Використання ресурсів освітнього середовища
Одним із механізмів управління якістю є ефективне використання наявних
ресурсів. До ресурсів управління якістю освіти в умовах школи поряд із
внутрішніми – кадровими, методичними, іншими видами ресурсів відносяться
й зовнішні ресурси, що становлять освітнє середовище школи
До зовнішніх ресурсів освітнього середовища відноситься мережна
взаємодія освітніх установ; взаємодія з установами й організаціями, що
виконують у суспільстві освітні, просвітительські функції (установи
культури); взаємодія із соціальними партнерами (батьками, громадськими
організаціями).
Завдання формування освітнього середовища актуалізуються для
адміністрації, педагогів освітніх установ унаслідок ряду причин. Їх
добір і структурування корегуються вимогами часу, суспільства, місією
навчального закладу тощо.
1. Специфіки змісту самої програми модернізації, що передбачає
оптимізацію як внутрішніх, так і зовнішніх ресурсів, розширення
взаємодії школи з її соціокультурним оточенням; відкритість освітньої
установи контактам з іншими освітніми установами, підприємствами,
організаціями, референтними групами, що розпоряджаються ресурсами,
необхідними для рішення завдань підвищення якості освіти. Так,
наприклад, завдання формування ключових компетентностей у різних сферах
діяльності не може бути вирішене однією школою, що не може внаслідок
своєї специфіки забезпечити ані широту соціальних контактів, ані
розвиток навичок організації різноманітних видів діяльності, що
становлять адаптаційну основу розвитку особистості в сучасному соціумі.
Настільки ж очевидно, що силами однієї окремо взятої школи навряд чи
буде вирішене завдання повноцінної профілізації освіти, що розуміється
як розвиток не тільки теоретичної, а й практичної готовності до
усвідомленого вибору сфери професійного самовизначення, а не тільки, як
це було раніше, до вибору програми професійного навчання.
2. Морального старіння технологій взаємодії з освітнім середовищем,
ефективним в умовах школи авторитарного типу, до яких можна віднести
програми спільної діяльності школи й установ додаткової освіти, установ
культури, виробничих установ, програми роботи з батьками, засновані на
освоєнні норм комуністичної ідеології, радянського способу життя.
Узагалі будь-які програми, орієнтовані на нормування, приписи жорстко
регламентованих норм (якщо це не норми чинного законодавства), різко
впали в попиті та справедливо сприймаються як програми консервативні,
програми вчорашнього дня.
3. Активного розвитку самого освітнього середовища, що багато в чому має
розбіжності зі школою у своїх уявленнях про напрями розвитку
особистості, змісті знань, умінь і навичок, необхідних для повноцінного
функціонування в суспільстві. Так, наприклад, найчастіше вступають у
протиріччя програми виховання в родині й у школі; шкільні
культурно-освітні програми та ті зразки культури, які освоюються
самостійно через інші джерела; шкільні профорієнтаційні програми та
сучасні технології побудови професійної кар’єри.
4. Вступу в еру інформаційного, постіндустріального суспільства, коли
обмін ідеями, технологіями, їх взаємовикористання є необхідною умовою
розвитку будь-якої соціальної структури, а не додатковим, але зовсім не
обов’язковим механізмом підтримки її на плаву.
Усі зазначені вище причини і є підставою для реалізації програми
формування освітнього середовища школи на новій модернізаційніій основі.
Постановка завдань може бути реалізована на основі аналізу потенціалу
освітнього середовища, аналізу проблем взаємодії школи з різними
освітніми інститутами та соціальними партнерами; виявлення вже
існуючого, ефективного в сучасних умовах досвіду взаємодії з освітнім
середовищем, проектування перспективних моделей відносин школи та
суспільства.
Далі представлено аналіз проблем взаємодії школи з різними освітніми
інститутами та соціальними партнерами, охарактеризований з позицій його
використання в різних умовах, виявлений досвід взаємодії школи з
освітнім середовищем, що може бути розповсюджений у діяльності
конкретних установ. На цій основі й може бути забезпечений процес
постановки завдань з формування освітнього середовища школи, забезпечена
база для проектування інноваційних програм, які в кожній конкретній
школі будуть мати свої специфічні особливості.
Потенціал освітнього середовища школи як засіб підвищення якості освіти
використовується в педагогічній практиці досить широко.
Школою освоєна практика мережної взаємодії з дошкільними освітніми
установами, установами додаткової освіти, установами культури та
професійної освіти. Із розвитком демократичних принципів організації
суспільства входить у практику взаємодія школи із громадськими
організаціями й об’єднаннями. Освоєно досвід співробітництва з батьками
учнів як педагогічними партнерами школи.
До досягнутих у педагогічній практиці результатів використання
соціокультурного оточення можна віднести розвиток загального світогляду
учнів, розширення поля індивідуального вибору освітніх програм і програм
соціальної практики, освоєння різних форм комунікації. Деякі з
представлених результатів можна віднести до масової практики, інші є,
скоріше, досягненням передового педагогічного досвіду.
В умовах модернізації освіти неминучий процес ревізії досягнутого,
котрий загострює проблеми недостатності одних результатів і підвищення
значущості інших. Цей процес зачіпає і взаємини школи та
соціокультурного середовища.
Оцінка досвіду взаємодії школи та соціокультурного середовища дозволяє
виділити в ньому певні протиріччя з основними напрямами модернізації
освіти.
Взаємодія школи з педагогічними та соціальними партнерами
На програми взаємодії школи та дошкільних освітніх установ (ДОУ)
останніх років дуже вплинуло зростання варіативності загальноосвітніх
установ, у тому числі установ підвищеного рівня. Нерідко ефективність
діяльності дошкільної установи оцінювалась насамперед батьками за
можливістю її випускників поступити у престижну школу. Значну роль у
спільних програмах ДОУ та школи стала займати проблема готовності до
навчання у школі. Причому найчастіше під готовністю розумілося
формування навичок предметної навчальної діяльності, що включає вміння з
усної й письмової мови, математичні вміння.
У той же час практика, аналіз думок педагогів ДОУ показали, що досвід
діяльності дошкільних освітніх установ найчастіше виявляється не
затребуваний школою, але ж за останній час активно розвивалась не тільки
школа, а й інші системи освіти, у тому числі й дошкільна. Так, у
дошкільній освіті останніх років апробовані варіативні системи
організації режиму дітей, методики розвитку обдарованих дітей залежно
від запитів родини, ряд інших програм. Однак школою цей досвід був
незатребуваний, хоча й міг би знайти застосування при організації
навчання учнів, особливо в початковій школі.
Досвід взаємодії школи й установ професійної освіти (ВНЗ, технікумів,
коледжів)
Спільні програми школи й установ професійної освіти (переважно ВНЗ) –
традиційний напрям, що формує освітнє середовище школи. Практика
організації класів профільного навчання, в яких частину навчальних
курсів ведуть викладачі ВНЗ, організація курсів підготовки до ВНЗ
безпосередньо на базі школи прийняли масовий характер. Дані види
спільних програм забезпечують стабільність працевлаштування випускників
школи, в якомусь ступені дають гарантії продовження освіти в конкретному
ВНЗ. Однак уведення платних форм навчання призвело до того, що ВНЗ усе з
меншим ентузіазмом гарантують вступ абітурієнтів із профільних класів,
кількість договорів школа – ВНЗ скорочується з року в рік. Перспектива
введення ЄДІ призводить до розуміння недоцільності організації курсів
підготовки до іспитів у конкретні ВНЗ. Інтерес школи до ВНЗ і ВНЗ до
школи поступово загасає, предмет спільної діяльності явно потребує
перегляду.
