Аналіз дидактичного аспекту уроку
Дидактичний аспект уроку включає такі основні компоненти: зміст освіти
та навчання, закономірності та принципи навчання, методи та засоби
навчання, форми організації навчально-пізнавальної діяльності учнів
Зміст освіти та навчання
Дефініцію «зміст освіти» М. М. Фіцула розкриває так: «Зміст освіти –
система наукових знань, умінь і навичок, оволодіння якими забезпечує
всебічний розвиток розумових і фізичних здібностей учнів, формування їх
світогляду, моралі та поведінки, підготовку до суспільного життя та
праці».
Зміст освіти повинен відповідати на запитання «чому навчати?», тобто
якими знаннями, уміннями та навичками повинні оволодівати учні сучасної
школи.
«Зміст освіти є системотворним компонентом навчального процесу, базисом
освіченості, культури всього населення», – зазначає О. Я. Савченко. Він
зорієнтований на забезпечення державного стандарту загальної середньої
освіти всім учням загальноосвітніх навчальних закладів та понад ним
забезпечення талановитих і здібних, які мають нахили до певних галузей
наук, додатковими знаннями з різних галузей наук і дисциплін.
Зміст освіти детермінується в основному навчальними планами та
програмами, розробленими Міністерством освіти і науки України, та
реалізується безпосередньо в навчально-виховному процесі через
підручники, посібники, інші дидактичні матеріали. Навчальні плани
варіюються залежно від специфіки закладу освіти, тобто вони подані в
кількох варіантах. Разом із тим спільним для всіх навчальних планів є
наявність двох складових – інваріантної та варіативної. Інваріантна
складова (державний компонент) забезпечує базову освіту і є обов’язковою
для її реалізації в кожному закладі освіти. Варіативна складова
(шкільний компонент) забезпечує поглиблене вивчення окремих навчальних
предметів, нових курсів і спецкурсів, у тому числі із допрофесійної
підготовки учнів. Навчальний пан детермінує об’єм навчальних предметів,
який закладається в навчальних програмах.
Мета спостереження та аналізу: раціональність вибору й ефективність
реалізації змісту освіти та навчання на уроці.
У процесі реалізації змісту освіти та навчання на уроці слід зосередити
увагу на таких параметрах:
відповідність змісту навчання навчальному плану та програмі;
чіткість формулювання теми, мети та завдань уроку, мотивації навчальної
діяльності учнів;
вибір і реалізація навчального матеріалу відповідно до теми та завдань
уроку;
вибір методів і засобів навчання, форм організації
навчально-пізнавальної діяльності учнів, які забезпечують реалізацію
змісту навчального матеріалу та досягнення мети уроку;
диференціація та індивідуалізація навчання на уроці;
реалізація внутрішньопредметних і міжпредметних зв’язків;
інтеграція навчання;
інтенсифікація навчання;
демократизація навчання;
гуманізація навчання;
гуманітаризація навчання;
національна спрямованість навчання;
упровадження ефективних технологій навчання;
контроль і корекція знань, умінь і навичок учнів у навчальному процесі.
Викладені вище параметри використані нами при розробці технології
спостереження й аналізу ефективності реалізації змісту освіти та
навчання на уроці.
Принципи навчання
Принцип – це основоположення, керівна ідея, основне правило поведінки,
діяльності. Принципи навчання – це положення, на основі яких
здійснюється процес навчання. Вони відображають загальні вимоги до
змісту й організації навчально-виховного процесу, вибору та реалізації
методів і засобів навчання, форм організації навчально-пізнавальної
діяльності учнів.
Ефективність принципів навчання залежить від знання їх суті,
класифікації, уміння розробляти раціональні способи їх реалізації. У
педагогічній літературі висвітлюються декілька класифікацій дидактичних
принципів. Їх обґрунтування й трактовка обумовлені зміною парадигм
освіти, навчання та виховання підростаючого покоління на тому чи іншому
етапі розвитку суспільства, умов функціонування та розвитку системи
освіти, проблем і перспективи наукових досліджень, потреб і вимог
практики.
Принцип науковості навчання
Принцип науковості навчання спирається на закономірні зв’язки змісту
науки та навчального предмета.
Способи реалізації принципу науковості навчання:
проаналізувати програмний матеріал і виявити його науковий потенціал;
у разі необхідності посилити науковий рівень навчального матеріалу за
рахунок добору інформації з додаткових джерел чи самостійної розробки;
забезпечити діалектичний підхід до вивчення явищ, процесів оточуючої
дійсності, законів природи та розвитку суспільства;
у процесі викладання навчального предмета, конкретної теми уроку
формувати в учнів науковий світогляд, озброювати їх методами наукового
пізнання та науково-пошукової діяльності;
диференціювати та інтегрувати наукові знання у процесі навчання;
розкривати суть і хибність антинаукових теорій, течій, ідей тощо,
формувати критичне ставлення учнів до псевдонауки.
