.

Міжпредметні зв\’язки курсу "Християнська етика в українській культурі" (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
197 5643
Скачать документ

Міжпредметні зв’язки курсу “Християнська етика в українській культурі”

Висвітлюємо проблему формування стійких міжпредметних зв’язків шкільного
селективного курсу «Християнська етика в українській культурі» з
навчальними предметами, що передбачені в початковій ланці середньої
школи. Наразі публікуємо методичні рекомендації для вчителів 2-го класу
загальноосвітніх навчальних закладів

Запровадження 988 року християнства князем Володимиром Святославичем як
державної релігії Київської Русі стало прогресивним явищем розвитку:
країна долучилась до високорозвиненого християнського світу. Розширились
її економічні зв’язки з багатьма європейськими державами. Прийняття
християнства сприяло бурхливому розвитку писемності, літератури,
мистецтва, архітектури. Нова релігія прискорила процес формування
давньоруської народності, державної єдності, подолання на окремі
князівства країни. Відомий народний переказ «Чудо Різдва» розповідає про
цю подію яскраво й мальовничо: «Це було давно-давно… Панував тоді в
Києві Володимир. Розумний був володар, і народ його любив, але журба
велика закралась у княжі тереми: уже довгі літа хворів Володимир на очі,
і жодні ліки не помагали. Мовби тяжка заслона закривала очі володаря, і
навіть своїх найближчих із родини він не міг пізнати. Довго терпів
володар. А тим часом вістка про його недугу розійшлася по світу.

Приходили до володаря різні лікарі та знахарі. Кожний давав іншу пораду.
Приходили також священики-місіонери різних релігій.

– Могутній володарю! Бог зіслав на тебе кару, бо ти з народом своїм
поклоняєшся поганським богам. Покинь поганські звичаї, прийми нашу віру,
і Бог уздоровить тебе!

– Звідки ж я можу знати, чия віра правдива? – відповідав Володимир. –
Кожний із вас захвалює свою релігію, а їх багато. Спершу мушу
переконатись, котра віра найкраща.

Покликав володар своїх бояр на нараду. Так і так, каже: пошлю вас у
світ. Пізнавайте, котра віра найкраща, то я ту віру і прийму зі своїм
народом.

Пішли посли у світ. Далеко ходили, багато країн провідали, але жодна
віра не припала їм до вподоби. Так зайшли вони аж у Грецію, в її
столичне місто Візантію. А там панувала вже тоді християнська віра.

Саме тоді було Різдво Христове. Хоч надворі була темна ніч, у церквах
сяяло ясне світло.

Хто тільки був живий, поспішав до церкви славити Бога.

Зайшли й посли подивитись у головну церкву, послухати богослужіння.
Дивляться й надивитись не можуть: горять сотні воскових свічок перед
образом Дитяти, Сина Божого, що зійшов з неба на землю, щоб людей
спасти; а перед престолом дванадцять священиків у золотих ризах Бога
співами прославляють; церква повна-повнісінька, люди побожно моляться,
задивлені в образ Ісуса-Дитяти. Бо в цю ніч Син Божий народився. І враз
усі в церкві здригнулись, аж сколихнулося полум’я свічок. Із сотень
грудей лунала велична пісня: «З нами Бог, розумійте, народи, і
покоряйтеся, бо з нами Бог!».

Ця пісня так зачарувала послів, що вони наступного дня пішли до
найстаршого з усіх владик, патріарха, і стали розпитувати про
християнську віру. Патріарх довго з ними розмовляв, а на прощання
передав дар їхньому князеві Володимиру – золотий хрест. У тому хресті
було кілька краплин святої води з джерела у Віфлеємі, де нагородився
Ісус.

Подякували посли, вернулись до Києва і сказали Володимиру:

– Усюди ми бували, різні віри пізнали, але найкраща з них віра
християнська. Ось тобі, наш володарю, знак тієї віри – хрест із
краплинами святої води!

Володимир узяв хрест і поцілував його. І як тільки краплини з хреста
впали на його очі, умить сталося чудо: зникла важка заслона, що
закривала Володимиру світ, і глянув він на своє довкілля здоровими
очима. Заясніли його очі блиском неземним, він став на коліна й
подякував Богові за уздоровлення.

І так володар Руси-України Володимир пізнав, котра віра правдива, а
незабаром охрестився сам і охрестив увесь свій нарід».

Зафіксував цю подію і Нестор-літописець у славнозвісній «Повісті
временних літ»:

«Вийшов Володимир з попами корсунськими на Дніпро, і зібралося там люди
сила-силенна. Забрели у воду, і стоячи там одні по шию, інші по груди,
дехто тримав дітей, молодь тислась до берега, а дорослі бродили; попи не
стояли на місці і творили молитви. Люди, охрестившись, розійшлися по
домівках.

І звелів Володимир будувати церкви і ставити їх на тих місцях, де колись
стояли дерев’яні кумири».

Нещодавно дослідники обґрунтували іншу теорію хрещення Русі. Зокрема,
відомий історик М. Брайчевський доводить, що Русь була навернена до
нової релігії 860 року. Сталось це за правління на київському престолі
представника династії Києвичів – князя Аскольда. Завдяки запровадженню
християнства Аскольд став першим «руським мучеником», канонізованим у
сан святих. Про це свідчать численні документи, зокрема енцикліка
константинопольського патріарха Фотія, Никонівське зведення, Густинський
літопис, «Київський синопсис» та ін. Письменник М. Слабошпицький у книзі
«З голосу нашої Кліо», написаної для всіх, хто цікавиться українською
історією, стверджує на основі зазначених документів, що «Київську Русь
хрестили двічі з інтервалом у 128 років».

