UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЛюдина як предмет наукового пізнання (реферат)
Авторвід користувача сайта
РозділПедагогіка, виховання, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1947
Скачало130
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Людина як предмет наукового пізнання

 

Із питанням біологічного та соціального тісно пов'язана і проблема

несвідомого та свідомого в людині. Протягом довгого часу у філософії

домінував принцип антропологічного раціоналізму: людина, мотиви її

поведінки й саме буття розглядались тільки як прояв свідомого життя

 

Цей погляд знайшов яскраве відображення у знаменитому висловлюванні

французького вченого та філософа Р. Декарта: «Думаю - значить, існую».

 

Людина за таких умов виступає лише як «людина розумна». Але починаючи з

Нового часу в ученні про людину все більше займають проблеми

несвідомого. Такі мислителі, як Лейбніц, Кант, Кьєркегор, Гарттман,

Шопенгауер, Ніцше, почали аналізувати роль і значення психічних

процесів, які не усвідомлюються людиною, з різних боків. Найбільш

значний вплив на розробку цієї проблеми спричинив З. Фрейд, який відкрив

цілий напрям в ученні про людину та ствердив несвідоме як важливіший

фактор людського виміру й існування.

 

Відповідно до його концепції, психіка людина складається із трьох

пластів. Найніжніший і могутній пласт - «Воно» - знаходиться за межами

свідомості. За своїм обсягом його можна порівняти з підводною частиною

айсберга. У ньому зосереджені різні біологічні потяги та пристрасті,

перш за все сексуальні, та витіснені зі свідомості ідеї. Потім іде

порівняно невеликий прошарок свідомого - це «Я» людина. Верхній пласт

людського духу - «Над-Я» - це ідеали та норми суспільства, моральна

цензура.

 

За Фрейдом, особистості, людське- Я - вимушене постійно критись і

розкриватись поміж, образно кажучи, Сциллою та Харибдою -

неусвідомленими потягами «Воно» та морально-культурною цензурою «Над-Я».

У результаті вказується, що особисте «Я» - свідомість людини - не є

«господарем у своєму домі». Саме сфера «Воно», цілковито підкорена

принципу задоволення та насолоди, рішуче впливає на думки, почуття та

дії людини. Тому сама людина - перш за все істота, яка управляє та рухає

сексуальними спрямуваннями та сексуальною енергією (лібідо).

 

Драматизм людського існування, за Фрейдом, «підсилюється тим, що серед

несвідомих потягів є і спадкова схильність до порушень та агресії, котра

знаходить граничне відображення в «інстинкти смерті», проти стійкого

«інстинкту життя». Внутрішній світ людини виявився ще й ареною боротьби

поміж двома цими потягами. Урешті-решт Ерос - бог кохання та Танатос -

образ смерті розглядаються Фрейдом як найбільш могутні сили, які

визначають поведінку людини.

 

У результаті біологічне несвідоме начало стає в ній визначальним.

Людина, за Фрейдом, - це перш за все еротична істота, яка керується

несвідомими інстинктами. Проблема несвідомого цікавила і швейцарського

психолога та культуролога Г. Юнга. Але він виступив проти трактування

людини як істоти еротичної та спробував більш глибоко диференціювати

фрейдівське «Воно». Зокрема, Юнг виділив у ньому, окрім «особистого

несвідомого» як відображення у психіці індивідуального досвіду, ще й

більш глибокий прошарок - «колективну несвідомість», котра є

відображенням досвіду попередніх поколінь. Зміст колективної

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