Принцип доступності навчання
Принцип доступності навчання передбачає вибір і реалізацію змісту та
методів навчання з урахуванням вікових індивідуальних особливостей
учнів.
Способи реалізації принципу доступності навчання:
підготувати навчальний матеріал, доступний для сприйняття й засвоєння
учнями з урахуванням їх вікових та індивідуальних особливостей;
забезпечити доступність форм, методів і засобів навчання, що
використовуються на уроці;
підібрати (розробити) та реалізувати диференційований навчальний
матеріал з метою усунення прогалин у знаннях учнів і способах діяльності
з метою переведення їх на більш високі рівні засвоєння: із зони
ближнього розвитку в зону актуального розвитку;
озброювати учнів раціональними способами діяльності та наукової
організації навчальної праці;
забезпечити відповідність загального темпу просування учнів у навчанні
та індивідуальної швидкості просування в учінні окремих учнів;
підібрати доступний та оптимальний зміст і обсяг домашнього завдання;
визначити та використати комплекс інших принципів навчання, що сприяють
успішній реалізації доступності засвоєння учнями навчального матеріалу.
Принцип наочності навчання
Принцип наочності навчання спирається на діалектико-матеріалістичну
теорію пізнання, суть якої полягає у сходженні від живого споглядання до
абстрактного мислення, а від нього до практики.
Способи реалізації принципу наочності навчання:
вибрати необхідні засоби наочності (ТЗН, таблиці, графіки, схеми,
малюнки, транспаранти, комп’ютер) і раціонально використати їх на уроці
з метою оптимального розвитку слухових, зорових, тактильних та інших
відчуттів учнів;
раціонально використовувати засоби наочності для концентрації уваги
учнів на основному, істотному в навчальному матеріалі;
засобами наочності формувати та розвивати конкретне й образне мислення
учнів у процесі навчання;
забезпечити раціональне поєднання у процесі навчання різних засобів
наочності (натуральні об’єкти, образотворчі, схематичні, аудіовізуальні
тощо);
забезпечити педагогічно доцільне поєднання слова вчителя й наочності.
Принцип проблемності навчання
Принцип проблемності навчання сприяє активізації навчально-пізнавальної
діяльності учнів, формуванню їх творчих здібностей.
Способи реалізації принципу проблемності навчання:
аналіз програмного матеріалу з метою визначення тих тем, які доцільно
реалізувати проблемним способом;
виділення тієї частини, блоку, дози навчального матеріалу, на основі
якого буде висунута проблема, поставлені проблемні питання;
створення проблемної ситуації у процесі вивчення нового матеріалу;
здійснення педагогічного управління процесом розв’язання поставленої
проблеми, тобто управління пошуково-пізнавальною діяльністю учнів;
дотримання послідовності етапів проблемного навчання як творчого процесу
(постановка проблемних завдань, сприйняття й усвідомлення проблеми
учнями, власне вирішення проблеми з використанням неординарних
способів);
вибір і реалізація раціональних методів і засобів, форм організації
пошуково-пізнавальної діяльності учнів.
Принципи самостійності й активності учнів у процесі навчання
Реалізація даного принципу навчання забезпечує умови для оптимального
прояву учнями пізнавальної та творчої активності у процесі засвоєння
знань, вироблення вмінь і навичок, застосування їх у практичній
діяльності.
Відрізняють чотири рівні самостійної продуктивної діяльності учнів:
перший рівень – копіюючі дії учнів за заданим зразком; другий рівень –
репродуктивна діяльність, спрямована на відтворення інформації про різні
властивості об’єкта вивчення; третій рівень – продуктивна діяльність
самостійного застосування набутих знань для розв’язання навчальних
завдань; четвертий рівень – самостійна діяльність, спрямована на перенос
знань при розв’язанні навчальних завдань в абсолютно нових ситуаціях.
Відповідно до рівнів сформованості умінь і навичок самостійної роботи
учнів виділяються чотири її типи: репродуктивна,
реконструктивно-варіативна, евристична і творча.
Способи реалізації принципу самостійності й активності учнів у процесі
навчання:
посилення соціально-педагогічної мотивації вчіння та набуття освіти
учнями;
раціональний вибір змісту, методів, засобів навчання та форм організації
самостійної навчально-пізнавальної діяльності учнів;
максимальне включення учнів на уроці в різні види самостійної діяльності
з володіння й застосування знань, умінь і навичок;
формування в учнів умінь і навичок бачити проблему, осмислювати її суть
розробляти гіпотези та знаходити раціональні шляхи її розв’язання;
озброєння учнів навичками самостійного отримання інформації, обробки та
її аналізу, використання у практичній діяльності;
формування в учнів стійкої потреби в самоосвіті та оволодінні способами
її здійснення.
