.

Вільний громадянин вільного суспільства (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
164 1532
Скачать документ

Вільний громадянин вільного суспільства

Що таке – психологічне благополуччя людини? Як його досягнути в умовах
соціальної нестабільності та незахищеності? Як пов’язані відчуття
психологічного благополуччя та впевненості людини в собі? Яким чином
комунікативний простір сучасної школи сприяє зростанню впевненості
людини в собі, у власних силах?

Що таке «психологічна залежність», і як вона виникає? І нарешті, що таке
«вільна людина», що її відрізняє від «психологічно залежної»? Цей
перелік питань задає простір сьогоднішньої розмови за темою: Сучасна
школа: «Фабрика пошиву гамівних сорочок» чи «Майстерня з виготовлення
крил Ікару»?

У попередній розмові вже було проголошено постулат, що виховати вільну
людину може тільки Вчитель, який сам є Вільною Людиною. Учитель-Раб може
виховати тільки раба.

Оскільки школа перш за все є соціальним інститутом, одним з
найважливіших завдань якого є соціалізація людини, – пропонуємо
розібратися докладніше, що означає поняття свободи в соціальному
контексті.

Та особистісна свобода, яку високо цінують і становленню якої прагнуть
сприяти гуманістично зорієнтовані психологи й педагоги, нерозривно
пов’язана з іншою особистісною якістю – відповідальністю. «Бути вільним,
– писав В. Франкл, – це лише негативний аспект цілісного феномену,
позитивний аспект якого – бути відповідальним. Свобода може виродитись у
просте свавілля, якщо вона не проживається з погляду відповідальності».

Відповідальність учителя, відповідальність учня, відповідальність
батьків, відповідальність адміністрації – ці поняття настільки
часто-густо застосовуються в нашій повсякденній освітній діяльності, що
ми сприймаємо їх як певний «педагогічний штамп». І це стереотипне
сприйняття іноді заважає замислитися: що ж це таке -відповідальність
людини? Адже бути відповідальним зовсім не означає необхідність
виконувати безліч вимог, правил і розпоряджень, які висуває людині
оточення.

За визначенням відомого російського психолога Д. Леонтьєва,
відповідальність – це «специфічна для зрілої особистості форма
саморегуляції й самодетермінації, що знаходить вияв в усвідомленні себе
як причини здійснюваних вчинків та їхніх наслідків і в усвідомленні й
контролюванні своєї здатності бути причиною змін (або протидії змінам) у
навколишньому світі й у власному житті».

Якщо викласти поняття відповідальності образною мовою, то відповідальна
людина відповідає перш за все перед самим собою, перед Богом і тільки
потім – перед іншими людьми за власні ідеї, думки, рішення та їх
наслідки. Це не означає, що відповідальна людина ігнорує «думку
оточуючих» чи «соціальну мораль». Це означає, що людина перш за все
визнає себе як першопричину успішності або неуспішності власного життя,
в собі шукає витоки власного психологічного благополуччя-неблагополуччя.

Чим вищим є рівень особистісної свободи (і відповідальності) людини, тим
більшою мірою він виступає в соціальних взаємодіях не лише як засіб
чиєїсь діяльності, тобто як об’єкт усталеного соціального життя, а й як
самостійний свідомий суб’єкт діяльності власної, як суб’єкт вчинків,
тобто, за С. Рубінштейном, дій, у яких «провідне значення має свідоме
ставлення людини до інших людей, … до норм суспільної моралі».

Останнім часом лунає чимало слів про необхідність переходу від об’єктної
педагогіки до педагогіки суб’єктної. На жаль, подібні заклики найчастіше
сприймаються як чергові «ідеологічні штампи», де за розумними та
правильними словами губиться розуміння їх сенсу.

Тому з виміру психологічно-педагогічних визначень перейдемо до виміру
образної мови та повсякденних понять.

Психологічне благополуччя вчителя сучасної школи: міфи чи реальність?

