UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваУкраїнська ономастика (реферат)
АвторРоман
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось9655
Скачало725
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

на тему:

 

Українська ономастика

 

Українські імена

 

Багато народів світу вірили в магічну силу імені, його нерозривний

зв'язок з людиною, яку воно називає. Вірили в це і давні слов'яни. Тому

часто нарікали дітей назвами звірів — Вовк, Ведмідь, Зубр, вважаючи, що

такі імена відлякуватимуть злих духів. Дитину могли назвати й негарним

ім'ям (Некрас, Поганка, Нехорош, Мал, Крив), сподіваючись, що воно не

сподобається нечистій силі і вона залишить дитину в спокої.

 

Деякі давньослов'янські язичницькі вірування і забобони, пов'язані з

вибором імені для дитини, збереглися до нового часу. Так, видатний

сербський філолог Вук Караджич в укладеному ним «Сербському словнику...»

1818 р. під словом вук (вовк) написав: «Коли у якої-небудь жінки діти

довго не живуть, тоді дитині дають ім'я Вук — вовк (щоб відьми не могли

її звести з світу і тому й мені дали таке ім'я)».

 

Велике поширення в Давній Русі мали двоосновні слов'янські імена з

другим компонентом -волод, -мир, -слав, -полк, -гост, -жир і под.:

Всеволод, Володимир, Житомир, Боримир, Творимир, Брячислав, Мстислав,

Ростислав, Ярослав, Ярополк, Святополк, Доброгост, Мутижир і т. п.

 

У кінці IX ст., коли Київська Русь прийняла християнство, на зміну

давньоруським найменням прийшли християнські імена грецького,

латинського і староєврейського походження, запозичені з Візантії разом з

релігією. Але давньоруські імена ще тривалий час продовжували побутувати

паралельно з новими християнськими іменами. Так, великий київський князь

Володимир, який запровадив на Русі християнство, одержав при хрещенні

ім'я Василій, а його син Ярослав Мудрий звався церковним ім'ям Юрій.

Проте літописці іменують обох князів лише своїми, слов'янськими іменами.

І не тільки в Х ст., а й пізніше, у XI і XII ст., особи князівського

дому мали по два імені — при хрещенні дитина одержувала церковне ім'я,

але одночасно вона нарікалась давньоруським, так званим «мирським»,

іменем. У староукраїнській мові поширеним було також усічення основи

імені, скорочення його до початкового складу: Хведь, Клим, Юр замість

Хведор, Климент, Юрій .

 

Великою варіативністю у творенні похідних від особових власних імен

характеризуються деякі говори сучасної української мови. Наприклад, на

Закарпатті жіноче ім'я Ганна має понад 70 розмовних варіантів: Аннуся,

Ануша, Аннушка, Ангорка, Анниско, Аннище, Аннуца, Андя, Анніка, Ганя,

Ганька, Ганиско, Ганьча, Ганьчуша, Нйзя, Нйця, Онйзя, Онуша тощо. Ім'я

Микола побутує на цій же території у таких формах: Миколав, Миколай,

Миколайко, Миколаїк, Миколайцьо, Микула, Микулик, Микульцьо, Никола,

Никора, Никбцьо, Коця, Кбцьо та ряд інших.

 

За народною традицією, сучасний словник «Власні імена людей» Л. Г.

Скрипник і Н. П. Дзятківської подає імена Кость, Олекса, Гнат, Панас,

Наталка, Одарка та інші як рівноправні офіційні варіанти поряд з іменами

Костянтин, Олексій, Ігнат (Ігнатій), Опанас (Афанасій), Наталія, Дарина

та інші.

 

Розмовні форми імен лишаються основним джерелом поповнення офіційного

іменника і в наш час. Так, до недавнього часу ім'я Леся вживалося лише

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