UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваВлада та держава як осьові елементи світу політики (реферат)
Автор
РозділПолітологія, політика, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось12018
Скачало863
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

авленому і влади-авторитету, і супутньої їй свідомості, так, щоб

джерело авторитету перевищувало владу, а також тих, хто при владі, це

означає знову стикатися, без захисту традиційних і, таким чином,

самоочевидних поведінкових зразків, з елементарними проблемами людського

співжиття”. Якщо я правильно зрозумів, це означає знову підпасти під

владу, що не мала б ніякого іншого авторитету, крім того, що надається

їй засновницькою згодою співжиття. Оце тут, звичайно, й виявляється одна

з тенденцій тексту Ханни Арендт про авторитет. Цим вона, здається,

випереджає пропоноване Клодом Лефортом тлумачення демократії, а саме:

такий режим, що усвідомлює порожнечу свого заснування й, отже,

приречений цією порожнечею на ризик обговорення, на залагодження

конфліктів шляхом переговорів. Але мені не віриться, щоб Арендт

погодилася зайти так далеко: надто вже вона наголошувала на

скороминущості влади та на завжди поновлюваній згоді, на якій та влада

покоїться, щоб не залишитися в пошуках такого заснування, яке було б

відмінне від цієї згоди, заснування, яке б “підносило” й таким чином

авторизувало цю згоду.

 

Чи ж не підпадає таким чином Арендт під друге звинувачення, яке висунув

проти неї Хабермас: побачивши, як істину підмінюють думкою-опінією, чи

не накидає вона традицію на джерело законності? Сказати щиро, я в це не

вірю. З Арендт можна говорити не про авторитет традиції, а про якусь

традицію авторитету. Я тут не вдаюся ні до якої гри слів. Тільки в такій

політичній філософії, що протиставляє критику практиці, існує особлива

проблема істини, стосовно якої авторитет традиції однозначно є ворогом.

Стосовно цього Хабермас помилився, вибравши не того супротивника: він

звертається до Лео Штрауса або до Гадамера, але не до Арендт. І справді,

в такій філософії, для якої політична практика й керування

думками-опініями зберігають за собою останнє слово, існує проблема

традиції авторитету, тобто пошук влади, такої тендітно-скороминущої та

леткої; проблема еквівалента – для кожної доби – римського досвіду

заснування. Оскільки не буває згоди без заснування, заснування, хоч як

це парадоксально, не робиться, а повторюється. Чи ж є розв'язок для

цього парадокса? Ось в якому напрямку, як на мене, Арендт провадить свій

пошук. Шанси на успіх, тобто на встановлення тривкого режиму, мають

тільки ті революції, яким щастить утвердитися за допомоги попередніх

засновницьких заходів, адже всі революції утверджуються отаким взаємним

чином, звеличуючися кожна за рахунок засновницької амбітності інших.

Саме у цьому розумінні існує певна традиція авторитету. Це – закон

прецеденту в ланцюзі вибухів влади. Чи існує бодай один режим, який би

не утвердився якимсь попереднім революційним актом, що для нього

дорівнює заснуванню? На мою думку, саме в цьому співвідношенні між

заснуванням та нововведенням криється таємниця, куди більша, ніж загадка

співвідношення між владою та насильством, від якої ми відштовхувалися, –

таємниця, яка чи не включає в себе ту, піддатливішу, що займала нас так

довго. Чи ж розгадали ми ту таємницю, ми, хто наступного року збирається

-----> Page:

[0] [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] 9 [10] [11] [12] [13] [14] [15] [16]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