Не секрет, що професія вчителя вважається однією з найбільш
психологічно-напружених і виснажливих. На це є певні об’єктивні причини,
які добре відомі: комунікаційне перенавантаження; велике емоційне
напруження; поява певних «професійних деформацій» і ускладнення у
зв’язку з цим «неробочого» спілкування; консерватизм освітньої системи з
притаманною їй жорсткістю вимог одночасно з їх неузгодженістю; соціальна
незахищеність і низький статус професії в масовому сприйнятті. Подивишся
на цей перелік – і дійсно з’являється бажання «пожаліти цього
бідолашного вчителя». Та найгірше, коли подібне бажання з’являється в
нього самого. Бо саме незадоволеність собою, своєю діяльністю та її
наслідками є головною суб’єктивною причиною психологічного
неблагополуччя.

І якщо об’єктивні характеристики повсякденної ситуації ми приймаємо як
важкі, але неодмінні реалії повсякденної вчительської праці, то наше
суб’єктивне сприйняття, оцінка цих реалій – цілком у нашій владі.
Пам’ятаєте відоме: якщо не можеш змінити ситуацію, зміни своє ставлення
до неї? Можливо, саме це висловлювання є рецептом психологічного
благополуччя не тільки вчителя, а будь-якої людини взагалі.

Існує такий гучний вислів, що вчителювання -це більше, ніж професія. Це
– поклик душі, спосіб життя, талант від Бога. І якщо зараз у вас не
з’явилося бажання іронічно посміхнутися – можливо, цей вираз
характеризує саме вас?

Чому саме ви працюєте там, де працюєте? Чим ви керувалися під час
обрання своєї професії? Що вас надихає кожного ранку входити до класу з
привітною посмішкою? Чому навіть серед друзів не-вчителів ви постійно
починаєте розповідати про школу, учнів, колег?

Дуже важливо зрозуміти рушійні мотиви нашої повсякденної активності, щоб
краще зрозуміти причини задоволення (незадоволення) її наслідками. Таким
чином, ми можемо вивести практичну формулу психологічного благополуччя.

Психологічно благополучна людина:

Розуміє, чого вона хоче, до чого прагне.

Вміє прогнозувати бажаний результат, а також можливі шляхи його
досягнення.

Може самостійно оцінити ефективність власної діяльності та відкоригувати
її можливі недоліки.

Отримує задоволення як від самого процесу діяльності, так і від її
наслідків.

Якщо якесь з цих тверджень викликало у вас розгубленість – можливо, з
вашим відчуттям власного психологічного благополуччя не все гаразд. У
такому випадку як спеціаліст-психолог можу припустити, що іноді вам не
вистачає впевненості в собі і, як наслідок, в деяких життєвих сферах у
вас занижена самооцінка.

Самооцінка – як вона формується

Яким чином формується самооцінка людини? Відповідь на це запитання
міститься в самому слові самооцінка, тобто самостійне оцінювання самого
себе. У «чистому вигляді» людина спроможна це зробити лише в процесі
діяльності. Для цього потрібно: поставити перед самим собою завдання;
спланувати спосіб його вирішення; відкоригувати при необхідності або
задум, або шляхи досягнення; відслідкувати кінцевий результат та
співставити його з первинним задумом та, нарешті виставити собі «жирну
п’ятірку» – який я молодець! Чим більше таких «п’ятірок» на нашому
особистісному рахунку – тим більше ми довіряємо собі, впевнені у власних
силах, тим частіше ми цінуємо та любимо самого себе. Тобто у нас висока
самооцінка.

Як формується психологічна залежність

На жаль, в реальному житті не все так ідеально. По-перше, з самого
раннього дитинства нас оцінює хтось інший: батьки, вихователі, вчителі.
І оцінюють не за тими результатами, які ми самостійно собі запланували,
а стосовно їх власного бачення бажаного результату. Яке, до речі, не
завжди нам пояснюють. Виходить за принципом: «Зроби те, не скажу що, але
щоб мені сподобалось». Подібний підхід не стільки сприяє зростанню
самооцінки, скільки тренує вміння «угадувати» думки та побажання інших
людей та підлаштовутися під них. Угадав і зробив – молодець, не вгадав –
поганий хлопчик або дівчинка.

