UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваГлобальні тенденції релігійного розвитку у ХХІ столітті (реферат)
АвторРоман
РозділРелігія, релігієзнавство, реферат
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось7346
Скачало650
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

каємо, що культура і релігія можуть потенційно бути ключовими

факторами, які дають поштовх до структурних змін у суспільстві?”

 

Між тим, в Ірані не було масових заворушень на селі, гострого конфлікту

між масами та елітою і зовнішньополітичного тиску, які передували

революціям у багатьох країнах. Криза охопила не інституції й структури,

а сам процес модернізації, здійснюваний державною бюрократією. Ісламська

революція в Ірані стала результатом провалу секулярного

націоналістичного проекту і радикального підриву ісламським духовенством

легітимності шахського режиму (який зберігав дуже серйозні матеріальні й

людські ресурси) в очах широких мас іранців. У спрямованості на

беззастережне повалення „неісламського” режиму, який має бути заміщений

суто мусульманським правлінням, полягає принципова відмінність

політичного ісламу від інших релігійно-політичних груп і рухів

(християнсько-демократичних в Європі, індуїстських – у Східній Африці чи

партії ШАСС в Ізраїлі), які прагнуть не повалення існуючих політичних

систем, а участі в них на вигідних для себе умовах.

 

Революція 1978-1979 рр. в Ірані призвела до кардинальної зміни

зовнішньополітичного курсу країни, супроводжувалася спробами експорту

„ісламської революції” та посиленням радикальних елементів в ісламі у

багатьох мусульманських країнах. До речі, саме Іранська революція

призвела до гіперактивної, „передозованої”, за виразом американської

дослідниці Рашел Бронсон, підтримки ваххабізму з боку правлячих кіл

Саудівської Аравії: саме у ваххабізмі королівська родина убачала бар’єр

проти радикалізації шиїтської меншості в країні. Ваххабізмові було

відкрито „зелене світло”, а ваххабіти-моджахеди в Афганістані отримали

суттєву допомогу з боку США, чим чимало сприяли зростанню впливу Осами

бен Ладена. 11 вересня 2001 р. стало кульмінацією ваххабітського

екстремізму: серед 19 осіб, які здійснили атаки на башти в Нью-Йорку і

будівлю Пентагону у Вашингтоні, 15 були саудівцями, більшість з них – з

ваххабістськими поглядами на іслам. Але справжнім зворотним пунктом

стали терористичні атаки в самій Саудівської Аравії (травень 2003 р.).

Тоді саудівський уряд зрозумів, що суспільство дійсно „передозовано”

ваххабізмом, і заходився ліквідовувати опору радикального ісламізму, у

тому числі не лише запровадити нову банківську політику, яка б

унеможливила фінансове підживлення радикалів в країні й поза її межами,

але й знизити градус напруги богослужінь у мечетях.

 

Якщо ісламський вибух можна було – принаймні, до певної міри –

інтерпретувати у категоріях постколоніалізму й войовничого

антивестернізму, то релігійні піднесення, що відбулися в інших частинах

планети і часто виглядали не менш переконливо, в ці категорії жодним

чином не вписувалися. Передовсім, це стосується вибуху

фундаменталістського й консервативного протестантизму, який після

знаменитого процесу „Штат Теннесі проти Джона Томаса Скоупса” 1925 р.

(мавпячий процес) зазнав був принизливої поразки в очах громадської

думки. Обрання 1976 р. президентом США „вдруге народженого” Дж.Картера,

-----> Page:

[0] [1] 2 [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