Принцип систематичності та послідовності навчання
Принцип систематичності та послідовності навчання передбачає формування
знань, умінь і навичок учнів таким чином, щоби нові знання спиралися на
раніше засвоєні й, у свою чергу, стали фундаментом для засвоєння
наступних.
Способи реалізації принципу систематичності та послідовності навчання:
формування знань, умінь і навичок учнів у логічній послідовності (кожен
елемент навчального матеріалу логічно пов’язується з іншими, наступне
спирається на попереднє, є базою для засвоєння нового, забезпечує
послідовність розвитку мислення, пізнавальних сил і потенційних
можливостей учнів);
дотримання логічних зв’язків між формами та методами навчання, контролю
навчально-пізнавальної діяльності учнів та її результативності;
вироблення навичок раціонального планування навчальної діяльності
(побудова логічно струнких планів відповідей, написання творів,
виконання лабораторних робіт, прогнозування);
систематизація й узагальнення способів діяльності (формування в учнів
мислительних прийомів порівняння, систематизації, узагальнення й
абстрагування);
координування діяльності учнів відповідно до вимог і дій учителів різних
навчальних предметів;
виявлення та реалізація міжпредметних і внутрішньопредметних зв’язків у
процесі навчання;
реалізація вимог до засвоєння системних знань учнів про об’єкт навчання;
здійснення систематичного й послідовного контролю навчальних досягнень
учнів.
Принцип урахування індивідуальних особливостей учнів у процесі навчання
Індивідуальний підхід до учнів у процесі навчання вимагає створення умов
для активної та організованої роботи всіх учнів, у той же час для
індивідуального підходу до кожного з них з метою забезпечення успішного
навчання й розвитку їх потенційних можливостей.
Способи реалізації принципу врахування індивідуальних особливостей учнів
у навчанні:
знання й урахування у процесі навчання психофізіологічних вікових та
індивідуальних особливостей учнів;
диференційований відбір змісту, методів і засобів навчання, форм
організації навчально-пізнавальної діяльності учнів;
стимулювання самостійної індивідуальної навчально-пізнавальної
діяльності учнів;
здійснення професійної орієнтації учнів на уроці з урахуванням їх
інтересів, нахилів, здібностей;
організація навчально-пізнавального процесу з максимальним залученням
учнів до участі в ньому (з урахуванням їх індивідуальних можливостей та
бажання);
виявлення творчого потенціалу учнів і забезпечення умов для його
реалізації в навчальній діяльності;
реалізація індивідуального підходу до оцінки знань, умінь і навичок
учнів.
Принцип свідомості й міцності засвоєння знань, умінь і навичок учнів
Реалізація даного принципу спрямована на забезпечення змісту освіти й
розвитку пізнавальних сил учнів. Він передбачає необхідність
усвідомленого й міцного засвоєння учнями основного, істотного в
навчальному матеріалі, розвитку творчого мислення та здібностей.
Способи реалізації принципу свідомості й міцності засвоєння знань, умінь
і навичок учнів:
формування в учнів діалектико-матеріалістичного розуміння оточуючого
світу;
розкриття значущості та можливості використання набутих знань, умінь і
навичок учнів як інструменту самопізнання;
озброєння учнів способами систематизації узагальнення знань, умінь і
навичок;
зосередження уваги учнів на вивченні основного, істотного у змісті
навчального матеріалу;
виявлення й усунення прогалин у знаннях учнів;
озброєння учнів раціональними методами та засобами вчіння, що сприяють
усвідомленому засвоєнню знань;
формування в учнів умінь і навичок самореалізації, самоосвіти,
самовдосконалення;
вибір і використання ефективних прийомів розвитку основних психічних
процесів особистості (відчуття, сприйняття, спостережливість, мислення,
пам’ять, уява, мова, емоційно-вольова сфера);
виявлення й розкриття сутності причинно-наслідкових зв’язків у явищах,
процесах, об’єктах вивчення;
забезпечення єдності знань і переконань, слова та дії, свідомості та
поведінки учнів.
Принцип зв’язку теорії із практикою, навчання з життям
Даний принцип спирається на найважливіші методологічні положення про
єдність теорії та практики, обумовленість навчання суспільними
процесами.