Коли хрестили Русь?

Уривок із книги «З голосу нашої Кліо»

Історики вже давно звернули увагу, що в іноземних джерелах ніде ані
словом не згадується про таку важливу не тільки в житті Русі, а й усього
християнського світу подію – хрещення Київської Русі в епоху Володимира
Святославича. Зате знайшли свідчення про цю подію в давні часи. У різних
документах ідеться про те, що влітку 860 року за князювання в Києві
Аскольда відбулося хрещення Русі.

Що ж сталось після того? Чому про той факт забули, і Володимирові
довелося вдруге хрестити Русь?

Як відомо, 882 року Аскольда було вбито, а його місце на київському
престолі зайняв ладозький князь Олег, язичник. На думку істориків, Олегу
ніколи не вдалося б захопити Київ і владу, якби не підтримка всіх інших
язичників Київської Русі, що їх на той час лишилось тут багато після
Аскольдового хрещення.

Отже, після приходу Олега на київський престол у державі знову
запанувало язичництво. З літописів вилучались усі згадки про подію літа
860 року. Після того минуло сто двадцять вісім років. У Києві князювали
Олег, прозваний «віщим», Ігор, якого дехто вважає небожем Олега, його
вдова Ольга, її син Святослав, потім Святославів син Володимир, котрий і
вирішив приєднати Русь до християнського світу.

Важко сказати, знав він чи не знав про Аскольдове хрещення (більшість
істориків схиляються до думки, що знав), зате відомо: усе те відбувалося
з великою урочистістю й так, мовби Русь справді хрестилась уперше. І
згодом на згадку про ту подію Володимира було названо святим. Цього разу
нова релігія міцно утвердилась на Русі, стала державною. Тому у
свідомість наступних поколінь Володимир і увійшов буцімто першим і
єдиним хрестителем Русі. Але був він і не першим, і не єдиним. До речі,
свого часу християнство прийняла його бабця Ольга під час відвідин
Константинополя, перші церкви в державі з’явилися ще за часів Аскольда,
існували вони й у період панування язичницької релігії, навіть за
князювання Святослава, дуже нетерпимого до християнства.

Отже, Київську Русь хрестили двічі з інтервалом у сто двадцять вісім
років.

Зазначені документи переконують, що християнство міцно вкоренилось у
життя українського народу, навіть раніше 988 року, як це подає усталена
версія.

Зміцненню християнства сприяли його гуманістичні ідеї. Розповідаючи про
його початки, М. Грушевський так описує період після його прийняття:
«Духовенство, священики почали навчати людей, що гріх сваритись,
грабувати, убивати, наказували жити по-християнськи; забороняли жити без
вінчання, держати по кілька жінок, почали відрізняти дітей шлюбних від
нешлюбних. Те саме наказували книги, що читались тепер у нас.
Поволі-поволі, але не минало то без послуху. Вже князі не вбивали одні
одних без милосердя і сорому, як давніше. Про самого Володимира писали
наші книжники, що він дуже змінився потім, як вихрестився. Перед тим був
суворий і немилосердний, про різні його вчинки криваві складалися навіть
байки всякі, а коли вихрестився, став добросердним і ласкавим. Дбав про
убогих і калік, навіть додому велів розвозити всяку страву тим, які не
могли прийти на княжий двір по милостиню».

Таким чином, християнство принесло на Русь нові моральні цінності,
передусім любов до ближнього, милосердя та прощення.

Значну роль у моральному розвитку суспільства відіграли проголошені
християнством принципи рівності всіх перед Богом, однаковості прав та
обов’язків; земне життя набувало певної цінності перед перспективою
спасіння, вічного життя в раю.

Із часу прийняття християнства його гуманістичні ідеали ввійшли в побут,
звичаї й культуру нашого народу.

Українська культура ввібрала в себе моральні християнські цінності,
поєднавши в собі минуле й сучасне життя народу. Українська культура
відтворює родинні й суспільні моральні звичаї та побут. Вона ґрунтується
на засадах милосердя, чуйності до знедолених, доброзичливому ставленні
до носіїв інших культур. Її основою є загальнолюдські цінності –
працелюбство, повага до людей, до рідної землі, до матері й родини,
любов до знань, до природи.

На жаль, сучасне суспільство живе у складній ситуації постійної зміни
моральних цінностей та духовних ідеалів. У зв’язку з цим постала гостра
проблема формування моральності підростаючого покоління за допомогою
збереження та відтворення традиційних християнських моральних чеснот,
якими пронизана українська культура і які своїм змістом відповідають
загальнолюдським.

Сприяти розв’язанню цих складних моральних завдань покликаний курс
«Християнська етика в українській культурі», викладання якого
здійснюватиметься за рахунок годин варіативної складової навчального
плану за обов’язковою письмовою згодою батьків.

«Дорогою Милосердя» назвали автори курс навчання християнської етики у
2-му класі. У ньому передбачається познайомити дітей із такими етичними
чеснотами, як совість, милосердя, людяність, доброчинність, вдячність,
відповідальність.

