.

Ігрова педагогіка. Технологічний аспект (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
161 1860
Скачать документ

Ігрова педагогіка. Технологічний аспект

Серед безлічі різного типу педагогік, що працюють зараз у школі,
класно-урочна система за Коменським, проектна за Дьюї, вальдорфська за
Штайнером, розвивальна за Ельконіним-Давидовим, виділяють ще й ігрову
педагогіку…

Історично склалися три типи педагогічних сфер. Вони визначаються типом
змісту, що транслюється, і залежать від того, що ми хочемо одержати як
кінцевий результат: досвід попереднього покоління, світ знань або світ
миследіяльності. Відповідно, зараз існує поділ на педагогіку зразка,
педагогіку знання й ігрову педагогіку.

Педагогіка зразка побудована на введенні в досвід попереднього покоління
– учень копіює вчителя – або досвід майстра. Педагогіка знання
складається як форма трансляції досвіду в умовах недосяжності зразків.
Їхнє місце займають: розпорядження, методика, система знань. Ігрова
педагогіка формується в ситуації масової підготовки і дефіциту зразків,
але насиченості «семіотичного оточення» людини.

До ігрової педагогіки можна віднести достатнє різноманіття існуючих
зараз форм: різного типу ігри (імітаційні, інноваційні, ділові,
рольові), дебатну технологію, моделювання, організаційно-діяльнісні,
організаційно-розумові ігри тощо.

Сутність різного роду ігор полягає у відпрацьовуванні реальних проблем і
прийнятті пов’язаних з ними рішень на прикладі заданих ситуацій. Головна
особливість у тім, що запропоновані задачі не мають правильних готових
рішень. Варіанти виробляються і розглядаються безпосередньо під час гри,
хід якої можна прогнозувати, але завжди залишається частка імпровізації.
Багато авторів, які займаються проблемами ігор, говорять, що зараз їх
можна розглядати як нову галузь діяльності та науково-технічного знання,
як імітаційний експеримент, як форму рольового спілкування, як метод
навчання, дослідження і розв’язання виробничих задач.

Історія появи ігрової технології

Батьківщиною ігрових методик є СРСР. Вони вперше були розроблені та
застосовані в 1932 році й відразу одержали визнання і бурхливий
розвиток. Метод був підхоплений промисловими підприємствами. Різного
роду ігри застосовувалися для апробації проектів диспетчерської системи
й одночасно з метою підготовки фахівців до роботи при проектованій
перебудові керування. Але в більшому ступені використовували ігри, що
одержали назву «ділові». Зараз використовують різні назви ігрового
моделювання: імітаційні, рольові, ОДІ тощо. Але це всього лише типи
ділової гри, що розрізняються за метою, формами, процедурам, але
зберігають основну специфіку і суть.

У 30-х роках була розроблена методика проведення ДІ, створена їхня перша
класифікація і намічені перспективи розвитку й використання ДІ. Перша ДІ
в США була проведена через 24 роки після появи першої радянської гри.
Темою її було одне з найактуальніших питань Сполучених Штатів – розвиток
великої виробничої компанії протягом 4-5 років. Перший експеримент із
даною грою проводився за участю 20-ти найбільших фірм. Гра відразу ж
набула широкого застосування у США. Було створено багато її модифікацій.
У даний час метод ДІ одержав широке поширення як у США, так і в
більшості індустріальних країн Європи, Азії та Америки. До кінця ХХ ст.
у світі використовувалося більш 2000 ділових ігор, з них тільки в США і
колишньому СРСР – понад 1200 (дані – на початок 90-х рр.).

І, проте, незважаючи на свою популярність, ДІ досить пізно прийшли в
освіту як технологія навчання. Лише наприкінці минулого століття на
території СРСР були створені кілька наукових центрів з розробки теорії і
практики ДІ: у Москві, Ленінграді, Києві, Новосибірську, Одесі,
Челябінську.

Чим відрізняються ігри від традиційного навчання?

1. При використанні ДІ процес навчання максимально наближений до
реальної практичної діяльності. Це досягається шляхом використання в ДІ
моделей реальних систем. Іншими словами, ДІ є імітаційним методом
навчання.

2. ДІ є ігровим методом навчання. Усі учасники гри виступають у тих або
інших ролях і приймають рішення відповідно до інтересів своєї ролі. А
оскільки інтереси для різних ролей не збігаються, то гравцям приходиться
приймати рішення в конфліктних ситуаціях.

