Компетентнісна орієнтація у навчанні фізики
Компетентнісно зорієнтований підхід – один із важливих напрямів розвитку
змісту освіти в Україні та розвинених країнах світу. Його ідеї були
закладені ще в теорії навчання другої половині ХХ століття (І. Лернер)
В останні роки дослідження питань запровадження компетентнісних підходів
в освіті значно активізувалось. Усе більше науковців і
педагогів-практиків звертаються до ідей компетентнісного підходу як
одного з провідних напрямів удосконалення національної системи освіти.
Про це свідчить анкетування вчителів фізики – слухачів курсів підвищення
кваліфікації.
Складові компоненти Що перевірялось Відповіді, у %
Цілемотиваційний Ставлення до впровадження компетентнісного підходу:
а) позитивне 54,5
б) скептичне 6,8
в) не визначились і не дали відповіді 38,7
Змістовий 1. Визначення терміна «компетентність»:
а) низький 60,7
б) середній 13,3
в) не дали відповіді 26
2. Співставлення понять «компетентність» і «компетенція»:
а) не дали відповіді 72
б) дали неповну відповідь 9
в) ототожнюють два поняття 19
Операційний Формують у навчальному процесі:
а) ключові компетентності 16,8
б) предметні 35,2
в) не формують 48
З наведеної таблиці видно, що питання формування компетентності учнів у
навчальному процесі фізики ще не одержало належної уваги. При вивченні
терміна «компетентність» більшість учителів обмежуються тим, що
«компетентність – усебічна обізнаність учня». Не звертається уваги на
те, який учень уважається некомпетентним. За результатами тестування,
якщо «він здатний застосовувати засвоєне на практиці, тобто перенести
компетентність на певні ситуації реального життя або на наступне
навчання». Ототожнюють поняття «компетентність» і «компетенція», хоча
кожне з них має свій смисл. Як відмічає І. Єрмаков, «компетентна людина,
яка не володіє повноваженнями (компетенціями), не зможе повною мірою в
соціально значущих аспектах їх реалізувати». Недостатньо розроблені
критерії оцінювання сформованості компетентностей.
Загальні питання компетентнісного підходу в освіті під кутом зору
формування ієрархії компетентностей (ключових, галузевих, предметних)
відображені в роботі О. Пометун. Ключові компетентності, які школа має
формувати в учнів, визначила Рада Європи: соціальну, полікультурну,
комунікативну, інформаційну, компетентність самоосвіти й саморозвитку та
компетентність продуктивної творчої діяльності.
Розглянемо можливості предмета фізики у формуванні основних груп
компетентностей учнів.
Соціальні компетентності передбачають надання учням можливості проявляти
ініціативу, брати на себе відповідальність, приймати рішення. Учні
вибирають варіант завдання або шлях розв’язання творчих чи
експериментальних завдань. Переважно пропонують завдання трьох типів: а)
роботи за зразком; б) логічної переробки вивченого; в) використання
знань на практиці в ситуації, що приводить учня до нового результату або
нового шляху розв’язання задачі.
Полікультурна компетентність. Учнів треба ознайомити з геніальними
творіннями науки та техніки, які своїми знаменитими дослідженнями
зробили великий внесок у наукову скарбницю людської думки. Особливу
увагу треба приділити історії української науки та техніки. Слід
ознайомити учнів з роботами українських учених, розповісти про труднощі,
з якими вони зустрілись на своєму шляху, і як перемагали їх, який вплив
мали їх роботи на світову культуру. З виховною метою слід здійснювати
народознавчий підхід у процесі викладання фізики, екологічну
спрямованість.
Комунікативна компетентність виявляється через уміння учнів висловлювати
власну точку зору, брати участь у дискусії. Формується дана
компетентність при проведенні нестандартних уроків, уроків-змагань, КВК,
уроків-судів тощо.
Інформаційні компетентності передбачають опанування учнями інформаційних
технологій, уміння самостійно здобувати та використовувати інформацію.
Тому комп’ютер доцільно використовувати на всіх етапах процесу навчання:
під час пояснення нового матеріалу, закріплення, повторення, оцінюванні
навчальних досягнень. Ефективно проходять уроки фізики з використанням
педагогічних програмних засобів, готових комп’ютерних моделей
(дослідження процесу), комп’ютерного моделювання процесів, які вивчає
фізика.
(
*
,
L
¶
?
TH
a
Aei
*
,
N
¶
???$??????
ytI=? творчі задачі, конструювати прилади й установки, брати участь у
роботі МАН, олімпіадах і конкурсах.
З точки зору компетентнісного підходу розглядаються також загальні
критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі усвідомлення
тощо, що «фізика була і є фундаментом природничої науки й освіти.