Курс складається з трьох тем: «Таємниці нашого світу», «Уроки
доброчинності», «Любов творить чудеса». Мета – сприяти усвідомленню
дітьми того, що світ сповнений краси та мудрості; його походження – це
прояв любові Творця до людей і до всього живого. Люди ж покликані
турбуватись про природу, виявляти любов до своїх рідних, піклування про
родину, уміти робити добрі справи, дослухатись голосу совісті.
Другокласники повинні вчитись розрізняти хороші та погані вчинки, уміти
чути голос власної совісті, бути уважними до своїх слів і вчинків, не
ображати інших, бути слухняними; розуміти красу люблячого, турботливого
серця.

Як бачимо, завдання не прості. Вони потребують емоційної наснаги
вчителя, доброго знання ним відповідних творів української культури.
Водночас учитель зможе скористатись для досягнення цієї мети
міжпредметними зв’язками, інтеграцією курсу християнської етики з
навчальними предметами, які вивчають учні 2-го класу. Зупинимось на
окремих із них:

Читання

Курс читання, що є складовою освітньої галузі «Мова і література», одним
із завдань передбачає формування морально-етичних уявлень і почуттів.

Змістова лінія Державного стандарту з читання «Коло читання» визначає
таку тематику творів для читання:

твори про природу в різні пори року;

твори про дітей, їхні стосунки, взаємини в сім’ї, школі;

ставлення до природи, людей, праці;

твори, в яких звучать мотиви любові й пошани до рідної землі, мови,
традицій українського та інших народів;

твори, в яких утверджуються добро, співчуття, людяність, честь, дружба.

Як видно із перерахованого, дітям пропонується для читання тематика, що
своїм змістом співзвучна з мотивами, передбаченими християнською етикою.

Тож учитель має нагоду використати міжпредметні зв’язки на уроках
християнської етики з матеріалом уроків читання.

Так, у «Читанці» О. Савченко (І частина) є розділ «Рідна домівка, рідна
сім’я – тут виростає доля моя». Високоморальними художніми творами цього
розділу вчитель християнської етики може скористатись на 5-му уроці
«Тепло рідної домівки». На урок виноситься розв’язання таких проблем:
родину єднає любов її членів один до одного; у чому може виявлятись наша
любов до батьків і рідних. Саме ці мотиви є основними в поезіях «Все
починається з мами» А. Костецького, «Тільки мама» В. Лучука, «Мамина
рука» Д. Павличка. Аналізом віршів учитель підведе дітей до розуміння
того, що мамина любов і турбота про дитину – уособлення Божої опіки над
дитиною. Цілком логічно буде скористатися змістом цих творів і на 28-му
уроці «Золоте серце мами», на якому розглядатиметься питання, як бути
вдячним своїм матусям і бабусям за любов, ласку, терпіння й турботу.

Вірші «Я навчаюся у тата» П. Осадчука, «Бабця спить» В. Багірової,
оповідання «Той ще не музика, хто в дудку дме» А. Григорука вчитель
використає на 6-му уроці, тема якого «Дружна родина». Бесіда за цими
творами допоможе вчителю показати, якими мають бути стосунки дитини з
дідусем і бабусею, сестрами та братами; як дитина проявлятиме турботу й
піклування про своїх рідних.

На 8-му уроці «Краса люблячого серця» доцільно скористатись поезією В.
Лучука «Тільки мама».

Герой вірша відчуває ніжну ласку матері в усьому – і тоді, коли вона
запитує, й тоді, коли піднімає його зі сну, навіть тоді, коли повчає:

– На ходу сніданок з’їм!

– Так не слід робити!

Тільки мама може так лагідно сварити.

Ніжна ласка матері асоціюється з теплими сонячними променями у вірші
«Мамина рука» Д. Павличка:

Видалось мені,

Що лежу я в сні,

Що співає мені мати

Золоті пісні,

Що мене торка

Ніжна і легка,

Наче те весняне сонце,

Мамина рука.

Глибока мудрість міститься у вірші «Все починається з мами» А.
Костецького. Чимало може робити людина: «Моря й океани здолати, гору
найвищу штурмом узяти, можна пройти крізь пустелі та хащі…»

Адже вона відчуває мамину любов, адже «найдорожче стоїть за словами: у
світі все починається з мами!»

Слід нагадати дітям одну із заповідей «Шануй твого батька і матір твою,
щоб довголітнім ти був на землі», підвести учнів до розуміння її смислу:
для дитини батьки заступають Бога на землі, тож непошана до батьків
сприймається, як непошана до Бога.

Глибинний смисл має оповідання В. Сухомлинського «Сьома дочка». Про свою
любов до матері говорили сім дочок. Вони дуже скучили за матір’ю, яка
повернулась додому аж через місяць після відвідин сина, який «жив
далеко-далеко». Перша донька скучила, «немов маківка за сонячним
променем», друга ждала маму, «як суха земля жде краплинку води», третя
плакала за мамою, «як маленьке пташеня за пташкою». Четверта донька
щебетала, як їй тяжко було без мами («Як бджолі без квітки»), п’ятій –
ненька снилась, «як троянді сниться краплина роси». Виглядала маму, «як
вишневий садок виглядає соловейка», шоста донька. Як бачимо, дуже
гарними словами повідали матері про свою любов шість доньок. Тільки
сьома дочка «нічого не сказала». Але саме її любов – справжня. Бо любити
– означає піклуватися. Сьома дочка «зняла з ніг матусі взуття й принесла
їй води в мисці – помити ноги». Саме її серце любляче, красиве – у ньому
живуть любов і турбота. Сьома донька має у своєму серці християнські
ідеали добра та співчуття.