3. ДІ є колективним методом навчання. Традиційні методи орієнтовані на
індивідуальне навчання. У ДІ рішення виробляються колективно. Колективна
думка формується і при захисті рішень власної групи, а також при критиці
рішень інших груп.

4. У ДІ спеціальними засобами створюється певний емоційний настрой
гравців. У сполученні з уже згаданими особливостями наявність у ДІ
керованої емоційної напруги дає можливість істотно активізувати й
інтенсифікувати процес навчання.

Таким чином, ми можемо говорити про те, що ДІ є інноваційним методом. Їх
можна використовувати як метод навчання і виховання. Урок у формі
ділової гри буде не просто цікавий для учнів, оскільки він ставить в
активну пізнавальну позицію, дає їм можливість висловити своє судження
не тільки в рамках ролі, а й у післяігровій рефлексії. Дуже важливий
аспект, що в ДІ немає пасивних спостерігачів (якщо тільки вони не
передбачаються організаторами спеціально), усі повинні мати роль,
позицію і тому виявити свою реакцію. Крім того, занурення в ситуацію,
проблему, що дає ДІ, дозволяє більш ефективно в майбутньому працювати з
будь-якою інформацією з цієї теми, проблеми. Це пов’язано із
психологічним феноменом – співучасті (причетності) до проблеми.

Застосування ділових ігор в освітньому процесі

ДІ сприяють досягненню таких завдань навчання:

По-перше, аналогічно дебатам вони мотивують навчання. Учитель може
використовувати елементи змагання для побудови мотивації учнів. Ряд ігор
припускають конкуренцію, тому що вони ґрунтуються на реальності
(наприклад, у «Mock trail» для обох сторін – захисту й обвинувачення,
перебування компромісу буде більш доцільним). Це не той випадок, коли
учасники акцентують зайву увагу на перемозі і намагаються
раціоналізувати недоречну поведінку.

Будь-які ДІ вимагають активної участі учнів і можуть включати велику
число учасників (від 30-ти і більше) з чітко визначеними ролями.
Оскільки більшість імітацій потребує участі великої кількості учасників,
то, як правило, вони навчають правилам групової взаємодії.

Вони сприяють придбанню досвіду і навичок, що стосуються визначених
правил, застосовуваних відповідними інститутами.

ДІ акцентують зміст, підсилюють його і розвивають дослідницькі
здібності.

Більше того, ДІ розвивають здатність до критичного мислення,
аргументації й ораторського мистецтва.

Очевидно, що імітації дуже важливі для освіти, але в той же час
складніші у здійсненні (порівняно з дебатами), тому що вимагають більшої
підготовки від викладачів.

Роль педагога у складанні імітацій

По-перше, для успішного проектування будь-яких ДІ викладач повинен
оцінити здібності та недоліки своїх учнів. Він має задатися такими
питаннями: Які необхідні знання повинні одержати школярі? Чи у змозі
вони вивчити процес і ролі, пов’язані з ними?

Було б доречно готувати гру разом зі школярами, ознайомити їх з
основними поняттями, проблемами і більш детальною інформацією. Викладач
також повинен обміркувати сценарій гри, включаючи опис ситуації,
розподіл ролей. Даний етап дуже важливий, тому що розробка ДІ, що
досягають усіх цілей освітнього процесу, є непростою задачею.

Розробку імітації вчитель починає з вивчення освітніх цілей. Цей етап
містить у собі не тільки розробку теми, що розкривається під час гри
(наприклад: права громадян, конфлікти меншостей, визначені соціальні
проблеми тощо), а й методи, що сприяють більш глибокому аналізу.

Учитель повинен акцентувати увагу на реальних подіях, що можуть мати
місце або складають основу для гри. Далі вчителеві необхідно визначитися
з гравцями. Також важливо подбати про додаткову інформацію, яку учасники
мають одержати до гри або під час неї. Гра повинна бути організована
таким чином, щоб учасники не могли претендувати на інші ролі. Вони
повинні розглядати гру як театр, де всі – актори. Пояснення гри повинні
бути мінімальними.

Під час гри вчитель і його помічники (фасилітатори) є сприяючими
особами, але їхня участь має бути мінімальною й обмеженою. Успіх гри
залежить від учителя. Якщо він не боїться експериментувати і не бачить
себе володарем «суцільної істини», він повинен забезпечити свободу
учасникам, припускаючи, що вони самі знайдуть відповіді на свої
запитання. Він може допомагати їм у розв’язанні серйозних проблем, але
загалом повинен залишатися за рамками гри.

