Методичні матеріали дитячо-юнацької організації
Час настав “учора”. “Не доведи… вам жити в епоху змін”, – каже східна
мудрість. Але ми живемо і не можемо вибрати собі іншу. Ця епоха стала
для нас переломною не тільки в галузях економіки, політики та права,
вона вдарила й по освіті
Ще, на жаль, не прийшов час, коли догмати традиційної радянської освіти
поступляться місцем усепоглинаючим ідеям співробітництва та творчості.
Але цей час наближається, тому що вже поставлена під сумнів ідея
дисципліни та покарань, і все частіше й частіше у ЗМІ зустрічаються
висловлення «Не можна навчити, можна навчитись» і «Людині робить добре
тільки той, хто хоче робити», тому що все більше й більше педагогів
сприймають дитину не як «недо-дорослого», а як повноцінну людину, й не
прагнуть розділити освіту на навчання та виховання.
І все частіше й частіше звучать слова: «вільна освіта», «дитяча
самостійність», «самоврядування».
Школа – дуже громіздкий механізм. Громіздкий і тому – інертний. І ця
інертність – заслуга не тільки чиновників від освіти, а й відсталості
нашого мислення. Як приємно проголошувати слова Корчака: «Не бажаючи,
щоб він помер, не даємо йому жити» та почувати себе при цьому
прогресивним і людяним, і як важко при цьому не схопити за руку власне
чадо, котре несеться щодуху бетонними сходами! Як важко подекуди
зупинитись і не сказати: «Який ще там шкільний турзліт, ти ще математику
не зробив».
Але ми будемо мінятись, щоби зберегти або відродити розуміння цими
людьми загадкової країни «дитинство». І будуть мінятись педагоги, якщо
вони хочуть бути Педагогами, а не предметниками, і будуть мінятись
керівники, щоб їхні школи дійсно «сіяли розумне, добре та вічне».
І починати мінятись треба вже «вчора»! Нехай потихеньку, нехай не
скрізь, але хоча б маленькими острівцями в морі педагогічної індустрії,
хоча би просто зі шкільної газети чи спільного чаювання вчителів та
учнів. Але починати треба!
Острівець творчості. Складно сказати, коли ж виникла дитячо-юнацька
організація «Острів скарбів», чи в 96-му, чи в 93-му або ще раніше. А
може, це й не організація зовсім, а просто якась спільнота людей, які
щось роблять разом? Ніхто, ані діти, які заглядають на перервах в
острівний підвал, ані старші інструктори (як називають тут студентів і
вчителів – остров’ян) зрозумілої відповіді дати не можуть. Але можна
поставити запитання й простіше…
– Чому готую казку для малят? Просто мені це подобається.
– Що значить «хто сказав і кому потрібно»? Їм і потрібно –
першокласникам. А не казав ніхто, зібрались і вирішили. І, тим більше,
хто її буде готувати, якщо не ми?
– Чому не знаю? Знаю! Адже я молодший інструктор, моя задача зробити
так, щоб діти самі придумали кругосвітку.
Діти поки не можуть чітко сформулювати, що ними рухає, чому вони
приходять в організацію, чому залишаються в ній, навіть будучи
студентами. Дійсно, складно відповісти на запитання: «Як ти живеш?». Для
цього необхідно вийти з контексту власного життя та подивитись на себе з
боку. А «Острів» – це дійсно ціле життя або, точніше, спосіб життя.
Основа цього образу – острівні закони, але ці закони не догма. Щорічно
практично всі закони піддаються на загальних зборах критичному аналізу.
Міняються формулювання, народжуються нові, але протягом майже
десятиліття суть законів залишається незмінною – поважай у людині
Людину. Та й не закони це, строго кажучи. За невиконання дійсного закону
настає покарання, а в «Острові» порушення закону вже є покаранням. І це
покарання людина призначає собі сама, тому що, порушивши острівний
закон, вона насамперед образила себе.
