Виховання гуманізму у інформаційному суспільстві
Останнім часом відбувається реформування освіти в Україні, її
переорієнтація на виховання людини, яка не тільки володітиме певним
багажем знань, умінь, навичок і способів діяльності, а й умітиме
виконувати свої обов’язки відповідно до сучасних теоретичних надбань,
світових вимог і стандартів певної галузі
В українській школі визначились нові педагогічні тенденції: зміна
пріоритетів у напрямку гуманізації навчання, посилення особистісної
орієнтації змісту та освітніх технологій, індивідуалізація навчальних
траєкторій учнів, творча та розвивальна спрямованість базового навчання.
Основним завданням школи було і залишається завдання виростити та
виховати культурну, освічену, гуманну людину, яка володітиме певним
обсягом знань, навчиться ним правильно користуватись, матиме власні
переконання, обиратиме свою освітню траєкторію.
У сучасній науковій літературі почали використовувати поняття
компетентності, над визначенням якого ще працюють науковці. Аналізуючи
підходи до освіти в різних країнах Європи, видно, що базовими поняттями
є поняття «знання», «уміння» та «навички», які трансформуються в
компетентності. Це прийнято і для України, де напрацьовано багатий
досвід із цієї проблеми: пропонується компетентнісний підхід до
навчання.
У словнику іншомовних слів поняття «компетенція» (від лат. competo –
взаємно прагну, відповідаю, підходжу) розглядається як обізнаність із
чим-небудь, коло повноважень, питань, у яких особа має певний досвід,
знання; поняття «компетентність» трактується як поінформованість,
обізнаність, авторитетність. В енциклопедичному словнику поняття
«компетенція» також трактується як коло повноважень, питань, у якому
певна особистість володіє знаннями, досвідом. Це поняття розглядають
багато дослідників у різних аспектах: Л. Гапоненко, В. Маслов
(готовність до професійної діяльності); І. Єрмаков, О. Кононко (розвиток
життєвої компетентності дитини, яка повинна бути домірною вимогам
життя); Е. Соф’янц (компетентність на базі здобутих знань, досвіду й
діяльності учня); С. Шишов (загальна здатність, яка базується на
досвіді, знаннях, цінностях) та ін. Ідею перебудови змісту шкільної
освіти на основі компетентнісного підходу розглядають Б. Бітінас, С.
Бондар, В. Краєвський, О. Савченко, М. Рибаков, С. Шишов, А. Хутірський
та інші. І. Єрмаков актуалізує поняття життєвої компетентності й
визначає його як знання, уміння, життєвий досвід особистості, необхідні
для розв’язання життєвих завдань і продуктивного здійснення життя як
індивідуального проекту. С. Шишов визначає це поняття таким чином:
компетенція – це загальна здатність і готовність особистості до
діяльності, що ґрунтується на знаннях і досвіді, які набуваються завдяки
навчанню, орієнтованому на самостійну участь особистості в
навчально-пізнавальному процесі та спрямованому на її успішне включення
у трудову діяльність.
Невід’ємною частиною загального поняття «компетентності» є поняття
«інформаційні компетентності учнів», яке передбачає оволодіння
різноманітними інформаційними технологіями, уміннями здобувати, критично
осмислювати та творчо використовувати інформацію. Його виникнення
пов’язане з розвитком інформаційного суспільства, існуванням нових
інформаційних технологій, необхідністю постійного самовдосконалення
людини ХХІ століття. Але у зв’язку зі збільшенням потоку інформації в
останні роки вагомішим стає саме виховний аспект цієї інформації.
Відділяти зерна від полови треба навчати дитину ще з дитинства,
поступово ускладнюючи й урізноманітнюючи той матеріал, на якому доцільно
виховувати гуманну особистість. Саме критичному ставленню до різних
джерел інформації, розгляду її в гуманістичному, загальнолюдському
аспекті треба навчати учнів у сучасній школі.
