Реферат
на тему:
Український романтизм
План
Вступ
Романтизм в літературі
Романтизм в музиці
Романтизм в театрі
Література
Вступ
Романти?зм (фр. romantisme) — ідейний рух у літературі, науці й
мистецтві. Визначальними для романтизму стали ідеалізм у філософії і
культ почуттів, а не розуму, звернення до народності, захоплення
фольклором і народною мистецькою творчістю, шукання історичної
свідомості й посилене вивчання історичного минулого (історизм), інколи
втеча від довколишньої дійсности в ідеалізоване минуле або у вимріяне
майбутнє чи й у фантастику. Романтизм призвів до вироблення романтичного
світогляду та романтичного стилю і постання нових літературних жанрів —
балади, ліричної пісні, романсової лірики, історичних романів і драм.
Своїми ідеями і настановами, зокрема наголошуванням народності і ролі та
значення національного у літературі і мистецькій творчості, романтизм
відіграв визначну роль у пробудженні й відродженні слов’янських народів,
зокрема українського. Першими виявами українського романтизму були:
видана 1818 у Петербурзі «Грамматика малороссийского наречия» О.
Павловського і збірка М. Цертелева «Опыт собрания старинных,
малороссийских песней» з висловленими в них думками про глибоку
своєрідність і самостійність української мови й української народної
поезії. До виявів українського передромантизму зараховують також виданий
у Москві 1827 збірник «Малороссийские песни» М. Максимовича і балади П.
Гулака-Артемовського («Твардовський» і «Рибалка», 1827). Український
романтизм виник не так як реакція проти не надто значного в українській
літературі класицизму, а проти наявних у ній тоді бурлескних і
травестійних традицій і розвинувся у великій мірі під впливом
поглибленого вивчення народної творчості, з одного боку, та писань
російських і польських романтиків — з другого. Зокрема чималий вплив на
утвердження романтизму в українській літературі мали українські школи в
російській і польській літературах. В російській літературі провідними
представниками української школи були не тільки захоплені українською
екзотикою (природою, історією, народним побутом і творчістю) росіяни (К.
Рилєєв, О. Пушкін, Ф. Булґарін), але й численні українці, що писали
російською мовою (О. Сомов, М. Маркевич, Є. Гребінка й особливо М.
Гоголь). Визначальними були українські теми й українські екзотичні
сюжети також для творчості польської української школи”— романтиків А.
Мальчевського, Б. Залєського й С. Ґощинського.
Романтизм в літературі
Становлення українського романтизму відбувалося паралельно з розвитком
таких ділянок науки, як етнографія і історія, виявом чого були збірки
етнографічних і фолкльорних матеріалів — українських народних пісень М.
Максимовича (1827, 1834, 1849), історичних пісень і дум І. Срезневського
(у тому числі й написаних ним самим) у збірці «Запорожская старина»
(1833—38), народної усної творчості П. Лукашевича (1836), як також
публікації історичних праць і пам’яток: Д. Бантиш-Каменського (1822), М.
Маркевича (1842—43), О. Бодянського (1846—48, у тому числі козацьких
літописів й «Історії Русів»), А. Скальковського (1846) та інших.
Основоположницею для розвитку українського романтизму була харківська
школа з її двома гуртками — першим, що створився ще у 1820-х pp. навколо
І. Срезневського і що з ним були пов’язані найвидатніші з
поетів-романтиків Л. Боровиковський і О. Шпигоцький, та другим, що діяв
у середині 1830-х pp. також під проводом І. Срезневського, до нього були
причетні: А. Метлинський (псевдонім — Амвросій Могила), М. Костомаров
(псевдонім — Іеремія Галка) й О. Корсун з М. Петренком і С. Писаревським
та іншими. Програмовими для діяльности цих гуртків були збірки
«Украинский альманах» (1831) та «Запорожская старина». Поетичну
творчість цього гуртка поетів (між ними й І. Срезневського як автора
українських і російських віршів) характеризує ідилічно-песимістичне
захоплення українським минулим, культ могил й історичних героїв і
особливо співців та бандуристів, слабе й безперспективне у своїх
прагненнях слов’янофільство. Одночасно з харківським осередком у
Галичині виступила «Руська трійця» з участю М. Шашкевича, І. Вагилевича
і Я. Головацького для яких була програмовою «Русалка Дністровая» (1837)
з її елегійним захопленням ідеями народности і слов’янського братерства.