Способи реалізації принципу зв’язку теорії із практикою, навчання з
життям:
розкривати у процесі навчання об’єктивні закони, закономірності, ідеї,
завдання перебудови й оновлення суспільства нашої країни, ролі науки в
підвищенні культурно-освітнього рівня населення, створенні
матеріально-технічної бази, формуванні нового мислення, нових суспільних
відносин;
знайомити учнів з основами сучасного виробництва, соціально-економічними
перетвореннями в нашій країні та за кордоном, для чого використовувати
достовірні наукові дані й поточну інформацію;
висвітлювати шляхи підвищення продуктивності праці виробничників,
працівників культури та науки, озброювати учнів трудовими навичками та
вміннями;
розкривати суть і специфіку політичних і соціально-економічних процесів,
що відбуваються в нашій країні й у світі на даному етапі розвитку
цивілізації;
інформувати учнів про стан соціально-економічних і правових відносин між
різними країнами світу;
використовувати в навчально-виховному процесі засоби масової інформації
(телепередачі, періодична література, кіно, періодична преса,
краєзнавчий матеріал);
висвітлювати позитивний досвід роботи трудових колективів та окремих
працівників регіону, міста, району, мікрорайону, школи.
Принцип єдності освітньої, виховної та розвивальної функцій навчання
Єдність освітньої, виховної, розвивальної функцій навчання обумовлено
низкою об’єктивних факторів.
Способи реалізації принципу єдності освітньої, виховної та розвивальної
функцій навчання:
проаналізувати програмний матеріал з метою виявлення його освітнього,
виховного, розвивального потенціалів;
продумати та правильно поставити освітню, виховну й розвивальну цілі
навчання з урахуванням специфіки навчального предмета, теми уроку,
особливостей учнів класу;
відібрати (розробити) дидактичний матеріал, реалізація якого забезпечить
оптимальне досягнення триєдиної мети та завдань уроку (освітня, виховна,
розвивальна);
відібрати та використати на уроці ефективні методи, засоби та форми
організації навчання, що максимально сприяють засвоєнню знань учнів, їх
вихованню та розвитку;
формувати способи розумової діяльності учнів, розвивати образне,
логічне, абстрактне й конкретне мислення учнів у процесі навчання;
забезпечити поєднання факторів інтенсифікації та оптимізації навчання,
що дозволяє в кожній окремій ситуації вибрати найкращий варіант
ефективного впливу на розвиток і виховання учнів;
розвивати творчі здібності учнів;
забезпечити максимально ефективний виховний вплив особистості вчителя на
учнів як взірця інтелігентної людини.
Знання суті кожного принципу навчання та способів їх реалізації сприяє
підвищенню якості підготовки вчителя до уроку та його ефективності;
ефективності спостереження, аналізу та самоаналізу уроку. При цьому
можна скористатися системою синтезованих оцінних параметрів:
вибір і реалізація оптимальної сукупності принципів навчання на окремих
етапах уроку та на уроці в цілому;
визначення та реалізація принципу домінанти, який переважно реалізується
на окремих етапах уроку та на уроці в цілому;
відповідність вибору навчального матеріалу, який забезпечує реалізацію
на уроці визначеного комплексу принципів навчання, у тому числі принципу
домінанти;
вибір форм, методів і засобів навчання, що оптимально забезпечують
реалізацію визначених принципів навчання на уроці.
На допомогу керівникам загальноосвітніх шкіл, які здійснюють контроль
стану навчально-виховного процесу, пропонується технологічна картка
спостереження й аналізу стану реалізації принципів навчання на уроці.
Методи та засоби навчання, форми організації навчально-пізнавальної
діяльності учнів
Ефективність навчання значною мірою залежить від вибору та реалізації
методів навчання. У психолого-педагогічній літературі поняття «метод»
трактується по-різному.
Метод навчання – це спосіб досягнення певної дидактичної мети. Методи
мають різноманітну структуру. На думку В. О. Онищука, «…у структуру
методів входять в якості складових елементів дидактичні прийоми
навчання, прийоми розумової діяльності, мотивації творчого підходу (у
тому числі елементи проблемно-пошукової та конструктивної діяльності), а
також моделювання, системно-структурній підхід».
Структура методів навчання залежить від дидактичної мети, змісту
навчального матеріалу, методичного апарату.
Мета спостереження й аналізу: ефективність вибору та реалізації методів
і засобів навчання, форм організації навчально-пізнавальної діяльності
учнів на уроці.
Основні параметри оцінки стану реалізації даного компонента дидактичного
аспекту уроку:
вибір і реалізація методів навчання, у тому числі методу домінанти,
відповідно до змісту, теми, мети уроку, проміжних цілей та завдань
окремих компонентів уроку;
використання методів стимулювання навчально-пізнавальної діяльності
учнів, контролю та корекції їх знань, умінь і навичок;
вибір і реалізація педагогічно доцільного комплексу засобів навчання з
урахуванням поставленої мети та завдань уроку, змісту теми,
індивідуальних особливостей учнів;
раціональність вибору та реалізація форм організації навчальної праці
учнів на уроці, форми домінанти;
узгодженість вибору та реалізації методів і засобів навчання, форм
організації навчально-пізнавальної діяльності на уроці.
