.

Диспут як практична риторика (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
192 3032
Скачать документ

Диспут як практична риторика

Ні в кого не викликає сумніву, що освіта має відповідати вимогам життя.
Нажаль, за стрімкими змінами сучасного світу традиційно функціонуюча
система освіти не встигає

Прив’язана до норм і стандартів класно-урочна система не готує учнів
діяти в непередбачених ситуаціях, самостійно приймати відповідальні
рішення, проектувати власну діяльність і продуктивно брати участь у
командних формах організації діяльності.

Олена Вікторівна Добротвор з Київського ліцею бізнесу запрошує читачів
до дискусії про знаходження способів формування нового змісту освіти.

Педагогічне співтовариство реагує на очевидну ситуацію, обговорюючи
принципово нові підходи, орієнтації освіти не на передачу системи знань,
а на формування практично необхідних компетентностей, здібностей
проектувати власну діяльність, успішно діяти, використовуючи знання з
власного багажу.

Існуюча система освіти не піддається різким змінам її установок і
структур. Альтернативою є розвиток за рахунок інновацій, ретельно
спроектованих експериментів із чітким визначенням нових нормативних
рекомендацій. Відповідно виникає необхідність у проведенні педагогічних
досліджень з наступним вивченням можливості поширення досвіду (від
локального до регіонального).

Як такий рід інноваційної системи діє Київський ліцей бізнесу.
Сформована 15 років тому та реалізована концептуальна установка на
виховання управлінців (із пріоритетом методик, що забезпечують розвиток
мислення, розуміння, діяльнісного підходу) деякою мірою передбачила
сьогоднішню постановку питання про перспективи освіти.

Організатори та методисти навчальної управлінської підготовки розуміють,
що формування нового профілю освіти не може здійснюватися поза
взаємодією із традиційними шкільними предметами. Питання полягає в тому,
як продуктивно поєднати різнорідне, різного напрямку навчання.

На наш погляд, перевести цю задачу у простір практики можна за рахунок
розробки (проектування) методів і методик, в однаковій мірі привабливих
як для прихильників інноваційної, так і для традиційної педагогічної
діяльності.

Продуктивною навчальною ситуацією такого характеру в ліцеї є введена у
практику ліцейського стандарту методика проведення диспутів – різновиду
цілеспрямованої організованої комунікації, або практичної методики.

Загальноприйняте визначення риторики як мистецтва мови (мови красивої та
грамотної) не відповідає сучасній ситуації та практиці спілкування
(особливо ділового). Вимоги, які можна пред’явити до сучасної мови,
включають обов’язково високий рівень інформативності та впливу.
Викликана така необхідність швидкістю сучасного життя, кризовими
ситуаціями, що примушують до швидкого вирішення.

Риторична дія сьогодні – це вчинок, відповідальність, активний рух по
відношенню до іншого. Значить, усякий вислів має життєвість і сенс
тільки в діалозі. І діалогічність підпорядковує всі зусилля промовця,
тримає його в постійній «бойовій готовності». Наявність іншого
(опонента, точки зору і т. д.) і визначає специфіку навчання сучасній
риториці. «Виступ, промова, розрахована на визначену аудиторію, ніколи
не розгортається в «порожнині», вона – частина цілеспрямованого
спілкування, що передбачає позитивний прагматичний ефект.»

Кожний учинок людини включає:

механічні дії (без роздумів, усвідомлення, «на автоматі»; від фізичних
до знакових, включаючи мовні дії);

принципово осмислені, особливі, не спонтанні дії.

Навчання риториці – виховання людини, яка володіє словом, тобто яка
усвідомлено говорить залежно від ситуації. Учіння риторики включає
принципи та навички мовної поведінки.

Виховується та розвивається здатність точно говорити тільки в ситуаціях
спілкування, обговорення, в екстремальних умовах «швидкого реагування».
Риторика – передумова продуктивної дії.

