UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваМайстерність педагога у виховній взаємодії (реферат)
Авторвід користувача сайта
РозділПедагогіка, виховання, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1285
Скачало127
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Майстерність педагога у виховній взаємодії

 

Виховна взаємодія - складне за своєю організацією та перебігом явище. В

її практичній реалізації педагог має справу як з окремим вихованцем, так

і з певною виховною групою, в якій існують взаємини різної ціннісної

спрямованості

 

Досягнення виховних цілей педагога з огляду на це передбачає врахування

ним системи наукових вимог, що вичленяються із психологічних

особливостей вихованця певного віку та соціально-психологічних

характеристик міжособистісних стосунків суб'єктів взаємодії. Подаємо ряд

таких вимог як необхідних умов науково обґрунтованого виховного процесу.

 

Виховна траєкторія педагога: від особистості наслідково-центрованої

спрямованості до особистості причино-центрованої спрямованості

 

Центрованість, що виступає предметом наукового розгляду, є єдиною зоною,

де розгортається певний процес у всіх його структурних складових

(початок, перебіг, закінчення). У виховному плані суттєвою видається

центрованість стосовно емоційних переживань суб'єкта. Що ж стосується

зони (інколи використовують термін «місце») цих переживань, то вона має

охоплювати простір певного явища, події, випадку чи діяння, які

пов'язані з конкретною людиною. Хоча всі ситуації, в які потрапляє

суб'єкт, справляють на нього певний перетворювальний вплив, однак сила

цього впливу в різних ситуаціях неоднакова як за інтенсивністю, так і за

результативністю.

 

Ураховуючи цю закономірність, для аналізу доцільно вибирати ситуації,

найбільш дієві у виховному плані. Та попередньо розкриємо можливі типи

емоційного реагування суб'єкта на ту чи іншу ситуацію (явище, подію

тощо). За умови, коли не велася спеціальна педагогічна робота, індивід

тяжіє до синкретного (нерозчленованого, злитого, нерозвиненого стану

будь-якого явища - Ред.) сприймання певної ситуації, за якого не

відбувається її розчленованості. У психічному відображенні вона виступає

злитою. Зважаючи на значущість і доступність для усвідомлення, якраз

наслідок (результат) ситуації перш за все вичленяється суб'єктом, і з

ним переважно пов'язуються його емоційні переживання. Тривале вправляння

в такому типі емоційного реагування призводить до формування особистості

наслідково-центрованої спрямованості. Наслідок конкретної ситуації така

особистість емоційно оцінює з позиції збереження власного здоров'я,

матеріальної користі чи втрати соціального статусу. Загалом така позиція

недостатньо продуктивна стосовно морально-духовного розвитку

особистості.

 

Тож опозицією особистості наслідково-центрованої спрямованості має

виступити особистість причино-центрованої спрямованості. Для неї

притаманний тип емоційного реагування, пов'язаного в першу чергу з

причиною ситуації. Становлення такої особистості теж відбувається у

процесі тривалого вправляння. Однак тепер зоною осмислення й

емоційно-ціннісного ставлення виявляється мотиваційна основа тих чи

інших ситуацій.

 

Тут особистості доводиться працювати з ідеальними утвореннями (власними

та чужими), а це активізує процес її моральної самосвідомості. У

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