.

Надання індивідуальної допомоги вчителям початкової школи (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
176 3153
Скачать документ

Надання індивідуальної допомоги вчителям початкової школи

Орієнтація при виборі та складанні різних експериментальних або
авторських програм

Основні вимоги

Програма повинна забезпечувати єдність розвитку, виховання та навчання;
формувати позитивні якості особистості молодшого школяра, сумлінне
ставлення до навчання та громадсько-корисної праці.

Програма з кожного навчального предмета повинна складатися з таких
частин:

1) пояснювальної записки;

2) власне програми (зміст навчання);

3) розділу вимог до навчальних досягнень учнів;

4) літератури для учня та вчителя.

1. Пояснювальна записка

У пояснювальній записці повинні бути сформульовані цілі та задачі
передбачуваного курсу; зазначені основні педагогічні ідеї програми,
стрижневі поняття розробленого курсу в порівнянні з базовим (якщо
подібний курс є в початковій школі). У програмі важливо вказати
можливості реалізації міжпредметних зв’язків.

Якщо курс новий у початковій школі, указати перспективи його розвитку в
середній школі. Якщо курс інтегрований – розкрити шляхи його реалізації.
Указати, зусиллям яких інтегрованих (існуючих) курсів і формування яких
нових понять передбачається.

Також у пояснювальній записці необхідно вказати стрижневі теми та
розділи, розподіл часу на їх вивчення, показати їх розвиток від класу до
класу.

2. Зміст навчання

Необхідно вказати кількість годин для вивчення даного курсу за класами й
орієнтовний розподіл годин за розділами та темами, а також розкрити
зміст розділів і тем. Указати, якщо цього вимагає специфіка предмета,
теми екскурсій, практичних робіт, досвідів тощо.

У курсі читання, літературного читання або літератури вказати коло
творів для читання, вивчення, слухання.

Кількість годин у навчальному плані не повинна вступати у протиріччя з
базисним навчальним планом початкової школи.

3. Розділ вимог до формування навчальних досягнень

Якщо подібний курс існує в початковій школі, то даний розділ містить у
собі обов’язкові вимоги з предметів, що сформульовані у «Програмі
освітньої установи», та вимоги даної авторської програми.

При вивченні нового матеріалу:

чи доступний темп викладу матеріалу для учнів із низьким рівнем
навчальних досягнень;

чи акцентується увага на найголовніших моментах нової теми (теми даного
уроку);

чи з’ясовує вчитель ступінь розуміння матеріалу учнями з низькими
навчальними компетентностями, чи стимулює вчитель запитання;

чи використовуються засоби, що викликають інтерес до теми (ТЗН,
наочність, аналогія, порівняння тощо);

чи втягує вчитель учнів з низькою навченістю в бесіду при засвоєнні
нового матеріалу.

У ході виконання вправ:

чи вдало підбираються вправи для самостійної роботи, чи охоплюються
найбільш важливі моменти теми;

чи надається оперативна допомога учням із низькими навчальними
досягненнями в ході самостійної роботи;

чи враховується темп роботи учнів;

чи привчаються учні здійснювати самоконтроль у ході самостійної роботи.

При подачі домашнього завдання:

оптимальність обсягу домашнього завдання;

скоординованість домашнього завдання із завданнями інших учителів (на
інших уроках);

чи включає домашню роботу над помилками;

чи проводиться інструктаж про виконання домашнього завдання, можливі
утруднення;

чи індивідуалізуються завдання для учнів із низькою навченістю.

Пам’ятка з вивчення системи роботи вчителя з попередження низького рівня
навчальних досягнень учнів

Мета перевірки: провести аналіз рівня навчальних компетентностей учнів і
діяльності адміністрації з попередження низької успішності в початкових
класах.

План перевірки:

I. Характеристика кадрів – двох учителів (1-й і 3-й класи): П. І. П.,
освіта, педагогічний стаж роботи, підвищення кваліфікації за останні
п’ять років.

II. Рівень навчальних досягнень учнів:

1. Бесіда з учителями (кількість учнів із низьким рівнем навчальних
досягнень та облік їхніх індивідуальних пробілів; форми та методи роботи
з попередження слабкої успішності).

2. Аналіз оцінок, поставлених учителями за перше півріччя, їх
співвідношення з діючими нормами (аналіз контрольних робіт і зошитів
учнів, оцінок у щоденниках і журналах).

3. Форми роботи вчителя на уроці з попередження низького рівня
успішності (диференційований підхід на уроках і в домашніх завданнях,
робота з попередження помилок).

4. Система роботи над помилками й уміння учнів свідомо користуватись
пам’ятками.

5. Діяльність адміністрації з попередження низького рівня успішності
учнів.