Це оповідання можна використати й на 23-му уроці «Любов творить чудеса»,
мета якого довести, що любив до людей реалізується у справах, коли
долається егоїзм і виявляється жертовність.

Цікавий життєвий приклад описує авторка оповідання «Сини», що звучить як
притча, – В. Осєєва. Три жінки набирають воду із криниці. Дві з них
хваляться своїми синами: у першої він «спритний і сильний, ніхто його не
подужає», друга називає свого сина соловейком. На запитання, чому не
розповідає про свого сина третя жінка, та відповідала, що «нічого
особливого» немає в її сина.

Коли ж матері понесли тяжкі відра, вибігли три хлопці. І справді, перший
з них «через голову перевертається, колесом крутиться», інший –
«соловейком заливається». Тільки третій «до матері підбіг, узяв у неї
тяжкі відра й поніс». Тож і побачив дідусь, який ішов за жінками, тільки
одного сина. Сприяє засвоєнню основної думки твору й завдання закінчити
речення:

Хто щиро любить матір, той…

Бути уважним до своїх рідних – такий мотив оповідання А. Григорука «Той
ще не музика, хто в дудку дме». Денисків дідусь, людина доброї душі,
зважив на прохання внука – купив йому дудочку. І невдовзі від тієї
дудочки всім не стало спокою: дудочка гриміла, наче «молодий, повний
сили весняний грім». Навіть у дворі «качки й кури ходили якісь
знервовані. Пес Кудлай боявся вилізти з буди. А кіт Муркаш – той і
зовсім з обійстя втік». Повчання дорослих автор передає прислів’ями:

Купив дуду на свою біду.

Ваші грають – наші плачуть.

Гарно грає, але танцювати неохота.

Той ще не музика, хто в дудку дме.

Красненько дякуєм. Але не за те, що грали, а за те, що перестали.

Підтекст кожного з них осуджує байдужих невмійків, егоїстичних людей, не
здатних помічати поруч із собою інших людей.

У розділі «Читанки» О. Савченко (частина І), що називається «Буду я
природі другом: милуюся, оберігаю, прикрашаю…», зібрані твори, автори
яких закликають оберігати природу навколишнього світу. Вникаючи у зміст
творів, дитина оцінюватиме і своє ставлення до навколишнього світу як до
дарунку Творця, відчуватиме потребу наслідувати християнські чесноти в
повсякденному житті та творити добрі справи.

На 4-му уроці «Світ потребує нашої турботи» слід використати оповідання
«Ялинка» С. Носаня. На думку лісника дядька Карпа, люди чинять не
по-людському. Вони безжалісно знищують ялинки, деревця, які ростуть
років десять. Жаль та осуд звучать у словах лісника: «Постоїть вона в
хаті для втіхи тиждень-два – і на смітник». Діти, з якими розмовляв
дядько Карпо, уже кілька років прикрашають ту ялинку, «що росте на
подвір’ї біля Оленчиного вікна». Такою є моральна позиція, що спонукає
дітей оберігати природу.

На цю ж тему написано поезію Олександра Олеся «Ялинка». Слова зайчика –
ніби голос совісті, що оцінює вчинки як добрі чи погані:

Ти ялинку посади,

А тоді рубай, ледащо!

Тетянка, героїня оповідання «Повінь» В. Чухліба, урятувала зайчика з
біди, вона готова забрати його додому, у клітку до кролів. Та зайчикові
потрібна воля, і дівчинка з татком відпустили звірятко в ліс. Хіба це не
християнське милосердя?

Ідея милосердя звучить у вірші В. Коломійця «Не лови метелика».
Відпускає на волю із клітки Синичку герой оповідання І. Сенченка «Жаль,
та не дуже, плакала б, та не хочеться».

Милосердна людина не може пройти повз чужу біду – така мета 10-го уроку
«Серце, сповнене співчуттям». На цьому уроці можна обговорити зміст
оповідання І. Сенченка та поезію. Л. Костенко «Перекинута шпаківня».
Хіба ж не до совісті дитини звертається поетеса, розкривши біду у
шпачиній сім’ї?

Як же, хлопці, хатку ви прибили,

Що її порушили вітри?!

Плаче шпак уранці після зливи,

Де шумлять на греблі явори…

gd?!e Важливої моральної чесноти – працьовитості – навчають вірші Г.
Чубач «Я беру своє відерце», М. Стельмаха «Сонце стукає в віконце», А.
Костецького «Проста арифметика» та оповідання А. М’ястківського «Казка
про яблуньку», якими вчитель може скористатись на 11-му уроці «Уроки
турботливості» та 20-му «За що цінується праця. Працелюбність».

Уміння подолати свої лінощі, вчасно прийти на допомогу, виконати
доручену справу – ці проблеми уроку допоможуть зрозуміти дітям названі
твори. Поспішає в садок «посадити яблуні, груші, персики, горіхи добрим
людям для утіхи» герой вірша «Сонце стукає в віконце» М. Стельмаха.