Але зовсім не закони залучають в організацію дітей. Заглянувши в
будь-який довідник із психології, нескладно визначити основні потреби
підліткового віку: спілкування та самореалізація. І де, як не в
різновіковому колективі, у традиціях якого вже вкоренилась інтенсивна
діяльність, можливо задовольнити ці потреби? Тут ніхто не знає, як
треба, тут кожна нова справа – це відкриття. І нехай не ховає
старшокласник посмішку від того, що молодші діти ось уже в який раз
заново придумували нову форму проведення творчої справи «кругосвітка»,
він уже знає, що сьогоденна творчість – це «коли ти сам», але не «коли
тобі сказали». Він уже визначив свою роль в організації – роль помічника
молодшим і творця нового з однолітками. Він уже зрозумів, як і багато
хто його з попередників, що дійсне спілкування можливе тільки через
діяльність, але поки не скаже нікому про своє маленьке відкриття, а
підсяде та допоможе реалізувати молодшим їх «щойно придуману
кругосвітку».
Старшокласники (або ж молодші інструктори) підтримують свободу творчості
молодших, інакше їм буде важко сформувати в собі поважне ставлення до
праці та творчості інших людей. Один з острівних принципів каже:
«Будь-яка ідея гідна бути вислуханою й обговореною». Але не принципи
визначають подібне ставлення. Старшокласники діють так майже на
інтуїтивному рівні, це визначається острівною атмосферою. І ось молодий
остров’янин, який п’ять хвилин тому і слухати не став би однокласника,
раптом зацікавлюється його ідеєю й навіть підтримує та розвиває її.
Може, це обумовлюється тим, що інструктори завжди з увагою ставляться до
всіх, нехай навіть найбільш марних, ідей, або тим, що коли говорить
один, усі інші мовчать? А якщо хтось помиляється й упирається у своїй
омані? Що ж, будь ласка! Кожний має право розбити собі чоло або
спіткнутись, але при цьому, упавши, відразу побачить протягнуту руку.
Як усе налаштовано. Так само як й інші остров’яни, педагоги «Острова
скарбів» постійно «винаходять велосипед». Пробують різні форми роботи,
описані іншими педагогами, поважаючи в дитині Людину, розробляють нові
методики, асимілюють старі. У результаті постійних пошуків на дійсний
момент склалась така картина.
Потрапляючи до організації, дитина вибирає, в яку з існуючих структурних
одиниць вона хоче вступити. Вона вільна у своєму виборі, вона може піти
туди, де їй здається найбільш цікаво й затишно, а може створити нову
структурну одиницю. Це може бути «п’ятірка» – різновікове об’єднання від
3-х до 7-и осіб, основною діяльністю якої є участь у системі ЧТД
(чергування традиційних доручень, методика, розроблена засновником
фрунзенської комуни Ігорем Івановим), може бути профільний загін чи рада
справи. Профільні загони, на відміну від «п’ятірок», постійно займаються
вузькоспрямованою діяльністю, наприклад, загін журналістики займається
протягом року випуском газет та іншої друкованої продукції, театральний
– організацією концертів і постановкою спектаклів, рольовий – розробкою
та проведенням рольових і ділових ігор тощо.
Якщо профільні загони та «п’ятірки» – це постійно діючі об’єднання, то
ради справ збираються спеціально для підготовки чергового заходу. І
після проведення й аналізу справи розпадаються. При цьому остров’янин
може як бути членом ради справи, так і брати участь у «п’ятірці» чи
профільному загоні. Міру своєї участі й відповідальності кожний вибирає
собі сам. Оперативне управління справами «Острова» здійснює рада
чергових командирів, які переобираються кожного місяця, а більш
довгострокові рішення про життя організації приймає рада посвячених, що
складається з найбільш досвідчених остров’ян.
Структура «Острова» не постійна: за час існування організації «п’ятірки»
(а разом з ними й системи ЧТД) «умирали» та «народжувались» близько
п’яти разів, у різні роки функціонували різні профільні загони, недавно
виникла ідея доручити виконавчу владу в «Острові» президенту.
