Реферат на тему:
Проведення соціометрії у колективі службовців виправної установи
Професійна діяльність пенітенціарного психолога формально включає не
лише роботу з різними групами спецконтингенту, але і з службовцями УВП.
Зокрема вона полягає у вивченні соціально-психологічної атмосфери у
колективах і підрозділах службовців, роботу з новоприбулими, контроль за
їх професійною адаптацією.
Спираючись на наш досвід, можна стверджувати, що більшість з цих завдань
пенітенціарний психолог у спромозі вирішити шляхом проведення
соціометричного дослідження (соціометрії).
Соціометрія є одним з головних соціально-психологічних методів, які
призначені для дослідження структури міжособової взаємодії у стійких і
тривалих колективах, виявлення у їх структурі малих неформальних груп,
діагностики психологічного клімату у колективі тощо. Соціометрія, як
показала практика, є найбільш зручною діагностичною методикою для роботи
пенітенціарного психолога.
Дослідження за цим методом має включати декілька головних етапів: 1)
Підготовча фаза (визначення об’єкта та предмета дослідження,
встановлення соціометричних критеріїв); 2) Збір інформації – створення і
тиражування соціометричних карток, заповнення їх членами колективу
(власне опитування), збір карток; 3) Фаза обробки – обробка інформації,
створення соціометричної матриці (таблиці) і соціограми, обчислення
соціометричних індексів – індивідуальних та групових; 4) Створення звіту
і архівація отриманих даних.
Нижче читач познайомиться з рядом практичних порад щодо проведення
соціометрії.
Об’єктом соціометрії, як правило, є соціально-психологічні аспекти
взаємин співробітників досліджуваного колективу, а предметом – почуття
їх взаємної трудової симпатії і антипатії, психологічний статус кожного
з них.
На фазі підготовки психологу вкрай бажано повідомити адмі-ністрацію
(начальника відділу тощо) про намір провести дане дослідження,
роз’яснивши мету, майбутній хід його проведення, висвітливши специфіку
очікуваних результатів і спосіб поводження з ними. Як показує практика,
грамотний керівник, знайомий принаймні з елементами знань щодо
психологічної культури у колективі, після бесіди з психологом сам буде
зацікавлений у регулярній соціометрії довіреного йому структурного
підрозділу. Це у свою чергу дасть психологу змогу заручитися формальною
підтримкою процедури, що вкрай важливо для специфіки пенітенціарної
установи.
Наступним кроком соціометрії є визначення критерію, за яким повинне
проводитися подальше вивчення об’єкту та предмету дослідження. Частіше
за все соціометричним критерієм виступає пріоритетність у обиранні
товариша (колеги) по роботі. Відзначимо, що критеріїв може бути
декілька, проте вже при двокритеріальному дослідженні (здійснювалася
спроба паралельно продіагностувати пріоритетність вибору товариша при
неформальному спілкуванні поза службою) ми (і респонденти також)
зустрілися з певними семантичними і когнітивними труднощами їх
розмежування.
Далі психолог, послуговуючись визначеним критерієм, повинен розробити і
розмножити персональні соціометричні картки для інтерв’ювання
співробітників. При їх складанні слід уникати прямих запитань, які
наведені у загальній літературі з психологічної діагностики (на кшталт
“Хто тобі більше подобається у якості колеги?” тощо) і визначати
критерій опосередковано, завуальовано задаючи інші запитання (див. Рис.
4.1.) – інакше існує ризик виникнення комічних ситуацій, які у тому
числі підривають авторитет дослідника.
Досвід також показав, що опитування необхідно проводити наодинці з
респондентом, гарантуючи йому сувору конфі-денційність інформації і
дійсно дотримуючись її (!). Кількість пріоритетних осіб (прізвищ) чітко
встановлюється інструкцією до методики – у даному випадку вона складала
3 людини (чисельність колективу – близько 30 чоловік).
Термін збору результатів, як правило, складає 8-9 робочих днів без
значних втрат робочого часу на інші види роботи.
Практика показала, що у загальному списку осіб, серед яких респондент
повинен здійснити вибір, не повинно бути прізвищ представників
адміністрації – інакше формальні ньюанси відносин перешкоджатимуть
щирому виразу суб’єктивного ставлення. У нашому випадку ми виключили
начальника та інспекторів відділу соціально-психологічної роботи зі
спецконтингентом.
Рисунок 4.1. Приклад соціометричної картки
Відзначимо, що для респондентів може стати проблемою вказання антипатій
(з різних причин), проте, гарантуючи конфіденційність відповідей, це
утруднення можна подолати.
