Вибір стратегії, вибір пріоритетів
Пропонуємо читачам зробити порівняльний аналіз пріоритетів освітньої
політики на державному, обласному, міському (районному) та шкільному
рівнях
Теорія та практика управління передбачають, що вибір стратегії
здійснюється за умови:
осмислення державних пріоритетів у освіті;
вивчення потреб в освітніх послугах в умовах динамічних
соціально-економічних і політичних змін;
аналіз ресурсного забезпечення обраної освітньої стратегії, а саме:
кадрового;
матеріально-технічного;
науково-методичного;
фінансового.
На державному рівні Міністерство освіти і науки України визначило такі
пріоритети освіти, як якість і доступність освіти (питання розглядається
передусім у рамках європейської інтеграції до Болонського процесу);
розв’язування соціальних проблем працівників освітньої галузі;
демократизація освіти, що передбачає державно-громадське управління;
подолання морально-духовної кризи; здоров’я школяра; забезпечення
навчальних закладів технічними засобами навчання; пріоритет мовної
політики; підтримка української мови та розвиток мов інших
національностей.
Механізм реалізації освітньої політики МОН України подано в низці
нормативно-регламентуючих документів.
Головним пріоритетом регіональної освітньої політики Донеччини на
найближчу перспективу (2006-2010 роки) є сконцентрованість освіти на
дитині, а це означає, що будуть збережені кращі надбання регіональної
освітньої політики в питаннях:
соціального захисту дітей;
створення умов для якісної профільної освіти;
поширення форм дистанційної освіти;
науково-методичних і керівних кадрів щодо реалізації компетентнісного
підходу у змісті освіти.
Управлінське забезпечення пріоритетів розвитку дитини в дошкільних,
позашкільних і загальноосвітніх навчальних закладах визначається в новій
регіональній освітній програмі розвитку освіти в Донецькій області на
2006-2010 роки.
Порівняємо, наскільки пріоритети державної та регіональної освітньої
політики співпадають із пріоритетами випускників шкіл. Потреби в
освітніх послугах дітей і батьків визначаються за наслідками співбесід,
діагностики та соціологічних досліджень.
,
?
E
u
-травні 2005 року обласним інститутом післядипломної педагогічної освіти
за підтримки методичних служб міст і районів проводилось дослідження
«Випускник 2005 року» на підставі діагностичних методик, розроблених З.
П’ятірним і Г. Романчуком (Педагогічний пошук. – 1996. – № 2). Таке
соціологічне дослідження в Донецькій області здійснювалось уперше за
останні п’ятнадцять років. Опитування проводилось у навчальних закладах
трьох різних категорій. Усього опитано 4535 учнів, що складає 10,5 % від
загальної кількості випускників 2004/05 навчального року.
Випускникам класу були запропоновані запитання:
Ви закінчуєте школу. Які ваші найближчі життєві плани?
У подальшій перспективі – робота, якою вона має бути?
Якою має бути молода людина, щоб досягти успіху в житті?
А як школа підготувала вас до життя?
Що означає для вас «добре життя»?
Знання з яких предметів, вивчених у школі, вам найбільше знадобляться в
житті?
З якими почуттями ви розпочинаєте новий етап свого життя?
Подібний «портрет» випускника забезпечує відділи освіти вірогідною та
достатньою інформацією про якість освітнього процесу, допомагає
з’ясувати деякі аспекти стратегії розвитку закладів освіти в регіоні й
обґрунтувати управлінські рішення на локальному рівні. Матеріали
дослідження є цінними з позиції критичного осмислення керівниками шкіл
своєї особистої управлінської діяльності.
Сьогодні науковці визначають, що інтегральним критерієм оцінки
ефективної шкільної освіти є рівень сформованості соціально значущих
ціннісних орієнтацій випускників, а саме їх готовності до:
самостійної пізнавальної діяльності, післяшкільної освіти;
осмисленого вибору професії;
сімейного життя;
раціональної організації дозвілля;
свого здоров’я;
суспільного-громадського життя.
Кожний із цих компонентів тісно пов’язаний з наступним, а разом вони
виступають як ціннісні орієнтації випускників у виборі життєвого шляху.
Шкільні освітні пріоритети мають бути зорієнтовані на:
формування активної за формою та моральної за змістом життєвої позиції;
формування в учнівської молоді життєвої компетентності, системи
змістожиттєвих координат, уміння створювати та реалізувати власні
життєві проекти;
упровадження здоров’язберігаючих технологій навчання й виховання,
орієнтацію учнів на здоровий спосіб життя;
створення ситуацій успіху;
забезпечення взаємозв’язку процесів навчання й виховання.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
