Реферат на тему:
Роль партій, громадських організацій
і засобів масової інформації в політичній системі
ПЛАН
Вступ
Основні типи і види партій. Типологія партійно-політичних систем.
Громадські організації та рухи в політичній системі.
Засоби масової інформації в політичній системі суспільства.
Висновки
Вступ
Політичні партії активно впливають на діяльність органів державної
влади, економіку, соціальні процеси, відносини між країнами. Вони є
одним із базових інститутів сучасного суспільства, без якого не можливе
функціонування представницької демократії, яка потребує розвинутих і
добре організованих партій. За їх відсутності посилюється загроза
виникнення авторитарного режиму. Демократія забезпечується участю партій
у виборах, позаяк на багатопартійних виборах зіштовхуються не амбіції
особистостей, а інтереси суспільних груп. Партії нині є невід’ємною
частиною всієї демократичної системи, особливо парламентської
демократії, оскільки парламентська робота здійснюється переважно через
партії.
Багатопартійність є певною гарантією проти корупції, зловживань владою,
своєрідним способом контролю державних діячів.
Перспективи посттоталітарного розвитку колишніх соціалістичних країн, у
тому числі України, пов’язані зі становленням політичних партій.
Відсутність сильних партій, які легітимне представляють інтереси
основних соціальних груп у відносинах з державою, нібито ставить державу
над суспільством і розв’язує їй руки у виборі політики. Однак це ілюзія,
бо замість політично організованих опонентів, з якими можна вести діалог
і шукати консенсус, владі за таких обставин протистоїть стихійна маса
людей. Слабкість партій неминуче обертається безсиллям держави, яка
позбавляється зворотного зв’язку з масами і втрачає контроль над
політичним процесом.
1. Основні типи і види партій.
Типологія партійно-політичних систем
Політичне життя в сучасному суспільстві не мислиме без партій. Партії
надають йому динаміки, оскільки вони є ареною змагання політичних
курсів, ідей, які виражають інтереси різних суспільних груп. Знання про
партії як суспільний інститут, їх місце і роль у суспільно-політичному
житті мають не лише теоретичне, а й практичне значення.
Термін “партія” (від лат. partio – ділю, розділяю) у перекладі з латини
означає частину великої спільноти. Сучасним політичним партіям
передували їх прообрази — протопартії.
Політичні партії відрізняються одна від одної походженням, місцем і
роллю в політичній системі, соціальною базою, ідеологією, програмою і
т.д.
Існує декілька класифікацій політичних партій за різними ознаками:
За класовою визначеністю: буржуазні, селянські, робітничі (у т.ч.
комуністичні), соціалістичні та соціал-демократичні.
За ставленням до суспільного прогресу: радикальні (у т.ч. революційні),
реформістські, консервативні, реакційні, контрреволюційні.
За ставленням до влади: правлячі, опозиційні, нейтральні або
центристські (умовно, позаяк абсолютно нейтральних до влади партій не
існує).
За формами і методами правління та характером політичної поведінки:
ліберальні, демократичні, диктаторські, тоталітарні.
За принципами організації та членства: кадрові та масові.
За місцем у системі влади: легальні, напівлегальні, нелегальні.
За ідеологічним спрямуванням: комуністичні, соціалістичні, фашистські,
неофашистські, ліберально-демократичні, націоналістичні, анархістські та
ін.
За віросповіданням: християнські, мусульманські.
Деякі політологи виділяють партії: прагматичні (виборчі), парламентські,
харизматично-вождистські та ін.
Політичні партії в Україні можна класифікувати за такими критеріями:
ставлення до державного суверенітету;
соціально-економічні пріоритети;
ідейно-політичні засади тощо.
За ідейно-політичним спрямуванням виокремлюють:
національно-радикальні,
національно-демократичні,
загальнодемократичні,
соціалістичного спрямування,
національних меншин.
HYPERLINK
“D:\Pojar_Igor_13.01.2004\skoob\tspu.edu.ua\Политология\politolog\Lek.ht
m”
Залежно від багатьох обставин, а надто від політичного режиму, в кожній
країні формується певна партійна система.
Партійна система – це сукупність політичних партій, характер їх
взаємодії, а також місце і вплив у державному механізмі.
Політична наука (згідно Дж.Сарторі) виокремлює такі типи партійних
систем, кожна з яких відображає конкретні особливості певного
суспільства:
Однопартійна (в країні є одна правляча партія, а діяльність інших не
допускається; партійний апарат зрощується з державним. Така система
існувала в 20-40-х роках ХХ ст. у фашистській Італії, у 30-40-х роках –
у гітлерівській Німеччині, у 20-80-х роках – у Радянському Союзі.