Тому першочерговим завданням є ознайомлення з накопиченим досвідом
інноваційних навчальних закладів, які вже більше десяти років існують в
Україні та в усіх основних аспектах утілюють у життя цю концептуальну
спрямованість, реалізують розвивальну, культуротворчу домінанту
виховання інтелектуала – відповідальної особистості, здатної самостійно
діяти та приймати компетентні рішення у складних і нестандартних умовах
суспільства перехідного періоду.
Один з таких закладів існує вже десять років: це гімназія «Троєщина»
Деснянського району м. Києва. Ураховуючи пошуки та здобутки гімназійного
руху в Україні, розробки філософських основ, інноваційних моделей, нових
технологій, педагогічний колектив гімназії «Троєщина» визначив, що його
діяльність має відповідати головному концепту «У центрі уваги – творча
особистість». Діяльність гімназії в усіх основних аспектах втілює в
життя цю концептуальну спрямованість її як інноваційного закладу;
дістали подальшого розвитку методологічні засади діяльності гімназії,
тенденції та етапи розвитку, комплексне оцінювання результатів з
колективно-прогностичним моделюванням діяльності. Колектив гімназії,
працюючи над проблемою розвитку в учнів життєвих компетентностей, досяг
досить відчутних результатів: наявності в переважної більшості
випускників належної комп’ютерної грамотності, умінь приймати самостійні
рішення, критично мислити, використовуючи різноманітну інформацію,
самостійно формулювати гіпотезу, ставити проблему та вирішувати її,
створювати власний творчий продукт, а найголовніше – використовувати ці
надбання в житті.
авченко, О. Барановська та ін.). Одним з таких кроків стало впровадження
курсу «Інформаційна культура учня» в гімназії «Троєщина», який сприяє
формуванню інтелектуальних та інформаційних умінь в учнів, що дає учневі
міцну основу для осмислення та розуміння будь-якого навчального чи
художнього тексту, економію часу, необхідного для роботи з ним. Яскравим
прикладом того, як передові вчителі застосовують на уроках багато
цікавих джерел інформації, заохочують учнів належно готуватись до уроку,
працювати на уроці, є практика останніх років гімназії. Дуже багато
учнів творять самостійно: існує МАН (Мала академія наук) у системі
формування високоінтелектуальної особистості, у роботі якої беруть
участь учні гімназії. Це розширює внутрішній потенціал дитини, розкриває
її аналітичні здібності, формує глибоке історичне мислення. Робота над
різноманітними джерелами привчає учнів бачити історичну перспективу,
критично оцінювати події, явища, факти. Розширення інформаційного поля
учнів, право вибору теми сприяють самопізнанню та самоактуалізації
дитини. Працюючи над певною темою, учителі гімназії виходять за рамки
підручника, залучають учнів до створення виставок літератури з теми,
написання рефератів, власних творів, акцентують зв’язок даної теми з
іншими, показують це з допомогою різних науково-популярних і
науково-художніх видань, проводять вікторини, диспути, дидактичні ігри
тощо. Досвід кращих учителів повинен використовуватись іншими, і
допомогти в цьому мають семінари, відкриті уроки, захисти власної моделі
уроків тощо. Педагоги гімназії «Троєщина» розробляють авторські
методики, працюють за самостійно розробленими програмами, беруть участь
у написанні підручників, видають власні посібники. 1999 та 2002 року
вийшла друком колективна монографія «Гімназія на порозі ХХІ століття»
(два видання), побачила світ праця «Гімназійна освіта – 10 років» (два
видання).
Завдяки творчій атмосфері, що панує в гімназії, педагоги беруть активну
участь у конкурсі «Учитель року». У різний час переможцями районного
туру стали сімнадцять наставників молоді в гімназії «Троєщина».