Послідовниками «Руської трійці» в її романтичних змаганнях за народність
української мови й літератури стали згодом М. Устиянович і А.
Могильницький у Галичині та О. Духнович на Закарпатті.
Другим осередком чи й етапом українського романтизму, уже з багатшим на
мистецькі засоби і літературні жанри творчим доробком і з виразнішим
національним і політичним обличчям, був Київ другої половини 1830—40-х
pp. з М. Максимовичем, П. Кулішем, Т. Шевченком, автором виданого вже
1840 року «Кобзаря», і прибулими туди з Харкова А. Метлинським і М.
Костомаровим. Філософський романтизм членів цього гуртка і близьких до
нього тогочасних київських учених, профессорів Київського університету,
поєднаний з вивченням української народної творчості і історії та ідеями
слов’янофільства вплинув на постання Кирило-Мефодіївського братства з
його виробленою М. Костомаровим романтично-християнською програмою —
«Книгами Битія українського народу» і, з другого боку, дав нову за
поетичними засобами і діапазоном політичного мислення поезію Т. Шевченка
з його візією майбутньої України. Літературними трибунами цього етапу
українського романтизму були альманахи:
«Киевлянин» (1840, 1841, 1850) М. Максимовича;
«Ластівка» (1841) Є. Гребінки;
«Сніп» (1841) О. Корсуна;
«Молодик» (1843, 1844) І. Бецького;
«Южно-Русский сборник» (1848) А. Метлинського.
a
a
???????????друкувалися поезії чернігівців В. Забіли, в «Молодику»
виступив полтавець О. Афанасьєв-Чужбинський, у Москві жив і працював
видавець історичних українських матеріалів і одночасно автор романтичних
віршів О. Бодянський.
Третім етапом українського романтизму була діяльність, згуртованих
навколо журналу «Основа» (1861—62) письменників і діячів, між якими
були: кирило-методіївці В. Білозерський, М. Костомаров, автор першого
романтичного роману «Чорна Рада» (1857) й видавець альманаха «Хата»
(1860) П. Куліш і Т. Шевченко, автор перейнятих національно-політичним
пафосом, але романтичних в основі подражаній пророкам і поем «Юродивий»
і «Неофіти». До цього ж етапу пізнього романтизму зараховуються: О.
Стороженко, автор багатьох повістей і оповідань з фантастичними сюжетами
й мотивами, ліричні поети Я. Щоголев, Ю. Федькович. Наявні елементи
романтизму у ранніх поетів другої половині XIX століття.
В цілому, у поетичній творчості українському романтизмі помітні дві
течії — національно-патріотичний у більшості поетів-романтиків і
суб’єктивно-ліричний у таких його представників, як М. Петренко, В.
Забіла, згодом Я. Щоголів. В порівнянні з російським, український
романтизм вирізняється історичністю в епічних жанрах, ідеалізуванням
минулого й національними мотивами, неособистої печалі в ліриці та
нахилом до форм пісенної творчості в стилі. В цьому український
романтизм має більше спільних рис із польським романтизмом.
Відкриваючи значення й вагу народної поезії і народного мистецтва для
розвитку й зростання літератури та історичних пам’яток і досліджень для
національного самовизначення, український романтизм спричинився
одночасно з цим до вироблення й усамостійнення української літературної
мови й до удосконалення поетичних засобів. Проте, обмежуючися здебільша
жанрами балади і ліричної поезії, українські романтики не збагатили
своїми творами інших жанрів: романтичної поеми, історичного роману і
драми. Винятком були ранні поеми Т. Шевченка і «Чорна Рада» П. Куліша.
Історичні драми М. Костомарова «Сава Чалий» (1838) і «Переяславська ніч»
(1841) залишилися тільки слабими спробами. Позитивним фактором було те,
що українські теми й сюжети у творах російських, польських і українських
романтиків вплинули деякою мірою на ознайомлення з Україною, українською
історією й культурою в західній літературі й науці.