LNt
v
Nv
rXПерераховані вище параметри покладено в основу розробки технологічної
картки спостереження й аналізу вибору та реалізації методів і засобів
навчання, форм організації навчально-пізнавальної діяльності учнів.
Технологія аналізу дидактичного аспекту уроку
Аналіз дидактичного аспекту уроку передбачає синтез оцінок вибору та
реалізації змісту, принципів, методів і засобів навчання, форм
організації навчально-пізнавальної діяльності учнів у їх взаємозв’язку
та взаємозумовленості.
Мета спостереження й аналізу: ефективність реалізації дидактичного
аспекту уроку.
Система оцінних параметрів дидактичного аспекту уроку
Реалізація змісту навчання:
відповідність змісту теми уроку вимогам навчальної програми, меті та
завданням освіти, виховання розвитку учнів;
коригування змісту навчального матеріалу у процесі уроку залежно від
конкретної навчальної ситуації;
стан реалізації на уроці освітнього, виховного та розвивального
потенціалів навчального матеріалу;
рівень засвоєння учнями головного, істотного у змісті навчального
матеріалу;
формування практичних навичок і вмінь;
реалізація змісту навчання на пошуковому та творчому рівнях.
Реалізація комплексу принципів навчання на уроці:
– вибір і реалізація оптимального комплексу принципів навчання на уроці;
– раціональність способів реалізації принципів навчання та їх корекція в
ході уроку;
– педагогічна доцільність визначення та реалізації принципу домінанти
навчання на уроці.
Вибір і реалізація методів і засобів навчання:
відповідність методів і засобів навчання, що реалізуються на уроці, його
змісту, меті та завданням;
вибір і реалізація на уроці методу домінанти;
корекція методів і засобів навчання в ході уроку залежно від навчальної
ситуації;
методи та засоби формування раціональних способів навчально-пізнавальної
діяльності учнів.
Вибір і реалізація форм організації навчально-пізнавальної діяльності
учнів на уроці:
раціональність поєднання колективних, групових та індивідуальних форм
організації навчально-пізнавальної діяльності учнів з урахуванням їх
індивідуальних особливостей та рівня навчальної підготовки;
визначення й реалізація домінуючої форми організації
навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроці;
корекція форм організації навчально-пізнавальної діяльності учнів у
процесі уроку;
навчально-методичне та дидактичне забезпечення реалізації вибраних форм
організації навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроці.
На допомогу керівникам загальноосвітніх навчальних закладів, які
здійснюють спостереження й аналіз дидактичного аспекту уроку,
пропонується технологічна картка.
У разі необхідності корекції оцінки ефективності дидактичного аспекту
уроку можна скористатися методом узагальнення оцінок незалежних
експертів (директор, заступники директора з навчально-виховної та
науково-методичної роботи, голова методичної ради, голова методичного
об’єднання, завідувач кафедри, учитель). Для цього слід запропонувати їм
картки, розроблені за зразком експертної оцінки організаційного аспекту
уроку.
Пам’ятка вчителю з підготовки та реалізації дидактичного аспекту уроку
Вибір і реалізація змісту освіти та навчання на уроці
При визначенні теми, цілей та завдань уроку, мотивації навчальної
діяльності учнів потрібно:
з’ясувати логіко-структурні, дидактичні та методичні особливості теми;
поставити освітню, виховну та розвивальну цілі уроку відповідно до
змісту теми та її особливостей;
визначити мету – домінанту уроку та шляхи її досягнення;
визначити проміжні цілі на кожний етап уроку та види навчальної
діяльності учнів;
розкрити мотиви вивчення теми уроку та навчально-пізнавальної діяльності
учнів;
підібрати форми, методи та засоби стимулювання навчально-пізнавальної
діяльності учнів;
співвіднести результативність навчання з поставленими цілями та
завданнями уроку.
При виборі та реалізації змісту навчального матеріалу вчителеві слід:
підібрати зміст навчального матеріалу відповідно до теми уроку,
поставлених цілей та завдань;
виділити у змісті навчального матеріалу головне, істотне, пояснювальну,
ілюстративну та інструктивну інформацію;
виділити у змісті навчального матеріалу пріоритетні світоглядні поняття
та ідеї, які будуть формуватися на уроці;
розділити навчальний матеріал на смислові частини (блоки) та встановити
зв’язки між ними;
виявити внутрішньопредметні та міжпредметні зв’язки, намітити шляхи їх
реалізації на уроці;
виявити освітній, виховний та розвивальний потенціали навчального
матеріалу (у разі необхідності посилити будь-який із них);
вибрати методи та засоби навчання, форми організації
навчально-пізнавальної діяльності учнів, за допомогою яких досить повно
реалізується навчальний матеріал на уроці та досягається поставлена
мета;
визначити зміст і оптимальний об’єм домашнього завдання відповідно до
теми та мети уроку.
