UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСуспільно-політичне та духовне життя українського народу в повоєнний період (реферат)
АвторРоман
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось6091
Скачало661
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

ович створив групу для перевірки роботи Інституту

історії Академії Наук України. У 1943-1944 рр. групою авторів цього

інституту було видано “Нариси історії України”. Тепер їх звинуватили у

відході від большивицького принципу партійності, у антинауковості,

відродженні ключових ідей історичних концепцій В.Антоновича та

М.Грушевського, у висвітленні історії України ізольовано від історії

Росії.

 

Справжня ж суть усіх цих критичних зауважень полягала у відстоюванні

офіційною владою монополії на трактування історичного процесу, що є

однією з важливих умов функціонування будь-якої тоталітарної системи.

 

Засуджувались і вилучались з культурного й наукового обігу твори

В.Винниченка, Б.Грінченка, М.Грушевського, М.Куліша та інших, які

оголошувались “засновниками і провідниками буржуазно-націоналістичних”

концепцій та шкіл. Послідовне відстоювання офіційною владою монополії на

визначення пріоритетних напрямів у науці та тотальний ідеологічний

контроль рельєфно прослідковуються у ході широкомасштабних дискусій з

питань філософії, мовознавства, політичної економії, які було розгорнуто

в 40-50-х рр. Прикладом диктату в науці стала сесія Всесоюзної Академії

сільськогосподарських наук (серпень 1948 р.), яка піддала нищівній

критиці генетику, що завдало величезної шкоди розвиткові сільського

господарства.

 

Другий напрям кампанії морально-політичного тиску на суспільство

відкриває розгорнута з кінця 1948 р. боротьба проти “низькопоклонства”

перед Заходом, а згодом – проти “космополі-тизму”. Ці кампанії

переслідували ряд цілей: посилити культурно-ідеологічну ізоляцію країни,

не тільки розколоти інтелігенцію, а до певної міри протиставити її

іншим соціальним групам; розпалити шовіністичні та антисемітські

настрої; відновити важливий фактор функціонування тоталітарної системи –

образ внутрішнього ворога, що у роки війни дещо відійшов у тінь.

 

Боротьба проти “низькопоклонства перед Заходом” й “космополітизмом”

особливо посилилась після публікації в газеті “Правда” редакційної

статті “ Про одну антипатріотичну групу театральних критиків” (січень

1949 р.). Відомі літератори єврейського походження О.Борщагівський,

А.Гозенпуд, І.Стебун та ін. були звинувачені в антипатріотизмі, в

схилянні перед Заходом, у замовчуванні зв’язків культури українського і

російського народів та ін. В березні 1949 р. відбувся пленум правління

Спілки радянських письменників України з порядком денним “До кінця

розгромити космополітів-антипатріотів”. Все це переросло у відверту

антисемітську кампанію, пошуки єврейського націоналістичного підпілля.

Багато єврейських письменників, вчених, художників було репресовано за

звинуваченням у “космополітизмі”.

 

Горезвісна кампанія боротьби з “космополітизмом” привела до

ряду негативних наслідків: у літературі та театрі по суті зникло поняття

мистецької школи; поглибилась ізоляція від надбань західної культури;

остаточно щезла атмосфера творчої змагальності; літературна та

театральна критика фактично перетворилася із засобу стимулювання

творчості на засіб втримання митців у рамках офіційного “соціального

-----> Page:

[0] 1 [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