III. Форми контролю роботи учнів із низькою навченістю.

Психологічна характеристика учня

Розділ I. Загальні відомості про учня

I. Анкетні дані:

1. Прізвище, ім’я .

2. Дата народження .

3. Школа, клас .

4. Спеціалізація школи .

II. Відомості про стан здоров’я:

1. Чи часто хворіє (часто, середньо, рідко) .

2. Хронічні захворювання (які) .

3. Особливості функціонування нервової системи:

швидко стомлюється; стомлюється після тривалого навантаження; невтомний;

швидко переходить зі стану радості до смутку без видимої причини;
адекватна зміна настроїв; стабільний у прояві настрою;

переважає порушення; порушення й гальмування урівноважені;

переважає гальмування.

III. Успішність (відмінна, добра, задовільна, незадовільна)

IV. Позашкільні заняття (систематичні)

1. Заняття громадсько-корисною працею (якою) .

2. Заняття художньою самодіяльністю (якою) .

3. Заняття в гуртках, клубах, штабах, бригадах (яких) .

4. Заняття спортом (яким) .

5. Заняття організаційною роботою (якою) .

Розділ 2. Прояв особистісних якостей у поведінці учня

А. Спрямованість інтересів:

1) на навчальну діяльність;

2) на трудову діяльність;

3) на художньо-естетичну діяльність;

4) на досягнення у спорті, туризмі;

5) на відносини між людьми.

Б. Ставлення до справи

I. Громадська активність

1. Активно бере участь у всіх громадських справах, не зважаючи на
власний час.

2. Бере активну участь у громадських справах, але намагається не
витрачати на це свого власного часу.

3. Не виявляє активності у громадському житті, але доручення виконує.

4. Рідко бере участь у громадських справах.

5. Відмовляється брати участь у громадських справах

II. Працьовитість

1. Будь-яку роботу завжди виконує охоче, шукає роботу сам і намагається
зробити її добре.

2. Як правило, охоче береться за роботу, намагаючись виконати її добре.
Випадки протилежного характеру рідкі.

3. Рідко береться за роботу охоче.

4. Частіш за все намагається ухилитись від будь-якої роботи.

5. Завжди ухиляється від виконання будь-якої справи.

III. Відповідальність

1. Завжди добре й у призначений строк виконує будь-яку доручену йому
справу.

2. У більшості випадків добре й у строк виконує доручену йому роботу.

3. Часто не виконує у строк (або виконує погано) доручену йому справу.

4. Дуже рідко виконує доручену йому справу.

5. Ніколи не доводить до кінця доручені йому справи.

IV. Ініціативність

1. Завжди правильно розподіляє свою роботу в часі та виконує її
відповідно до плану.

2. У більшості випадків правильно розподіляє й у строк виконує свою
роботу.

3. Уміє правильно розподілити й у строк виконує свою роботу, тільки якщо
за кожний її етап треба звітувати.

4. Частіше не вміє правильно розподілити свою роботу в часі.

5. Не вміє розподіляти свою роботу в часі, витрачає час даремно.

VI. Допитливість

1. Постійно активно довідується про щось нове в різних галузях науки та
культури.

2. У більшості випадків зацікавлений в одержанні нових знань з різних
галузей науки та культури.

3. Рідко прагне довідатись про щось нове; як правило, цікавиться тільки
однією галуззю знань.

4. Як правило, не виявляє зацікавленості в отриманні нових знань.

5. Байдужий до всякого роду нових знань.

VII. Акуратність

1. Завжди тримає свої речі в ідеальному порядку. Завжди охайно
одягнений, підтягнутий – і за партою, і біля дошки. Береже громадське
майно, завжди намагається привести його в порядок.

2. Тримає в належному порядку власні й позичені йому речі (книги,
конспекти). Допомагає упорядковувати громадське майно (парти, інвентар і
т. п.) скоріше з обов’язку.

3. Не виявляє великого прагнення до підтримки порядку навколо себе.
Іноді приходить у школу неохайний, неохайно одягнений. Байдужий до тих,
хто псує громадське майно.

4. Часто не піклується про свій зовнішній вигляд, стан своїх книжок,
речей, не береже громадське майно, навіть псує його.

5. Зовсім не піклується про те, щоб тримати свої речі в належному
порядку, завжди неохайний, неохайно вдягнений. При нагоді не
замислюючись псує громадське майно.

В. Ставлення до людей

VIII. Колективізм

1. Завжди виявляє турботу про знайомих і незнайомих людей, намагається
кожному надати допомогу й підтримку.

2. Схильний піклуватись про незнайомих людей, якщо це не заважає його
особистим планам і справам.

3. Нерідко виявляє байдужість до чужих справ і турбот, якщо це не
стосується його особисто.

4. Як правило, байдужий до турбот інших, зі своєї ініціативи їм не
допомагає.