Час від часу необхідно контролювати ситуацію, спостерігати за тим, що
відбувається, робити замітки, що можуть бути корисні при аналізі
виконаного завдання.

Важливо пам’ятати, що участь у грі є не що інше, як навчальний процес. І
аналіз гри дозволить учням удосконалити свою майстерність.

Під час опитування необхідно вислуховувати всі точки зору, навіть якщо
деякі з них будуть суб’єктивними. Школярі мають вільно висловлюватися і
тим самим впливати на аналіз.

Головні труднощі у проведенні ДІ полягають в необхідності її ретельної
розробки. Тому для менш досвідчених учителів було б доречно
використовувати розроблені ігри. Багато ділових ігор можуть бути змінені
й адаптовані до певних цілей освітнього процесу. Найважливіше, щоб
відбувся обмін думками й обговорення гри.

Десять ознак ділових ігор та їх вплив на типологію гри:

1. Моделювання процесу діяльності гравців щодо вироблення рішень;

2. Розподіл ролей між учасниками гри;

3. Розведення рольових цілей при виробленні рішень;

4. Взаємодія учасників у виконанні тих чи інших ролей;

5. Наявність у всього ігрового колективу загальної мети;

6. Колективне вироблення рішень учасниками гри;

7. Реалізація у процесі «ланцюжка рішень»;

8. Багатоальтернативність рішень;

9. Наявність керованої емоційної напруги;

10. Наявність розгалуженої системи індивідуального та групового
оцінювання діяльності учасників гри.

За ознакою ділові ігри поділяються на:

навчальні;

виробничі;

дослідницькі;

за ступенем залучення:

одноосібні – учасники не вступають у взаємодію один з одним;

двосторонні – здійснюється взаємодія;

за процедурою:

тверді (закриті) – усі дії учасників гри суворо регламентовані роллю,
організаторами тощо;

вільні (відкриті) – в основному рішення приймаються гравцями самостійно
і роль визначає тільки позицію.

У свою чергу відкриті поділяються на:

операційні (коли чітко визначається алгоритм вирішення ситуації);

рольові (у свою чергу можуть бути як закритого, так і відкритого типу).

Етапи конструювання ділової гри:

одержання і з’ясування розробниками технічного завдання (а в деяких
випадках і складання);

розробка задуму ДІ;

вибір і обґрунтування об’єкта ігрового моделювання;

розробка структур ділової гри та ігрового комплексу;

розробка системи оцінювання діяльності учасників гри;

розробка методики проведення гри, технічного забезпечення, методичної
документації;

оцінка ефективності ДІ.

Отже, різного роду ігрові методики дають можливість поставити того, кого
навчають (студент, школяр, тренер), в активну позицію і дозволять
вирішувати різного роду ситуації, відпрацьовуючи операційні дії і
виробляючи певний алгоритм рішення. Ігрове моделювання дає можливість
для керування й оптимізації пізнавального процесу.

Для прикладу можна привести одну з ділових ігор, що практикувалися у
школі при визначенні подальшого навчання у старших класах.

Ціль: визначення шляхів проходження освіти в 10-11-х класах.

Необхідні матеріали:

Дошка з крейдою або фліпчарт із маркерами;

папір і маркери для груп;

бейджики для груп.

Структура гри

Групи:

«Школа» – директор школи, заступник директора з навчально-виховної
роботи, класний керівник, учитель, психолог /Мета: активізувати
самовизначення учнів на подальше навчання.

«Батьки» /Мета: зберегти існуючий стан речей.

«Учні» /Мета: показати підліткове коливання в ситуації вибору.

«Керівники спеціалізованих освітніх установ» – директор
загальноосвітньої школи, директор ПТУ, директор педагогічного коледжу,
начальник Суворівського училища, директор технікуму /Мета: залучити
контингент учнів у свої установи.

«Старшокласники» /Мета: показати реальну картину навчання в 10-11-му
класі.

Хід гри:

Проблематизація гри (1-2 хв).

Роздача завдань групам (3-4 хв).

Підготовка аргументів для презентації своєї позиції – кожна група (10
хв).

Презентація аргументів груп – (3 хв – кожній групі = 15 хв).

Ухвалення рішення групами (2 хв).

Обговорення рішень груп (5-7 хв).

Підбиття підсумків (10-15 хв).