Нетримання мови або її затримку визначимо як некомпетентність

Тоді перше правило риторики – неспонтанність (або проектування). Основна
увага зосереджена на внутрішній підготовці (не забуваючи про зовнішній
результативний рівень мовної дії). У тренованих внутрішньо відбувається
модуляція «зовнішніх ситуацій спілкування».

Риторична операція втрачає сенс без наявності іншого (опонента).
Очевидна виражена соціальна спрямованість. Реакція та відповідь і дають
можливість оцінити ефективність (адекватність) дії. Так у реальних
життєвих ситуаціях відбуваються випробування й оцінка знань і розуміння
людини.

Таким чином, для формування та розвитку риторичної майстерності ідеально
підходять урочні та позаурочні тренажери, що мають діалогічний характер,
вимагають граничної напруги та відповідальності за слово (командні
обговорення, дискусії, дебати тощо).

Ще ефективніше гра, що провокує творче ставлення, допускає особисте
тлумачення понять. Саме такою навчально-ігровою ситуацією в ліцеї є
диспути.

Методика організації диспуту

Призначення диспутів – тренування розуміння й уміння обговорювати та
будувати поняття. Диспути пропонують обговорення змісту культурних
текстів. За формою проведення мають командний характер і діалогічність
(наявність опонента). Зіткнення двох позицій під час диспуту вимагає
освоєння технік ефективної чіткої промови та організації комунікації.

Диспут (від лат. disputare – міркувати, сперечатися) – публічна
суперечка на наукову чи суспільно важливу тему. Його учасники прагнуть,
зіставляючи суперечливі судження, або прийти до загального рішення,
установити істину, або зафіксувати явну перевагу однієї з позицій. Така
форма організації формування й передачі понять здавна існує та
використовується досвідченими педагогами та організаторами. Диспути (і
родинні види: дебати, дискусії, полеміки, конференції тощо) є історичною
практикою вибудовування розумових процесів, розвитку мислення та мови.
Удосконалювання цих здібностей дозволяє в мінливій ситуації формувати
адекватну мовну поведінку, самостійно мислити, виробляти оригінальні та
відповідальні рішення проблем, точно та зрозуміло для всіх формулювати
судження, коректно робити інших своїми опонентами й однодумцями.

Диспут у навчальній практиці КЛБ – модифікований з урахуванням
підпорядкування ключовим задачам управлінської підготовки. Основне
призначення диспутів у КЛБ – освоєння (розуміння) культурного тексту, а
також презентація свого розуміння у групі й у ході комунікативного
зіткнення команд. У диспутах беруть участь дві команди (стверджуюча тезу
– опонент). Тези складаються за текстом, що включає ряд ключових понять
(наприклад, влада, зарплата, управління, адміністрування, політика
тощо). Базовий текст чи обрані фрагменти є приводом для побудови,
конструювання й обговорення власного змісту цих понять і представлення
їх як інтерпретації в авторському трактуванні. Управління ходом цих
інтелектуальних робіт здійснює тренер-викладач, який очолює групу
експертів з-поміж ліцеїстів. Крім того, експерти забезпечують також
практичну підготовку та супровід диспутів.

Протягом навчального року було проведено декілька турнірів та
запропоновані для обговорення такі тексти: М. Маккіавеллі «Государ»
(глави XV-XIII), Г. Форд «Моє життя, мої досягнення» (гл. 8 «Заробітна
платня»), Ф. Тейлор «Принципи наукового менеджменту» (гл. 2 «Основи
наукового управління»), А. Файоль «Загальне і промислове управління»
(«Навчання про адміністрування»), О. Зінченко «Хто учить – учиться», Т.
Веблен «Теория праздного класса», Сократ «О справедливости», М. Петров
«В первом классе европейской школы мысли», Ч. Сэвэдж «Менеджмент «пятого
поколения»: предприятие как сеть людей», «Лібералізм, принципи
комунізму, консерватизм», «Хрематистика», «Власність», Б. Гейтс «Життя
несправедливе». А в наступному навчальному році запропоновані для роботи
тексти Платона «Горгій», «Протагор». У ході диспутів позначаються
фіналісти й абсолютні переможці, прийняті рішення про стратифікацію
колективу учнів.