5. Уважає зайвим піклуватись про людей, живе під девізом: «Не лізь не у
свою справу».

IX. Чесність, правдивість

1. Завжди правдивий зі своїми батьками, учителями, товаришами. Каже
правду й тоді, коли йому це невигідно.

2. Майже завжди правдивий зі своїми батьками, учителями, товаришами.

3. Часто каже неправду заради власної вигоди.

4. Майже завжди каже неправду, якщо йому це вигідно.

5. Схильний завжди казати неправду.

Х. Справедливість

1. Активно бореться з тим, що вважає несправедливим.

2. Не завжди бореться з тим, що вважає несправедливим.

3. Рідко виступає проти того, що вважає несправедливим.

4. Не домагається справедливості.

5. Зовсім байдужий до проявів несправедливості.

XI. Безкорисливість

1. У своїх учинках завжди керується міркуваннями користі своєї справи
або інших людей, а не власною вигодою.

2. Майже завжди керується міркуваннями користі своєї справи або інших
людей.

3. Рідко керується у своїх учинках розуміннями користі справи, а не
власної вигоди.

4. У вчинках часто керується міркуваннями власної вигоди.

5. У вчинках завжди керується міркуваннями власної вигоди.

XII. Товариськість

1. Завжди охоче вступає в контакт із людьми, любить працювати та
відпочивати з іншими.

2. Як правило, із задоволенням спілкується з людьми.

3. Прагне спілкуватися з обмеженим колом людей.

4. Віддає перевагу індивідуальним формам роботи та відпочинку.

5. Замкнутий, нетовариський.

XIII. Почуття товариства

1. Завжди допомагає товаришам у важкій роботі й у важкі хвилини життя.

2. Як правило, допомагає товаришам.

3. Допомагає товаришам, коли його просять.

4. Дуже рідко допомагає товаришам; якщо його попросять, може відмовити в
допомозі.

5. Ніколи не допомагає колегам у роботі, у важкі хвилини життя.

XIV. Чуйність

1. Завжди співчуває іншим, товариші часто діляться з ним своїми
турботами.

2. Щиро співчуває іншим, якщо не занадто поглинений власними справами.

3. Поглинений власними почуттями настільки, що це заважає йому розділити
почуття інших людей.

4. Майже не вміє співчувати іншим.

5. Зовсім не вміє співчувати іншим, товариші не люблять «позичати» у
нього.

XV. Увічливість, тактовність

1. Усі його вчинки та слова свідчать про повагу до інших людей.

2. Майже завжди виявляє належну повагу до інших людей.

3. Часто буває нечемний і нетактовний.

4. Часто неприпустимо різкий, грубий. Нерідко затіває сварки.

5. Завжди різний, невитриманий у спілкуванні як з ровесниками, так і зі
старшими. У сварці ображає інших, грубить.

Г. Ставлення до себе

XVI. Скромність

1. Ніколи не виставляє напоказ своїх достоїнств, заслуг.

2. Іноді на прохання товаришів розповідає про свої дійсні досягнення,
достоїнства.

3. Сам розповідає товаришам про всі свої дійсні досягнення, достоїнства.

4. Часто хизується ще не зробленим чи тим, у чому він приймає дуже малу
участь, до чого має мало відношення.

5. Хизується навіть незначними досягненнями, перебільшеними
достоїнствами.

XVII. Упевненість у собі

1. Ніколи не радиться з іншими, не шукає допомоги навіть тоді, коли це
варто було б зробити.

2. Усі завдання, доручення виконує без допомоги інших. Звертається по
допомогу тільки у випадку дійсної необхідності.

3. Часом, виконуючи важку задачу, звертається по допомогу, хоча міг би
справитися сам.

4. Часто при виконанні завдань, доручень просить допомоги, підтримки
інших, навіть якщо сам може справитись.

5. Постійно, навіть у простих справах, має потребу в підбадьоренні й
допомозі інших.

XVIII. Самокритичність

1. Завжди з увагою вислуховує справедливу критику, наполегливий у
виправленні власних недоліків.

2. У більшості випадків правильно реагує на справедливу критику,
прислухається до добрих порад.

3. Часом прислухається до справедливих зауважень, намагається їх
ураховувати.

4. До критичних зауважень, порад ставиться неуважно, не намагається
виправити недоліки.

5. Відкидає будь-як критику. Відмовляється визнавати свої очевидні
промахи, нічого не робить для їх виправлення.

XIX. Уміння розраховувати свої сили

1. Завжди тверезо оцінює власні сили, вибираючи задачі та справи по
плечу – не занадто легкі й не занадто важкі.

2. Як правило, вірно порівнює свої сили та труднощі завдання.

3. Іноді бувають випадки, коли погано порівнює свої сили та труднощі
дорученої справи.