Досвід взаємодії школи й установ додаткової освіти. Аналіз програм
розвитку школи, досвіду роботи установ додаткової освіти показує, що в
масовій педагогічній практиці школою в основному використовуються
ресурси додаткової освіти для розширення спектра освітніх чи інших
програм для учнів молодшого та середнього шкільного віку. Це насамперед
спільні програми художньої, естетичної спрямованості. Так, у масовій
практиці відомий досвід організації «творчих днів» для школярів, які
являють собою організовані відвідування учнями початкової та основної
школи творчих об’єднань, будинків творчості. Цей досвід має й позитивні,
і негативні результати. У тих випадках, коли програма творчих днів
побудована як певний освітній цикл, із продуманими педагогічними
завданнями, відбувається збільшення освітнього досвіду, а учні, як
правило, вибирають колектив додаткової освіти для самостійних занять. У
випадках, коли творчі дні організовані за залишковим принципом, заняття
в них ведуться педагогами, яким необхідно забезпечити «навчальне
навантаження» (у додатковій освіті це, як правило, педагоги з низькою
кваліфікацією), віддача від таких заходів украй низька. Поза залежністю
від результативності творчих днів та якості їхньої підготовки ця форма
спільної діяльності призначена для ознайомлення учнів з різними видами
творчості (художньої, прикладної, технічної тощо). Саме тому вона не
застосовується у старшій школі, де необхідні або спеціалізація та
поглиблення отриманих на первісному етапі вмінь і навичок, або
розширення спектра напрямів додаткової освіти. На розширення спектра
програм для старшокласників засобами додаткової освіти йдуть лише окремі
школи. Найбільш поширена практика використання ресурсів додаткової
освіти для реалізації профільних програм загальноосвітніх установ
підвищеного рівня. Це, як правило, програми практичного знайомства з
майбутньою професією (учителя, дизайнера, екскурсовода тощо), які
реалізуються педагогами додаткової освіти на базі власної установи.
Такого роду програми дають позитивні результати, тому що учні одержують
можливість спробувати себе у професії на практиці. У той же час досвід
поширення таких програм, як і їхній спектр, абсолютно недостатній для
того, щоб усі старшокласники змогли познайомитися з професіями, з якими
хотіли б зв’язати своє життя.
Неоднозначний і досвід спільної організації школою та установами
додаткової освіти. У цій сфері також найбільш проблемна зона –
старшокласники. Школа та установи додаткової освіти в ряді регіонів
(Санкт-Петербург, Москва та ін.) досить успішно реалізують у позаурочний
час спільні програми свят, програми сюжетних і рольових ігор для учнів
початкової та основної школи. Однак, як свідчить аналіз досвіду, у тому
числі представлений у практиці роботи шкіл Санкт-Петербурга, кількість
заходів у сфері дозвілля від початкової до старшої школи скорочується в
кілька разів. Якісний аналіз програм дозвілля для старшокласників, у
тому числі програм, підготовлених за підтримки установ додаткової
освіти, свідчить, що в основному це програми, які копіюють сучасні
ігрові телевізійні шоу та шоу минулих років. Педагогічна доцільність
організації таких програм досить сумнівна, а освітній результат
зводиться до досвіду пред’явлення випадкового набору розрізнених
відомостей.
Взаємодія школи й установ культури
Стан сучасного суспільства, фактична зміна суспільно-економічної
формації призвели до того, що роль родини у формуванні культурного
досвіду дітей різко зменшилась. Відбулось різке розшарування рівня
зайнятості та пов’язаного з ним добробуту батьків. В однієї категорії
батьків усе менше часу на виховання дітей, розвиток їхнього культурного
кругозору. В іншої категорії батьків, які поповнили групу
люмпенізованого населення, на розвиток культурного досвіду дитини немає
ані засобів, ані бажання. У цій ситуації різко зросла роль школи як
навігатора у світі культури. Аналіз досвіду показує, що школа
справляється із цією функцією лише почасти. Безсумнівно, що багато в
чому завдяки школі, її великій просвітительській діяльності учні
зорієнтовані у світі класичної культури. Опитування показують, що
абсолютній більшості старшокласників відомі назви найбільш великих
вітчизняних установ культури, вони впевнено орієнтуються в їхніх
функціях, на елементарному рівні можуть реалізувати вибір тієї чи іншої
культурної установи для рішення завдань освіти чи дозвілля. У той же час
результати тих же опитувань, проведених раніше, показують, що функцією
інформування роль школи в більшій частині випадків і обмежується. Майже
всі спільні програми школи та установ культури – це програми
інформаційні, просвітительські. Форма їхньої реалізації не багато в чому
відрізняється від визначеної діяльності, їхня основна мета – формування
бази знань. Програми спільної діяльності школи та установ культури,
засновані на активному, творчому освоєнні культурних цінностей, як і
раніше, залишаються рідкістю. Якщо у світі класичної культури школа
все-таки є орієнтиром, постійно через спільні програми з установами
культури надаючи можливість зустрічі з «прекрасним», то ставлення до
сучасних культурних зразків формується на основі випадкового досвіду, не
надто надійних для розвитку загальної культури групових оцінок
однолітків, поверхневих, розрахованих в основному на рекламу, а не на
естетичний аналіз програм, трансльованих засобами масової інформації.
Взаємодія з батьками як педагогічними партнерами
Програми взаємодії школи з батьками як педагогічними партнерами –
традиційний напрям діяльності ефективно працюючих освітніх установ.
Найбільш продуктивними моделями масової практики в цьому напрямку є
реалізація спільних програм супроводу розвитку дитини у процесі
освітньої діяльності. Такого роду програми містять у собі практику
спільного обговорення проблем дітей, індивідуальне консультування,
формування системи інформування батьків про особливості освітнього
процесу, вимоги до рівня підготовленості учнів на різних рівнях навчання
у школі. Подібні програми ефективні, але не завжди достатні для
формування співтовариства батьків як активних суб’єктів освітньої
діяльності. Так, ці програми не завжди у стані вплинути на споживче
ставлення батьків до школи, залучити настільки необхідні їй засоби, не
тільки матеріальні, а й кадрові. Ці програми, як правило, спрямовані на
співробітництво з батьками як вихователями, яким школа дає рецепти, що
забезпечують успішне проходження етапу навчання дитини у школі. Школою
найчастіше є затребуваний комунікативний потенціал батьків, їх
культурний, освітній, професійний досвід. Школа далеко не завжди готова
залучити батьків до суспільної оцінки результатів, що досягаються, до
процесів освітнього менеджменту й маркетингу.
Окреслене коло проблем взаємодії школи та соціокультурного оточення, що
впливає на формування її освітнього середовища, далеко не повне, але
навіть виділені кризові зони свідчать, на наш погляд, про те, що
потенціал програм взаємодії школи з можливими педагогічними партнерами
має потребу в подальшому розвитку, а самі програми – у вдосконалюванні
та коректуванні.
