.

Мета виховання, її об\’єктивний характер. Ідеал національного виховання (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
394 10190
Скачать документ

Реферат

на тему:

Мета виховання, її об’єктивний характер. Ідеал національного виховання

Мета виховання — сукупність властивостей особистості, до виховання яких
прагне суспільство.

Мета виховання мас об’єктивний характер і виражає ідеал людини в
найбільш загальній формі.

Загальною метою виховання є всебічний і гармонійний розвиток дитини.
Такий ідеал цивілізованого суспільства діє протягом сторіч, починаючи з
афінської системи виховання, де й народилося розуміння гармонійності
людини (калокагатія — ідеал фізичної і моральної досконалості). В епоху
Відродження філософом Рене Декартом до терміна було додано ідею
всебічного розвитку. Так склалася концепція ідеалу розвиненої людини.

“Педагогічна система кожної історичної епохи,— пише академік
Стельмахович М. Г, — висуває свій оригінальний чи актуальний уже знаний
образ людини. Кардинальні зміни в житті суспільства вносять відповідні
корективи у виховному ідеалі. То ж цілком закономірно виникає питання
про сучасний педагогічний ідеал національного
родинно-громадсько-шкільного виховання в Українській державі”.

Головною метою національного виховання на сучасному етапі є передача
молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури
народу, його національної ментальності, своєрідності світогляду і на
основі формування особистісних рис громадянина України, які включають в
себе національну самосвідомість, розвинуту духовність, моральну,
художньо-естетичну, правову, трудову, фізичну, екологічну культуру,
розвиток індивідуальних здібностей і таланту.

Розглянутий зміст мети національного виховання базується на запитах
суспільства і декларованих у державі документах і спрямований на
підготовку свідомих громадян, морально чистих, підготовлених до праці і
життя в сучасному суспільстві. У вихованні підростаючого покоління
беруть участь не тільки сім’я, школа і позашкільні виховні установи. На
дитину впливають і інші фактори, які свідомо чи несвідомо мають мету
значно обмеженішого змісту, що може і не узгоджуватись із соціальним
замовленням. Звідси випливає завдання школи і педагогів координувати
зміст мети виховних інституцій, знаходити можливості для її
взаємодоповнення.

Особистісно орієнтований підхід до системи виховної роботи з учнями
ставить питання про необхідність пошуків індивідуальних програм
формування особистості з урахуванням її можливостей, нахилів, потреб,
здібностей. Така програма повинна узгоджуватися із соціальним
замовленням щодо підготовки свідомих громадян. У такому разі вона стане
метою виховання конкретної дитини.

З означеної головної мети національного виховання видно, що вона
базується на національних особливостях, ментальності українського
народу. Окрім того, формулювання змісту мети виховання повинно
враховувати ті зміни, які відбуваються в суспільстві, орієнтувати
підростаюче покоління на ті явища, з якими доведеться зустрітися,
формувати потрібні для цього якості особистості (наприклад, здатність до
економічного й екологічного виживання).

Зміст мети виховання має бути розрахований “на виріст”. Працюючи з
молодшими школярами, вчитель не повинен замикатися на цьому віковому
рівні, а готувати їх до дорослого життя.

Ідеал — уявлення про зразок людської поведінки і стосунків між: людьми,
що виходять із розуміння мети життя.

Формування ідеалу в людини залежить від виховання, умов життя і
діяльності, від особливостей особистого досвіду людини.

Ідеали школярів різного віку відрізняються як за змістом, так і за
будовою та дієвістю.

Під змістом розуміється те, яких людей, літературних героїв, які якості
особистості учень вважає ідеальними.

Під будовою ідеалу розуміється міра його узагальненості, тобто чи є
ідеалом конкретна людина, чи сукупність рис, взятих в окремих людей і
узагальнених у єдиному зразку.

Під дієвістю ідеалу розуміється ступінь його впливу на поведінку та
особистість учня.

Найбільш глибоко ідеал національного виховання розкритий у працях
замовчуваного довго українського педагога Григорія Ващенка, (“Виховний
ідеал”, “Виховна роль мистецтва”, “Тіловиховання як засіб виховання волі
й характеру” та ін.). В основу свого розуміння ідеалу національного
виховання автор кладе загальнолюдські та національні вартості, що є
духовним надбанням народу. До загальнолюдських вартостей належить
моральний закон творення добра та боротьби зі злом, пошук правди,
справедливості, визнання ідеалів любові і краси. Носієм усіх цих
вартостей є християнська релігія, яка орієнтує людину на служіння Вищому
ідеалу.

Водночас, людина народжується і живе в конкретному національному
середовищі, що вирізняється серед інших своєю мовою, культурою,
звичаями. Саме звідси, з походження людини, починається для неї поняття
свого народу, своєї нації, свого етносу.

Таким чином, ідеал національного виховання грунтується на двох головних
цілях: служіння Богові і своїй нації. Бог — це абсолютна Правда, Любов,
Справедливість, Краса і т. п. Нація — реальна земна спільнота, у житті
якої повинні реалізуватися абсолютні загальнолюдські вартості. У
педагогічному сенсі виховний ідеал — людина, яка служить Богові та
Україні. Така орієнтація приводить Г. Ващенка до категоричного
протиставлення українського національного виховання, з одного боку,
більшовицькій моделі, яка ґрунтується на матеріалізмі й атеїзмі; а з
другого — націонал-соціалістичній ідеології фашизму з її проповіддю
культу сили і зневаги до людини.

Національне виховання в українській школі повинно орієнтуватися на
історичні потреби нації, головною серед яких є державотворення. Проте,
сформульована ще в довоєнні роки, загальна ціль виховання — прилучати
молоде покоління до творчої участі у рідній культурі, а через неї також
до культури загальнолюдської — залишається основоположною. Народ тільки
тоді розвине національну зрілість, коли, не втрачаючи свою національну
самозосередженість, спиратиметься на загальнолюдські духовні цінності
(О. Вишневський).

Кінцевою метою виховання особистості є її підготовка до виконання
комплексу ролей, необхідних для суспільного життя. Це ролі громадянина,
трудівника, громадського діяча, сім’янина, товариша. Підготовка до ролі
громадянина передбачає формування людини з яскраво вираженою активною
громадянською позицією, з почуттям обов’язку і відповідальності перед
суспільством. Роль трудівника передбачає вміння і бажання активно
трудитися, створювати нові матеріальні та духовні цінності. Виконання
ролі громадського діяча означає активну участь особистості в
громадському житті. Уже в стінах школи особистість необхідно готувати і
до ролі сім’янина, майбутнього батька, чоловіка, матері, дружини. Кожен
учень як товариш має володіти вмінням розуміти іншу людину, співчувати,
жаліти, поступитися, поділитися і т. д.

Народна педагогіка про мету виховання: “Добрі діти — спокійна старість,
лихі діти — старість стає пеклом”; “Життя прожити — не поле перейти”;
“Життя як стерниста нива: не пройдеш, ноги не вколовши”.

Зміст національного виховання відображає єдність його загальної мети,
завдань і складових частин. Основними складовими частинами виховання,
реалізація яких забезпечує всебічний і гармонійний розвиток особистості,
є: розумове, моральне, трудове, естетичне й фізичне. Кожен з цих
напрямків має свій зміст і завдання. У зміст національного виховання
входять також утвердження рис національного характеру позитивних й
усунення чи запобігання рис негативних.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020