UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваВлада та держава як осьові елементи світу політики (реферат)
Автор
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось11943
Скачало859
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

постійність, тривалість або, якщо можна так висловитися,

витривалість. То коли ж вона панувала, ця триєдність? Ну, якщо не у

греків, то у римлян. Авторитет – це римська ідея. Цей момент потребує

деякої уваги; у параграфах, присвячених грекам, йдеться не про політичну

практику еллінів, не про їхні дії або про владу, що впроваджує polis, а

про спробу Платона та Арістотеля дати цій ідеї філософське узаконення, –

про спробу, яка, згідно з Арендт, закінчилася цілковитим фіаско. Є з

чого подивувати для початку; але, як на Ханну Арендт, філософи завжди

закінчували невдачею, оскільки вони не поривали з реальною практикою

громадян, піддаючися спокусі надати тій практиці зовнішнього

виправдання. Звідки й випливає приголомшлива заява, буцімто у Платона,

кого як-не-як мають за фундатора політичної філософії, знаходимо саму

лише медитацію на тему конфлікту між філософією та полісом. Чому ж? Ну,

мовляв, тому, що філософія, визволяючи людину з печери, уводить її до

царини розбірливих Ідей, раціональний примус яких не діє на велику

кількість осіб. Філософи розуміють ті Ідеї, а юрба – ні. То що ж треба

робити, коли ти – філософ, щоб керувати юрбою? Три речі:

 

1) переформулювати теорію Ідей відповідно до словника тиранії: у випадку

філософа-царя Ідеї стають заходами з усіма належними заборонними й

репресивними імплікаціями (підтвердження чому Ханна Арендт добачає в

непомітному переростанні неполітичної Ідеї Прекрасного в, Ідею Добра,

яка, на її думку, функціює по суті лише в політичному контексті, що є

вельми спірним);

 

2) перенести в політичну царину моделі панування, запозичені в приватній

царині: постаті пастуха, пілота, лікаря, господаря дому;

 

3) зробити політичний вжиток з міфів застрашливої функції, головним

чином з такого собі пекла, зарезервованого для вигнання туди лихих

людей, – одне слово, з міфів, що призначають страхові перед потойбічним

певну політичну функцію. Спекулятивна невдача Платона означає, якщо я

правильно зрозумів, що концепт авторитету є від самого початку погано

обгрунтованим, оскільки він є трансцендентним щодо земної царини влади.

Ця невдача лишається чільним внеском греків до поняття авторитету, адже,

здається, Арістотелеві не пощастило краще обгрунтувати авторитет: він

більше не вірить в ідеї і всі його моделі панування лишаються

запозиченими з неполітичної царини, здебільшого з царини виховання

дітей, – отже, у відповідності до нон-егалітарного відношення,

невластивого для спільноти рівних.

 

Необхідно не випускати з уваги цю філософську невдачу греків, щоб

справедливо поцінувати ту похвалу, яку Арендт співає римлянам. Це ж вони

водночас і думали, і діяли під знаком аисtoritas. Але що це для них

означає? Неперебутну енергію заснування Міста: аb Urbe condicia. У цій

енергії початку міститься іп писе (в ущільненому вигляді) зчеплення

триєдності “авторитет – релігія – традиція”. Якщо авторитет є першою в

цій основі, то релігія є тим, що безпосередньо сполучене з нею через

зв'язок шанобливості, а традиція – опосередковано, через передання

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] 6 [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