При реалізації диференційованого підходу до учнів у навчально-виховному
процесі вчителеві слід:
підібрати (у разі необхідності розробити) диференційований дидактичний
матеріал і шляхи його реалізації на уроці;
визначити методи та засоби диференційованої роботи на уроці зі здібними,
талановитими, слабкими учнями;
намітити шляхи досягнення мети – домінанти уроку;
визначити зміст, форми, методи та засоби диференційованої роботи з
учнями на уроці та їх профорієнтації;
підготувати диференційовані домашні завдання.
При реалізації внутрішньопредметних і міжпредметних зв’язків учителю
слід:
проаналізувати зміст навчального матеріалу з метою виявлення спільних
елементів знань і розробити шляхи їх реалізації на уроці;
розкривати зміст навчального матеріалу у взаємозв’язку з вивченим раніше
та перспективою його використання при вивченні наступних тем курсу;
реалізувати зміст, методи, засоби формування загально навчальних умінь і
навичок учнів в узгодженні з учителями інших предметів;
визначити та реалізовувати на уроці провідні наукові ідеї, закони,
закономірності навчання, виховання та розвитку учнів;
координувати зусилля вчителів окремих навчальних предметів щодо
здіснення профорієнтаційної роботи з учнями на уроці.
З метою забезпечення інтенсифікації навчання вчителеві слід:
визначити оптимальність інформаційної місткості навчального матеріалу та
шляхів його реалізації;
відібрати та реалізувати зміст, методи, засоби, форми інтенсифікації
навчання;
визначити та цілеспрямовано дотримуватися оптимального темпу та ритму
навчально-пізнавальної діяльності учнів, що забезпечують її
інтенсифікацію;
забезпечити оптимальні умови інтеграції навчання, моральний мікроклімат
на уроці.
З метою забезпечення демократизації навчання вчителеві слід:
формувати вміння та навички колективної навчальної діяльності учнів на
основі демократичних норм взаємовідносин між учителем та учнями;
ураховувати індивідуальні особливості учнів у процесі навчання,
активізувати їх творчу діяльність;
формувати активну позицію та установку учнів до самостійного надбання
знань, умінь і навичок;
у процесі навчання реалізувати такі елементи демократизації, як
гласність, критика та самокритика, уміння переконувати, полемізувати,
опонувати;
спонукати учнів до диференційованого сприйняття навчальної інформації та
формувати вміння інтегрувати її, робити узагальнення та висновки;
залучати учнів до активної участі у навчально-виховному процесі;
формувати свідому дисципліну та самодисципліну учнів, створювати
атмосферу співробітництва та співдружності.
З метою забезпечення гуманізації навчання вчителеві слід:
добирати зміст навчального матеріалу, реалізація якого би максимально
впливала на емоційну сферу учня, розвиток у нього добрих почуттів,
прагнень;
формувати в учнів гуманні мотиви діяльності, основою яких є
альтруїстична мета та бажання творити добро;
виявляти та реалізувати виховний потенціал навчального матеріалу з метою
формування гуманних якостей особистості;
широко використовувати засоби народної педагогіки з метою формування
гуманних рис і переконань учнів;
створювати на уроці ситуації, розв’язання яких вимагало би від учнів
прояву гуманності, сприяло формуванню гуманних відносин у колективі;
ураховувати у процесі навчання прояв емоцій, які блискавично
оволодівають учнями (афекти), керувати ними;
формувати ділові товариські відносини в колективі класу;
бути зразком гуманної людини з відповідними гуманними рисами та
переконаннями.
З метою забезпечення гуманітаризації навчання вчителеві слід:
вибирати оптимальний варіант змісту навчального матеріалу з точки зору
гуманітаризації навчання й забезпечувати його якісну реалізацію;
у разі необхідності вносити корективи в навчальну програму з предмета;
реалізувати виховний потенціал навчального матеріалу з метою формування
моральних рис та якостей особистості, духовної сфери учнів;
виявляти та реалізовувати міжпредметні зв’язки з метою формування
матеріалістичного світогляду, переконань, ідеалів, активної життєвої
позиції учнів;
добирати та самостійно розробляти навчальний матеріал, вивчення якого
сприяло би максимальному впливу на емоційну та інтелектуальну сферу
учнів.