Привабливий результат матиме весела колективна робота – зелений,
співучий, заквітчаний сад («Проста арифметика» А. Костецького). Такі
чудеса здатні творити людські руки. Добре серце та працьовиті руки
допомагають дичці стати яблунею семи сортів («Казка про яблуню» А.
М’ястківського). Тож добро слід творити – такий лейтмотив останнього,
підсумкового 30-го уроку «Радість від творення добра», на якому можна
використати щойно проаналізовані твори. Зроблене добро принесе радість
тому, хто його чинить.

Розділ читанки «Вірші – поетичні картини природи» (частина ІІ) містить
високохудожні поетичні замальовки рідної природи. Образне слово здатне
викликати в душі дитини замилування красою, а також трепетне почуття
любові до Того, Хто подарував нам цей світ, і вдячність. На 2-му уроці
«Світ – дарунок любові Творця» можна скористатися цими творами.

Божий світ – доцільно створений, до такої думки можна підвести дітей,
прочитавши з ними поезію Лесі Українки «Вишеньки». Дітям хочеться
поласувати ягідками, вони засмучені: ягідки «високо виросли на гіллі».
Та «якби зросли низесенько, чи то ж би доспіли?». Справді, світ
сповнений краси й мудрості. Тож аналізом цих авторів слід спонукати
замислитися, хто Митець такої краси й довершеності всесвіту (1-й урок
«Таємниці нашого світу»).

Розділ «Оповідання» (читанка, частина ІІ) допоможе вчителеві
християнської етики розкрити смисл таких понять, як милосердя,
людяність, совість, доброчесність, турбота про ближніх. Так, в
оповіданні В. Сухомлинського «Горбатенька дівчинка» учні витримали іспит
на людяність. Зміст оповідання складає всього один епізод – директор
школи приводить у клас горбатеньку дівчинку. Учитель затамував подих,
він очима благав своїх пустотливих дітей: «Хай не побачить дівчинка у
ваших очах ні подиву, ні насмішки». І вони проявили розуміння: дивилися
з цікавістю й лагідно посміхалися. Цим епізодом письменник сказав
надзвичайно багато: одним поглядом, одним необережним словом можна
поранити людську душу. Людяність може проявитись і у слові, і в учинках,
і навіть у погляді.

Проблему совісті розкриває В. Нестайко у творі «Руденький».
Співставляючи вчинки чорненького й руденького хлопчиків, учні
усвідомлюють справжню цінність добрих учинків. Чорненький хлопчик
«похапливо» з’їв свою цукерку, вихопив у дівчинки її і дременув у
під’їзд. Зовсім по-іншому вчинив руденький. Він віддав дівчинці свою
цукерку.

Важливе місце в розкритті теми совісті займає у творі розмова дідуся з
руденьким хлопчиком. Руденький дізнався, що «поганим бути легко, а
хорошим – важко», але йому соромно бути поганим. Головна думка
оповідання – у словах дідуся: «Ну, тоді я помилився. Пробач, ти не
просто хороший хлопчик. Ти справжній молодець! Бо в тебе є совість,
голубе мій, – а це в людині головне».

Визначити зміст поняття гостинності допоможе другокласникам народна
казка «Лисичка і Журавель». Уроки турботливості засвоюють учні,
прочитавши казку М. Трублаїні «Про дівчинку Наталочку і сріблясту
рибку». Срібляста рибка повинна дістати лебедю черевички. Інакше він її
з’їсть. На допомогу рибці поспішили зелена жабка, горобчик-молодець і
дівчинка Наталочка. Вона відала свої черевички, наказала поспішати рибку
рятувати. Переказала свою подяку срібна рибка жабці-скрекотушці, жабка –
горобчикові-молодчикові, а горобчик – Наталочці.

На 10-му уроці «Серце, сповнене співчуттям» бесідою за цією казкою
вчитель підведе дітей до висновку: допомога іншим – це ніби співпраця
людини з Богом.

На 17-му уроці «Безкорислива дружба» можна проаналізувати твори, в яких
оспівано дружбу, прислів’я про дружбу.

За читанкою В. Науменко покажемо інтегрованість уроків християнської
етики з уроками читання (використання морально-етичних проблем творів
читанки на уроках християнської етики) таблицею:

Матеріал читанки Тема уроків «Християнська етика в українській культурі»

А. Григорук «Хочеш бути щасливим, не будь лінивим»; О. Орач «Дбайливчик»
«За що цінується праця. Працелюбність» (урок 20)

М. Підгорянка «Ліс», «Прийшла осінь»; Т. Шевченко «Зоре моя вечірняя»,
«Сонце заходить», «Зацвіла в долині червона калина», «Тече вода з-під
явора» «Світ – дарунок любові Творця» (урок 2)

Українська народна казка «Колобок» «Справжнє добро. Скромність» (урок
19)

«Як серед птахів виникла дружба» (бірманська народна казка)
«Безкорислива дружба» (урок 17)

«Злагода» (киргизька народна казка) «Тепло рідної домівки» (урок 5)

Ю. Ярмиш «Та сама мишка»; П. Костюченко «У котиковій хатинці» «Уроки
турботливості» (урок 11)

Л. Павленко «Загадкові діви»; О. Олесь «Біга зайчик-скакунець», «Ліс
восени»; К. Перелісна «Змерз»; Б. Лепкий «Журавлі»; І. Калинець
«Стежечка» «Учись творити добро» (урок 29) «Світ потребує нашої турботи»
(урок 4)

Отже, християнські мотиви доброчесності, совісті, милосердя, дружби,
любові, як показує аналіз читанок, глибоко ввійшли в художні твори, тож
учителю слід уміло скористатись наявним матеріалом.