Процес управління якістю освіти, його зв’язок із програмою модернізації
актуалізують цілий ряд проблем формування освітнього середовища школи,
без рішення яких неможливо вийти на нові освітні результати. Ось деякі з
них, представлені у вигляді гіпотез.
Формування готовності особистості до рішення різного класу проблем
неможливо забезпечити освоєнням тільки навчального змісту шкільних
предметів. У зв’язку з цим одним із завдань управління якістю освіти
стає формування освітнього середовища, що сприяє розширенню кола
значущих проблем, освоєнню ключових компетентностей, що забезпечують
соціалізацію особистості в сучасному світі. Потенціал освітнього
середовища повинен бути достатнім для того, щоб у нього були включені
учні всіх віків. Зменшення впливу соціокультурного оточення на освітнє
середовище школи (наприклад, на старшому ступені навчання) може
призвести до втрати значущості отриманих раніше результатів, порушення
наступності, системності навчання.
Формування ключових компетентностей як необхідний результат шкільної
освіти визначає відмова від педагогічних технологій, обмежених лише
інформуванням учнів у різних сферах діяльності, актуалізує використання
технологій, націлених на практичне освоєння алгоритмів діяльності, їхнє
використання у творчій практиці саморозвитку. Це однаково стосується
технологій організації як навчальної, так і позанавчальної діяльності
учнів, висуває певні вимоги до змісту програм спільної роботи школи та
установ культури.
Зміна цілей та очікуваних результатів освіти призводить до втрати
важливих напрямків спільної діяльності школи та освітніх установ інших
типів і видів. Негативним наслідком цього можуть бути збідніння
освітнього середовища школи, утрата нею зв’язків із соціокультурним
оточенням. В умовах зміни цілей, можливо, необхідні переоцінка наявного
досвіду, формування школою запиту на нові форми співробітництва та
взаємодії з установами системи дошкільної та професійної освіти, зміна
пріоритетів в організації спільної діяльності школи та освітніх закладів
інших типів і видів.
Орієнтація концепції модернізації освіти на розвиток форм педагогічного
партнерства актуалізує пошук нових форм включення батьків в освітнє
середовище школи. Цей процес передбачає моделювання нового й
застосування вже існуючого досвіду використання кадрового, освітнього
потенціалу батьків, включення їх не тільки у процес супроводу освітньої
діяльності учнів, а й у проектування та реалізацію цієї діяльності.
Очевидно, що перераховане коло проблем неможливо вирішити силами однієї
школи. Природно, що для одних шкіл будуть актуальні одні напрямки
розвитку освітнього середовища, для інших – інші. Більше того, залежно
від умов, особливостей соціокультурного потенціалу функції тих самих
організацій та осіб будуть різні, як будуть різнитись комбінації програм
спільної діяльності. Проте можлива розробка єдиного механізму запуску
програм розвитку освітнього середовища школи. Одним з елементів цього
механізму, єдиного для всіх освітніх установ, можуть бути знайомство,
аналіз та обговорення досвіду рішення проблем освітнього середовища
школи, що відбиває шляхи досягнення результатів, які відповідають новим
цілям освітньої політики.
Стосовно завдань розробки програм управління якістю освіти аналіз
досвіду рішення проблем повинен дати відповіді на такі запитання:
чи освітні результати, представлені в досвіді, відповідають завданням
модернізації освіти?
чи досвід рішення проблеми може вважатись універсальним?
чи представлений досвід заснований на інноваційних пошуках чи на вже
відомих способах рішення проблеми?
чи існують інші шляхи одержання аналогічних результатів?
Далі представлені варіанти досвіду, упровадження якого може призвести до
рішення проблем розвитку освітнього середовища школи. Представлені
матеріали відбивають як апробований у практиці роботи шкіл досвід, що у
сучасній ситуації є актуальним, так і інноваційний. Кожний фрагмент
доповнено коментарем.
Шляхи досягнення нових освітніх результатів
Фрагмент 1. Центр додаткової освіти у школі
Центр додаткової освіти у школі будується на основі моделі, що припускає
організацію учнів у другій половині дня у групи, різні за напрямами
(пізнавальної, творчої, дозвіллєвої) діяльності, формами організації та
віковим складом.
У рамках діяльності Центру додаткової освіти склались п’ять освітніх
напрямів – «циклів», логічно пов’язаних з основною освітньою та виховною
роботою школи.
Цикл «Інтелект»
Завдання: задоволення потреб учнів у освоєнні програм, що не входять до
навчального плану; забезпечення додаткових занять за предметами
навчального плану для учнів із проблемами в навчанні; задоволення потреб
у програмах поглибленого вивчення окремих предметів, програмах
допрофесійної підготовки.
Цикл «Гра»
Завдання: забезпечити можливості розвитку творчого потенціалу
особистості, закріплення та застосування в різних ситуаціях навчальних
компетентностей, отриманих у рамках базової освіти, формування
надпредметних умінь.
Цикл «Спорт»
Завдання: забезпечити рухову активність учнів, збереження їхнього
здоров’я, орієнтувати учнів на дотримання норм і правил здорового
способу життя.
Художньо-естетичний цикл
Завдання: розвиток та вдосконалення творчих можливостей учнів, створення
умов для ознайомлення учнів з елементами сценічної, художньо-прикладної
діяльності, напрямами мистецтва та ремесел.
Цикл «Соціум»
Завдання: розвиток і вдосконалення соціальних компетентностей учнів,
необхідних для успішної адаптації в сучасному суспільстві, забезпечення
допрофесійної підготовки учнів, надання допомоги у професійному виборі.
Для забезпечення наступності додаткова освіта організована за віковими
ступенями.
Перший ступінь – початкова школа – підготовчий етап роботи. Учні
організовані у класи повного дня (клас-група), заняття проводяться в
рамках роботи груп подовженого дня. Учні вивчають японську мову,
орігамі, знайомляться з історичними та культурними центрами міста,
займаються в секції спортивних ігор, айкідо, у молодшій групі
«Танц-клас», студії естрадної пісні, великого тенісу. Усі учні, які
цього потребують, відвідують заняття в логопеда. Можливість
познайомитися з діяльністю різних колективів і спробувати свої сили в
різних напрямах діяльності вже на першому ступені забезпечують рішення
діагностичної, розвивальної, валеологічної та гедоністичної функцій
програм додаткової освіти. На цьому етапі учні знайомляться з різними
формами організації вільного часу, беруть участь у класних і шкільних
заходах. Для малят організуються виступи сценічних колективів (спектаклі
театральної студії, весняну масляну проводить фольклорний колектив).
Другий ступінь – основна школа – етап навчання організації вільного
часу; учні вибирають індивідуальні освітні маршрути. Учням надається
широкий спектр програм додаткової освіти, які можна освоїти в різних
колективах. Запис проводиться в порядку надходження заяв. Вибір
колективу здійснюють як самі учні, так і їхні батьки. На другому ступені
збільшується кількість програм додаткової освіти: працюють предметні
гуртки, ансамбль народного танцю, театр моди (дизайн карнавального
костюма), театральна студія, студія граффіті, секція футболу та
волейболу, брейк-данс, туристична секція.