Організація постійно міняється, а значить, живе!
Не заважайте бути щасливим. Відомий німецький філософ і педагог,
засновник вальдорфської школи Рудольф Штайнер казав, що школа,
зорієнтована на потреби та проблеми конкретних дітей і йде від дитини, в
якій дитина буде не тільки вчитись, а і жити повним життям, випустить зі
своїх стін здорових, зацікавлених повноцінних людей і тим самим виконає
своє справжнє призначення: бути могутнім фактором позитивного розвитку
суспільства та культури.
Дитяча організація – прекрасне місце для задоволення природних потреб
дитини: діяти і спілкуватись. Але саме дитяча організація (де дорослому
відведена роль помічника та консультанта (інструктори)), а не
організація дітей, в якій дорослий вирішує, що для дитини добре, а що
ні. «Дитина внутрішньо мудра й реалістична, – уважав Олександр Нілл. –
Якщо їй дати спокій, залишити без усяких повіювань з боку дорослих, вона
сама розів’ється настільки, наскільки здатна розвинутись.» Це
висловлення стало одним із ключових принципів, за якими Нілл побудував
свою школу Саммерхілл. За цим же принципом може бути побудована сьогодні
дитяча організація.
І якщо її методики будуть прийняті педагогами всієї школи, якщо вчитель
змінить свою позицію стосовно дитини з «істини в останній інстанції» на
позицію помічника та співробітника, то така школа стане дійсно освітньою
(а не навчальною). І діти будуть бігти в цю школу з посмішкою на
обличчі, і їм буде смутно ввечері залишати її стіни.
Про дитячо-юнацьку організацію «Острів скарбів»
Діяльність «Острова» ведеться протягом усього року, не перериваючись на
час шкільних канікул, коли організація виїжджає на «збори» й у «табори».
«Збори» проводяться під час осінніх, зимових і весняних канікул у різних
містах країни. Щодня «збори» – тематичні, вони мають свою назву й девіз.
У рамках теми дня проводяться кілька творчих заходів, що організують
«дорослі діти» – старшокласники та студенти перших курсів інституту. Усі
загони, на які поділяються діти, які виїхали на «збори», беруть участь у
цих заходах і випускають стінні газети про них. А ввечері аналізують і
рефлексують день на «свічці» (або «вогнику» за Івановим). Після аналізу
й рефлексії вибирається черговий командир наступного дня, який
відповідає за дотримання загоном режимних моментів. «Збори» є
концентрованим відображенням діяльності «Острова» у школі й тому завжди
проходять на великому емоційному підйомі.
Але якщо 3-4-денні «збори» – це концентрація життя організації, то
літній табір – це вузловий момент у житті організації. Місяць, протягом
якого проводиться табір, розбитий на тематичні триднівки. Протягом
кожної триднівки проходить мала творча справа, яку готує один із
загонів, велика творча справа, у підготовці якої беруть участь усі
загони, й обов’язкове навчання остров’ян. У план навчання входять такі
дисципліни, як туризм, медицина, видавнича діяльність, театральна
діяльність, а також закони та ритуали «Острова». Крім цього, протягом
триднівки проходить необов’язкове навчання – гостині, які ведуть
інструктори табору. Гостині – це разові заняття. На них дитина одержує
можливість навчитись безлічі різних нескладних речей, наприклад,
танцювати вальс, плести з бісеру або проводити ігротеку з маленькими
дітьми. У рамках навчання туризму кожний загін протягом табірної зміни
проходить один дводенний похід, де може застосувати отримані знання.
Кожний табірний день закінчується загоновою «свічкою», а кожна триднівка
– загальнотабірною «свічкою». Якщо дозволяє час, то після «свічок» діти
зазвичай спілкуються в орлятському колі. Це, крім спільної діяльності,
дає їм відчуття спільності та згуртованості.