Образотворче мистецтво

Підручник Л. М. Любарської, М. І. Резніченка, О. М. Протопопової. – К.:
Форум, 2003. – 127 с.

Оскільки програма «Мистецтво» передбачає формування змісту загальної
мистецької освіти за моделлю поліцентричної інтеграції знань, що
відбиває поліфонічний художній образ світу, то в ній закладені й
елементи християнської культури. Завдання вчителя християнської етики –
ефективно використати їх.

На уроці «Таємниці нашого світу» учитель може розглянути з учнями
пейзажі на с. 8 (репродукції картин В. Ван Гога «Хлібне поле з женцем і
сонцем» та А. Мельникова «Біля озера» і на с. 11 (С. Шишко «Парковий
міст. Київ»), які унаочнять твердження про те, що світ сповнений
божественної краси, задуманий для добра та злагоди. Цю думку підтверджує
поезія М. Стельмаха «На баштані», в якій мальовничо відтворено чарівний
куточок рідної землі. Прекрасні зорові образи («підкачавши білі штані,
ходить бусол по баштані»; «жовтобокі спілі дині ходять в гості до братів
– до статечних кавунів») створюють емоційний настрій замилування
гармонією світу.

Тема «Світ потребує нашої турботи» (урок 4) стане зрозумілішою дитині,
якщо вчитель створить емоційно-позитивну атмосферу репродукціями картин
І. Левітана «Яблуні, що квітують» (с. 73) та А. Грицая «Зима» (с. 35).
Проведена бесіда допоможе дітям зрозуміти потребу наслідувати приклади
християнського добротворення, потребу піклуватись про довкілля,
турбуватись про його розквіт і гармонійне співжиття людини та природи.

До теми «Наші маленькі друзі» (урок 7) можна скористатись матеріалом
«Хто живе у ставку?» (підручник, с. 20-21).

Ілюстративний матеріал познайомить другокласників із мешканцями
водоймищ. Поетичні твори викличуть настрій щирого, людяного ставлення до
них. Хіба не викличе усмішку поезія Івана Гущака «Жабенятко жовтороте»:

Жовтенятко жовтороте

шию, лапки і животик

гріє спрагло у калюжі

(бо калюжу любить дуже).

Журавлю кричить: «Мерщій

із калюжі! Пляж тут мій».

Матеріал теми допоможе з’ясувати християнське поняття милосердя й
людяності. Діти усвідомлюватимуть свою відповідальність у ставленні до
рослин і тварин.

Тема «Краса люблячого серця» (урок 8) співзвучна з темами мистецтва
«Світ комах» (с. 22-23), «Біла кізонька» (с. 26-27). Авторський текст
цих сторінок – дуже людяний, щоб намалювати метелика чи кізоньку, творці
підручника спонукають дітей розглянути уважно, побачити красу живих
створінь. Як відомо, любов починається з відкриття. Дитина привчається
бути уважною до навколишнього світу, відкривати красу, полюбити її. Те,
що любимо, ми бережно плекаємо. Дивовижну легенду «Коза Гаїза» створила
В. Лебедєва, яку слід використати з темою «Біла кізонька»:

«Косата зоря спинилася над вертепом, що стояв при дорозі до Віфлеєма.
Гаїза знала цей вертеп, бо часто заскакувала туди, щоб скубнути сінця з
ясел і подратувати осла, що мав там своє стійло. Тепер не могла
зрозуміти, що це таке є в тому вертепі, де спинилася косата зоря і
крилаті постаті і пастирі.

Вона сміливо пересунулася вперед. Ніхто її не займав, усі з пошаною
віддавали комусь уклін. Гаїза й собі заглянула туди і з дива мало не
замекала. У яслах на сіні лежало мале Дитятко, а при ньому по один бік
стояла молода жінка, а по другий – старець із довгою бородою.

«Яке гарне оце Мале людське! Але чому Воно таке сумне? Так далеко
дивиться кудись перед себе! Невже ж Воно хворе? Ану, побачу!»

І, присунувшись ближче до Дитятка, почала своєю м’якою борідкою пестити
Його ніжки й рученята. Малий розплющив широко очі, глянув на рогату
тварину і всміхнувся – і раз, і другий, і третій. А за ним всміхнулась і
Мати, і бородатий дідусь, і пастирі, навіть сумний осел весело крутнув
головою.

– Ось як треба діток забавляти! – сказала Гаїза. – Малі мусять сміятися,
радіти. Побачите, як Воно ще засміється!

І, відштовхнувши осла і вола на бік, щоб зробити собі місце, почала
Гаїза виводити перед Дитятком найкращі свої козячі танки та штуки. А
вона була в цьому мистець. Ходила вихилясами, притупцювала ніжками,
вертіла головою, немов хотіла взяти когось на ріжки. А Малий у яслах
дивився на чудну танцюристку, а потім сплеснув радісно в рученята і
зайшовся перлистим сміхом».