Презентація аргументів груп:

Школа

Батьки

Діти

Керівники спеціалізованих освітніх установ

Старшокласники

Кінцевий результат:

Вироблення проекту рішення про подальше навчання у школі.

Тиражування гри по класах.

Підсумкові запитання:

Як ви думаєте, чи всі учні повинні учитися в 10-11-му класі? Чому?

Чи наочний вибір? Наскільки він реальний? Чому?

Чи необхідно зіставляти свої бажання з можливостями? Чому?

Група «Школа»

До складу вашої групи входять: директор школи, заступник директора з
навчально-виховній роботи, психолог, учитель і класний керівник.

Ситуація: школа-гімназія, у 10-11-й клас повинні піти тільки «сильні»
учні, здатні витримати навантаження й успішно опанувати програму. Але в
даний момент у 9-х класах велика кількість «слабких» учнів. Імовірність
того, що вони подужають програму старших класів, невелика. Ви маєте на
руках необхідні матеріали, що підтверджують цю ситуацію.

Ваша мета: залишити у школі тільки сильних учнів, інші мають самостійно
забрати документи і піти в спеціалізовані освітні установи.

Завдання:

1. Розподіліть ролі в групі.

2. Продумайте аргументи відповідно до вашої мети для презентації перед
іншими групами.

3. Підготуйте презентацію аргументів не більше ніж на 3 хв.

4. Обґрунтуйте свою позицію перед групами.

5. Проаналізуйте презентації інших груп.

6. Прийміть рішення з даної ситуації.

Група «Батьки»

До складу вашої групи входять: Вероніка Петрівна, Кайрат Абдрахманович,
Нейля Усмановна, Валентина Олександрівна, Сергій Іванович.

Ситуація: ваші діти вчилися 9 років у школі, на зборах класний керівник
оголосила, що в 10-11-й клас повинні піти тільки «сильні» учні, здатні
витримати навантаження й успішно освоїти програму. Але в даний момент у
9-х класах велика кількість «слабких» учнів, і ваші діти з тієї чи іншої
причині попадають у цю категорію. Імовірність того, що вони подужають
програму старших класів, мала, але ви хочете, щоб ваша дитина вчилася
саме в цій школі. І у вас є резонні підстави: ви 9 років платили гроші
за навчання.

Ваша мета: постаратися залишити своїх дітей учитися в даній школі. Але в
жодному випадку не шляхом шантажу, залякування й істерик. Будьте
розумні!

Завдання:

1. Розподіліть ролі в групі.

2. Продумайте аргументи відповідно до вашої мети для презентації перед
іншими групами.

3. Підготуйте презентацію аргументів не більше ніж на 3 хв.

4. Обґрунтуйте свою позицію перед групами.

5. Проаналізуйте презентації інших груп.

6. Прийміть рішення по даній ситуації.

Група «Учні»

До складу вашої групи входять: Петя Іванов, Серик Єсимханов, Аїда
Русланова, Сашко Пак, Маша Свиридова.

Ситуація: ви навчаєтесь у школі-гімназії, у 10-11-й клас повинні піти
тільки «сильні» учні, здатні витримати навантаження й успішно освоїти
програму. І саме ви можете підпасти під ситуацію, що ви не є «сильними»
учнями. Ви, звичайно, хочете залишитися в даній школі, але ваше
самолюбство також говорить вам про те, що не слід чекати, коли вам
«покажуть на двері».

Ваша мета: по можливості залишитися в школі, але не заперечувати
можливість варіантів.

Завдання:

1. Розподіліть ролі в групі.

2. Продумайте аргументи відповідно до вашої мети для презентації перед
іншими групами.

3. Підготуйте презентацію аргументів не більше ніж на 3 хв.

4. Обґрунтуйте свою позицію перед групами.

5. Проаналізуйте презентації інших груп.

6. Прийміть рішення по даній ситуації.

Група «Спецустанови»

До складу вашої групи входять: директор загальноосвітньої школи,
директор ПТУ, директор педагогічного коледжу, начальник Суворівського
училища, директор Технікуму нових технологій.

Ситуація: у 10-11-й клас школи-гімназії набирають «сильних» учнів, вам
же, у свою чергу, необхідно мати контингент учнів, ви зацікавлені в тім,
щоби після 9-го класу учні продовжували навчання у ваших навчальних
закладах.

Ваша мета: залучити дев’ятикласників на навчання до вас.

Завдання:

1. Розподіліть ролі в групі.