r

t

? t

Диспути включені в число ігрових методик, використовуваних у ході НУП.
Основний принцип цих робіт: навчитися робити що-небудь можна, тільки
роблячи це. Спосіб ігрової організації навчальної діяльності має ряд
переваг:

дає відому свободу діям (немає зумовленості, гра живе в розвитку);

усі учасники включені в активний ігровий процес. Тренер, експерти та
гравці – усі вибудовують своє уявлення про об’єкти та намічають хід
логічних міркувань, співробітничають у пошуках переконливих і
переконуючих доказів. Можна зафіксувати принциповий момент – усі
знаходяться в позиції учнів, які прагнуть придбати досвід практичного
використання знань;

участь у таких роботах стимульовано не виставлянням оцінок, а ситуацією
живої конкуренції, змагальності, можливості виглядати в очах
однокласників і «публіки» рішучим і вмілим комунікантом.

До числа найважливіших аспектів НУП відноситься розвиток здібностей до
комунікативного забезпечення групової діяльності. Комунікація не тотожна
спілкуванню. І таке розрізнення можна ввести тільки за рахунок особливої
практики. Рефлексивно визнана й керована комунікація та свідомо
організована риторика породжують продуктивні дії в корпоративних умовах,
комунікативні здібності затребувані в ситуаціях спільних обговорень і
підготовки рішень загальнозначущих проблем. Уміло організований диспут
повноцінно відповідає рішенню цієї задачі.

За рахунок чіткої організації, завдяки правилам і систематичності
диспути виступають у якості тренажера інтелектуального характеру.

На відміну від дебатів, на диспутах більш важливим і доцільним є
висловлювання власних думок, презентація власного розуміння, формальний
мовленнєвий етикет не має вирішального значення. Риторика має практичне
застосування (риторика комунікативної дії). «Розвитку мислення у старших
класах школи може сприяти такий вид занять, як риторика, яка розуміється
в якості вміння планувати, складати та промовляти публічні промови,
вести дискусію, уміло відповідати на запитання.»

Таким чином, правила проведення диспутів мають відповідати головному
призначенню: засвоєння методів конструктивної розумової роботи.

Технологія організації та проведення диспуту

1. Затвердження тексту, за яким плануються диспути.

2. Визначення групи організаторів (менеджер турніру, ведучі й експерти –
до 5-ти осіб). У цю групу входять люди, які мали досвід проведення
роботи у групах, а також досвідчені гравці.(У якості стажерів-експертів
запрошуються всі, хто бажає отримати досвід організації та проведення
гри, молодші гравці.)

Затвердження правил проведення диспутів. Оновлення правил проведення
учнівських диспутів.

Вибір організаційної форми заходу – сітки змагань (чвертьфінали,
півфінали, фінали). Затвердження критеріїв експертної оцінки.

Складання регламенту турніру (підготовчий етап (семінари) – турнір).
Визначення орієнтовного терміну проведення зустрічей.

Затвердження принципу формування складу команд (одного віку, одного
класу, самоорганізація тощо).

Рішення стосовно проведення фінальної показової гри (публічний диспут).

3. Постановка всьому колективу учнів технічного завдання на диспути
(ознайомлення з цілями, завданнями, текстом, регламентом, порядком
проходження диспутів тощо).

4. Формування складу команд за обраним принципом.

5. Готовність до змагань. Обговорення питань на розуміння (навіщо такий
текст, історія його написання, сучасність теми тощо). Складання
командами тез за текстом, підготовка аргументації. Обговорення
вірогідних заперечень і формування готовності до відповіді. На диспуті
необхідно довести свої міркування та висловити докази й аргументи, що
підтверджують перевагу команди, обґрунтованість тези.

6. Проведення турніру диспутів у відповідності з розробленими правилами
та сценарієм.

7. Рефлексивний аналіз після кожної гри у присутності всіх учасників, а
також на семінарі організаторів (визначення способів дій, логічності та
доказовості міркувань, комунікативних умінь учасників диспутів).