4. У більшості випадків не вміє порівнювати свої сили та труднощі
справи.

5. Майже ніколи не вміє правильно порівняти свої сили та труднощі
завдання, справи.

ХХ. Прагнення до успіху, першості

1. Завжди й у всьому прагне бути першим (у навчанні, спорті тощо),
наполегливо цього домагається.

2. Прагне бути в числі перших у багатьох галузях, але особливу увагу
приділяє досягненням у якій-небудь одній сфері.

3. Прагне в чомусь одному, особливо його цікавлячому досягти визнання,
успіху.

4. Дуже рідко прагне до успіху в якій-небудь діяльності, легко
задовольняється становищем «середняка».

5. Ніколи не прагне в чому-небудь бути першим, одержує задоволення від
самої діяльності.

XXI. Самоконтроль

1. Завжди ретельно зважує свої слова й учинки.

2. Не завжди ретельно контролює свої слова й учинки.

3. Здебільшого поступає нерозважно, розраховує на везіння.

4. Майже завжди поступає нерозважно, недостатньо ретельно контролює
себе.

5. Постійно поступає нерозважно в розрахунку на везіння.

Ґ. Вольові якості особистості

XXII. Сміливість

1. Завжди вступає в боротьбу, навіть якщо супротивник сильніший за
нього.

2. У більшості випадків вступає в боротьбу, навіть якщо супротивник
сильніший за нього.

3. Не завжди може змусити себе вступити в боротьбу із супротивником,
сильнішим за нього.

4. У більшості випадків відступає перед силою.

5. Завжди відступає перед силою, трусить.

XXIII. Рішучість

1. Завжди самостійно, без коливань приймає відповідальне рішення.

2. У більшості випадків без коливань приймає відповідальне рішення.

3. Іноді коливається у прийнятті відповідального рішення.

4. Рідко вирішується прийняти яке-небудь відповідальне рішення.

5. Не у змозі самостійно прийняти яке-небудь відповідальне рішення.

XXIV. Наполегливість

1. Завжди домагається виконання наміченого, навіть якщо для цього
потрібні тривалі зусилля, не відступає перед труднощами.

2. Як правило, намагається виконувати намічене, навіть якщо при цьому
зустрічаються труднощі. Протилежні випадки рідкі.

3. Доводить до кінця задумане, тільки якщо труднощі його виконання
незначні чи вимагають короткочасних зусиль.

4. Дуже рідко доводить до кінця задумане, навіть якщо стикається з
незначними труднощами.

5. Зіштовхнувшись із труднощами, відразу ж відмовляється від спроб
виконати намічене.

XXV. Самоволодіння

1. Завжди вміє придушити небажані емоційні прояви.

2. Як правило, уміє справитися зі своїми емоціями. Випадки протилежного
характеру одиничні.

3. Часом не вміє справитися зі своїми емоціями.

4. Часто не може придушити небажані емоції.

5. Погано володіє своїми почуттями, легко впадає у стан розгубленості,
пригніченості й ін.

Е. Становище учня в дитячому колективі

XXVI. Авторитет у класі

1. Має безумовний авторитет практично серед усіх однокласників: його
поважають, рахуються з його думкою, довіряють відповідальні справи.

2. Має авторитет серед більшості однокласників.

3. Має авторитет тільки в частини однокласників (у якогось угруповання,
тільки серед хлопчиків або серед дівчат і т. д.).

4. Має авторитет в інших учнів.

5. У класі авторитетом не користується.

XXVII. Симпатія

1. Є улюбленцем класу, йому прощаються окремі недоліки.

2. У класі хлопці ставляться до нього із симпатією.

3. Користується симпатією тільки в частини однокласників.

4. Користується симпатією в окремих дітей.

5. У класі його не люблять.

XXVIII. Авторитет у позашкільних об’єднаннях

1. Є визнаним авторитетом у якому-небудь позашкільному об’єднанні
(спортшкола, музшкола, клуб, двірська компанія).

2. Має авторитет у більшості дітей якого-небудь позашкільного об’єднання
(спортшкола, музшкола, клуб, двірська компанія).

3. Має авторитет в окремих членів позашкільних об’єднань (у спортшколі,
клубі).

4. Є членом якого-небудь позашкільного об’єднання, але авторитетом там
не користується (спортшкола, клуб).

5. Не є членом жодного позашкільного об’єднання.

Розділ III. Особливості психічних процесів та емоцій

I. Увага

1. Завжди легко та швидко зосереджує свою увагу на поясненні вчителя.
Ніколи не відволікається на уроці, помилок через неуважність на уроці не
робить.

2. Досить уважно слухає пояснення вчителя. Відволікається рідко, іноді
допускає помилки через неуважність.