В основній школі з’являються нові цикли: «Гра» та «Соціум». У рамках цих
напрямів працюють клуб веселих і кмітливих, клуб знавців, клуб
інтелектуальних ігор, клуб інтернаціональної дружби, об’єднання
«Помічник». Програми основної школи дозволяють розширити педагогічний
потенціал додаткової освіти, забезпечити реалізацію
корекційно-реабілітаційної та організаційно-комунікативної функцій. Учні
не тільки самі займаються в колективах, а й роблять цікаві справи для
молодших. Наприклад, клуб інтелектуальної творчості проводить ігрові
заняття на тематичних класних часах у 5-7-х класах, організує ігри для
малят, клуб знавців проводить загальношкільне свято знань, сценічні
колективи представляють свої спектаклі та концерти, беруть участь у
підготовці тематичних дискотек і вечорів.
Третій ступінь – старша школа – етап організації шкільних справ. Велика
увага на цьому ступені приділяється підготовці до продовження освіти –
для цього збільшується вибір предметних гуртків, що забезпечує
реалізацію профорієнтаційної функції програм додаткової освіти. Триває
робота всіх напрямів, представлених на першому та другому ступенях,
старшокласники разом з керівниками колективів проводять навчальні
заняття в молодших групах, керують підготовкою загальношкільних справ.
Коментар
Центри додаткової освіти на базі шкіл – явище в педагогічній практиці не
нове. Досить значне поширення воно отримало в так званих мікрорайонних
школах, які з розвитком варіативної системи освіти зіштовхнулися з
відтоком учнівського контингенту. Створення самостійних центрів зі своєю
кадровою інфраструктурою дозволило розширити вибір освітніх, дозвіллєвих
програм, упровадити програми, привабливі для різних категорій учнів, у
тому числі для учнів із проблемами. Можливості центрів додаткової освіти
на базі шкіл у досягненні нових результатів полягають в їхній орієнтації
на рішення проблем усієї школи, учнів, поза залежністю від віку, міри
успішності в навчальній діяльності. Крім того, центри додаткової освіти
дітей, що працюють безпосередньо на базі шкіл, по суті, є центрами
швидкого реагування на запити учнів, наявні в них проблеми. У
представленому досвіді однієї з петербурзьких шкіл варто звернути увагу
й на те, що, по суті, діяльність центру являє собою самостійну програму
соціалізації учнів, що передбачає освоєння засобами додаткової освіти
навичок творчої, дозвіллєвої діяльності, досвіду соціальної взаємодії,
соціальних ініціатив і проектів. Ця сторона роботи центру
представляється найбільш значущою в контексті завдань формування
ключових компетенцій, рішення яких неможливе без надбання навичок
освоєння різних форм і видів діяльності. Варто звернути увагу й на те,
що побудова роботи центру на виділенні провідних видів діяльності на
кожному етапі шкільної освіти вирішує проблему відтоку старших школярів
із системи.
Даний досвід, безумовно, має свої обмеження. По-перше, його використання
можливе за умови наявності кадрів педагогів додаткової освіти,
можливості їхньої оплати. Наступною умовою є готовність до роботи в
центрі не тільки запрошених, а й штатних учителів, здатних запропонувати
варіативні програми, орієнтовані на індивідуальні запити дітей. Ще одна
умова – неодмінне узгодження діяльності школи та центру, створення
єдиної освітньої програми, заснованої на загальних цілях.
Фрагмент 2
Програми співробітництва гімназії та недержавної освітньої установи в
наданні додаткових освітніх послуг.
Гімназія № 295 Фрунзенського району Санкт-Петербурга нараховує майже
40-річну історію (з них 11 років у статусі гімназії). Гімназія
спеціалізується на навчанні й розвитку інтелектуально обдарованих дітей.
За багаторічними спостереженнями, попит на послуги гімназії склався в
родинах «середнього класу», де традиційно високо оцінюють значення
освіти, її якість. Цим родинам небайдужа кваліфікація педагогів,
наявність програм додаткової освіти. Як правило, батьки в таких родинах
заздалегідь думають про освіту дітей, воліючи віддавати їх ще в
дошкільному віці у групи підготовки до школи. Ця категорія батьків, як
правило, у курсі сучасних тенденцій розвитку освіти і тому особливе
значення надає іноземній мові, навчанню користування комп’ютером.
Практика роботи в гімназії в рамках бюджетного фінансування показала, що
задовольнити навіть ті запити, які лежать на поверхні, неможливо.
Уведення додаткових освітніх послуг, на які був попит, почалося з
організації курсів підготовки в гімназію для дітей дошкільного віку (з
шести років). Дошкільні групи були організовані ще в період, коли в
гімназію можна було поступити тільки за результатами вступних іспитів у
1-й клас. Ось уже два роки іспити в 1-й клас петербурзьких гімназій
скасовані, а попит на дошкільні програми підготовки залишився незмінним.
Якщо спочатку гімназія задовольняла попит на підготовку до конкурсного
прийому дітей, то тепер вона, організовуючи навчання дошкільників,
вирішує завдання їхньої адаптації до школи, формування бази
загальнонавчальних умінь і навичок, необхідних для успішного освоєння
програми інтенсивного навчання, які пропонує гімназія.
У зв’язку з рівнем складності гімназійних програм не всі діти можуть їх
успішно освоїти в умовах повнокомплектних класів, сформованих у межах
бюджетних нормативів у кількості 25-30 осіб. Таким дітям необхідне
комфортне навчання в малокомплектному класі численністю 10-12 осіб.
Попит на такі класи сформувався серед батьків, чиї діти не добирали
балів за конкурсом. Результатом задоволення попиту стала організація в
1995 р. «Інтелект-класів».
??*?в висновку, що програма навчання в таких класах може забезпечити
вирівнювання дітей, їхній інтенсивний розвиток, що дозволяє їм
безболісно на етапі основної школи переходити в гімназичні класи
державного навчання, які працюють на безкоштовній основі. А оскільки
контроль діяльності приватної школи повністю перебуває в руках
адміністрації гімназії, такий перехід відбувається безболісно.
У розгортанні спектра освітніх послуг, які надає приватна школа,
адміністрація гімназії, будучи ідеологом розширення спектра послуг,
здійснювала свою діяльність поетапно. Спочатку була вирішена проблема
розширення спектра послуг для дошкільників, потім для учнів початкової
школи. Досвід, вивчення попиту показали, що в модернізації мають потребу
і система навчання в основній та старшій школі, і система додаткової
освіти.
Вирішуючи проблеми попиту на програми основної та старшої школи,
адміністрація поставила собі за мету модернізувати систему
репетиторства. У масовій практиці вчитель-репетитор найчастіше не
відповідає за якість освітніх послуг, займається додатковим заробітком
на шкоду основній роботі, його доход, по суті, має нелегальний характер.