По-друге, подібний механізм виховування призводить до підміни понять:
самооцінка непомітно замінюється оцінкою інших. І людина опиняється в
замкнутому колі: щоби бути хорошою -необхідно подобатися, щоби
подобатися – необхідно догоджати; щоб догоджати – необхідно «вгадувати
думки». А оскільки телепатами не народжуються – стати хорошою
виявляється майже неможливим. У результаті – занижена самооцінка, яка
насправді зовсім не є самооцінкою, а лише думкою інших людей про щось не
завжди нам зрозуміле.

На жаль, кожен з нас – заручник цього замкнутого кола, оскільки ми всі
живемо в певному культурному середовищі з притаманною йому системою
виховування та учіння. Ще більше засмучує той факт, що у своїй і
виховній (як батьки), і педагогічній (як фахівці) діяльності ми
застосовуємо той самий механізм, від якого постраждали. Тобто ми самі
виховуємо психологічно залежних людей!

І знову про свободу, відповідальність і психологічну зрілість

Як не прикро усвідомлювати зазначений вище факт, та все ж таки краще
побачити, як «працює» механізм формування психологічної залежності, ніж
«бігати по колу з заплющеним очима», жаліючись при цьому на власну тяжку
долю.

Адже психологічно зріла людина в змозі взяти на себе відповідальність за
перебіг власного життя: життєві злети та падіння, роботу та соціальне
оточення, власні думки та емоційний настрій. І тільки така людина може
бути вільною навіть в умовах підвищених вимог, що висуваються до неї
соціумом. Бо вона:

самостійно оцінює життєву ситуацію;

аналізує наявні труднощі та проблеми;

творчо шукає шляхи їх вирішення;

не жалкує сил та енергії для досягнення запланованого результату;

уміє узгоджувати власну діяльність з діяль-ністю інших людей;

не боїться бачити власні помилки та виправляти їх;

уміє оцінити досягнуте та похвалити саму себе.

Ця дещо спрощена формула психологічної свободи дуже подібна до
зазначеного вище механізму психологічного благополуччя. Ось ми і
замкнули коло нашого заняття.

Підведемо короткі підсумки

Ми розглянули наступні питання:

Визначення понять свободи та відповідальності в соціальному контексті.

Психологічне благополуччя людини та що сприяє його досягненню.

Механізм формування самооцінки людини.

Шляхи розвитку психологічної залежності.

Вільний громадянин у вільному суспільстві -ідеальна модель.

Ця розмова лише окреслила простір для подальшого діалогу. Сподіваємось,
що питань виникло набагато більше, ніж було отримано відповідей. Адже
кому, як не вчителям, знати чарівну рушійну силу своєчасно поставленого
запитання. Ми будемо дуже вдячні ознайомитися як з вашими питаннями, так
і просто з думками та розмірковуваннями на задану тему, вашими спогадами
та пропозиціями. І щоб не відходити від традицій навчального процесу –
пропонуємо виконати наступне домашнє завдання.

Домашнє завдання

Поміркуйте, будь ласка, наскільки ви відчуваєте себе вільним
громадянином у вільній державі? Що сприяє цьому відчуттю, що заважає?
Запропонуйте вашим учням обговорити це питання в груповій дискусії або
написати твір. Надішліть на адресу редакції узагальнені та
проаналізовані результати роботи з учнями та вашими коментарями.

Проведіть з учнями-підлітками опитування за тестовою методикою, яка
наведена нижче. Методика подається в російськомовному вигляді для
збереження валідності (достовірності). Інструкція по обробці результатів
додається. Надішліть до редакції результати дослідження із зазначенням
кількості опитаних учнів та їх віку.

Поміркуйте, наскільки питання «Психології безпеки» та «Психології
залежності» актуальні саме для вчителя.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020