На основі відповідей на питання соціометричних карток дослідник формує
дані соціометричної таблиці (соціоматриці), в якій відмічає, кому даний
респондент віддає перевагу (напроти певного прізвища доцільно ставити
“+”), а кого наділяє ознакою антиавторитетності (відповідно, знак “-“)
(див. Рис 4.2.).
Після заповнення соціометричної таблиці соціометричні картки
рекомендується знищити – архівувати і зберігати їх недоцільно, бо
збільшується ризик випадкового порушення конфіденційності, до того ж
матриця (таблиця) є більш зручною для архівації і компактною формою, що
сукупно відбиває зміст всіх карток.
Рисунок 4.2. Фрагмент соціометричної таблиці.
Як бачимо, до наведеної на прикладі матриці крім знаків вибору включені
дані про експансивність кожного члена колективу (останній стовпець),
зазначена сума позитивних, негативних і обох виборів, які отримав кожний
з респондентів (три нижніх рядка) – ці дані будуть необхідні психологові
при визначенні ряду показників предмета дослідження.
Наступним кроком аналізу отриманої інформації є створення соціограми.
Цей етап є одним з найцікавіших, бо готова соціограма нагадує
“моментальне фото” взаємин у колективі. Складається вона доволі просто –
на великому аркуші паперу (доцільно брати папір стандарту А3) малюють
невеликі нумеровані кола – номер на кожному колі повинен співпадати з
номером по порядку члена колективу у соціоматриці. Між колами за
допомогою лінійки і лекала, креслять стрілки, які відбивають симпатії та
антипатії суб’єктів вибору – для розрізнення цих двох якостей доцільно
користуватися олівцями двох контрастних кольорів або двома типами ліній,
наприклад, суцільною та штрих-пунктиром. При створенні соціограми слід
звертати особливу увагу на взаємні симпатії та взаємні антипатії, які
потрібно виділяти на малюнку більш широкою суцільною лінією. Таке
виділення взаємних виборів дозволить дослідникові зокрема ідентифікувати
неформальні групи, їх структуру, лідерів та динаміку. На рисунку 4.3.
наведено приклад фрагменту соціограми довільного типу, який, на нашу
думку, є найпростішим та наприйнятнішим для психолога пенітенціарної
установи.
Вже з наведених фрагментів добре видно, як формуються малі неформальні
групи, виникають феномени лідерства та аутсайдерства.
Рисунок 4.3. Фрагменти соціограми довільного типу
6
??2??????????????За рівнем емоційної експансивності (кількості виборів
кожного члена групи) можна робити висновки щодо згуртованості колективу,
його зрілості, перспектив.
Ясна річ, повна соціограма дає цілісну картину по усьому колективу на
даний момент часу. Її аналіз – надзвичайно цікава, але доволі кропітка
робота, утруднити яку може брак досвіду. Зокрема до плутанини у
соціограмі може призвести її неохайний вигляд. Цього можна запобігти,
створивши “чорнову версію” соціограми, а вже потім – “чистову”, у якій
неформальних лідерів доцільніше поміщати ближче до центру аркушу, а
аутсайдерів – ближче до його краю (можна й по центру, але нижче за
лідерів – див. рисунок 4.3.) – це значно поліпшить зовнішній вигляд
готового продукту, а також помітно полегшить інтерпретацію рисунка,
зробивши її практично наочною.
Слід відзначити, що важливим видом соціометричного дослідження одного й
того ж колективу є лонгетюд – тивале за часом простеження одних і тих же
параметрів.
При дотриманні постійності шаблону рисунка соціограми і проведенні
досліджень через однакові проміжки часу (скажімо, щокварталу),
експериментатор легко отримає цікавий муль-типлікаційний ефект. Крім
цього психолог здобуде нову інформацію, яка особливо важлива для
соціо-психологічних прогнозів при перестановці кадрів тощо.
Якщо аналіз соціограми має певний елемент суб’єктивності, то більш
об’єктивну інформацію про стан об’єкту дослідження психолог отримає при
обчисленні соціометричних статусів (індексів) співробітників за
формулою:
Нагадаємо, що соціометричний статус – індивідуальний індекс, що показує
в числовому вираженні ступінь авторитетності певного члена колективу або
ступінь негативного відношення до нього. Числове значення індексу
показує приблизну частку членів колективу, які віддають співробітнику
вибір певної якості. Так індекс «+», який дорівнює 0,1 показує, що в
даному колективі приблизно кожний десятий вважає дану людину
авторитетною для себе. Наведемо приклад оформлення даних щодо
соціометричного статусу членів колективу.
Таблиця 4.1. Приклад оформлення даних щодо соціометричного статусу
службовця
Ясна річ, неформальні лідери малих неформальних груп отримають більші
позитивні статуси авторитетності, а в аутсайдерів будуть мати місце або
значні негативні або надзвичайно низькі позитивні і негативні індекси.