Методику й організацію навчально-практичних диспутів можна вважати
сформованою та віднормованою, однак це не виключає нововведень у правила
проведення диспутів, яких може вимагати ситуація (нові учні, зростання
кількості команд, зростання зацікавленості з боку учасників, потреба в
оживленні ігрової складової тощо). Так, у поточному навчальному році
організатори диспутів у ліцеї запропонували нову форму гри – диспути,
які стимулюють активність мислення та розуміння, дозволяють учням більш
ефективно за короткий час засвоїти методи конструктивної розумової
роботи. Усі команди на І етапі визначають поняття, які містяться в
тексті (текст для І турніру Платон, «Горгій»), дають повну
характеристику означених понять. Кращою вважається команда, яка
продемонструє послідовну логіку, наведе переконливі докази своїм
твердженням, найбільш різностороннє охарактеризує означені поняття. Для
команд ІІ етапу, які вийшли в 1/2 фіналу, завдання змінюється – треба
розібратися та довести, яким чином означені поняття побудовані в тексті.
Команди-фіналісти отримають завдання нового рівня – презентувати власне
розуміння означених понять (з урахуванням попередніх міркувань, знань,
ерудиції тощо) та пояснити, яким чином воно побудовано.

У ході диспутів тренується управлінська здатність добування знань із
власного багажу та вживання їх «тут і зараз», готовність і вміння
застосовувати за призначенням. Процедура проведення диспутів-турнірів
дозволяє виділити та спеціалізувати ігротехнічні групи
експертів-ліцеїстів. Вони забезпечують практичну підготовку та супровід
диспутів, розробляють критерії оцінювання робіт, приймаючи рішення про
переможців і переможених, беруть участь у процесі стратифікації
колективу. Більш успішні диспутанти, які перемогли в турнірах і вийшли у
фінал, проводять семінари та рефлексивні обговорення за результатами
проведених ігор, реалізують тьюторські принципи робіт. Таким чином,
диспути є додатковим і змістовним простором для здійснення початкової
управлінської підготовки.

Схема диспуту

Схема диспуту може бути використана як розвивальна методика та у
структурі загальноосвітніх дисциплін. Включення такої роботи в хід уроку
забезпечує тренування інтелектуальних функцій, привносить дух творчості
та дає унікальний досвід комунікації. Продуктивність такої побудови
уроку підтверджено в КЛБ. Обговорення сучасних наукових тверджень чи
доказів, використання відомих і маловідомих фактів, наукових висновків і
пропозицій набуває особливого значення відповідальності саме в рамках
ігрової ситуації зіткнення з опозиційною (критичною) точкою зору. Така
ситуація (диспут) конструюється вчителем і має навчальний характер.
Можна нагадати, що в суперечках народжується істина, саме тому практика
ведення дискусій із давнини використовується в наукових та освітніх
цілях. Крім того, диспут відкриває додаткові могутні резерви для
відточення технік комунікації. Під час «живої» ситуації, відкритого та
вільного оперування аргументами, відстоювання командної та власної
позиції необхідно за правилами виділяти об’єкти та поняття, якими
оперують гравці, уміти інтерпретувати їх і будувати комунікативну
стратегію, тобто в умовах дефіциту часу рефлектувати ситуацію та
приймати рішення. За критеріями оцінювання диспуту можна окреслити
основні завдання для гравців. За зростаючою шкалою маємо: точність
визначення позиції та розгорнуте формулювання ключових позицій;
дотримання правил побудови логічних висновків у судженнях, доцільне
використання аргументів; прояв волі та винахідливості під час прийняття
рішень, під час виступу, в умовах ліміту часу; демонстрація вміння
лаконічно та красномовно (емоційно, із впливом на слухачів (експертів та
опонентів) говорити.

Оцінювання на подібних ігрових уроках відбувається за критеріями,
указаними у правилах, має командний характер, наближено до рейтингу.

Диспут вимагає напруженої відповідальності за слово, за дії, вимагає
рішучого характеру та плану дій у команді. Наявність опонентів активізує
здатність творчо мислити, працювати в режимі пошуку ефективної
комунікації.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020