3. Не завжди уважно слухає пояснення вчителя. Періодично відволікається,
часто робить помилки через неуважність, але виправляє їх при перевірці.

4. Слухає досить уважно тільки в тому випадку, якщо йому цікаво. Часто
відволікається. Постійно робить помилки через неуважність, при перевірці
не завжди виправляє їх.

J

L

~

?

E

E

L

?

E

та важко зосереджує свою увагу на уроці, мало що засвоює з пояснення
вчителя, тому що постійно відволікається. Робить багато помилок через
неуважність і не зауважує їх при перевірці.

II. Пам’ять

1. При заучуванні завжди розбирається у структурі та змісті матеріалу.
Але і матеріал, що вимагає механічного заучування, запам’ятовує легко.

2. При вивченні може запам’ятати лише те, у чому попередньо розібрався,
зрозумів. Матеріал, що вимагає механічного заучування, дається важко.

3. Матеріал, що вимагає механічного заучування, засвоює дуже легко,
один-два рази переглянувши його. Має звичку не розбиратись у структурі
та змісті матеріалу, що заучується.

4. При заучуванні довго розбирається в матеріалі. При викладі робить
помилки за формою, але зміст викладає точно.

5. Для запам’ятовування матеріалу багаторазово механічно повторює його,
не перечитуючи й не осмислюючи, робить значеннєві помилки.

III. Мислення

1. Швидко схоплює суть матеріалу, завжди в числі перших вирішує задачі,
часто пропонує власні оригінальні рішення.

2. Досить швидко розуміє матеріал, завжди в числі перших вирішує задачі,
часто пропонує власні оригінальні рішення.

3. Задовільно розуміє матеріал після пояснення вчителя, вирішує задачі в
середньому довше, зазвичай власних оригінальних рішень не пропонує.

4. У числі останніх уловлює суть пояснення викладача, відрізняється
повільністю обмірковування та рішення задач.

5. Розуміє матеріали тільки після додаткових занять, украй повільно
вирішує задачі, при рішенні задач сліпо використовує відомі «шаблони».

IV. Емоційна реактивність

1. Завжди емоційно реагує на будь-які життєві явища, його може глибоко,
до сліз, розхвилювати розповідь, кінофільм.

2. Зазвичай емоційно реагує на життєві явища, але мало що його може
глибоко схвилювати.

3. Рідко виявляє живу емоційну реакцію на події.

4. Жива емоційна реакція практично відсутня.

V. Загальний емоційний тонус

1. Постійно оживлений, дуже активний у всіх сферах шкільного життя, в
усе втручається, береться за всі справи.

2. Жвавий, у міру активний у всіх сферах шкільного життя.

3. Жвавий, активний тільки в деяких сферах шкільного життя.

4. У порівнянні з товаришами менш активний і пожвавлений.

5. Практично завжди зів’ялий, апатичний у всіх сферах шкільного життя,
незважаючи на те, що здоровий.

VI. Емоційна врівноваженість

1. Завжди спокійний, не буває сильних емоційних спалахів.

2. Зазвичай спокійний, емоційні спалахи дуже рідкі.

3. Емоційно врівноважений.

4. Підвищена емоційна збудливість, схильний до бурхливих емоційних
проявів.

5. Запальний: часті сильні емоційні спалахи з незначного приводу.

Примітка: задача даної карти-схеми – допомогти вчителю найбільш точно й
наочно уявити собі індивідуальні особливості учня, щоб в остаточному
підсумку виявити в кожної дитини ті позитивні моменти, з опорою на які
повинен будуватись виховний процес.

Заповнення даної карти-схеми в основному здійснюється за принципом
«потрібне підкреслити», тобто в кожному з пунктів, що містять шкалу
можливих проявів тієї чи іншої якості, учню, батькам, учителю необхідно
підкреслити властивий ступінь виразності цієї якості. Учень дає собі
самооцінку, підкреслюючи по лінійці олівцем, батьки – синім кольором,
учитель – зеленим.

Пам’ятка зі складання характеристики класу

1. Кількість учнів у класі, наявність учнів з низькими навчальними
досягненнями та переростків.

2. Загальна характеристика класного колективу: особливості класного
активу, ступінь його впливу на життя класу й кожного школяра, коло
колективних інтересів, ставлення класу до загальношкільних справ і
громадських доручень, відповідність вимог вихователя внутрішнім вимогам
колективу, традиції класного колективу, ступінь згуртованості,
взаємодопомога, система взаємин і залежностей усередині колективу,
система громадських доручень (постійних і періодичних) у кожного
школяра.

3. Сприйнятливість колективу до рекомендацій старших, особливості впливу
на колектив класного керівника, учителів, батьків, авторитети, визнані
класом.