Сьогодні – на Кубі, в Північній Кореї, та деяких країнах Африки: Кенії,
Малі, Лівії та ін.);
Домінантна (з переважаючою партією, яка за підсумками виборів незмінно
залишається при владі протягом десятків років; уряд формується лише
домінуючою партією);
Двопартійна (біпартизм) (дві найбільші, найвпливовіші партії в країні
поперемінно внаслідок виборів здійснюють владу; впливова опозиція
партії, що програла вибори);
Трипартійна, яку ще називають двох-з-половинною (2,5) партійною системою
(характеризується тим, що жодна з двох найбільших партій країни
самостійно не може сформувати уряд, а тому потребує для цього підтримки
третьої партії, значно меншої від них, але яка постійно представлена в
парламенті);
Чотирипартійна, або двоблокова (відзначається наявністю правого та
лівого блоків партій, що змагаються між собою за владу);
Партійна система обмеженого (поміркованого) плюралізму (відсутні
антисистемні партії двосторонньої опозиції; притаманна орієнтованість на
участь в уряді, коаліційних кабінетах, незначна ідеологічна різниця між
партіями);
Партійна система крайнього (поляризованого) плюралізму (їй властиві
наявність антисистемних партій, двосторонньої опозиції зліва і справа,
стан перманентного конфлікту між опозицією зліва і справа, сильне
ідеологічне розмежування між ними);
Атомізована партійна система (не передбачає необхідності точного
підрахунку числа партій, всі вони невпливові; тут виникає поріг, за яким
кількість партій не має значення; уряд формується на позапартійній
основі, або на засадах широкої коаліції).
2. Громадські організації та рухи в політичній системі
Громадські об’єднання і рухи, їх діяльність є основою громадянського
суспільства, системою вільних соціальних форм життєдіяльності людей, які
функціонують нарівні з партійною формою соціально-політичного буття. Їх
соціально-політичне призначення полягає насамперед у тому, що вони
допомагають людям у розв’язанні проблем повсякденного життя, відкривають
широкі можливості для виявлення суспільно-політичної ініціативи,
здійснення функцій самоврядування.
HYPERLINK
“D:\Pojar_Igor_13.01.2004\skoob\tspu.edu.ua\Политология\politolog\Lek.ht
m” Громадські об’єднання є формуваннями громадян на основі їх вільного
і свідомого волевиявлення та спільності інтересів. Їх різновидами є
громадські організації та громадські об’єднання.
Громадські об’єднання — об’єднання, створені з метою реалізації та
захисту громадянських, політичних, економічних, соціальних і культурних
прав, інтересів людини, які сприяють розвитку творчої активності й
самостійності громадян, їх участі в управлінні державними та
громадськими справами.
Право на об’єднання є невід’ємною частиною прав людини і громадянина.
Воно проголошене Загальною декларацією прав людини. Конституції
демократичних держав гарантують свободу створення громадських об’єднань,
діяльність яких має ґрунтуватися на демократичних засадах, відповідати
вимогам відкритості й гласності. Повноваження громадських об’єднань не
можуть бути підставою для обмеження конституційних прав і свобод їх
учасників.
HYPERLINK
“D:\Pojar_Igor_13.01.2004\skoob\tspu.edu.ua\Политология\politolog\Lek.ht
m” У більшості країн світу громадські об’єднання для здійснення своїх
цілей і завдань, передбачених статутами, користуються правами:
ue HYPERLINK
“D:\Pojar_Igor_13.01.2004\skoob\tspu.edu.ua\Политология\politolog\Lek.ht
m” брати участь у формуванні державної влади й управління;
ue HYPERLINK
“D:\Pojar_Igor_13.01.2004\skoob\tspu.edu.ua\Политология\politolog\Lek.ht
m” реалізовувати законодавчу ініціативу;
ue HYPERLINK
“D:\Pojar_Igor_13.01.2004\skoob\tspu.edu.ua\Политология\politolog\Lek.ht
m” брати участь у виробленні рішень органів державної влади і
управління;
ue HYPERLINK
“D:\Pojar_Igor_13.01.2004\skoob\tspu.edu.ua\Политология\politolog\Lek.ht
m” представляти й захищати інтереси своїх членів (учасників) у
державних і громадських органах.
HYPERLINK
“D:\Pojar_Igor_13.01.2004\skoob\tspu.edu.ua\Политология\politolog\Lek.ht
m” Держава створює рівні можливості для діяльності усіх громадських
об’єднань. Не підлягають легалізації об’єднання, метою яких є зміна
конституційного ладу шляхом насильства, підрив безпеки держави
діяльністю на користь іноземних держав, пропаганда війни, насильства чи
жорстокості, фашизму та неофашизму, розпалювання національної та
релігійної ворожнечі, створення незаконних воєнізованих формувань.