Грамотами переможців і лауреатів міського туру нагороджені більше десяти
вчителів, у тому числі вчитель української літератури Г. Дмитренко. Її
учні не тільки опановують необхідні знання з предмета, а й беруть до
душі кожний художній твір. У гімназії панує атмосфера творчості. Багато
учнів відкривають у собі літературні обдарування, пишуть поезію, прозу.
Першим кроком до читачів і визнання стають публікації в гімназійній
газеті «Grata novitas», київських часописах. Випускниці Руслана Пісоцька
(псевдонім Руслана Орлик) і Юлія Дмитренко видали поетичні збірки.
Особливою гордістю гімназистів є зразковій театр «Гаудеамус» –
неодноразовий лауреат всеукраїнських конкурсів та оглядів. «Не можна
втрачати часу – дитинство миттєве», – запевняє керівник колективу Л.
Шабаєва, цитуючи слова з п’єси «Синій птах» – останньої постановки юних
театралів. Багато учнів входять до зразкового хорового колективу
«Лелеченьки», яким керує Г. Красикова, учитель-методист. Багато учнів
стали студентами філологічних факультетів різних ВНЗ. Призерами
Всеукраїнського туру шкільних олімпіад стали Б. Шкода (1992), О. Горіна
(1994, 1995), І. Бруханська (1995, 1996), Ю. Дмитренко (1996, 1997), Ю.
Когут (1997, 1998), К. Корчака (2000). Дипломи Всеукраїнського етапу
захисту робіт МАН отримали Т. Погорєлова, Т. Ткаченко, С. Гулик, С.
Нестеренко. У гімназії створено систему форм навчання, в якій, крім
модернізації традиційних форм – уроку, семінарських занять, дидактичних
ігор, передбачено інноваційні форми. Це – поєднання в одну нову єдність:
«урок-лекція», «урок-диспут», нестандартні уроки (бінарні, поліфонічні,
уроки з різним віковим складом учнів), театралізовані уроки,
уроки-телемости та інше. Апробувались різні варіанти фронтальних,
групових, індивідуальних форм навчання. Ще одне надзвичайно важливе
завдання: кожний випускник гімназії має добре знати й активно
користуватися державною – української мовою й оволодіти однією-двома
іноземними мовами.
Аналізуючи досвід навчальних закладів, що поставили за мету виховати
освічену людину, яка має творчий потенціал і бажання використати його на
користь Україні, можна побажати цим колективам успіхів, ентузіазму,
творчих злетів у єдиній плідній спілці учнів та вчителів. Отже, можна
зазначити, що в бурхливому потоці нових ідей, технологій завжди існують
спільні підходи до навчання, виховання та розвитку учнів. Хочеться
згадати старий християнський принцип: «У головному – єдність, не в
головному – відмінність, і в усьому – любов». Тому хочеться, щоб ніколи
не забували в час інформатизації суспільства, що головне – це гуманний
підхід у її використанні; створення містка між різними культурами світу
на основі взаємоповаги, гуманізму та добра.
Література
1. Гімназія на порозі ХХІ століття: Наук-метод. посібник. Вид. 2-ге,
перероб. та доп.; гол. ред. В. І. Сафіулін. – К.: Знання України, 2002.
2. Гімназійна освіта: 10 років // Гол. ред. В. І. Сафіулін. – К.: Знання
України, 2002.
3. Єрмаков І. Г. Педагогіка життєтворчості: орієнтири для ХХІ століття.
– Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство:
Науково-методичний збірник. – К.: Контекст, 2000. – С. 18-19.
4. Паламарчук В. Ф. Школа учит мыслить. – Изд. 2-е. – М.: Просвещение,
1987. – 208 с.
5. Почупайло (Барановська) О. В. Програма формування комунікативних та
інформаційних умінь та навичок в учнів І-ХІ класів. – К., 1992. – 20 с.
(рос.)
6. Савченко О. Я. Дидактика початкової школи. – К.: Генеза, 1999. – 368
с.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