З метою забезпечення національної спрямованості навчання вчителеві слід:
вивчати та вдосконалювати українську мову як єдинодержавну;
учителям-мовникам та інших предметів забезпечити якісне вивчення учнями
рідної мови;
формувати в учнів почуття гордості за рідний край, історію свого народу,
науку та культуру;
забезпечити ефективність вивчення історії рідного краю; його
географічного та етнографічного положення;
оволодівати змістом, принципами, формами та методами національного
виховання;
створювати атмосферу національного духу в навчально-виховному процесі;
формувати зацікавленість учнів і батьків у відродженні національної
культури українського народу;
активізувати громадянську діяльність учителів, учнів і батьків із
пропаганди та впровадження ідей народної педагогіки в життя школи та
сім’ї.
З метою вдосконалення технологій навчання та впровадження інноваційних,
вітчизняних і зарубіжних технологій учителеві слід:
чітко продумувати технологію уроку відповідно до змісту та мети
навчання;
у разі потреби розробляти технології конкретного структурного компонента
уроку, аспекту навчально-виховного процесу, виду навчально-пізнавальної
діяльності учнів;
упроваджувати прогресивні технології навчання, розроблені й апробовані
вітчизняними та зарубіжними вченими-педагогами;
ширше впроваджувати альтернативні технології навчання, модернізувати
застарілі.
З метою забезпечення перевірки та корекції навчальних досягнень учнів
учителеві слід:
включати у зміст контрольних робіт і завдань основні елементи знань
навчального матеріалу;
ураховувати під час перевірки навчальних досягнень учнів основні вимоги,
які ставляться до них;
забезпечувати оптимальне співвідношення перевірки теоретичних знань
учнів та алгоритмів їх практичного застосування;
використовувати інноваційні форми та методи перевірки навчальних
досягнень учнів;
використовувати 12-бальну систему та критерії оцінювання навчальних
досягнень учнів;
вибирати та забезпечувати реалізацію змісту, форм і методів, корекції
знань і способів діяльності учнів з метою усунення прогалин у їх
знаннях;
озброювати учнів педагогічно доцільними методами та засобами
самоконтролю та взаємоконтролю.
Вибір реалізації принципів навчання:
Принцип науковості навчання зумовлює:
необхідність аналізу наукового потенціалу програмного матеріалу, у разі
необхідності – його посилення;
реалізацію діалектичного підходу до вивчення явищ, процесів, законів
оточуючої дійсності;
засобами навчального матеріалу формувати в учнів науковий світогляд,
озброювати їх методами наукового пізнання;
інтеграцію наукових знань у процесі навчання, розкриття хибності
антинаукових теорій.
Принцип наочності зумовлює:
вибір педагогічно доцільного комплексу наочних посібників, у тому числі
ТЗН;
раціональне використання наочності для концентрації уваги учнів на
основному, істотному в навчальному матеріалі.
Принцип проблемності навчання зумовлює:
визначення змісту навчального матеріалу, який буде вивчатися з позиції
проблемності;
створення проблемної ситуації у процесі вивчення нового матеріалу;
здійснення управління пошуково-пізнавальною діяльністю учнів;
дотримання послідовності етапів проблемного навчання як творчого
процесу;
необхідність вибору та реалізації методів і засобів
пошуково-пізнавальної діяльності учнів.
Принцип самостійності й активності учнів у процесі навчання зумовлює:
посилення соціально-педагогічної мотивації вчіння та набуття освіти;
раціональну організацію самостійної навчально-пізнавальної діяльності
учнів;
максимальне включення на уроці в різні види самостійної діяльності
учнів;
озброєння учнів навичками самостійного одержання інформації, її обробки,
аналізу, використання;
формування в учнів стійкої потреби в самоосвіті та оволодінні способами
її здійснення.
Принцип систематичності, послідовності навчання зумовлює:
формування знань, умінь і навичок учнів у логічній послідовності,
дотримання логічних зв’язків у використанні методів, засобів і форм
організації навчально-пізнавальної діяльності учнів;
вироблення в учнів навичок раціонального планування навчальної
діяльності, систематизувати та узагальнювати способи діяльності;
забезпечення системних знань учнів;
урахування у процесі навчання внутрішньопредметних і міжпредметних
зв’язків;
здійснення систематичного й послідовного контролю навчальних досягнень
учнів.
Принцип урахування індивідуальних особливостей у процесі навчання
зумовлює:
урахування у процесі навчання психофізіологічних вікових та
індивідуальних особливостей;
диференційований відбір змісту, методів і засобів навчання, форм
організації навчально-пізнавальної діяльності учнів;
стимулювання самостійної індивідуальної пошуково-дослідної роботи учнів;
максимальне залучення учнів до різних видів навчально-пізнавальної
діяльності;
виявлення та реалізацію творчого потенціалу учнів;
реалізацію індивідуального підходу до оцінки знань, умінь і навичок
учнів.