Ідеї, теми й сюжети як і мистецькі засоби романтизму мали великий вплив
на образотворче мистецтво кінця XVIII і початку XIX століть Західної
Європи і сусідніх з Україною слов’янських народів, зокрема тих митців,
що були народжені або жили в Україні: з росіян В. Тропінін, з вірмен І.
Айвазовський, з польських Ю. Коссак, А. Ґроттґер та інші. Елементи
романтизму наявні в ранніх творах Т. Шевченка і К. Трутовського, у
творчості І. Сошенка, А. Мокрицького, згодом у О. Сластіона, М. Івасюка,
С. Васильківського, М. Пимоненка, А. Ждахи та ін.
Романтизм в музиці
В українській музиці вплив романтизму позначився слабо. Його елементи
помітні лише у творах українських композиторів другої половини 19 ст.:
С. Гулака-Артемовського, М. Лисенка, В. Матюка, П. Воробкевича, А.
Вахнянина й інших, зокрема у їхніх композиціях на слова
поетів-романтиків. Тривале місце в історії української музики й театру
зайняли написані за творами романтиків опери «Запорожець за Дунаєм»
(1863) С. Гулака-Артемовського, «Різдвяна ніч» (1874), «Утоплена»
(1883-84), «Тарас Бульба» (1890) М. Лисенка.
Романтизм в театрі
Питання романтизму в українському театрі не досліджене. Історичні п’єси
письменників-романтиків не здобули собі тривалого місця в театральному
репертуарі. Романтичне забарвлення мала подеколи режисерська діяльність
М. Старицького, М. Кропивницького й інших діячів українського театру.
Література
Енциклопедія українознавства (у 10 томах) / Головний редактор Володимир
Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде Життя», 1954—1989.(укр.)
Дорошкевич О. 20 — 40-і роки в укр. літературі. І — II. К. 1922 — 24;
Шамрай А. До початків романтизму, ж. Україна, X — XI. К. 1929;
Харківська школа романтиків. Вступна ст., ред. і примітки А. Шамрая. І —
III. X. 1930;
Шамрай А. Харківські поети 30 — 40 років XIX ст.; харківська школа
романтиків. X. 1930;
Чижевський Д. Романтика. ЕУ 1. Мюнхен — НьюЙорк 1949;
Чижевський Д. Іст. укр. літератури від початків до доби реалізму.
Нью-Йорк 1956;
?i?evski D. On Romanticism in Slavic Literature. s’-Ґравенгаґе 1957;
Коцюбинська М. Поетика Шевченка і укр. романтизм. Зб. шостої наук.
Шевченківської конференції. К. 1958;
Волинський П. Теоретична боротьба в укр. літературі (перша половина XIX
ст.). К. 1959;
Нудьга Г. Два поети-романтики. Віктор Забіла — Михайло Петренко. Поезії.
К. 1960;
Матеріали до вивчення укр. літератури. Т. II. К. 1961;
Пириходько П. Шевченко й укр. романтизм 30 — 50 pp. XIX ст. К. 1963;
Шевельов Ю. З іст. укр. романтизму.
Orbis Scriptus; Dmitrij Tschizevskij zum 70 Geburtstag. Мюнхен 1966;
Волинський П. Укр. романтизм у зв’язку з розвитком романтизму в слов.
літературах. К. 1963;
Письм. Зах. України 30 — 50-их pp. XIX ст. К. 1965;
Кирчів Р. Україніка и поль. альманахах доби романтизму. К. 1965;
Іст. укр. літератури у восьми тт. Т. II. К. 1967;
Крижанівський С. і Ротач П. Визначний представник укр. романтизму. Левко
Боровиковський: Повне зібрання творів. К. 1967;
Укр. поети-романтики 20 — 40-их pp. XIX в. Із ст. І. Айзенштока, 1968;
Вопросы романтизма в советском литературоведении. Библиографический
указатель. 1856 — 1968. Ред. Н. Гуляев. Казань 1970;
Luckyj G.S.N. Between Gogol’ and ?ev?enko. Мюнхен 1971;
Амвросій Могила — Іеремія Галка: Поезії. Із ст. С. Крижанівського. К.
1972;
Олександр Афанасьєв-Чужбинський: поезії. Із ст. М. Гнатюка. К. 1972;
Польский романтизм и восточнославянские литературы. М. 1973.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