У той же час існує потреба в додаткових освітніх послугах з навчальних
предметів. Комусь треба підготуватися у ВНЗ, хтось відстав від шкільної
програми через хворобу, хтось просто хоче розширити свої знання. Потреби
різноманітні. Як задовольнити їх, щоб не страждала якість базової
підготовки, а репетиційні послуги поліпшували якість освіти? Рішення
можуть бути різні. Гімназія пішла шляхом організації групових
репетиційних занять з навчальних дисциплін. Набір дисциплін визначався
їхньою затребуваністю серед дітей і батьків. Сьогодні в гімназії
працюють репетиційні групи двох напрямків. Одні організовані для учнів
інших шкіл, які хочуть поступити в гімназію, але відстають за рівнем
підготовки. Інші – для учнів гімназії, які хотіли б розширити, закріпити
й поліпшити свої знання зі шкільних предметів. Заняття ведуться з
математики та російської мови, хімії, англійської мови. Визначальним
фактором підбора вчителя у групу є його кваліфікація, що оцінюється як
адміністрацією, що не дасть можливості слабкому вчителю сформувати
групу, так і учнями, які, у свою чергу, не підуть до педагога, який
несумлінно працює на уроці. Опосередкованим, але дуже важливим ефектом
ведення репетиційних груп виявилось підвищення якості роботи вчителів,
які, звичайно ж, зацікавлені в додатковому легальному заробітку. За
рахунок уведення репетиційних груп (які, до того ж, за вартістю для
одного учня виявилися значно нижче приватних уроків) удалося вирішити й
проблему індивідуального підходу.
Система додаткової освіти із частковим уведенням госпрозрахункових
послуг також отримала новий розвиток. Адміністрація гімназії завжди
піклувалась про зайнятість учнів у другій половині дня, пропонуючи їм
систему розвивальних занять. Попит на загальнорозвивальні заняття
художньої, спортивної, пізнавальної спрямованості завжди існував і в
батьків учнів, але до етапу впровадження госпрозрахункових послуг
задовольнявся лише частково. Бюджетного фінансування вистачало лише на
те, щоб забезпечити роботу не більше 5-ти гуртків. Існувала і проблема
кадрів. Кількість годин, що дається в рамках бюджетного фінансування на
додаткову освіту, умови їхньої оплати здатні були забезпечити лише дуже
скромну заробітну плату педагогів, що не стимулювало їхню роботу. Із
уведенням госпрозрахункових послуг у гімназії кількість гуртків, секцій,
об’єднань зросла з 5-ти до 15-ти, а охоплення дітей розширилося з 5-ти
до 55-ти груп, тобто в десять разів.
Опис досвіду співробітництва гімназії № 295 і недержавної освітньої
установи «Інтелект-класи» буде неповним без даних статистики,
характеристик особливостей організації спільної діяльності.
Гімназія № 295 і недержавна освітня установа «Інтелект-класи» ведуть
спільну діяльність із надання додаткових освітніх послуг протягом восьми
років. Переважне право на визначення стратегії розвитку додаткових
послуг має гімназія, що і здійснює контроль якості цих послуг. Додаткові
освітні послуги на госпрозрахунковій основі надаються як запрошеними
фахівцями, так і за угодою з працівниками гімназії.
За час спільної діяльності у структурі приватної школи працюють групи
дошкільників (підготовка до школи). Щорічно набирається від 10-ти до
13-ти груп по 10 осіб у групі.
Репетиційні послуги надаються учням основної та середньої школи.
Кількість репетиційних груп щорічно коливається від 25-ти до 35-ти з
наповнюваністю до 10-ти осіб у групі (загальна чисельність учнів у
гімназії – 690 осіб). Кількість учнів, які навчаються на
госпрозрахунковій основі, становить до 100 осіб. Навчання у приватній
початковій школі, яка працює в режимі повного дня (до 16:00) та включає
послуги психолога, додаткові заняття, забезпечення навчально-методичним
комплексом, проведення свят та екскурсій, обходиться батькам у суму від
2000 до 3000 рублів на місяць. Причому оплата встановлюється на момент
укладання угоди на навчання й не міняється до закінчення строку її дії.
Вартість навчання в репетиційних групах для однієї людини залежно від
чисельності групи становить від 100 до 250 рублів на місяць. Вартість
занять у гуртках і студіях становить 50 рублів на одну людину. Заробітна
плата вчителів, яким надана можливість працювати за контрактом,
становить не менше 5000 рублів на місяць. Заробітна плата вчителів
гімназії, які працюють за угодою, обчислюється з розрахунку 50 % доходу
з кожної групи. Додатковий заробіток залежно від кількості груп
коливається від 500 до 6500 рублів на місяць.
Поради керівникам освітніх установ
1. Плануючи програми додаткових освітніх послуг, пам’ятайте, що вони
повинні саме доповнювати, а не заміняти базову освіту. Завжди керуйтесь
особливостями школи, її освітньою програмою та концепцією. Ви повинні
насамперед задовольнити запити того контингенту дітей і батьків, з яким
ви працюєте, і, звичайно ж, залучити нових прихильників вашої ідеології.
2. Статус школи визначається якістю її освітніх послуг. Як послуги, що
надаються на бюджетній основі, не повинні бути за якістю нижче
додаткових госпрозрахункових послуг, так і додаткові послуги не можуть
бути за якістю гірше, ніж базові.
3. Не проїдайте всі гроші, які заробили на госпрозрахункових послугах,
вкладайте їх у розвиток, у тому числі й у ресурсне забезпечення школи.
Тоді покращаться умови навчання всіх дітей, у тому числі й тих, хто
проживає в родинах, які не в змозі платити за навчання.
4. Пам’ятайте, що вчитель школи повинен заслужити право на ведення
додатково оплачуваних програм. Це право він здобуває за умови сумлінного
ставлення до основних обов’язків, підвищення своєї кваліфікації.
5. Розвиваючи мережу додаткових освітніх послуг, домагайтесь юридичної
самостійності структури. Тільки в умовах повної юридичної самостійності
та звітності винятково перед податковими органами ви забезпечите гідну
заробітну плату співробітникам, зможете регулювати оплату послуг і
прогнозувати перспективи розвитку приватної підприємницької діяльності.
6. Плануючи розвиток додаткових освітніх послуг, ураховуйте особливості
мікрорайону, його жителів та їхніх доходів. Не призначайте свідомо
неприйнятну ціну.
7. Не намагайтеся за рахунок платних освітніх послуг вирішити всі
проблеми відразу. Авторитет і довіра батьків і дітей завойовуються дуже
повільно! Підписавши угоду, виконуйте зобов’язання за будь-яких
обставин.
Коментар
Даний досвід, що нараховує більш ніж восьмирічну історію, проте відбиває
нові віяння, нові запити на якісну освіту, що задовольняються, у тому
числі, і за рахунок надання платних послуг у сфері додаткової освіти.