Тема «Боже милосердя до людей. Різдво Христове» (урок 16) інтегрується з
темою «Різдвяні голубочки». Зробленими виробами діти привітають своїх
рідних на Різдво. Учителю можна використати легенду Віри Лебедєвої, яка
розкриває пошану людей до голубів – саме ці птахи принесли найкраще
пір’ячко, щоб народженому Божому дитяткові була м’яка постілька в яслах.
Подаємо уривок із легенди «Горда пава»:

«Пташки (волові очка) заніміли, зачудовані незвичайною новиною і великою
честю, яка їм припала, – побачити першими Божого Сина.

А потім кинулися порядкувати домівку.

– Та що зробимо з волом та ослом? Вони так багато місця займають і так
голосно ремигають, – журилися.

– Не бійтеся! – відізвався осел. – Ми теж хочемо побачити Дитятко, та
будемо гріти Його своїм подихом, бо ніч холодна.

– То залишайтесь! Але миші треба доконче прогнати, вони цілу ніч
шарудять і гризуть, спати не зможе Маленький.

– О, ні! Залиште нас! – просили мишки. – Ми вам долівку позамітаємо
хвостиками чистенько, а потім заховаємось у куточку. І ми хочемо бачити
Боже Дитятко.

– Ну, то залишайтеся і робіть порядки. Але павуків не можна ніяк
залишити, вони позатягали скрізь по стінах і кутках своє павутиння. Це ж
негарно!

– О, ні! Залиште нас! – просились павуки. – У стінах і стелі є діри,
крізь них дує вночі холодний вітер, а ми заснуємо їх щільно нашим
полотенцем, щоб Дитятко не замерзло.

– Ну, то залишайтеся і робіть свою роботу! Та де покладе Мати дитину? –
питали волові очка один одного.

– Авжеж ніде інде, тільки в наших яслах, – відізвався віл. – Господар
приніс нам ще з вечора свіжого сіна, м’якенько й тепло буде в ньому
лежати.

– Ні, сіно колотиме тільце Дитини, треба подбати про щось краще, –
говорили мишки.

– А що ж м’якше від пташиного пір’я? – сказала волове очко-мати. – Я
своїм дітям вистеляю завжди гніздо пір’ям. Скиньмося по пір’ячку, і буде
Дитинці постілька.

– Справді! Полечу і сповіщу всіх птахів довкола, чого нам треба, –
промовив волове очко-батько.

– А ми, – задзебоніли мишки, – скочимо до лисиць і вивірок, – у них є
завжди багато вичесаної шерсті.

Ще далеко було до вечора, а вже птахи й звірі мали сходитися до вертепу
зі своїми приносами. Найкраще пір’ячко принесли голуби й дикі гуси,
найм’якшу шерсть – кози-ангори».

Опрацювання теми «Подарунок від душі» (урок 13) можна інтегрувати з
темою «Свищики». Гарно розфарбована та прикрашена розписом іграшка стане
чудовим подарунком дитини для рідних. Матеріал уроку формує почуття
вдячності, прищеплює вміння дарувати та приймати дарунки від інших,
розкриває справжню цінність подарунка насамперед у тих почуттях, з якими
їх готують і дарують.

Визнана дітьми світу шведська письменниця Сельма Лагерлеф написала
легенду «Ісусові пташенята», в якій розкрила християнський підтекст
глиняних іграшок:

«Одного весняного дня Ісусик набрав трохи глини і почав з неї ліпити
пташенят.

Ісус виліпив сім пташок, поставив їх рядком проти сонця, а сам узявся
допомагати товаришеві.

Музичні твори З якою темою християнською етики вони інтегруються

Українські колядки та щедрівки: «Щедрик» (обробка М. Леонтовича); «Нова
радість стала» «Боже милосердя до людей. Різдво Христове» (урок 16)

«Ой, хто, хто Миколая любить» (народна пісня) «Подарунок від душі» (урок
13); «Молитва до святого Миколая» (урок 15)

І. Кириліна «Розгнівалась на літо зима» «Серце, сповнене співчуттям»
(урок 10)

С. Прокоф’єв «Вечір. Дощ і веселка»; А. Вівальді «Осінь»;

П. Чайковський «Осіння пісня»; М. Лисенко «Осіннє листя»; А. Мігай
«Дощик»; К. Дебюссі «Сніг танцює»; І. Кириліна «Вінок з барвінку» Тема
«Таємниці нашого світу» (уроки 1, 2, 3, 7, 8)

Український народний ляльковий театр «Вертеп». Розігрування сценок
зимових обрядів («Коза», «Зірка») «Боже милосердя до людей. Різдво
Христове» (урок 16)

О. Янушкевич «Весняні котики» «Воскресіння Христове – перемога Божого
милосердя над злом» (урок 25)

Ю. Михайленко «Пісня про матусю» «Золоте серце мами» (урок 28)

Коли сонце почало заходити і його промені лягли скоса на воду недалекої
річки, Ісусик побачив, що вода стала від них неначе золота. Він набрав у
долоні трохи тієї води і покропив нею свої глиняні іграшки.

І сталося диво: пташенята зробилися теж кольорові, з жовтими шийками,
помаранчевими спинками, а крильця в них неначе вкрилися золотом.
Здавалося, ось-ось затріпають крильцями, підлетять угору й почнуть
щебетати».

