Компетентнісний підхід в управлінні
Головна риса сучасного світу – стрімкі зміни. Курс нашої країни на
перетворення в економіці, політичному та суспільному житті веде за собою
зрушення в інших інститутах суспільства. Зміна місії людини в оновленій
системі, її політичних і духовних поглядів диктує нові вимоги до
особистості, її освітньої та професійної підготовки
Безперечно, в умовах соціально-економічних перетворень та якісних
суспільних нововведень останнього часу школа не може залишатись
недоторканою стабільною системою, освітні заклади не можуть розвиватись,
не проектуючи свою діяльність у нових соціокультурних умовах. На їх
розвиток впливають демографічні й етнічні чинники, оновлення філософії
та парадигми освіти, освітній простір, розробка нових концепцій змісту
та структури навчання, концепцій управління тощо. Це викликає
необхідність модернізації парадигми освіти, тобто об’єктивно обумовлює
особливу значущість інновацій у педагогічній сфері. Отже, важливим
фактором ефективності освіти стає впровадження нових педагогічних
технологій.
Сьогодні школа покликана, ґрунтуючись на особистісно зорієнтованому
підході в освіті, формувати компетентності, що дозволять кожному
випускнику стати успішною, життєспроможною особистістю, здатною до
творчої самореалізації. Школа на рубежі століть повинна не просто дати
учням той чи інший обсяг знань і вмінь, а й сформувати таку людину, яка
здатна критично мислити, приймати рішення, виробити свою позицію в
житті, власний світогляд, ставлення до себе й інших і вміння
адаптуватись до умов життя, змінюючи його на краще.
Це, відповідно, вимагає оновлення стратегії управління процесом
навчання, за якою акценти переносяться на особистість як суб’єкт
навчальної діяльності. Тому постала проблема перебудови й підвищення
ефективності педагогічного процесу, надання йому особистісно
зорієнтованого характеру. Така перебудова обумовлюється спроможністю
вчителя позбутися стереотипів, готовністю до перегляду власних поглядів,
постійною самоосвітою та самовдосконаленням. Сучасний педагог, особливо
керівник школи, повинен бути готовим до змін, здатним сміливо приймати
педагогічні рішення, виявляти ініціативу, творчість. Проблема
ефективності, результативності педагогічного процесу може бути
розв’язана лише за умови забезпечення високої компетентності та
відповідної професійної майстерності кожного педагога.
Отже, стратегічною метою системи освіти є якісні зміни результатів
загальної освіти – розвиток компетентностей.
Переорієнтація освітнього процесу на компетентнісно зорієнтований підхід
визначає низку проблем. Вони пов’язані, у першу чергу, з тим, що
педагоги мають загальне уявлення про цей підхід, що передбачає нове
розуміння результату освіти. Відповідно, вони не завжди володіють
технологіями, які дозволяють створити педагогічний простір, що
забезпечує формування предметних і ключових компетентностей учнів. Такі
технології повинні створити особистості умови для вибору, спонукати її
до власного цілепокладання, самоорганізації, групової діяльності в
ситуації недостатності (або надлишку) ресурсів. Складнощі виникають
також і в управлінні цими процесами.
Якість сучасної освітньої системи залежить від багатьох чинників, але
насамперед від ефективності системи управління як навчально-виховним
процесом, так і системою освіти в цілому.
Управління освітніми закладами в контексті компетентнісного підходу,
порівняно з традиційним, має низку відмінностей.
За традиційного знаннєвого підходу основною метою системи освіти є
формування гармонійно розвиненої, суспільно активної особистості, яка
поєднує в собі духовне багатство, моральну чистоту та фізичну
досконалість. Компетентнісний підхід передбачає переорієнтацію на
створення умов для задоволення потреб у якісній освіті громадян,
суспільства та ринку праці з метою оновлення структури та змісту освіти,
формування системи неперервної освіти, що повинна забезпечити можливості
навчання протягом життя.
gdTHK» Знаннєвий підхід передбачає виконання таких основних завдань
системи освіти, як забезпечення високого рівня знань, підготовку молоді
до суспільно корисної праці, виховання активної життєвої позиції. За
компетентнісного підходу такими основними завданнями є забезпечення
якості освітніх послуг, запровадження компетентнісно орієнтованих
технологій освіти, підвищення ефективності управління, удосконалення
економічних механізмів.
Компетентнісно орієнтований підхід потребує збільшення демократичних
засад зовнішнього управління через посилення самоуправлінської
діяльності, самостійності у прийнятті рішень із боку керованих об’єктів
і децентралізації управління шляхом часткового делегування повноважень
на місця з боку управлінських структур. Це призводить до перерозподілу
цільових функцій в ієрархії управління.
Нова система управління сферою освіти утверджується як
державно-громадська. Вона враховує регіональні особливості, тенденції до
зростання автономності навчальних закладів, конкурентоздатності освітніх
послуг, орієнтації освіти не на відтворення, а на розвиток.
Першочерговими є налагодження високопрофесійного наукового, аналітичного
та прогностичного супроводу управлінських рішень, подолання
фрагментарності статистики, підготовка всебічної інформації з опорою на
соціологічні дослідження. Ідеться про зміни в освітніх потребах різних
верств населення регіону, моніторинг якості освіти, оцінювання ситуації
споживачами освітніх послуг, динаміку соціокультурних орієнтацій
учасників навчально-виховного процесу, мобільність світоглядних
очікувань та установок відповідно до загальної соціокультурної динаміки
у країні та у світі тощо.
На сучасному етапі система управління потребує подальшого вдосконалення.
Модернізована система управління повинна являти собою взаємопов’язані
управлінські дії, що забезпечать перехід об’єктів управління в новий
якісний стан, коли стане можливим досягнення максимальних результатів
освіти на основі оптимального використання всіх можливих ресурсів.
Досягнення цієї мети може бути забезпечене завдяки реалізації завдань,
що, зокрема, передбачають упровадження інновацій у систему
перепідготовки та підвищення кваліфікації керівних і педагогічних кадрів
з метою забезпечення відповідного рівня їх професійної компетентності й
управлінської культури.
Одними з основних завдань процесу модернізації системи управління
освітою є також виявлення, активізація та підтримка інноваційного
потенціалу освіти, створення умов для використання в освітянській
практиці прикладних педагогічних досліджень і передового досвіду
впровадження ідей компетентнісної освіти. Для проведення пошукових
прикладних досліджень потрібно забезпечити належну роботу базових
закладів освіти, шкіл-лабораторій, експериментальних майданчиків, що
працюють за проблемою впровадження компетентнісного підходу.
На формування результату освіти впливають різні суб’єкти соціального
замовлення (батьки, самі учні, громадськість, ВНЗ, роботодавці та ін.),
тому кожний навчальний заклад повинен мати власний імідж: самостійно
визначити своє призначення, філософію діяльності, відповідний статус,
посісти своє місце в територіальній освітній системі й ознайомити
громадськість із її можливими результатами. Створення моделі школи
компетентнісної освіти, моделей компетентного учня, учителя, методиста,
управлінця та забезпечення належних умов для досягнення цих результатів
– це, на нашу думку, конкретні завдання, виконання яких дозволить
забезпечити новий результат освіти, адекватний сьогоднішньому стану
суспільства та культури, – формування компетентної особистості.
Проблеми впровадження компетентнісно орієнтованого підходу й управління
цим процесом – складні, інтегровані, довгострокові для вирішення, і
тільки у взаємодії з усіма суб’єктами навчально-виховного процесу можна
знайти шляхи їх раціонального розв’язання.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