4. Ставлення класу до навчальної роботи: розподіл учнів у класі стосовно
навчання – скільки учнів, які учаться зацікавлено, багато читають,
активно працюють на уроках, допомагають у навчанні товаришам, скільки
виконавчих і старанних, але з низькими навчальними показниками, байдужих
і пасивних до навчальної праці. Заходи педагогічного впливу, прийняті
для підвищення рівня навчальної роботи, та їх результативність.

5. Громадське обличчя класу – склад учнів та їхнє ставлення до
громадсько-корисної діяльності: багато й зацікавлено працюють, активні у
громадській роботі, беруть участь у громадській діяльності без
особливого ентузіазму й інтересу, виявляють інертність.

6. Висновки: оцінка керівниками, їхня результативність, перспективи
розвитку колективу, шляхи та засоби його подальшого вдосконалювання.

ПІДСУМКОВА ЗАПИСКА

П. І. П. (на основі проведеного анкетування серед учителів школи,
батьків тощо)

За останні три навчальних роки у зв’язку з підготовкою до різних
педагогічних рад школи були проведені опитування вчителів з метою
виявлення їхніх професійних умінь, навичок уміння проводити аналіз,
самоаналіз своєї діяльності. В усіх проведених дослідженнях учитель брав
участь.

1. Самооцінка вчителя, здатність до саморозвитку

Було проведено опитування вчителів з метою виявлення здатності вчителя
до саморозвитку, визначення факторів та умов, що сприяють розвитку й
саморозвитку вчителя у школі.

У цьому анкетуванні вчитель брав участь у 2006/07 навчальному році й у
поточному навчальному році. Слід зазначити, що аналіз анкет дозволяє
зробити висновок про те, що в даного вчителя за минулі роки процес
саморозвитку має позитивну спрямованість. Його можна охарактеризувати як
учителя, який здійснює активний саморозвиток: прагне вивчати себе, шукає
зворотний зв’язок, рефлексує свою діяльність, прагне бути більш
відкритим, одержує задоволення від освоєння нового. Причому протягом
двох останніх років учитель цілеспрямовано працює над
самовдосконаленням.

Серед факторів, що стимулюють розвиток, учитель відзначає насамперед
такі:

а) навчання на курсах;

б) приклад і вплив колег;

в) довіра;

г) новизна діяльності, умов роботи та можливість експериментувати;

д) зростаюча відповідальність;

е) інтерес до роботи.

2. Порівняння самооцінки вчителя й оцінки заступника директора школи з
навчально-виховної роботи

Наступна група анкет містить у собі питання володіння вчителем окремими
напрямами педагогічної майстерності, прийомами професійної діяльності.

Оцінка проводиться з двох сторін: самооцінка вчителя та його оцінка
заступником директора з навчальної роботи. Слід зазначити, що за
основними параметрами самооцінка й оцінка зі сторони збігаються, але
іноді вчитель занижує рівень своїх знань чи вмінь. За підсумками
дослідження можна відзначити, що у своїй педагогічній діяльності вчитель
прагне ставити розвивальні й виховні задачі поряд із навчальними,
опановує варіативну методику. У спілкуванні з учнями вчитель створює у
класі обстановку довіри, психологічної безпеки. Прагне виходити із
цінності особистості кожного учня. Особистість даного вчителя має
педагогічну спрямованість, позитивну «Я-концепцію». У питаннях
навченості, вихованості й навчання учнів ставить задачі формування у
школярів уміння учитись, прагне усталити вихованість як єдність знань,
переконань, поведінки учнів.

3. Оцінка батьків

Анкетування у класах, де працює вчитель, проводилось два рази: у
199…/9… навчальному році серед батьків учнів … класу, у поточному
році – серед батьків учнів … класу (причому більшість батьків уже
знали цього вчителя по його роботі з дошкільниками у прогімназії при
нашій школі в минулому навчальному році). За підсумками останнього
анкетування, в яких 64 % батьків відзначили, що надії стосовно навчання
дитини в нашій школі виправдовуються; 72 % батьків назвали переважно
настрой, з яким дитина йде у школу, радісним; 76 % батьків указали на
те, що їхні діти досить часто за власним спонуканням розповідають про
школу; 76 % батьків подобається система роботи з дітьми вчителів школи.
Ніяких зауважень на адресу даного вчителя з боку батьків за підсумками
обох анкетувань висловлено не було.

4. Оцінка колег по роботі

З метою з’ясування думки вчителів про професійні знання один одного,
бажання звернутися за порадою до своїх колег було проведено анкетування
вчителів. За підсумками цього анкетування можна відзначити, що 73 %
колег уважають цього вчителя творчою людиною з цікавим досвідом роботи,
людиною, яка схиляє до спілкування, готова поділитися своїми знаннями з
колегами.