Однією з важливих форм творчих справ, проведених у таборі, є рольові
ігри. Рольові ігри розвивають у дітей артистизм, спритність,
комунікабельність, адаптаційні здібності, знайомлять з різними
професіями, історією та культурою різних народів.
ати міжшкільні різновікові загони, діти в кожній школі формуються в
різновікові «п’ятірки», які як структурна одиниця організації беруть
участь у підготовці загальноострівних і загальношкільних справ. Також
кожна п’ятірка бере участь у системі «Чергування традиційних доручень»
(ЧТД). ЧТД – це набір якихось справ (традиційних доручень), через кожне
з яких проходить кожна п’ятірка протягом року. Таким чином, усі діти за
рік одержують можливість спробувати себе в постановці маленького
спектаклю, випуску стінної газети, в організації ігор з молодшими
класами, у проведенні соцопитування й диспуту, виготовленні фотогазети й
ін. Перераховані справи і є традиційними дорученнями. Розпорядок
одержання чергового ЧТД та його коректування здійснюється радою чергових
командирів, які щомісяця обираються у п’ятірках для керування ними та
координації діяльності організації у школі протягом місяця свого
чергування.
Також щомісяця обирається черговий командир усього шкільного «Острова».
Чергові командири різних шкіл координують діяльність організацій у своїх
школах і допомагають черговим командирам «п’ятірок» організовувати
діяльність своїх «п’ятірок». Система чергових командирів дає можливість
кожному остров’янину спробувати себе в ролі керівника. Діти, які
побували черговими командирами, стають м’якше й уважніше стосовно інших,
починають більш поблажливо ставитись до помилок інших, тому що вже
відчули, що керувати своїми однолітками (а то й дітьми старшого віку) –
важка та відповідальна робота.
На жаль, система ЧТД цікава дітям не дуже тривалий час (рік-два).
Спробувавши себе в різних сферах діяльності, дитина самовизначається, і
в неї виникає потреба до більш глибоких занять чимось конкретним. Тому
через два роки після утворення організації крім п’ятірок виникли
постійно діючі профільні загони. На відміну від «п’ятірок», профільний
загін не бере участі в системі ЧТД, а займається своєю профільною
діяльністю. Наприклад, загін журналістики випускає періодичну газету,
загін рольових ігор розробляє та проводить рольові ігри, театральний
загін займається організацією концертів, капусників, постановкою великих
спектаклів тощо. Крім цього профільні загони проводять навчання бажаючих
дітей із «п’ятірок» предмету свого профілю.
Вищий законодавчий орган організації – рада посвячених. Складається вона
з найбільш досвідчених і відповідальних остров’ян. Оперативне
керівництво здійснюється радою чергових командирів та інструкторами, які
постійно працюють у школах.
Важливо відзначити, що рішення про створення організації було прийнято
саме учнями, а не дорослими, що, безумовно, відіграло немаловажну роль в
успішності її діяльності. Однак діяльність зі створення організації була
розпочата дорослими набагато раніше. Ще в 1992 році на базі 518-ї школи
почали проводитись колективні творчі справи та рольові ігри, роком
пізніше був організований перший трудовий табір із комунарською
програмою. Чотири роки потрібно було для того, щоби природна потреба в
діяльності сформувалась у дітей у бажання структурувати свої взаємини
один з одним. Тоді ж були сформульовані мета, принципи та закони
організації.
Мета організації: зробити світ трішки краще.
Основні принципи:
Діяльність упродовж усього року.
Ми повинні приносити користь.
Турбота про підростаюче покоління.
До спілкування через діяльність.
Кожний важливий.
Ми вітаємо співробітництво з іншими організаціями.
Закони «Острова скарбів»
Закони здебільшого запозичені з інших організацій, але, пройшовши
адаптацію, виявились життєвими. Формулювання законів здійснювалось
дорослими, але при ухваленні дітьми рішення про створення організації
були прийняті як закони всієї організації.
Закон доброзичливості. Спілкуйся спокійно й чемно, що б не сталось.
