UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваАртпедагогіка та казкотерапія (реферат)
Авторвід користувача сайта
РозділПедагогіка, виховання, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4173
Скачало508
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Артпедагогіка та казкотерапія

 

Дитина приходить до школи з відкритою душею, зі щирим бажанням добре

вчитися. Малюка лякає навіть думка про те, що на нього можуть дивитись

як на ледаря чи невдаху

 

Бажання добре вчитися - красиве людське бажання, це той яскравий вогник,

що осяює весь зміст дитячого життя. Цей вогник, слабкий і беззахисний,

дитина несе вчителеві з безмежною довірою. Але цей вогник дуже легко

можна загасити необережним словом чи байдужістю. Щоб він розгорівся і з

кожним днем палав усе яскравіше, дитина повинна відчувати успіх у

навчанні, горде усвідомлення та переживання того, що вона не зайва в

колективному процесі пізнання, захопитись почуттям радості праці.

 

Трагедія, коли до класу потрапляє учень, якого вже «запрограмували» бути

«гіршим за інших». Як правило, цьому сприяє ряд факторів: нездорові

конфліктні стосунки в сім'ї, алкоголізм чи наркоманія батьків, убогість

інтелектуального та матеріального життя сім'ї. А з цими чинниками завжди

поєднується й убогість емоційного життя.

 

Буває, що до класу приходять діти, які в 6-7 років ніколи й нічому не

дивувались, нічим не захоплювались, не раділи. Вони не відчувають

гумору, не розуміють комічних ситуацій, рідко сміються, хворобливо

реагують на жарт, намагаються обов'язково й жорстоко «дати здачі».

 

Дуже комплексуючи, запрограмовані бути «гіршими», нажахано й з-під лоба

поглядаючи навколо, такі учні з першого ж дня у школі й намагаються бути

жорстокими до слабших, боягузами перед сильнішими, байдужими до

навчально-виховного процесу.

 

А поряд з ними є й діти з низьким рівнем розвитку, є й ті, яким просто

треба трішки довше подумати, перш ніж виконати якесь завдання, бо вони

не в змозі одночасно й пам'ятати, й думати; і ті, яких «узяла до себе в

полон Царівна Лінь».

 

Але всі вони, йдучи до першого класу, хочуть навчатись: хочуть, але не

можуть; хочуть, але вимагають спонукання; хочуть, можуть, виконують усе

легко, швидко, а потім нудьгують, дивлячись, як учитель працює з менш

успішними школяриками.

 

Навчаючи всіх, слід турбуватися й про останніх: обдарована дитина (поряд

із гордістю за високі оцінки) інколи змушена відчувати певний

дискомфорт, доки увага вчителя спрямована на менш устигаючих учнів. І

тут з'являється загроза зникнення інтересу до самого процесу здобуття

знань.

 

Як же зробити так, щоби весь класний колектив працював у стані

емоційного піднесення, ніби єдиний злагоджений механізм, у якому кожне

«коліщатко», кожен «гвинтик» у результаті своєї роботи отримує позитивні

емоційні почуття, тобто почуття задоволення, зацікавленості, інтересу,

прагнення в наступних завданнях перевершити самого себе?

 

Треба кожну дитину перетворити з об'єкта взаємодії в повноправного

партнера у спільній діяльності, тобто «зліпити» особистість, яка не

підлягає будь-яким маніпуляціям або прямому тиску з боку всіляких

важливих чинників. У цьому й допомагає особистісно зорієнтована система

навчання й виховання школярів, яка забезпечує процес спільної

життєдіяльності, допомогу дитині в усвідомленні та реалізації

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