Особливий інтерес у представленому досвіді в тому, що фактично за
рахунок надання додаткових освітніх послуг у тому числі вирішується
проблема освоєння всіма учнями стандартів (у цьому випадку підвищеного
гімназичного рівня) освіти. Характерно, що досвід створення умов
освоєння стандартів засобами індивідуально зорієнтованих програм
додаткової освіти знайшов поширення не тільки в установах підвищеного
рівня, а й в умовах мікрорайонних шкіл, що працюють, через невисоку
платоспроможність, винятково на бюджетній основі. Подібний досвід
містить у собі реалізацію через систему додаткової освіти програм,
зорієнтованих на дітей із проблемами в навчанні. Так, програми типу
«цікава фізика», «хімія», «цікава математика», що передбачають практичне
освоєння основ наукового знання, адресовані насамперед учням із
проблемами у знаннях, учням, чий пізнавальний інтерес до шкільних
предметів потребує додаткового стимулювання. Подібні програми також є
платними, але не для учнів та їхніх батьків, а для держави. Як правило,
вони фінансуються за рахунок муніципального бюджету.
Представлений досвід не можна оцінити однозначно позитивно. Адже
гарантії освоєння стандарту забезпечуються за рахунок збільшення часу на
вивчення шкільних предметів. Проте, коли мова йде про випадки, коли
стандарт є підвищеним, або випадки, коли проблеми успішності учнів не
можуть бути вирішені ні засобами уроку, ні через форми самоосвіти,
уведення програм додаткової освіти виправдане. Цей же досвід свідчить
про те, що проблема застосування індивідуального підходу в умовах
повнокомплектних класів, чисельність яких часом перевищує 30 осіб,
залишається невирішеною в масовій практиці. Навантаження вчителів,
використовувані педагогічні технології, перевантаженість навчальних
програм є явним гальмом.
Фрагмент 3. Асоціація батьків «Наші діти» в житті школи
Життя й розвиток освітньої установи в цей час не можна уявити без
активної участі в цьому батьків як однодумців і повноправних учасників
освітнього процесу. У нашій школі таке співробітництво почалось у 1997
р., коли на установчій конференції в жовтні була створена батьківська
асоціація «Наші діти», що об’єднала батьківські комітети класів. Була
обрана рада батьків, визначені її повноваження. Основною метою асоціації
стало формування умов для активної взаємодії батьків і педагогів.
Відразу ж була розроблена нормативно-правова база, що включає в себе
положення про загальношкільні батьківські збори, про класні батьківські
збори, про батьківський комітет класу й укладена двостороння угода про
спільну діяльність школи та батьків. Така угода була прийнята на
загальношкільній батьківській конференції у травні 1999 р. Предметом
угоди стали визначення й регулювання взаємин між педагогічним колективом
школи та батьками, узгодження підходів до навчання й виховання дітей,
підтримка функціонування й розвитку школи в сучасних умовах. Обидві
сторони вважають себе діловими партнерами у справі освіти та розвитку
дітей.
Спільна діяльність асоціації та школи будується за чотирма напрямами.
Створення інформаційного простору, в якому батьки, педагоги й учні могли
б знайомитись із проблемами школи та знаходити шляхи їхнього спільного
рішення. У школі оформлений постійно діючий інформаційний стенд про
діяльність асоціації, випускається шкільна газета, періодично опитуються
батьки з метою з’ясування ступеня їхньої задоволеності освітніми
послугами, проводяться Дні відкритих дверей, громадські огляди знань з
предметів, зустрічі з адміністрацією школи, організується спільне
планування діяльності школи та асоціації.
Формування батьківської культури: відкритий лекторій для батьків, Школа
молодого батька, систематично проводяться консультації психолога,
соціального педагога, логопеда та бібліотекаря. Організовано банк даних
за спеціальностями батьків (медики, юристи, будівельники тощо) з метою
їх залучення для надання кваліфікованої допомоги в рішенні проблем
шкільного життя. За допомогою батьків проводяться контроль стану
харчування, санітарно-гігієнічних умов та огляд-конкурс класних
кабінетів.
Організація дозвіллєвої позакласної діяльності учнів, у якій особливо
активно беруть участь батьки. Вони ведуть гуртки, організують свята,
змагання, профорієнтаційну роботу. У школі працюють сімейні клуби
«Росинка» та «Турбота», проводяться сімейні свята, ушановуються батьки
та діти, пропагується кращий досвід сімейного виховання.
Фінансова підтримка школи з боку батьків. Не маючи бюджетного
фінансування протягом багатьох років на забезпечення навчально-виховного
процесу, школа, у першу чергу завдяки батькам, має добре доглянуті й
відремонтовані кабінети, господарські та канцелярські приналежності,
оперативно ремонтуються вікна, санвузли, підтримується телефонний
зв’язок, працює оргтехніка, забезпечуються уроки трудового навчання й
фізичної культури, географії, хімії та ін. За рахунок асоціації батьків
заохочуються призери олімпіад, переможці змагань різного рівня та цілі
класні колективи. Останні два роки серед батьків знайшла свою підтримку
акція «Книга – школі», завдяки чому шкільна бібліотека значно
поповнилась найбільш необхідною на сьогодні довідковою літературою.
З ініціативи батьків при асоціації у вересні 2000 р. створена рада
батьків, що займається профілактикою соціально значущих проблем учнів.
Предмет особливої уваги ради батьків – батьки тих учнів, які вважаються
«важкими» і відносяться до «групи ризику».
Для того щоб асоціація могла розширити поле діяльності та працювати на
якісно новому рівні, на її базі створюється піклувальна рада зі статусом
юридичної особи. Це дасть нам можливість освоїти таку нову для нас
соціальну технологію, як соціальне проектування, та брати участь у
конкурсах соціальних і культурних проектів, що організуються в місті.
Поки йде попередня організаційна та роз’яснювальна робота, вивчається й
аналізується досвід інших колег, але вже багато батьків розуміють
назрілу необхідність офіційної реєстрації своєї діяльності на благо
школи, а значить, і своїх дітей. Звичайно, усі проблеми, що постають
перед школою, вирішити тільки силами батьків неможливо, але значна
частина цих проблем вирішується легше, коли педагоги та адміністрація
школи відчувають підтримку й розуміння своїх однодумців-батьків.
Коментар
У даному досвіді представлене розширення освітнього середовища школи як
результат співробітництва школи та батьків учнів. Розширення освітнього
середовища в цьому досвіді – лише один з напрямів системи роботи школи,
у рамках якого за рахунок батьків вирішуються кадрові проблеми розвитку
книжкового фонду, проблеми дозвілля. Дана модель співробітництва з
батьками відбиває, насамперед, функцію батьків як партнерів школи із
супроводу процесу виховання й розвитку дитини. Представлений досвід має
високу ймовірність поширення, тому що заснований на традиційних
напрямках родини та школи.
Фрагмент 4. Шкільний клуб: громадська організація, освітній центр чи
економічний союз?
Модернізація системи освіти викликала до життя зовсім інші методи
організації шкільного співтовариства, нові принципи роботи з батьками.
Сучасним реаліям повинні відповідати й традиційні форми, які, здається,
уже приїлися, соціально-дозвіллєвої роботи: наприклад, створення
шкільного клубу.
Шкільні клуби в радянські роки були насамперед центрами додаткової
освіти, контрольованого офіційною ідеологією спілкування у «групах за
інтересами». Зрозуміло, що клубна діяльність не мала ні економічної, ні
політичної домінанти й не могла торкатися стратегічних питань розвитку
освітньої установи.
Сьогодні перед школою стоять зовсім інші проблеми, у тому числі правові
та господарсько-фінансові, завдання інформаційного забезпечення й
позиціювання, внутрішнього та зовнішнього PR тощо. Відповідно
кардинально міняються функції громадських організацій, уже не просто
супровідних, а школи, що забезпечують розвиток.