Завжди пам’ятай – усі ми люди, усі ми помиляємось. Людина –
найголовніше. Відкидаєш – пропонуй.
Закон чергового командира. Черговий командир має право давати будь-які
розпорядження (не порушуючи законів острова), що повинні бути виконані
без сперечань (але не бездумно). ДК відповідає за свої дії та рішення
перед кожним з остров’ян на найближчій свічці. Пропонуєш – не відходь
убік.
Закон пісні. Пісня, яку заспівали, повинна бути закінчена. Заспівуючи
пісню, подумай, чи приємна вона для оточуючих і чи доречна в цей час.
Кожний важливий.
Закон кола. Ті, хто зібрався в коло для обговорення, рівні між собою.
Кожний із них має право бути вислуханим. Кожний зобов’язаний вислухати
інших.
Закон 00. Усе, що передбачалось, повинно бути розпочате й закінчене
вчасно. Усі, хто повинен прийти, повинні прийти вчасно. Справа загону –
справа кожного.
Закон «Зеленого друга». Що зірвав – з’їв! А не можеш з’їсти – не рви! І
взагалі, природу треба берегти (до бур’янів не відноситься). Побачив
роботу – роби.
Закон піднятої руки. Для оточуючих: людина, яка підняла руку, вимагає
тиші й уваги. Її треба вислухати. Для себе: якщо я підняв руку – хочу
сказати щось нове й важливе. Я не стану просити слова із дрібного
приводу. Я заздалегідь сформулюю свою думку.
Поважай символи та ритуали. Важливим аспектом є символи й ритуали. Вони
дозволяють відчути свою єдність не тільки через діяльність, а і через
загальну форму.
Символи й атрибути організації
Краватка – символізує знання, досвід і відповідальність за виконання
взятих на себе обов’язків.
Прапор – символ єдності організації.
Державні прапор, герб і гімн країни – показують на приналежність
остров’ян до нашої країни.
Пісня організації – відбиває основні принципи організації.
Атрибути, крім усього іншого, є одним із засобів підвищення мотивації в
розвитку дитини. Як приклад можна навести значки, які діти одержують
після проходження курсу острівного навчання. Курс розбитий на два
ступені, після проходження кожного дитина одержує значок відповідного
ступеня «ЗОК I» або «ЗОК II». Після проходження обох ступенів дитина
може самостійно розвиватися за кожним із напрямів острівного навчання й
по досягненні визначених успіхів може одержати значок «Майстер із
напряму». Бажаючи одержати черговий значок, який носять її старші
товариші, дитина сама ставить собі розвивальні цілі, наприклад, пройти
черговий курс навчання. Цікавим моментом є те, що система значків як би
розбиває часовий процес розвитку дитини на більш короткі періоди, таким
чином формується зона найближчого розвитку дитини.
Види діяльності
Розвивальні табори. Під час кожних канікул протягом навчального року
відбувається виїзд на «збори» в інше місто Росії, а влітку – у трудовий
табір. «Збори» й табір є концентрацією життя організації. Різновікові
загони та система чергових командирів створюють основу для
самоврядування, розвивають навички комунікацій і соціально орієнтують
остров’ян.
Інтенсивність творчих справ сприяє зняттю ряду комплексів, а також
творчому й інтелектуальному розвитку дітей. Щовечірні «свічки», на яких
проводяться обговорення й аналіз минулого дня, дозволяють глибше
розбиратись у собі, у взаєминах з іншими людьми, у навколишньому світі.
Рольові ігри. Велике місце в житті організації займають рольові ігри.
Граючи в них, діти знайомляться з різними професіями, історією та
культурою різних народів. Рольові ігри допомагають розвинути навички
спілкування, сприяють адаптації до різко мінливого сучасного світу.
На «Острові» розроблено близько десятка великих рольових ігор. Багато
які з них уже стали традиційними: «День капіталіста», «Я –
законодавець», «Музична індустрія», «День індіанця».