ПАМ’ЯТКА ВЧИТЕЛЯ

Шановний учитель!

Ви маєте виступити з доповіддю про досвід власної роботи на шкільних
педагогічних читаннях. Оскільки педагогічні читання збирають весь
педагогічний колектив, то досвід вашої роботи повинен не стільки
розкритись на конкретному матеріалі вашого предмета, скільки виявляти
загальнометодичну логіку, тобто аспекти, важливі й істотні для даної
аудиторії в цілому.

Пам’ятайте, будь ласка, що ваш виступ повинен виконувати функції
навчання дорослих (у даному випадку колег).

Щоб ваш виступ було максимально корисним, він повинен бути адресним,
ураховуючи конкретні проблеми-ускладнення та їх причини в конкретних
учителів. Для цього до початку виступу треба з’ясувати:

а) які проблеми і чому виникають у діяльності вчителів (на підставі
діагностичних анкет, індивідуальних бесід чи опитувальника);

б) структурувати, тобто уявити собі в загальному вигляді ці проблеми,
які можуть представити для вас цілі та задачі свого виступу, а також
необхідний зміст, що має бути розкритий у вигляді визначених компонентів
(при необхідності показати його на конкретних зразках діяльності).

Щоб узагальнення й розповідь про досвід були більш змістовними, варто
дотримуватись визначених вимог, що можуть служити логіко-композиційним
каркасом виступу. Розповідаючи про досвід, необхідно:

1. Розкрити потребу, що наштовхнула вас на пошук (оскільки потреба
виникає при необхідності розв’язати яке-небудь протиріччя, за своїм
характером це може бути протиріччя між складністю теоретичних знань і
необхідністю знань прикладних; між об’єктивною складністю матеріалу й
необхідністю зробити його більш доступним тощо).

2. Розкрити задум у цілісному контексті з найважливішими внутрішнім і
зовнішнім зв’язками, систему умов у їх послідовності, що забезпечують
досягнення найвищих результатів.

3. Розкрити методику в усій її операційній повноті. Методика повинна
розкриватись як цілеспрямована діяльність через визначені цілі, задачі,
організацію способів діяльності, тобто форми, методи, цікаві прийоми
тощо. Оскільки в реалізації будь-якої цілеспрямованої діяльності існують
етапи (планування – здійснення – аналіз, контроль і корекція
результатів), то доцільно показати, які моменти обов’язково потрібно
враховувати вчителю на цих етапах.

4. Розповісти про виявлені труднощі, що виникають, негативні наслідки
(наприклад, у плануванні, у постановці задач, виборі адекватного й
оптимального педагогічного засобу, у доборі кількості завдань і питань,
які треба вивчити на уроці).

5. Розкрити потреби, що задовольняються досвідом, і межі його
застосування.

6. Помилки, допущені вчителем у процесі становлення досвіду й визначення
умов, коли його використання небажане та неприпустиме.

7. Осмислення питань, що не одержали в досвіді достатніх рішень і
потребують подальшої поглибленої роботи.

Урахування реальних ускладнень і дотримання логіки розповідей полегшить
учителям перенесення вашого досвіду в діяльність інших педагогів.

Досвід може бути розкритий через визначені технологічні прийоми та
засоби, добре відомі вам, а саме: деталізацію, порівняння,
лексико-семантичний переклад (розкриття змісту мовою, зрозумілою й
доступною іншим), аналітичні судження та висловлення, що дозволяють
з’ясувати, яким чином учитель вирішує педагогічні методичні проблеми, як
учитель активізує учнів, робить важкий матеріал доступним і т. д.

Оформлення доповіді

Учителю, який взявся узагальнити й оформити в доповідь свій досвід
роботи з підвищення рівня навчальних досягнень учнів, можна
рекомендувати такий план:

1. Заголовок роботи – дуже важлива частина (і часто те, що
повідомляється в доповідях, не відповідає заголовку).

2. Недоліки в навчальних досягненнях учнів і причини цих недоліків – це
вступна частина, логічний підхід до головного, мотивування вашої
доповіді, відправна частина.

3. Мій досвід з добору прийомів і методів навчання (уроки, домашні
завдання, позакласна робота) – це цілеспрямована частина. Заради цього
вся доповідь. До цієї частини відноситься й заголовок. Тут найбільша
кількість фактів, тут аналіз і логіка. Саме в цій частині оформлюється
система роботи, представляється ваш досвід як система.

4. Досягнення та недоліки. Важливий не прийом, а його результат. Що
добре виходить, що ще вирішено, які є сумніви?

5. Висновки та пропозиції. Ясно, що в цій частині формулюються
закономірності, педагогічні обґрунтування, рекомендації, даються
перспективні зауваження: над чим ще треба працювати?

