UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваНовітні напрями освітньої психології (реферат)
Авторвід користувача сайта
РозділПедагогіка, виховання, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1177
Скачало143
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Новітні напрями освітньої психології

 

У цій статті дамо огляд деяких найбільш перспективних підходів у

освітній психології та представимо найбільш відомих представників

наукової школи - школи гуманізму

 

Саме «гуманізм», зокрема, мав великий вплив як на освіту, так і на

освітню психологію. Цей постулат означає, що ми віримо в центрованість

учнів, які будують конструкцію своїх знань, і розуміння навколишнього

світу.

 

Це означає, що пізнання відбувається в результаті взаємодії в межах

соціального середовища. «Гуманізм» при цьому складає додатковий вимір,

тобто підкреслює розвиток людини в цілому в більшому ступені, ніж

зосереджує свою увагу на розвитку й застосуванні пізнавальних умінь.

 

Гуманістичний підхід підкреслює важливість внутрішнього світу учня,

думок і емоцій індивідуума у процесі всього розвитку людства. Це ті

аспекти процесу навчання, якими часто й несправедливо зневажають,

усе-таки життєво важливі, якщо ми хочемо зрозуміти навчання людини в

усій його сукупності. Однак ми почнемо з обговорення деяких головних

аспектів гуманізму.

 

Найвідомішим захисником психічної точки зору був Зіґмунд Фрейд, чиї

теорії про емоційний людський розвиток мали могутній вплив на розвиток

клінічної психології та психіатрії в усьому світі, але менш ясний його

вплив на педагогічну психологію. Примітним виключенням є робота Еріка

Еріксона, який зробив видатну спробу поєднати разом точку зору Зіґмунда

Фрейда на людський психосексуальний розвиток із теорією, заснованою на

стадіях розвитку протягом усього людського життя, що є важливим

пристосуванням до особистого, соціального й емоційного розвитку.

 

Основою ідей Е. Еріксона, яку він чудово виклав у своєму класичному

дослідженні «Дитинство й суспільство» (1963), є твердження, що

психологічний розвиток людини залежить від того шляху, що проходять

індивідууми, і який визначений стадіями дозрівання та тими викликами, що

кидає їм суспільство на певних етапах їхнього життєвого розвитку.

 

Е. Еріксон називає це фундаментальним епігенетичним принципом. Він

пропонує вважати, що кожний індивідуум проходить через вісім стадій від

народження до старості. Кожний етап цього шляху має особливий тип чи

виклики кризи. Якщо цей виклик проходить добре за допомогою інших

важливих у його житті людей, індивідуум може відносно гладко перейти на

наступну стадію розвитку й сильнішає, щоби стати перед подальшими

викликами. Однак, якщо цей процес подолання криз пройшов неадекватно з

якої-небудь причини, то вони продовжать з'являтися протягом усього

людського життя, роблячи все більш і більш складним процес проходження

наступних стадій і, відповідно, викликів.

 

Рання стадія розвитку розглядається в якості тієї, де основна довіра у

світі ґрунтується на довірі до батьків і опікунів. Виклик - це те, у

чому дитина може навчитись довіряти іншим і собі, чи як результат

раннього досвіду засвоюється почуття основної недовіри. До 2-3-х років

цей виклик стає однією з основних автономій для сорому й сумніву.

Дискутується той факт, що це ключова стадія людського життя, де

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