Опрацювання теми «Воскресіння Христове – перемога Божого милосердя над
злом» (урок 25) можна поєднати з темою «Писанка» (с. 58). Виготовлені
крашанки та писанки стануть чудовою окрасою великоднього столу,
допоможуть виконати практичну частину (розмальовування писанок) 26-го
уроку «Зустрічаємо свято».

Стануть у пригоді музичні твори, які програма «Мистецтво» рекомендує для
прослуховування та виконання у 2-му класі. Покажемо їх використання на
уроках християнської етики.

«Я і Україна»

Підручник Н. М. Бібік, Н. С. Коваль. – К.: Форум, 2003

Навчальний курс «Я і Україна» реалізує галузь «Людина і світ» Державного
стандарту початкової загальної освіти. Його мета – сприяти формуванню в
учнів потреби в пізнанні світу. У процесі навчання в учнів формуються
уявлення про цілісність світу. Саме ці аспекти навчального предмета
можна інтегрувати з деякими темами курсу «Християнська етика в
українській культурі». Розкриємо міжпредметні зв’язки між цими курсами.

Тема «Твоя аптечка» (с. 14-16) допоможе вчителю християнської етики
провести бесіду на 2-му уроці («Світ – дарунок любові»), щоб діти глибше
зрозуміли: природа – це творіння Боже. Господь створив усі умови для
того, щоб людина раділа з життя. Матеріал спонукає учнів замислитись, чи
вміємо ми користуватися цими дарами, чи проявляємо вдячність Богу за
створений ним світ, сповнений краси та мудрості.

Глибоким доповненням до 15-го уроку (тема «Молитва до святого Миколая»)
може стати тема «Народний календар» (с. 17), саме та її частина, в якій
автори підручника розповідають про дні вшанування християнських святих.

Полюбити світ як дарунок Бога допоможуть теми «У царстві рослин» (с.
28-29), «У царстві тварин» (с. 32-33), «Як тварини готуються до зими»
(с. 45-47) та ін.

Такі уроки християнської етики, як «Тепло рідної домівки» (урок 5),
«Дружна родина» (урок 6), співвідносяться з темою «Родина. Рідня. Рід»
(с. 51-55). Вона допоможе розкрити християнські цінності в житті кожної
родини.

До теми «За що цінується праця. Працелюбність» (урок 20) можна
використовувати матеріал «Про трудолюбивих і лінивих» (с. 62-65).

Повагу до людей, красу людських взаємин розкривають теми «Іспит у школі
чемності» (с. 66-69), «Школа ввічливості» (с. 72-73), «Гостини» (с.
73-74), «Ніхто не має права ображати людину» (с. 82-85), і цим
матеріалом доречно скористатись, опрацьовуючи теми «Чесне слово» (урок
18), «Справжнє добро. Скромність» (урок 19). Учням пропонується
обговорити у класі, як конкретно виявляється милосердя у ставленні до
людей, які вчинки можна назвати злими і як їх позбутись, чи можна
назвати добрим того, хто погано ставиться до товаришів; поміркувати над
прислів’ям «Хто людям добра бажає, той і собі має».

Добре підібраний матеріал теми «Зима щедра святами» (с. 96-97). Він
логічно співвідноситься з 13-м уроком (тема «Подарунок від душі»), 15-м
(тема «Молитва до святого Миколая»). Поезія М. Підігрянки навчає дітей
щирості у проханні до святого Миколая:

Святий Миколаю,

Прийди до нас з раю,

Принеси нам дари

Кожному до пари.

Цукерки смачненькі,

Булочки пухкенькі.

Книжечок багато

Читати у свято.

Краса, мудрість і сутність зимових християнських свят подані доступною
для розуміння другокласників мовою. Цим матеріалом доречно доповнити
зміст 16-го уроку (тема «Боже милосердя до людей. Різдво Христове»).

Про весняні християнські свята розповідає тема «Весняні свята» (с.
125-127). Щасливі, веселі люди на Великдень вітаються словами: «Христос
воскрес!» – «Воістину воскрес!», тричі цілуються, обмінюються писанками.
У темі знаходимо поради, як пишуться писанки. І, звичайно ж, доцільно
скористатися цим матеріалом на 24, 25-му уроках (теми «Вербна неділя» та
«Воскресіння Христове – перемога Божого милосердя над злом»), зокрема
щоб розкрити народні традиції цього свята.

Трудове навчання. Майстер і Майстренка

Підручник І. М. Веремійчика. – К., 2002.

Програмою «Трудове навчання: технічна і художня праця» враховано вимоги
до змістового синтезу технічної та художньої праці.

Результати конструктивно-художньої творчості учнів можна використовувати
на окремих уроках християнської етики. Так, теми «Аплікаційні
композиції» (с. 27), «Акваріум» (с. 28), «Квіти» (с. 29), «Осіння
квітка» (с. 30), «Композиція із трав і квітів» (с. 31-32), «Вироби з
каштанів і жолудів», «Сувеніри з насіння ясена», «Вироби-сувеніри з
пір’я» (с. 33-36) – чудова ілюстрація до першого розділу підручника
християнської етики «Таємниці нашого світу», з якого учні засвоюють
важливі християнські чесноти «совість», «милосердя», «доброчесність» і
навчаються турбуватись про світ, подарований людям Творцем.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020