HYPERLINK
“D:\Pojar_Igor_13.01.2004\skoob\tspu.edu.ua\Политология\politolog\Lek.ht
m” На основі законодавче визначених прав і обмежень громадські
об’єднання виконують низку функцій. Щоправда, однозначного погляду щодо
них ще не вироблено, проте найчастіше називають опозиційну, захисну,
виховну, кадрову функції.
HYPERLINK
“D:\Pojar_Igor_13.01.2004\skoob\tspu.edu.ua\Политология\politolog\Lek.ht
m” Опозиційна функція. Її роль полягає в запобіганні надмірній
централізації й посиленні влади держави, сприянні прогресивному розвитку
громадянського суспільства. Для досягнення мети громадські об’єднання
вдаються до різних засобів: підтримки чи незгоди з державними рішеннями,
висування альтернативних програм, апеляції до громадської думки,
контролю тощо, завдяки чому управління “зверху” доповнюється
самоврядуванням громадськості “знизу”.
HYPERLINK
“D:\Pojar_Igor_13.01.2004\skoob\tspu.edu.ua\Политология\politolog\Lek.ht
m” Захисна функція. Вона спрямована на задоволення та захист інтересів,
потреб членів організації через вимоги, заяви до державних органів,
уряду, а також законодавчу ініціативу, контроль за виконанням своїх
рішень і угод з державними установами, органами, переговори з ними тощо.
Чільне місце належить безпосередній допомозі членам формування
(матеріальна, моральна тощо), піклуванню про умови праці, побут,
дозвілля громадян. Радикальними методами тиску на адміністративні органи
і захисту інтересів людей є страйки, голодування, акти громадянської
непокори, маніфестації, мітинги, ультиматуми, пікетування тощо.
HYPERLINK
“D:\Pojar_Igor_13.01.2004\skoob\tspu.edu.ua\Политология\politolog\Lek.ht
m” Виховна функція. Націлена на формування в громадян моральної,
політичної, управлінської, правової культури, національної
самосвідомості, відповідальності за справу і свою поведінку, свідому
трудову дисципліну; виховання ініціативності, творчого підходу,
професіоналізму, підприємництва. Серед виховних методів особливу роль
відведено переконанням, просвітництву, залученню до підприємницької,
громадської та управлінської діяльності, гласності, матеріальному і
моральному заохоченню тощо.
HYPERLINK
“D:\Pojar_Igor_13.01.2004\skoob\tspu.edu.ua\Политология\politolog\Lek.ht
m” Кадрова функція. Полягає в підготовці кваліфікованих кадрів для
державних та громадських органів, установ, організацій. Звичайно, при
цьому не обійтися без цілеспрямованої кадрової політики, системи
відповідних навчальних закладів, семінарів, курсів тощо. У забезпеченні
дієвості цієї політики громадськість відіграє особливо важливу роль.
HYPERLINK
“D:\Pojar_Igor_13.01.2004\skoob\tspu.edu.ua\Политология\politolog\Lek.ht
m” Непартійні громадські об’єднання виконують й інші важливі функції,
зокрема в межах паблік рілейшнз (зв’язків з громадськістю): інтегративну
(єднання, консолідація мас), комунікативну (інформаційне забезпечення,
розширення спілкування, підвищення ролі громадської думки, підтримка нею
певних починань, організацій).
HYPERLINK
“D:\Pojar_Igor_13.01.2004\skoob\tspu.edu.ua\Политология\politolog\Lek.ht
m” На сучасному етапі в демократичних суспільствах громадські
об’єднання перебирають на себе все більше функцій державних установ,
борються з бюрократизацією суспільного життя, здійснюють громадський
контроль над ними, впливаючи на державну політику і розвиток суспільства
загалом.
HYPERLINK
“D:\Pojar_Igor_13.01.2004\skoob\tspu.edu.ua\Политология\politolog\Lek.ht
m” Класифікація громадських об’єднань. Громадські організації
класифікують за різними критеріями. За структурною організацією (мета,
статут, членство тощо) їх поділяють на масові громадські організації,
громадські самодіяльні органи та громадські рухи.
HYPERLINK
“D:\Pojar_Igor_13.01.2004\skoob\tspu.edu.ua\Политология\politolog\Lek.ht
m” Масові громадські організації – це добровільні, організаційно
оформлені об’єднання громадян, які мають на меті задоволення і захист
інтересів своїх членів, діють за статутом на основі принципів
самоврядування і законності.
HYPERLINK
“D:\Pojar_Igor_13.01.2004\skoob\tspu.edu.ua\Политология\politolog\Lek.ht
m” До них належать профспілкові, кооперативні, молодіжні, жіночі,
творчі, добровільні товариства, релігійні та інші організації. Ці
об’єднання мають довгострокові цілі, програму, статут, який
зареєстрований державними органами у встановленому порядку.