Подальшою роботою у межах соціометричного дослідження є підрахування
групових індексів колективу. У спеціальній літературі наведена велика їх
кількість, проте найбільш важливими для колективів пенітенціарних
службовців є, на наш погляд, індекси згуртованості групи, взаємності
симпатії та взаємності антипатії.
Індекс згуртованості групи показує відносне число взаємних позитивних
виборів групи, іншими словами, він показує, на скільки відсотків група є
згуртованою (від максимального стану згуртованості). Цей індекс
підраховується за формулою:
Gg – взаємність групи за результатами позитивних взаємних виборів;
А ji – число позитивних взаємних зв’язків в групі;
N – кількість членів групи
Індекси взаємності симпатії та антипатії показують “щільність” цих
почуттів у даному колективі. Вони підраховуються за формулами:
відповідно, де Р-і та Р+і – персональні статуси службовців
Визначення наведених індексів дозволить дослідникові здобути значиму для
соціально-психологічного аналізу інформацію.
Наступним етапом соціометричного дослідження є складання звіту і
архівація даних.
Практика показала, що найбільш прийнятною формою звітності є друкований
текст, який має включати дані про досліджуваний колектив, а також
термін, підставу, мету дослідження. На початку звіту слід зазначити, що
він, як і переважна більшість психологічної документації, має обмежений
доступ (є конфіденційним).
Далі слід подати стислу формальну характеристику колективу, яка б
відбивала його структуру, підлеглість, чисельність тощо. У кінці звіту
мають бути зазначені дані про виконавця і керівну особу, яка
ознайомилася зі звітом.
Змістова частина звіту повинна містити структурні компоненти стосовно
аналізу соціограми, соціологічних статусів та групових індексів.
Фахівцеві необхідно пам’ятати, що наводнювати текст специфічними
термінами є поганим смаком для науковця будь-якого рівня – справжній
психолог мусить вміти пояснювати явища та процеси без надмірного
використання спеціальної лексики.
При заповненні звіту надзвичайно важливим моментом є дотримання
головного правила психолога – “НЕ ЗАШКОДЬ !”. Це значить, що інформація,
яка буде подана для читання третім особам (нехай і обмеженій кількості
таких осіб) не повинна зашкодити респондентам і досліджуваній групи в
цілому.
Звіт також не повинен давати можливість для двозначностей тлумачення,
містити незакінчених думок, бути складним для розуміння, натякати на
продовження думки читача у негативний для особи чи колективу бік. Що ж
стосується висвітлення явищ аутсайдерства, конфліктності, антипатій
тощо, які не є позитивними феноменами, то психолог, ясна річ, не повинен
їх приховувати. Але власне ставлення, емоції науковець також не має
права ні демонструвати, ні натякати на них – тому стиль тексту повинен
бути суто констатуючий, а висновки не повинні містити безапеляційних
негативних оцінок.
Професійна діяльність у пенітенціарній установі показала, що звіт про
проведену соціометрію краще за все друкувати у одному екземплярі, який
за необхідності (чи за прямим розпорядженням) надається для ознайомлення
керівним особам і повертається до психологічного архіву.
Зберігати звіти зручніше за все у непрозорих паперових конвертах у теці
або швидкозшивачі. Конверти повинні бути розташовані за хронологічним
порядком. Власне архів повинен являти собою недоступну для
спецконтингенту і сторонніх осіб ємність (наприклад, сейф досить
значного об’єму), яка має пристрої для опечатування та ін. – згідно
режимних вимог.
Закінчуючи опис наших know how стосовно практики соціометрії у
колективах службовців ДДУПВП, ще раз акцентуємо увагу читача на тому, що
найбільшу цінність мають лонгетюдні дослідження (ми проводили
соціометрію щоквартально). Саме при порівнянні декількох послідовних
соціограм і звітів можна простежити безліч цікавих явищ, наприклад:
– рух малих неформальних груп (їх об’єднання навколо найбільш шанованих
та авторитетних осіб – за умов грамотного керівництва, чи розпад – при
відсутності у керівника ознак психологічної та організаційної
культури);
– тенденції ставлення до окремих членів колективу (скажімо,
новоприбулих);
– вираженість феномену неформального лідерства і аутсайдерства, їх
залежність від різних об’єктивних та суб’єктивних чинників;
– динаміку персональних статусів членів колективу, об’єктивних даних
про його згуртованість.
* * *
Загалом психологові треба постійно пам’ятати, що результати
соціометричного дослідження повинні служити орієнтирами для
поміркованого, виваженого і грамотного впливу на колектив з метою
поліпшення психологічного клімату у ньому, що неминуче відіб’ється на
продуктивності праці тощо.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
