик може і в стані сп'яніння дати цілком чинне

відпущення гріхів). Його суттєвою характеристикою є те, шо особи, від

яких вимагається послух, визначають авторитет беззастережно; у цьому

випадку немає зовсім ніякої потреби у примусі або умовлянні... Авторитет

може підтримуватися лише настільки, наскільки є та інструкція або та

особа, еманацією яких він є. Зневага також є найбільшим ворогом

авторитету, а сміх для нього – найстрашніша загроза”. По прочитанні цих

рядків може видатися, ніби авторитет більш пов'язаний з пануванням, а не

з владою. Але поправка на визнання й шану, з виключенням примусу та

умовляння, знов веде авторитет у напрямку до влади. Достеменно саме ця

невизначеність точного місця авторитету в концептуальній мережі й

становить інтригу. Й справді, трохи далі читаємо: “Інституційована

влада-потужність часто маскується під авторитет, вимагаючи негайного та

беззастережного визнання; за відсутності цього не змогло б функціювати

жодне суспільство”. Ми правильно прочитали: “маскується під владу”; чи ж

йдеться тут про якесь тло, з тих, що заважають розгадати істинну природу

влади? Співвідношення тут складніше. Як засвідчує есе “Що таке

авторитет?”, оприлюднене в “Кризі культури”, тут йдеться не про щось

таке, що ми назвали “показником”, “слідом”, “тлом” або “приховуванням”,

а про такий собі додаток, що обернувся для нас нестачею, – одне слово,

про таку собі проміжну станцію, яка є водночас і необхідною, і

неможливою.

 

Вже перша заява, яку ми вичитуємо в цій статті, насправді майже збиває з

пантелику. Треба, каже Арендт, питатися не про те, що таке авторитет, а

про те, чим він був, оскільки він зник із сучасного світу разом з

безліччю моментів спільного для всіх досвіду – досвіду автентичного та

незаперечного. Що ж воно таке зникло у такий спосіб і що означає ця

порожнеча?

 

Що зникло, так це триєдність “релігія – традиція – авторитет”, про яку

говориться, що авторитет становить у ній найсталіший складник, оскільки

він репрезентує постійність, тривалість або, якщо можна так висловитися,

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] 5 [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