HYPERLINK
“D:\Pojar_Igor_13.01.2004\skoob\tspu.edu.ua\Политология\politolog\Lek.ht
m” Профспілки. Це найдавніші й наймасовіші організації працюючих,
об’єднують понад 300 млн осіб. Існують Всесвітня федерація профспілок
(70 країн, 200 млн членів), Всесвітня конфедерація праці (15 млн
членів). Широкого розвитку набули незалежні профспілки за галузями
виробництва.
HYPERLINK
“D:\Pojar_Igor_13.01.2004\skoob\tspu.edu.ua\Политология\politolog\Lek.ht
m” Профспілки водночас із захистом економічних, матеріальних інтересів
своїх членів виконують широкі соціальні та суспільно-політичні функції:
обстоюють інтереси працюючих щодо робочого дня, відпусток, фінансової
політики, організації виробництва, умов праці, соціально-культурних та
побутових умов, безробіття, професійної підготовки тощо. У більшості
країн вони наділені правом законодавчої ініціативи і виступають у ролі
лояльної опозиційної сили стосовно держави.
HYPERLINK
“D:\Pojar_Igor_13.01.2004\skoob\tspu.edu.ua\Политология\politolog\Lek.ht
m” У боротьбі за інтереси працюючих профспілки послуговуються
різноманітними засобами та методами: від переговорних до радикальних
(вимоги, заяви, угоди, альтернативні рішення, контроль, експертні
оцінки, страйки, маніфестації, голодування, мітинги тощо). Нерідко вони
домагаються вагомих позитивних результатів, сприяють набуттю вмінь і
навичок самоврядування.
HYPERLINK
“D:\Pojar_Igor_13.01.2004\skoob\tspu.edu.ua\Политология\politolog\Lek.ht
m” Молодіжні організації. Основними їхніми цілями і завданнями є захист
різноманітних потреб та інтересів молоді, мобілізація та інтеграція
молодіжних структур на виконання соціальне значущих завдань, виховна
робота. Молодіжні формування помітно впливають на зміцнення миру,
співробітництва і дружби між народами, на збереження і захист природи.
HYPERLINK
“D:\Pojar_Igor_13.01.2004\skoob\tspu.edu.ua\Политология\politolog\Lek.ht
m” Нині існує Всесвітня Федерація Демократичної молоді (1945 p.,
об’єднує 250 молодіжних організацій із 100 країн). Великий авторитет у
світі має Міжнародна спілка студентів (1946 p., 110 студентських
спілок). У більшості країн світу виокремлюються два рівні груп
молодіжних організацій залежно від цілей і залучення молоді до
суспільно-політичного життя.
HYPERLINK
“D:\Pojar_Igor_13.01.2004\skoob\tspu.edu.ua\Политология\politolog\Lek.ht
m” Об’єднання молоді, предметом діяльності яких є соціально-економічні
та політичні проблеми. Це суспільно-політичні клуби,
національно-культурні, історико-культурні, патріотичні, екологічні,
благодійні та інші організації, асоціації, союзи, а також ініціативні
групи. Їхня діяльність спрямована на сприяння розвитку національних
культур і охорону історичних пам’яток, збереження природи і боротьбу за
демократію, мир та певні ідейно-політичні ідеали, вирішення повсякденних
гострих життєвих проблем (“громадські ініціативи”), боротьбу із
безробіттям, за вирішення житлової проблеми (скватери) тощо.
HYPERLINK
“D:\Pojar_Igor_13.01.2004\skoob\tspu.edu.ua\Политология\politolog\Lek.ht
m” Всесвітній молодіжний рух нині переживає відносне подолання
ідеологічних розбіжностей, які спричиняли протистояння і унеможливлювали
діалог між молодіжними організаціями різної політичної орієнтації:
со-ціал-демократичної, ліберальної, консервативної,
християнсько-демократичної, комуністичної тощо. Однак це не означає
злиття, нівелювання поглядів. Наприклад, до Всесвітньої федерації
демократичної молоді належать союзи молоді соціал-демократичної,
революційно-демократичної, соціалістичної і комуністичної орієнтацій.
Серед молодіжних організацій суспільно-політичного характеру США —
Молоді демократи Америки, Комуністичний союз молоді. Американська рада
молоді. Асоціація молодих християн. Асоціація ораторського мистецтва та
ін. В Україні на сучасному етапі відбувається реформація молодіжних
організацій, їх демократизація, пошуки орієнтирів і форм діяльності.
