UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСуспільно-політичне та духовне життя українського народу в повоєнний період (реферат)
АвторРоман
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось6074
Скачало661
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

на тему:

 

Суспільно-політичне та духовне життя українського народу в повоєнний

період.

 

Основу політичної структури України в повоєнний період складала партія.

Знесилена війною, відроджуючи країну, вона відроджувала і себе. В першу

чергу КП(б)У звернула увагу на необхідність швидкого відновлення своїх

лав. Якщо чисельність комуністів в Україні в 1945 р. становила 200 тис.,

то на початок 1947 р. – 561 тис. (було досягнуто її довоєнної

чисельності), на кінець 1950 – 716 тис., на початок 1953 р. – 782 тис.

чоловік.

 

Але знов треба зазначити, що це відродження відбувалося в умовах

тоталітарної системи. Головний орган ВКП(б) – Політбюро після війни

працював несистематично. В кадровій політиці Сталін все робив сам. Він

навіть визначав представництво від парторганізацій на ХІХ з’їзд партії.

 

На суспільному житті українського народу в післявоєнні роки відбилися

догматизм і диктат, які зміцніли в умовах культу особи Сталіна, коли

абсолютизвалися адміністративно-командні методі керівництва суспільним

життям. В ідеології перемога над фашизмом використовувалася для

насадження сталінізму. Відбулася не тільки сталінізація ідеології, але й

сталінізація всього духовного життя. Все, що суперечило сталінізму,

оголошувалось ворожим. Вийшла ціла низка постанов про літературу, театр,

науку тощо. Це постанови “Про журнали “Звезда” і “Ленинград”, “Про

кінофільм “Большая жизнь” та інші, які стали своєрідним сигналом нової

ідеологічної атаки.

 

У повоєнний час в Україні теж починається хвиля ідеологічних репресій.

Її перший напрям здійснювався під гаслом боротьби проти “націоналізму”.

Вже у 1946 р. ЦК КП(б)У ухвалив ряд постанов “Про перекручення і помилки

у висвітленні української літератури в “Нарисі історії української

літератури”, “Про журнал сатири і гумору “Перець”, “Про журнал

“Вітчизна” та інші. Всі ці документи, як правило, містили три ключові

тези: критика “націонілізму”, заходи про надостатнє висвітлення у

художній творчості проблем сучасності; заклик до розгортання

більшовицької критики і самокритики.

 

Особливо активізувалась боротьба з “націоналізмом” із призначенням

Л.Кагановича у 1947 р. на посаду першого секретаря ЦК КП(б)У. В серпні

1947 р. на пленумі Спілки радянських письменників було започатковано

брутальну критику письменників: М.Рильського за доповідь “Київ в історії

України”, твори “Мандрівка у молодість”, “Київські октави”, статтю

“Річниця Шевченка”, Ю.Яновського через роман “Жива вода”, І.Сенченка за

повість “Його покоління”.

 

Поштовхом до нової хвилі критики творчої інтелігенції стала редакційна

стаття газети “Правда” від 2 липня 1951 р. “Проти ідеологічних

перекручень в літературі”. У цій статті популярний вірш В.Сосюри “Любіть

Україну”, написаний у 1944 р., називався в основі своїй ідейно порочним

твором.

 

Переслідувалися не тільки письменники. Гострій критиці піддавалися

представники мистецтва Б.Лятошинсский, М.Вериківсь-кий, К.Данькевич,

О.Довженко.

 

1947 рік став часом посилення ідеологічної атаки на українських

науковців. Л.Каганович створив групу для перевірки роботи Інституту

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