Особливістю фізики, як навчального предмета, є її спрямованість на
використання знань, умінь і навичок у сучасному житті».
Щоб підібрати зміст завдань для перевірки, слід мати на увазі, які
знання й уміння повинні бути сформовані на уроках фізики.
На рівні основної школи важливо навчити учнів спостерігати фізичні явища
та процеси, описувати та пояснювати їх, вимірювати фізичні величини,
розв’язувати якісні, прості експериментальні й розрахункові задачі,
проводити під керівництвом учителя експериментальні дослідження.
У старшій школі ці вміння розширюються й поглиблюються. Крім того, учні
навчаються розв’язувати текстові комбіновані та експериментальні задачі,
інтерпретувати рівняння, формули, графіки, виводити з них функціональну
залежність між фізичними величинами.
Ефективність перевірки у значній мірі залежить від якості підібраних для
перевірки завдань, складності зв’язків між компонентами їх змісту. Одним
із методів вибору завдань для перевірки є поелементний аналіз змісту
вибраної для перевірки теми (розділу) шкільного курсу фізики. Елементами
знань із фізики можуть бути об’єкти змісту навчання: факти, явища,
поняття, фізичні величини, закони, теорії, методи науки, прилади та
технічні пристрої. Вони відрізняються один від одного не лише
особливостями засвоєння учнями, але їх місцем у навчанні фізики.
Наприклад, знання законів і теорій важливіше, ніж знання окремих фактів
і явищ. При визначенні змісту завдань для перевірки знань виходять із
таких дидактичних вимог:
учень повинен знати повний мінімум фактів, передбачених стандартом
освіти;
учень повинен уміти систематизувати факти, знаходити між ними зв’язки,
висловлювати самостійні судження й робити висновки;
учень повинен творчо використовувати одержані знання.
Компетентнісний підхід вимагає, щоби при підборі завдань для перевірки
враховувалось також те, що новий зміст навчання нерозривно пов’язаний із
розвитком учнів, у першу чергу їх розумовим розвитком. Тому не можна
вважати оцінювання навчальних досягнень повноцінною, коли вона не дає
хоча б деяких даних про особливості розумового розвитку учнів, про
вміння користуватись мислительними операціями.
Наведемо приклади завдань для різних рівнів когнітивного систематизатора
Б. Блума.
Знання:
дайте означення рівномірного прямолінійного руху;
назвіть види теплопередач;
яким приладом вимірюють силу струму?
якою формою визначається густина поверхневого заряду?
якими одиницями вимірюється потужність?
Розуміння:
розкажіть коротко своїми словами зміст параграфа;
від чого залежить електроємність провідника?
чому при нагріванні опір провідника зростає?
який фізичний зміст абсолютного показника заломлення?
який напрямок має вектор прискорення?
Застосування:
явища електролізу в техніці;
явища електромагнітної індукції;
закону збереження імпульсу;
основних положень молекулярно-кінетичної теорії для пояснення явищ
броунівського руху та дифузії;
явища резонансу в радіотехніці.
Аналіз:
виділіть у параграфі підручника головну думку, математичний вивід,
доведення, історичні відомості й т. д.;
укажіть в електричній схемі джерело струму, споживачі, вимірювальні
прилади, комутаційні пристрої;
проаналізуйте умову задачі й виділіть тіла, які беруть участь у
взаємодії, опишіть, що відбувається з кожним з них;
укажіть у фізичному процесі, який спостерігається, причину й наслідок;
складіть план досліджень, виділивши найбільш важливі етапи роботи.
Синтез:
з окремих дослідів, у яких розглядаються різні аспекти явища (наприклад,
залежність опору провідника від довжини, поперечного перерізу,
матеріалу, з якого зроблений провідник), сформулюйте загальний висновок;
запропонуйте різні способи експериментального визначення коефіцієнта
поверхневого натягу;
підготуйте розповідь за таблицею, опорним конспектом;
складіть алгоритм для розв’язування задач із динаміки;
після спостереження ряду дослідів фотоефекту сформулюйте гіпотезу, яка б
могла пояснити це явище.
Порівняйте:
рівномірний і рівнозмінний рухи;
тертя ковзання й тертя кочення;
молекулярну будову тіл у різних агрегатних станах;
вольт-амперну характеристику напівпровідникового та вакуумного діодів;
гравітаційне та електростатичне поля.
Для ефективного набуття компетентностей у процесі навчання фізики
вчитель звертається до активних методів навчання, зокрема
дослідницького. Дослідницький підхід використовується в усіх формах
навчальної роботи: лекціях, практичних і лабораторних заняттях, при
організації самостійних робіт, при роботі над учнівськими проектами.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