‡|?E?,·oooeeeeoooooooooooooooooooo
&
?????????????Т?? Здебільшого вони діють у культурній сфері —
образотворче мистецтво, самодіяльний театр, література, кіно, музика
(рок-клуби, джаз-клуби), танці тощо. Багато їх у спортивно-оздоровчій
сфері. Серед них формування, що культивують нетрадиційні види спорту,
об’єднання фізичного і духовного вдосконалення (східні єдиноборства,
воєнно-патріотичні клуби тощо).
HYPERLINK
“D:\Pojar_Igor_13.01.2004\skoob\tspu.edu.ua\Политология\politolog\Lek.ht
m” Трапляються й об’єднання агресивної, неконструктивної самодіяльності
молоді (фанати, люберці та ін.), епатажної самодіяльності (металісти),
альтернативні або контркультурні течії (хіпі, рокери, авангардисти та
ін.).
HYPERLINK
“D:\Pojar_Igor_13.01.2004\skoob\tspu.edu.ua\Политология\politolog\Lek.ht
m” Жіночі громадські об’єднання. Вони послідовно борються за
рівноправність жінок, за поліпшення умов материнства і дитинства, за
мир, демократію, національну злагоду, соціальний прогрес. Одна тільки
Міжнародна Демократична Федерація жінок об’єднує 135 жіночих організацій
із 117 країн світу. У кожній державі існують національні організації —
спілки жінок, союзи матерів, ділових жінок тощо.
HYPERLINK
“D:\Pojar_Igor_13.01.2004\skoob\tspu.edu.ua\Политология\politolog\Lek.ht
m” Творчі об’єднання. Це добровільні союзи, що об’єднують людей творчих
професій (Спілка письменників, Спілка художників, Спілка композиторів,
Спілка журналістів тощо). На різних етапах їхня роль у
суспільно-політичному житті країн і на міжнародній арені неоднакова.
Особливо вагома вона на переломних етапах, які потребують консолідації
національного духу, вияву міжнародної злагоди, міжнародного діалогу.
Відчутним є їхній вплив і на поведінку владних інституцій.
HYPERLINK
“D:\Pojar_Igor_13.01.2004\skoob\tspu.edu.ua\Политология\politolog\Lek.ht
m” Добровільні товариства. Здебільшого діють вони у сфері науки,
техніки, культури, освіти, спорту, соціальної допомоги, розвитку дружби
з народами зарубіжних країн та ін. Покликані розвивати самодіяльність
громадян, їхню соціальну, творчу та політичну активність, задовольняти
їхні інтереси.
HYPERLINK
“D:\Pojar_Igor_13.01.2004\skoob\tspu.edu.ua\Политология\politolog\Lek.ht
m” Релігійні організації. Вони є важливою складовою політичної системи
суспільства. І хоча найчастіше церква відокремлена від держави,
релігійні організації мають право брати участь у громадському житті, а
також використовувати нарівні з громадськими об’єднаннями засоби масової
інформації. Церква може підтримувати або не підтримувати певні державні
починання, суттєво впливати на масову свідомість віруючих. Більше того,
служителі культу мають законне право на участь у політичному житті.
Міжнародні релігійні організації (Християнська мирна конференція,
Всесвітній ісламський конгрес, Азіатська буддійська конференція,
Всесвітня федерація католицької молоді та ін.) відіграють вагому роль у
спілкуванні народів. У їхньому полі зору перебувають не лише релігійні
питання, а й турбота про збереження миру, злагоди, високу духовність і
моральні чесноти, гуманізм та любов до ближнього. Однак не завжди їм
вдається мирне вирішення проблем (міжконфесійна ворожнеча).
HYPERLINK
“D:\Pojar_Igor_13.01.2004\skoob\tspu.edu.ua\Политология\politolog\Lek.ht
m” Кооперативні організації. Їх не можна ототожнювати із
соціально-економічними об’єднаннями, до яких належать кооперативні
спілки, асоціації керівників підприємств, спілок орендарів та
підприємців тощо. Кооперативні об’єднання — особливий тип непартійних
громадських об’єднань, які, маючи матеріальний інтерес, належать до
політичної системи суспільства і відіграють у ній певну роль. До
кооперативних організацій відносять споживчу кооперацію в селі й місті,
кооперативи для задоволення житлово-побутових потреб, садівничо-городні
товариства та ін. Їм властиві певна деполітизованість, чітка економічна
спрямованість, широкий спектр заходів для досягнення матеріальної мети.
На Заході існують різні підприємницькі союзи, спілки роботодавців тощо,
які виконують як економічні, так і політичні функції. Найважливіша
політична функція — визначення і формування загальних корпоративних
інтересів і пріоритетів бізнесу, їх реалізація з використанням
найрізноманітніших засобів і каналів впливу на державні та інші
структури.