Гімназія «Корифей» була створена в результаті громадської ініціативи і
всі 11 років своєї діяльності спиралась на підтримку та ентузіазм
батьків. Спочатку батьки брали участь у житті школи, формуючи
батьківські комітети та комісії; у грудні 2000 р. була створена
батьківська рада гімназії. За перший рік свого існування вона
багаторазово довела свою дієвість, виступивши ініціатором ряду проектів,
що поєднують педагогів, батьків та учнів.
Найбільш масштабним є вже реалізований проект організації найбільш
активної й умотивованої частини шкільного співтовариства у клуб
«Корифей». Він є неформальним об’єднанням окремих людей та організацій з
метою створення ефективної освітньої програми для дітей і дорослих,
нової економічної моделі «освіта – бізнес», а також організації дозвілля
для членів клубу. На сьогодні клуб складається із трьох основних
підрозділів: системи профорієнтації для гімназистів «Корифея»,
відкритого факультету та дисконтної системи «Корифей».
Метою діяльності клубу є створення організованого батьківського
співтовариства, що буде:
фінансувати цільові програми гімназії «Корифей»;
реалізовувати програми профорієнтації учнів гімназії «Корифей»;
сприяти економічному розвитку підприємств-членів клубу;
організовувати програми підтримки та просування для підприємств, що є
учасниками дисконтної системи;
створювати умови для залучення гімназистів у реальне життя – з
відповідальністю, інтересом і заробітком;
підключати батьків з їхнім досвідом і можливостями до виховання й
навчання гімназистів.
В основі лежить проста ідея: школа зводить разом багатьох людей різних
соціальних прошарків, професій, інтересів і потреб. З одного боку,
їхньої сили достатньо для об’єднання заради благородної справи – освіти
дітей; з іншого боку, таке об’єднання повинне бути добровільним і навіть
взаємовигідним. Тому економічною основою клубу стане дисконтна система –
взаємний обмін клієнтами, знижками та пільгами, причому щоквартальні
відрахування учасників (часток осіб, підприємств, установ) будуть
направлятись на фінансування спеціальних програм гімназії. Програми
будуть обговорюватись колегіально – педагогічним колективом, радою
гімназистів і батьківською радою – та затверджуватись правлінням клубу.
Пріоритетними на найближчий період стануть програми відкритого
факультету – свого роду прообразу профільної школи: це центр додаткової
освіти для дітей і дорослих. У рамках факультету старшокласники зможуть
на вибір відвідувати всілякі курси, що не ввійшли у стандартний
навчальний план; учителі й батьки отримають можливість підучити розмовну
іноземну мову, пройти користувальницький курс для ПК або стати
учасниками психологічного тренінгу (програма складається, виходячи з
конкретних запитів слухачів). Крім річних або семестрових курсів
факультет буде пропонувати всім бажаючим експрес-цикли (короткі курси,
бізнес-курси або серії консультацій), разові лекції або зустрічі зі
значимими людьми, у першу чергу членами клубу та їхніми партнерами. У
недалекій перспективі така форма відкритої освіти може перерости
масштаби навчального закладу, залучаючи в ряди слухачів учнів, батьків і
педагогів району або всього міста.
Система профорієнтації – також елемент клубної системи, тобто втягує
батьків та їхні підприємства у спільну справу освіти; члени клубу
забезпечують організацію екскурсій, а можливо, і проходження практики
старших гімназистів у своїх фірмах, інститутах, магазинах, ательє,
агентствах і/або самі приходять у школу та розповідають про специфіку
своїх професій.
Творці клубу сподіваються, що він переросте в успішну та впливову
громадську організацію, куди поряд з іншими членами буде входити й
гімназія «Корифей».
Коментар
Даний досвід є новим підходом до проектування програм формування
освітнього середовища через форми співробітництва з батьками. На відміну
від раніше представленого досвіду батьки є активними суб’єктами
формування освітнього середовища школи, замовниками окремих освітніх
проектів. У представленій моделі школа фактично втрачає функції старшого
«наставника», будучи одним із партнерів соціальної взаємодії,
підприємством сфери послуг, у цьому випадку освітніх. Такий досвід,
очевидно, можна використати в умовах приватної школи. Делегування
батькам провідних функцій у визначенні освітньої політики, швидше за
все, зустріне в державній школі певний опір.
Фрагмент 5. Проектування програм «Школа – ВНЗ» в умовах модернізації
освіти
Питання до проведення «круглих столів». «Школа – ВНЗ – нові грані
співробітництва»
Які проблеми та протиріччя взаємодії ВНЗ і шкіл є найбільш значущими?
Які напрямки співробітництва з ВНЗ, у тому числі й з недержавними, вам
здаються найбільш перспективними?
У реалізації яких програм школа хотіла б одержати підтримку ВНЗ?
Які програми додаткової освіти загальнокультурної спрямованості школа
хотіла б реалізувати при участі ВНЗ?
Які програми додаткової освіти професійної спрямованості школа хотіла б
реалізувати при участі ВНЗ?
Якої підтримки шкіл потребують ВНЗ?
Які програми співробітництва школи та ВНЗ найбільш значущі в період
переходу на дванадцятирічну систему навчання у школі?
ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПРОЕКТУВАЛЬНИКІВ ПРОГРАМ
Програми «Школа – УДО»
1. У розділі представлений досвід формування освітнього середовища за
рахунок організації Центру додаткової освіти на базі школи (фрагмент 1).
Обговоріть цей досвід із членами проектної групи.
2. Відберіть й обговоріть матеріал (журнали, Інтернет, досвід діяльності
освітніх установ та ін.), що представляє інші моделі організації програм
спільної діяльності (досвід організації навчання учнів на базі УДО, у
тому числі за загальноосвітніми програмами, досвід розробки тематичних
програм додаткової освіти, інший досвід).
3. Відібраний вами досвід має традиційний чи інноваційний характер? За
яких умов цей досвід можна буде використати в умовах вашої школи? Які
завдання він дасть змогу вирішити? Що повинно бути скоректоване у
вивченому вами досвіді для його впровадження в умовах вашої школи?
Програми «Школа – школа»
1. У розділі представлений досвід взаємодії державних і недержавних
загальноосвітніх установ із надання платних освітніх послуг. Даний
напрям співробітництва хоча й відбиває сучасні реалії, але представляє
лише один аспект взаємодії шкіл.
2. Які напрямки взаємодії шкіл актуальні для вашого регіону? Складіть
прогноз можливих напрямів співробітництва шкіл в умовах вашого регіону.
3. Визначте, за яких умов будуть розширені зв’язки між школами у вашому
регіоні. Які управлінські рішення на федеральному, регіональному рівні
повинні бути прийняті? Обговоріть можливі механізми ініціації цих
рішень.
4. У період переходу програми модернізації освіти зі стадії експерименту
у стадію масового впровадження для всіх без винятку шкіл актуалізується
проблема організації профільного навчання. Чи можна її вирішити у ваших
умовах за рахунок кооперації діяльності різних шкіл? Які перешкоди
існують для подібної кооперації?