Принцип свідомості міцності засвоєння знань, умінь і навичок учнів
зумовлює:
формування в учнів діалектико-матеріалістичного розуміння світу;
розкриття значущості знань як інструменту самопізнання;
озброєння учнів способами систематизації й узагальнення знань, методами
вчіння, у тому числі самоосвіти, самореалізації, самовдосконалення;
використання ефективних методів розвитку основних психічних процесів
учнів;
забезпечення єдності знань і переконань, слова та дії, свідомості та
поведінки учнів.
Принцип зв’язку теорії із практикою навчання та життям зумовлює:
розкриття у процесі навчання об’єктивних закономірностей, законів, ідей;
формування нового мислення, нових суспільних відношень;
ознайомлення учнів з основами сучасного виробництва,
соціально-економічними перетвореннями в нашій країні та за кордоном;
висвітлення шляхів підвищення продуктивності праці виробничників,
працівників культури та науки;
розкриття сутності та специфіки політичних і соціально-економічних
процесів, які відбуваються нині в нашій країні;
необхідність інформування учнів про стан соціально-економічних і
правових відношень між країнами світу;
широке використання в навчально-виховному процесі засобів масової
інформації, у тому числі передач про позитивний досвід трудових
колективів району, міста, області, країни.
Принцип єдності освітньої, виховної та розвивальної функцій навчання
зумовлює:
аналіз програмного матеріалу з метою виявлення його освітнього,
виховного та розвивального потенціалів;
правильність постановки триєдиної мети навчання: освітньої, виховної,
розвивальної;
раціональний вибір змісту, методів і засобів навчання, форм організації
навчально-пізнавальної діяльності учнів з метою досягнення триєдиної
мети уроку;
формування способів розумової діяльності учнів, розвиток їх образного,
логічного, абстрактного й конкретного мислення у процесі навчання;
поєднання факторів інтенсифікації та оптимізації навчання учнів;
розвиток творчих здібностей учнів;
необхідність максимально ефективного впливу особистості вчителя на
учнів.
Вибір і реалізація методів і засобів навчання, форм організації
навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроці
Вибір і реалізація методів навчання на уроці:
вибір і реалізація вчителем раціонального комплексу методів навчання з
урахуванням специфіки змісту, мети та завдань уроку;
вибір і реалізація методів навчання з урахуванням вікових та
індивідуальних особливостей учнів, рівня їх навчальної підготовки;
корекція вибору та реалізації методів навчання у процесі уроку;
наявність зв’язків і залежностей між складовими методу: мета вчителя й
учнів, діяльність учителя й учнів, суб’єкт – суб’єкт (учитель – учень),
які рухаються вперед у своєму вдосконаленні й розвитку в навчальній
діяльності;
вибір і використання на уроці методів контролю та корекції знань, умінь
і навичок учнів;
раціональний вибір і використання методів стимулювання
навчально-пізнавальної діяльності учнів, розвитку інтересу до навчання,
відповідальності за його результати;
використання методів формування та розвитку загальнонавчальних і
спеціальних умінь і навичок учнів;
використання методів, що сприяють формуванню та розвитку умінь і навичок
самостійної праці учнів.
Вибір і реалізація на уроці засобів навчання передбачає:
урахування при виборі засобів навчання особливостей змісту, мети та
завдань уроку;
доцільний вибір сукупності вербальних і наочних засобів навчання (слово
випереджає, слідує, супроводжує наочність), ТЗН і комп’ютера;
вибір і реалізація засобів розвитку мислення та уяви учнів у процесі
навчання (образного, логічного, абстрактного);
дотримання санітарно-гігієнічних вимог і норм витрат часу на
використання аудіовізуальних засобів навчання на уроці;
формування вмінь і навичок в учнів використання засобів навчання в
навчально-пізнавальній діяльності.
Вибір і реалізація форм організації навчально-пізнавальної діяльності
учнів на уроці передбачає:
урахування специфіки змісту, мети та завдань навчання при виборі форм
організації навчально-пізнавальної діяльності учнів;
визначення раціональної сукупності колективних, групових та
індивідуальних форм організації навчально-пізнавальної діяльності учнів
на уроці;
вибір і реалізація домінуючої форми організації навчально-пізнавальної
діяльності учнів на уроці;
дидактичне забезпечення форм організації навчально-пізнавальної
діяльності учнів, що реалізуються на уроці;
забезпечення педагогічного управління фронтальною, груповою та
індивідуальною діяльністю учнів; забезпечення взаємозв’язку методів,
засобів навчання та форм організації навчально-пізнавальної діяльності
учнів на уроці.
Оволодівши змістом і методикою аналізу основних компонентів дидактичного
аспекту уроку, керівники шкіл та інші працівники органів управління
освітою, які здійснюють контроль навчально-виховного процесу та його
результативності, без особливих утруднень можуть проаналізувати
ефективність дидактичного аспекту уроку в синтезі.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