HYPERLINK
“D:\Pojar_Igor_13.01.2004\skoob\tspu.edu.ua\Политология\politolog\Lek.ht
m” Громадські самодіяльні органи. Їх створюють при державних органах:
комітети захисту миру, ветеранів війни і праці, жінок, батьківських рад;
вуличні, квартальні комітети, різні клуби (партійні, політичні,
виборців, робітників, дитячі), неформальні об’єднання. Вони не мають
офіційного членства, статуту, чітких програм, а цілі можуть бути як
соціальне значущими, так і асоціальними. Окремі з них представлені
організаціями на міжнародному рівні: групи за звільнення в’язнів
совісті, репрезентовані організацією Міжнародна амністія; комітети
захисту миру — Всесвітньою радою Миру; жіночі комітети — Міжнародною
Демократичною Федерацією Жінок та ін.
HYPERLINK
“D:\Pojar_Igor_13.01.2004\skoob\tspu.edu.ua\Политология\politolog\Lek.ht
m” Громадські рухи. Це масові політичні й неполітичні формування
громадян, пов’язані систематичним співробітництвом заради досягнення
певної мети на ґрунті спільних соціально-політичних інтересів. Рухи як
вияв громадської ініціативи (антифашистські, національно-визвольні,
екологічні, за мир, жіночі тощо) характеризуються відсутністю чіткої
організаційної структури, спільністю інтересів, наявністю течій,
неоднакових за політичними поглядами і світоглядом, відсутністю
індивідуального членства, іноді нечіткою програмою. Вони не є
політичними механізмами боротьби за владу. Чинником, що інтегрує
учасників руху із не завжди ідентичними переконаннями, є спільна
діяльність.
HYPERLINK
“D:\Pojar_Igor_13.01.2004\skoob\tspu.edu.ua\Политология\politolog\Lek.ht
m” Часто громадські рухи опиняються перед дилемою:
HYPERLINK
“D:\Pojar_Igor_13.01.2004\skoob\tspu.edu.ua\Политология\politolog\Lek.ht
m” продовжити своє існування і перейти до наступного рівня єдності —
тіснішого згуртування за спільними інтересами (приміром, створення на
основі руху партій) чи припинити своє функціонування, розпавшись на
невеликі за кількістю і значущістю угруповання.
HYPERLINK
“D:\Pojar_Igor_13.01.2004\skoob\tspu.edu.ua\Политология\politolog\Lek.ht
m” В історичному аспекті виділяють такі громадські рухи:
HYPERLINK
“D:\Pojar_Igor_13.01.2004\skoob\tspu.edu.ua\Политология\politolog\Lek.ht
m” антифашистські — у країнах Європи періоду 30-х—40-х років XX ст.;
HYPERLINK
“D:\Pojar_Igor_13.01.2004\skoob\tspu.edu.ua\Политология\politolog\Lek.ht
m” національно-визвольні рухи країн Азії, Африки, Латинської Америки в
добу антиколоніальної боротьби;
HYPERLINK
“D:\Pojar_Igor_13.01.2004\skoob\tspu.edu.ua\Политология\politolog\Lek.ht
m” нові громадські рухи, утворені наприкінці 70-х — на початку 80-х
років XX ст. в індустріальне розвинутих країнах (антивоєнний рух);
HYPERLINK
“D:\Pojar_Igor_13.01.2004\skoob\tspu.edu.ua\Политология\politolog\Lek.ht
m” рух проти загрози війни, за мир;
HYPERLINK
“D:\Pojar_Igor_13.01.2004\skoob\tspu.edu.ua\Политология\politolog\Lek.ht
m” екологічний рух (захист довкілля, природи);
HYPERLINK
“D:\Pojar_Igor_13.01.2004\skoob\tspu.edu.ua\Политология\politolog\Lek.ht
m” молодіжний і жіночий рухи (боротьба за поліпшення політичного і
соціального становища молоді й жінок);
HYPERLINK
“D:\Pojar_Igor_13.01.2004\skoob\tspu.edu.ua\Политология\politolog\Lek.ht
m” альтернативні рухи (рухи громадських ініціатив: вирішення проблем
повсякденного життя з ініціативи громадян; розробка соціальних програм,
альтернативних муніципальним чи урядовим тощо).
HYPERLINK
“D:\Pojar_Igor_13.01.2004\skoob\tspu.edu.ua\Политология\politolog\Lek.ht
m” регіоналізм (рух місцевого населення за збереження своєї культури,
соціальної, національної самобутності, проти засилля чужих цінностей).