5. Ознайомтеся із сучасним досвідом кооперації шкіл, наприклад, з
досвідом, що існує в Петрозаводську, зі створення мережного об’єднання
шкіл. Одним з можливих шляхів знайомства з даним досвідом може бути
запит у Міністерство освіти.
6. Визначте, за яких умов вивчений вами досвід може бути розповсюджений
в умовах вашої школи. Які завдання він дозволить вирішити? Що повинно
бути скоректоване у вивченому вами досвіді?
7. Одним із перспективних напрямків модернізації освіти є нормативне
подушне фінансування шкіл. Це може створити певні перешкоди для
кооперації шкіл, зацікавлених у стабільності контингенту учнів.
Визначте, яким чином можна запобігти можливим ризикам для програм
міжшкільної кооперації. Які управлінські рішення необхідно прийняти?
Програми «Школа – батьки», «Школа – громадські організації»
1. У розділі фрагменту 4 представлений досвід, що може бути використаний
при розробці програм роботи як з батьками, так і з громадськими
організаціями.
2. Обговорюючи представлений досвід із членами проектної групи, визначте
позицію школи. На яких підставах вона буде планувати свою роботу з
батьками, громадськими організаціями, які цілі буде переслідувати? Цілі
підтримки (кадрової, ресурсної тощо) чи цілі взаємовигідного партнерства
з визначенням взаємних зобов’язань сторін? До якої системи взаємин
батьки, громадські організації вашого міста (регіону, округи)
підготовлені більшою мірою, до якої системи їх ще треба готувати? Яким
чином може бути організована така підготовка?
3. Обговоріть, яка позиція школи стосовно громадських організацій у
сучасних умовах більш продуктивна – позиція споживача чи позиція
партнера? Виділіть достоїнства та недоліки кожної з позицій.
4. Сформуйте пакет пропозицій із програмами співробітництва з батьками,
громадськими організаціями. Представте його членам педагогічного
колективу, батьківської громадськості. На основі погодженого пакета
пропозицій розробіть перспективні цільові програми роботи з батьками,
громадськими організаціями. Включіть їх у загальну програму розвитку
школи (програму управління якістю освіти).
Рекомендації з конкретизації завдання
1. Оцініть сформовану ситуацію, з якими загальноосвітніми установами
взаємодіє школа. Які ресурси цих установ використовує школа і які власні
ресурси надає партнерам? Який характер мають відносини школи та батьків
учнів? Якою мірою характер цих відносин задовольняє школу? Батьків? Які
установи, організації є соціальними партнерами школи? У рішенні яких
завдань школа співробітничає зі своїми соціальними партнерами? Яких
додаткових ресурсів – педагогічних, кадрових, методичних, фінансових –
потребує школа для рішення завдання підвищення якості освіти? Які з цих
ресурсів можуть бути отримані за рахунок використання ресурсів
освітнього середовища?
2. Спробуйте визначити свої завдання по кожному з напрямків
співробітництва з партнерами школи.
Чи існує проблема наступності дошкільної та шкільної освіти в умовах
школи? Які результати дошкільної освіти було б важливо підтримати на
етапі шкільної освіти? Які управлінські дії для цього необхідні?
Чи можна розширити сферу співробітництва з установами додаткової освіти?
Які педагогічні ресурси установ додаткової освіти можна використати в
умовах школи? Чи є необхідність і можливість створення у школі центру
додаткової освіти?
З якими вищими навчальними закладами хотіла би співробітничати школа?
Які можливості школи можуть мати інтерес для ВНЗ? Які ресурси ВНЗ хотіла
б використати школа? Що може бути основою для співробітництва школи із
професійними училищами?
При рішенні яких завдань модернізації освіти можна використати переваги
кооперації з іншими школами? За яких умов дана кооперація буде можливою?
Яку стратегію роботи з батьками вибирає школа? Що переважніше в умовах
школи – створення асоціації батьківських комітетів? Створення клубу типу
«Корифей»? Створення батьківської організації іншого типу? Щось іще?
Які зміни у змісті спільної діяльності із соціальними партнерами школи
бажані й можливі?
3. Усі зміни у сфері взаємодії з освітнім середовищем школи, які будуть
визначені як бажані й можливі, відразу здійснити неможливо. Необхідно
спробувати намітити етапи здійснення планованих змін, а потім визначити,
які будуть потрібні управлінські дії для рішення поставлених завдань.
Самосвітні завдання від авторів
Програми «Школа – УДО»
1. У розділі представлено досвід формування освітнього середовища за
рахунок організації Центру додаткової освіти на базі школи (фрагмент 1).
Обговоріть цей досвід із членами проектної групи.
2. Відберіть та обговоріть матеріал (журнали, Інтернет, досвід
діяльності освітніх установ тощо), що представляє інші моделі
організації програм спільної діяльності (досвід організації навчання
учнів на базі УДО, у тому числі за загальноосвітніми програмами, досвід
розробки тематичних програм додаткової освіти, інший досвід).
3. Відібраний вами досвід має традиційний чи інноваційний характер? За
яких умовах цей досвід можна буде використати в умовах вашої школи? Які
завдання він дозволить вирішити? Що повинно бути скоректоване у
вивченому вами досвіді для його впровадження в умовах вашої школи?
Програми «Школа – школа»
1. У розділі представлений досвід взаємодії державних і недержавних
загальноосвітніх установ із надання платних освітніх послуг. Даний
напрям співробітництва хоча й відбиває сучасні реалії, але представляє
лише один аспект взаємодії шкіл.
2. Які напрями взаємодії шкіл актуальні для вашого регіону? Складіть
прогноз можливих напрямів співробітництва школи в умовах вашого регіону.
3. Визначте, за яких умов будуть розширені зв’язки між школами у вашому
регіоні. Які управлінські рішення на державному, регіональному рівні
повинні бути прийняті? Обговоріть можливі механізми ініціації цих
рішень.
Програми «Школа – батьки», «Школа – громадські організації»
1. У фрагменті 4 представлено досвід, що може бути використаний при
розробці програм роботи як з батьками, так і з громадськими
організаціями.
2. Обговорюючи представлений досвід із членами проектної групи, визначте
позицію школи. На яких підставах вона буде планувати свою роботу з
батьками, громадськими організаціями, які цілі буде переслідувати? Цілі
підтримки (кадрової, ресурсної тощо) чи цілі взаємовигідного партнерства
з визначенням взаємних зобов’язань сторін? До якої системи взаємин
батьки, громадські організації вашого міста (регіону, округи)
підготовлені більшою мірою, до якої системи їх ще слід готувати? Яким
чином може бути організована така підготовка?
3. Обговоріть, яка позиція школи стосовно громадських організацій у
сучасних умовах більш продуктивна – позиція споживача чи позиція
партнера? Виділіть достоїнства та недоліки кожної з позицій.
4. Сформуйте пакет пропозицій з програми співробітництва з батьками,
громадськими організаціями. Представте його членам педагогічного
колективу, батьківської громадськості. На основі погодженого пакета
пропозицій розробіть перспективні цільові програми роботи з батьками,
громадськими організаціями. Включіть їх у загальну програму розвитку
школи (програму управління якістю освіти).
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