2. Продумайте аргументи відповідно до вашої мети для презентації перед
іншими групами.

3. Підготуйте презентацію аргументів не більше ніж на 3 хв.

4. Обґрунтуйте свою позицію перед групами.

5. Проаналізуйте презентації інших груп.

6. Прийміть рішення по даній ситуації.

Група «Старшокласники»

Ситуація: ви навчаєтеся у школі-гімназії в 10-11-х класах. Ви
усвідомлюєте рівень навантаження і престиж гімназії, де будуть учитися
школярі, яких дійсно можна назвати гімназистами.

Ваша мета: описати рівень вимог і навантаження в старших класах
гімназії.

Завдання:

1. Розподіліть ролі в групі.

2. Продумайте аргументи відповідно до вашої мети для презентації перед
іншими групами.

3. Підготуйте презентацію аргументів не більше ніж на 3 хв.

4. Обґрунтуйте свою позицію перед групами.

5. Проаналізуйте презентації інших груп.

6. Прийміть рішення по даній ситуації.

Етапи гри:

1. Вивчення матеріалів гри.

2. Підготовка аргументів відповідно до мети групи.

3. Презентація аргументів.

4. Обговорення презентацій усіх груп у вашій групі й ухвалення рішення.

5. Презентація рішення.

6. Підсумкове обговорення.

ХАРАКТЕРИСТИКИ

Аїда Русланова – здібна учениця. Завдяки своїй посидючості добре
вчиться, завзята в досягненні своїх цілей, уперто відстоює свою точку
зору. Розбірлива у виборі друзів, постійна у своїх прихильностях. Але
болісно переживає докори і покарання, тому що в неї багато обов’язків
удома, але мало прав.

Нейля Усмановна – мама Аїди, батька немає. Технолог легкої
промисловості, з низькою заробітною платою. У неї підвищена моральна
відповідальність, високі вимоги до дочки, але знижена увага до її
потреб. Аїду постійно порівнює з високим моральним та інтелектуальним
стандартом.

Сашко Пак – трієчник. У нього великі пробіли у знаннях, несерйозне
ставлення до навчання, засвоює навчальний матеріал тільки в ігровому
режимі, дуже поверхово, неглибоко. Часто фантазує і бреше, щоби
підвищити свою значимість в очах навколишніх. Прагне до вільного
самовираження і самоствердження, до незалежності. Будь-які рамки,
правила і норми викликають протест. Сашку бракує батьківського тепла і
любові.

Валентина Олександрівна – мама Сашка. Молода, красива жінка, з яскраво
вираженим характером. Сучасна жінка, яка займається своєю кар’єрою.

Нерозвиненість батьківських почуттів виявляється в небажанні мати справу
з дитиною, у невмінні будувати взаємини із сином, у поверхневому
інтересі до його справ. Усе це є проблемою у вихованні й навчанні.

Петро Іванов – погано вчиться, наданий самому собі, батьки не
цікавляться ним і не контролюють його. Схильний до агресивних учинків аж
до злісних хуліганських дій. Він звик протиставляти себе оточуючим.
Контакти із хлопцями поверхневі, у поведінці багато наслідуваності.

Сергій Іванович – батько Петра. Колишній військовий надстрокової служби.
Дратівливий, різкий, обвинувачує всіх навколо. Інтерес до дитини
недостатній. Іноді контролює сина, але це носить формальний характер
через зайнятість своїми проблемами.

Серик Єсимханов – успішність середня. Удома він у центрі уваги батьків,
ніколи не обурюється, за нього все роблять його близькі. У нього
підвищена тривожність, він нерішучий, не має своєї думки, хоче
відповідати вимогам навколишніх – учителів, батьків, однолітків.

Кайрат Абдрахманович – батько Серика. Бізнесмен. Цілеспрямований,
самодостатній, з високим рівнем самооцінки. Прагне будь-яким шляхом
досягти поставленої мети та влаштувати своє життя. Допомагає школі.
Інтерес до дитини прискіпливий, вимогливість завищена.

Маша Свиридова – навчається добре, але поводиться зухвало, не терпить
зауважень у свою адресу, огризається, грубить. Завжди в центрі уваги
молодих людей.

Вероніка Петрівна – мама Маші. Не одержала вищої освіти, незатребувана,
постійно в пошуках стабільної, високооплачуваної роботи. Розчарована,
схильна до ідеалізації своєї дитини і неадекватної поведінки в системі
вимог до дочки. Для неї важливий власний статус.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020