Серед громадських рухів особливе місце посідають політичні — особлива
форма діяльності політичних сил, що представляють політичні інтереси й
прагнення різних соціальних спільнот, їх організацій. Вони спрямовують
свої зусилля на усунення чи поліпшення існуючих соціально-політичних та
економічних умов життя через вплив на владні структури, їх вдосконалення
або заміну. Прикладом такого руху є Народний фронт. Його вирізняє
змістовність, різноплановість інтересів учасників, в тому числі партій,
інших організацій; інколи керівну роль у них перебирають політичні
партії. Організаційно політичні рухи мають автономні первинні осередки,
вищі органи (з’їзд), а в період між з’їздами — робочі органи. Їхня
діяльність унормована певними програмами, статутами. Історії відомо
багато таких фронтів: у Європі — для боротьби з фашизмом; після війни —
фронти за утвердження комуністичних режимів у країнах Східної і
Центральної Європи; з початком перебудови в колишньому СРСР — фронти,
рухи за створення незалежних, суверенних держав та ін.
HYPERLINK
“D:\Pojar_Igor_13.01.2004\skoob\tspu.edu.ua\Политология\politolog\Lek.ht
m” Громадські об’єднання класифікують і за іншими критеріями.
За спільним інтересом створюються спілки підприємців, кооператорів,
профспілки. Інтерес духовного відродження породжує об’єднання
культурного та гуманітарного, релігійного напрямів. Політичні мотиви
спричиняються до відповідних ідейно-політичних угруповань і течій.
HYPERLINK
“D:\Pojar_Igor_13.01.2004\skoob\tspu.edu.ua\Политология\politolog\Lek.ht
m” За правовим статусом розрізняють формальні громадські організації
(офіційно зареєстровані в органах влади, організаційно оформлені), а
також неформальні організації (не зареєстровані юридично, створені
спонтанно за ініціативою “знизу”, згідно з усвідомленими спільними
інтересами; незалежні від офіційних державних органів, діють без чіткої
програми, за принципами самоврядування).
HYPERLINK
“D:\Pojar_Igor_13.01.2004\skoob\tspu.edu.ua\Политология\politolog\Lek.ht
m” За легітимністю виокремлюють легальні (дозволені законом) і
нелегальні (недозволен! законом) громадські об’єднання.
HYPERLINK
“D:\Pojar_Igor_13.01.2004\skoob\tspu.edu.ua\Политология\politolog\Lek.ht
m” Непартійні об’єднання нарівні з політичними партіями різняться за
соціально-класовим складом, ідейно-політичною спрямованістю та способами
і метою суспільних перетворень. Безумовно, у партій цей поділ виражений
чіткіше, повніше і радикальніше, ніж у непартійних об’єднань, позаяк
партії концентровано виражають інтереси соціальних сил, організації, що
борються за владу.
HYPERLINK
“D:\Pojar_Igor_13.01.2004\skoob\tspu.edu.ua\Политология\politolog\Lek.ht
m” У західній політології усі непартійні громадські організації та рухи
називають групами тиску, бо на відміну від партій вони не мають на меті
здобуття влади, загальне керівництво державою, а лише здійснюють на неї
певний тиск для задоволення інтересів громадян. Існують особливі групи
тиску — лобі (від англ. lobby — кулуари). Цей термін означає систему
контор і агенцій крупних монополій чи організованих груп при
законодавчих органах США. Вони здійснюють тиск (аж до підкупу) на
законодавців і державних чиновників з метою прийняття ними рішень в
інтересах певних кіл (приміром, законопроектів, одержання урядових
замовлень, субсидій). Подібні групи діють під різними назвами в багатьох
країнах.
HYPERLINK
“D:\Pojar_Igor_13.01.2004\skoob\tspu.edu.ua\Политология\politolog\Lek.ht
m” Розвиток громадських об’єднань і рухів — це шлях до зростання ролі
громадянського суспільства, що сприяє поступовому соціально-культурному
піднесенню народу та кожної особистості, демократизації, розширенню прав
і свобод людини, зміцненню гарантій її захищеності.
3. Засоби масової інформації в політичній системі суспільства
Політична система тісно пов’язана із середовищем, у якому вона
функціонує і розвивається, що зумовлює способи реалізації влади,
сукупність прийомів, засобів і методів здійснення. Україна, як й інші
постсоціалістичні країни, перебуває на етапі трансформації своєї
суспільно-політичної системи. Йдеться про перехід від
авторитарно-тоталітарного суспільно-політичного устрою до демократичної,
соціальної, правової держави, а в майбутньому — до високорозвиненого
громадянського суспільства.
Україна подолала початковий етап перехідного періоду — проголошення
незалежності й набуття атрибутів державності — і перейшла до етапу
розвитку демократичних процесів, політичного та економічного
облаштування, обравши демократичний тип політичної системи суспільства.
