Реферат на тему:
Східні слов’яни
Зміст
1 Початкові спогади
2 Політична організація
3 Торгівля
4 Археологічні досліджування
5 Перелік східнослов’янських племен
5.1 Південно-західна група племен (праукраїнці)
5.2 Північна група племен (прановгородці)
5.3 Північно-західна група племен (прабілоруси)
5.4 Північно-східна група племен (південні праросіяни)
Східнослов’янські племена – група слов’янських племен, розташована на
території сучасної України, Білорусі та Росії, предками яких були анти й
дуліби (волиняни), вони проживали на території між Карпатами, Прип’яттю
та Середнім Подніпров’ям. Археологічне дослідження простежується від
населення празької культури V-VII ст. Розселення цієї людності та її
безпосередніх нащадків, носіїв лука-райквецької культури, в усіх
напрямках започаткувало в VI-IX ст. південну, західну та східну гілки
слов’янства.
Початкові спогади
Про одне з державних об’єднань арабський літописець Х століття Аль
Масуді писав так: “З-поміж цих народів один за давніх часів мав владу,
князь його звався Маджак, а сам народ валінана (Valinana). Цьому
народові за давніх часів корилися всі інші слов’янські народи, бо влада
була його, а інші князі його слухалися”.
Протягом VI-VIII століттях східнослов’янські племена або союзи племен
переросли у феодальні князівства, відомі в історичній літературі під
назвою «літописні племена» або «племінні князівства», а також
територіальні князівства, до яких належали різні племена або їхні
частини. Центрами таких князівств були міста: у полян – Київ, в
ільменських слов’ян – Новгород, у кривичів – Смоленськ та Полоцьк,
усіверян – Чернігів та ін. Згодом утворилася ранньосхіднослов’янська
держава Русь
Східнослов’янських поселень існувало багато, хоч за розмірами вони були
невеликими. Села будувалися за два-чотири кілометри одне від одного і
налічували від 4 до 70 дерев’яних жител. Кожна нова група поселень
виростала на відстані 50—70 кілометрів. У центрі зводилися ґорода, тобто
укріплені фортеці, що служили для захисту, проведення племінних сходів і
культових обрядів. Східнослов’янські землі рясніли сотнями таких
обнесених частоколом населених пунктів. Тому скандінави називали ці
землі «Гардарікі», що значить «країна укріплень».
Політична організація
ло незначним, а земля й худоба вважалися спільною власністю численних
сімей. Східні слов’яни були знані як непохитні й загартовані воїни,
здатні витримувати мороз і спеку, споживати мінімум їжі. Відчуваючи себе
невпевнено на відкритих рівнинах, вони вважали за краще воювати у лісах
і байраках, де часто влаштовували засідки. Впертість і витривалість були
їхніми найбільшими перевагами як у війні, так і під час миру.
Торгівля
Торгівля у східних слов’ян розвивалася слабко. Проте у VIII ст. їй дали
поштовх купці зі Сходу й зокрема араби-мусульмани, що стали проникати у
східнослов’янські землі. В обмін на дорогоцінні метали, тонкі сукна,
ювелірні вироби східні слов’яни могли запропонувати традиційні плоди
своєї землі: мед, віск, хутра, а також рабів. Останній товар араби
цінили над усе. Торгівля ця процвітала наприкінці VIII ст., коли у
зносини зі східними слов’янами ввійшли тюркські племена хозарів, котрі
заснували унікальну торговельну імперію в пониззі Волги та на
Каспійському узбережжі й пізніше прийняли іудаїзм. Деякі слов’яни,
зокрема сіверці, вятичі та поляни, були змушені сплачувати хозарам
данину. Дедалі більше виходячи з ізоляції, східні слов’яни вступали у
нову важливу добу своєї історії.
Археологічні досліджування
Знані з “Повісті минулих літ” літописні слов’янські племена протягом 20
ст. плідно досліджувались археологами. Найбільш показовими для
етно-культурної диференціації східнослов’янських племен виявилися
металеві прикраси традиційного жіночого костюму і перш за все скроневі
кільця. Ще сто років тому О.О.Спицин показав, що цим племенам властиві
срібні півтораобертові кільця перстеневого типу, сіверянам – спіральні,
дреговичам – зернисті, радимичам – семипроменеві, в’ятичам –
семилопатеві, кривичам – браслетовидні, ільменським словенам –
ромбощиткові.
Перелік східнослов’янських племен
З літопису відомі такі східнослов’янські племена:
Південно-західна група племен (праукраїнці)
? Білі Хорвати й Лучани — в Галичині
? Дуліби й Волиняни — над горішнім західнім Бугом.
? Деревляни — в лісах по Горині, Прип’яті й Дніпру.
? Поляни — над Дніпром, у теперішній Київщині.
? Сіверяни й Сівери — по Десні й лівих допливах середнього Дніпра
(частково праросіяни).
? Уличі — між Дністром та Бугом.
? Тиверці — на південний захід від уличів, над Дністром, аж до моря.
Північна група племен (прановгородці)
? Ільменські словени
Північно-західна група племен (прабілоруси)
? Дреговичі
? Кривичі (частково прановгородці).
? Радимичі (частково південні праросіяни).
Північно-східна група племен (південні праросіяни)
? В’ятичі
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