Видавництво й журналістика. Велика увага приділяється виготовленню
газет, причому як стінних, так і багатотиражних. Основним періодичним
виданням організації є газета «Острів». У ній діти діляться наболілими
проблемами, обговорюють гострі питання, публікують свої вірші та
розповіді. Крім «Острова» виходять й інші видання:
«Збірна газета» – виходить на творчих виїздах організації в інші міста.
Примітно, що ця газета описує справи, які пройшли за день, виходить
щоранку.
«Острівець комерції», «Music News» та інші – міні-газети. Випускаються
під час рольових ігор.
«Просто газета», «Веселка», «Об’єктив», «Добре tіме» – видавались у
літніх трудових таборах профільним загоном журналістики.
Налагоджено регулярне постачання матеріалів у районну газету «Підліток –
твоя газета». Крім газет регулярно випускаються збірники пісень і
віршів, навчальна допомога з курсів острівного навчання, фотогазети й
маса менш професійних неперіодичних видань, трудячись над якими, діти
одержують додаткові навички спілкування та роботи в колективі.
Театр. Протягом року діти активно займаються організацією концертів,
капусників і свят для молодших класів. Вони пишуть сценарії, репетирують
і виступають зі своїми сценками на шкільних вечорах, беруть участь у
театральних фестивалях. Крім невеликих сценок протягом року йде робота
над великими спектаклями та мюзіклами. За останні чотири роки вийшло вже
шість музичних спектаклів: «Принцеса та Свинопас» за п’єсою Є. Шварца
«Голий король», «Русалочка» за мотивами однойменної казки, «До
побачення, Яр» за розповіддю К. Сергієнко, «Пригоди в казковій країні»,
«Маленький Принц» за однойменним твором А. Екзюпері, «Дракон» за п’єсою
Є. Шварца. З «Яром» діти виступали в Політехнічному музеї м. Москви.
Особливої уваги заслуговують постановки під час наших поїздок. Вони
нехай і не завжди вдалі, але дають можливість кожному побувати на сцені
та спробувати себе в ролі сценариста або режисера, тому що створюються
буквально протягом години, причому без участі дорослих.
Туризм. Щороку остров’яни організовують і проводять по два туристичних
злети для своїх шкіл: розробляють і встановлюють смугу перешкод,
прокладають маршрути на орієнтування. Беруть участь у туристичних злетах
району та міста. Удосконалюють свої знання в невеликих походах протягом
року й регулярно виходять у великий похід на озеро Селігер.
Телекомунікації
З 1998 року «Острів скарбів» веде свій сайт в Інтернеті. На ньому
висвітлюється поточне життя організації: регулярно вивішуються
оголошення про заходи, публікуються матеріали про справи, які вже
пройшли. Є колекція посилань на інші дитячі організації, тексти
острівних пісень, сценарії спектаклів, курси острівного навчання,
методичні матеріали, електронні версії газет. Сайт «Острова скарбів»
став лауреатом другого відкритого конкурсу web-сайтів освітніх установ
«Шкільні сторінки 99».
Те, що 518 та 45-а школи територіально віддалені одна від одної,
приводить до активного спілкування учнів за допомогою електронної пошти.
Навчання. Курс острівного навчання покликаний доповнити шкільну програму
і складається з таких дисциплін:
туризм, медицина – розвивають побутові й організаторські навички,
адаптаційні здібності;
журналістика – спрямована на розвиток мови, розвиває самоорганізацію,
навички проектування та планування, допомагає в освоєнні технологічних
ланцюжків;
театр – сприяє творчому розвитку, знайомить з багатьма театральними
професіями;
курс молодшого інструктора – дає необхідні кожній людині знання з
педагогіки та психології, сприяє розвитку лідерських якостей, допомагає
в роботі в малих групах.
У кожного курсу два рівні, кожний з яких можна пройти буквально за
кілька занять. Здавши заліки із другого рівня й регулярно працюючи за
одним із напрямів навчання, остров’янин одержує значок майстра, що дає
йому можливість навчати інших остров’ян.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