6. Виступ із доповіддю на засіданні методичного об’єднання. Це також має
пряме відношення до оформлення досвіду, тому що в обговоренні
з’ясовуються прорахунки, які треба усунути надалі.

7. Редагування та представлення на педагогічні читання. Особистість
автора має відчуватись у всій системі викладу.

Опитування

Просимо вас оцінити свою педагогічну діяльність і можливості під
запропонованим параметрам.

Намагайтесь уникати самобичування чи вихваляння при самооцінці.
Пам’ятайте, краща позиція – гранична об’єктивність і щирість!

Відзначте обраний вами варіант відповіді. Відповідайте на всі запитання
поспіль, попередньо прочитавши весь запропонований набір відповідей.

1. Знання свого предмета:

а) тверде, у рамках програми, є інтерес до спеціальної та методичної
літератури;

б) на рівні програми, але є пробіли, допускаються фактичні
перекручування у викладанні та перевірці знань;

в) глибоке, значно перевищуюче вимоги програми, вільна орієнтація у
спеціальній і науково-популярній літературі.

2. Ставлення до предмета:

а) з інтересом;

б) байдуже;

в) із захопленням, є потреба в педагогічній діяльності.

3. Уміння планувати навчальну програму:

а) тематичне та поурочне планування здійснюється в основному правильно;

б) часто використовуються штампи у плануванні, не завжди враховуються
особливості класу;

в) ведеться робота над системою уроків за темою, розмаїтістю форм і
методів навчання з урахуванням особливостей класу.

4. Відчуття нового:

а) позитивне ставлення до нових педагогічних ідей, але їх реалізація
тільки при впливі адміністрації;

б) скептичне або негативне ставлення, ускладнене залучення у процес
рішення нових задач;

в) самостійний пошук нових ідей, рішення нових педагогічних задач.

5. Знання психолого-педагогічних основ навчання:

а) достатня орієнтованість в основних сучасних психолого-педагогічних
концепціях навчання, але рідке застосування їх на практиці;

б) вільна орієнтація в сучасних концепціях, використання їх як основи
своєї педагогічної діяльності;

в) наявність лише загальних уявлень про сучасні концепції навчання.

6. Педагогічний такт:

а) при зовнішньому дотриманні спостерігаються зриви у стосунках з
учнями;

б) наявний у достатньому ступені, порушення рідкі;

в) є основою у стосунках з дітьми, присутні повага, довіра, вимогливість
і справедливість.

7. Індивідуальний підхід до учнів:

а) в основному забезпечується;

б) практично не здійснюється, додаткові заняття проводяться рідко;

в) систематично вивчаються особливості учнів, диференціюються обсяг,
складність знань, допомога відстаючим, оцінювання учнів різних «рівнів».

8. Розвиток навичок навчальної праці учнів:

а) скептичне ставлення до цієї роботи, немає позитивних результатів
рішення цієї задачі;

б) прагнення до формування навичок раціональної організації учнів,
навчальної праці;

в) цілеспрямована та систематична робота в цьому напрямку (розвиток
самоконтролю в навчанні раціонального планування, належний темп читання,
письма, обчислень і т. п.).

9. Розвиток мислення учня:

а) виконуються основні рекомендації програм із посилення розвивального
навчання, застосовуються лише деякі заходи для розвитку мислення;

б) забезпечується ефективне розвивальне навчання, глибоке й усебічне;

в) формальне виконання рекомендацій програм, орієнтація учнів лише на
запам’ятовування.

10. Розвиток в учнів інтересу до предмета:

а) в основному ведеться робота з розвитку інтересу до предмета;

б) така робота не ведеться;

в) використовуються спеціальні прийоми (наприклад, показ практичної
значущості знань, зацікавленість, індивідуальний підхід до учнів).

11. Уміння оцінити рівень навчальних компетентностей учнів:

а) допускаються формалізм і необ’єктивність при оцінці навчальних
досягнень;

б) об’єктивність в оцінці рівня навчальних досягнень дотримується;

в) ретельне вивчення критеріїв оцінок, уміле використання їх на
практиці, об’єктивність.

П. І. П. Дата заповнення

Заступник директора школи повинен уміти:

аналізувати організацію навчально-виховного процесу;

аналізувати показники результативності навчально-виховного процесу;

аналізувати стан педагогічного та дитячого колективів;

розуміти мотиви поведінки;

спонукати колег до продуктивної роботи, стимулювати їхній професійний
ріст;

створювати в колективі відносини, максимально сприятливі для
продуктивної роботи;

ефективно керувати та контролювати роботу колег;

адекватно оцінювати своїх колег, їхні можливості та інтереси;

попереджати та розв‘язувати конфлікти в колективі;

будувати ділове спілкування з підлеглими відповідно до їх індивідуальних
особливостей і ситуації.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020