Все чіткішими стають контури сучасної, повноцінної та цивілізованої
країни з політичною та економічною визначеністю. Але цей процес
відбувається складно, суперечливо, на тлі перманентних криз у
політичній, економічній, соціальній та духовній сфері.
Велике значення у формуванні соціальної та політичної думки і культури
відіграють засоби масової інформації (ЗМІ). Одним з факторів, який
визначає ефективність її діяльності, є багаторівневість. Преса, що
знаходиться на різних рівнях цієї системи, має свої форми залежності та
особливості функціонування. Перший рівень становлять загальнонаціональні
телеканали УТ-1, “Інтер”, “1+1”. Незалежно від того, чи контролюються
вони певними олігархічними групами (як “Інтер” чи “1+1”), чи належать
державі (як УТ-1 або перший канал національного радіо) вони все одно
контролюються політизованим капіталом, який саме з їхньою допомогою
вирішує стратегічну та тактичну мету.
Електронним ЗМІ України значно поступається друкована преса, яка або
підпорядкована окремим членам влади (“Урядовий кур”єр”, “Голос України
“), або контролюється певними політичними групами. Серед них є такі, що
цілком справедливо мають імідж респектабельних видань (“Дзеркало тижня”,
“День”, “Киевский телеграф”, часопис ” Політика і культура”) і цілий
ряд масових видань з різним відтінком “жовтизни” (“Сегодня”, “Факты”,
“Вечерние вести” тощо.)
Наявність цих видань на інформаційному ринку поки ще мізерна.
Підкреслено, що за останні роки газети починають перетворюватись на
додатковий інструмент у вузькоспрямованих політичних кампаніях, особливо
в тандемі з телебаченням. На думку автора, “газети впливу” (особливо
якісні) надають телебаченню всю необхідну аргументаційну базу з ключових
проблем дня.
Другий рівень системи в нашій країні утворений надрегіональними
телеканалами, що приймаються на частині території (СТБ, “Новий канал”,
ICTV) та міжрегіональними газетами і часописами (“Компаньон”). Третій –
регіональні та районні ЗМІ , що фактично знаходяться під абсолютним
контролем місцевих адміністрацій. Акцентовано увагу на тому, що свобода
преси – це ще й відповідальність за кожне сказане слово, апелювання до
етичних норм. Ключові слова: ЗМІ , медіа-система, група політична.
У пострадянській Україні застосування різного роду маніпулятивних
технологій набуло значного розмаху.
Особливо цим відзначаються електронні медіа, і перш за все телебачення –
як найефективніший чинник впливу на громадську свідомість та думку. У
запропонованому журналістському дослідженні здійснено аналіз випадків
застосування маніпулятивних прийомів і технологій в програмах
українських телеканалів кінця 2002 – початку 2003 років. Висвітлено
пропозиції інституційних та законодавчих змін у вітчизняній медіа-сфері,
що повинні стати перепоною маніпулятивному використанню ЗМІ . Подано
рекомендації щодо впровадження принципів відкритої редакційної політики
на телеканалах та громадського стандарту якості теленовин. Бібліогр.
Ключові слова: технологія маніпулятивна, телеканал український, ЗМІ ,
політика відкрита.
Висновки
Отже, політичне життя в сучасному суспільстві не мислиме без партій.
Політичні партії відрізняються одна від одної походженням, місцем і
роллю в політичній системі, соціальною базою, ідеологією, програмою і
т.д.
Громадські об’єднання і рухи, їх діяльність є основою громадянського
суспільства, системою вільних соціальних форм життєдіяльності людей, які
функціонують нарівні з партійною формою соціально-політичного буття. Їх
соціально-політичне призначення полягає насамперед у тому, що вони
допомагають людям у розв’язанні проблем повсякденного життя, відкривають
широкі можливості для виявлення суспільно-політичної ініціативи,
здійснення функцій самоврядування. Серед громадських рухів особливе
місце посідають політичні — особлива форма діяльності політичних сил, що
представляють політичні інтереси й прагнення різних соціальних спільнот,
їх організацій. Велике значення у формуванні соціальної та політичної
думки і культури відіграють засоби масової інформації (ЗМІ), тому вкрай
важливим є об’єктивна і чесна робота ЗМІ.
Список використаної літератури
Політологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За
ред. О.В.Бабкіної, В.П.Горбатенка. – К.,2001.
Політологія: Історія та методологія / Андрющенко В.П., Антоненко В. Г.,
Ануфріїв Л.О. та ін. / За ред. Ф.Д. Кирилюка. – К., 2000.
Попер К. Відкрите суспільство та його вороги. – К., 1994.
Потульницький В. Нариси з української політології. – К., 1994.
Потульницький В. Теорія української політології. – К., 1993.
PAGE
PAGE 2
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
