.

Ноосферна освіта у формуванні нової людини (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
135 2261
Скачать документ

Ноосферна освіта у формуванні нової людини

Головною особливістю нинішнього часу, перехідного процесу, переходу
суспільства до нової епохи, яка стане епохою водолію, є суттєві кризові
явища в усіх сферах розвитку суспільства в цілому та індивідуально в
кожній окремій країні нашої Планети

Криза справді охоплює всі сторони життя Людини і насамперед проблему
самого існування Людини на Землі як частинки Всесвіту. В. Вернадський на
початку ХХ століття сформулював наукові основи життя всього живого на
Землі, розробивши теорію біосфери, або оболонки існування живого.

Власне цим було узагальнено наукові основи нерозривного єднання всього
живого на Землі, як частини розвитку Всесвіту.

У статті висвітлюється проблема ноосферної освіти, основною метою якої є
формування у молодої людини цілісної ноосферної свідомості (цілісне
біоадекватне мислення, поведінка та екологічний світогляд).

Теорія біосфери В. Вернадського – це виведені основні закони
гармонійного розвитку всього живого на Землі. На жаль, людина й досі не
розуміє чи не хоче розуміти, що, вступаючи в протиріччя із законами
гармонійного розвитку Всесвіту, протиставляючи себе законам розвитку
Природи, вона поставила під загрозу не лише існування самої себе як
продукту Природи, як свідомої істоти, яку створила Природа, але й
ставить під загрозу процес розвитку цивілізації в цілому. Для чого
творець дав людині, на відміну від тварини, свідомість? У першу чергу
для того, щоб саме через розвиток своєї свідомості самоудосконалюватись
у гармонії із космосом. Кожна Людина повинна знати своє призначення на
цій Землі і ті закони Всесвіту, які вона повинна виконувати. На жаль,
історія розвитку суспільства впродовж останнього століття (тепер уже
старої епохи), однозначно свідчить, що Людина не розуміє, не усвідомлює
найважливішої своєї місії на Землі. Власне, це основне протиріччя ХХ
століття: людина, не розуміючи свого призначення на Землі, поставила
себе над Природою. Власне сьогодні маємо, що маємо.

Століття, яке закінчилося, характерне тим, що проходили суттєві міни в
розвитку знань свідомості людини. Так, зазнала краху класична механіка
Ньютона, а на її місце прийшла квантова фізика, яка, власне, визначила
розвиток цивілізації в останньому столітті. Ще на початку зародження
нової фізики з’явилась робота В. Вернадського, в якій він, визначаючи
основні особливості живого, вперше писав, що людина то є квантова
система, для якої характерний дуалізм, тобто організм людини – це
водночас фізичне тіло і польова структура (духовне тіло). Лише в
гармонійній єдності цих двох начал людина як квантова система, як
гармонійна, невід’ємна частинка Всесвіту в цілому, можлива. На жаль, ця
робота в силу певних обставин залишилась мало відомою громадськості.

Проблема феномену людини згодом розглядалася в таких науках, як
психологія, екологія людини, психофізика та інші. Та головна проблема,
як виявляється, в тому, що Людина розуміється не як частина єдиного
цілого, а як окрема жива структура. Весь досвід розвитку науки про
людину, розвиток системи освіти і навчання людини, що формулює і шліфує
свідомість людини, протягом кількох останніх століть свідчать, що Людина
розглядається не в органічній єдності із Природою, Всесвітом, а осібно,
індивідуально, чим власне підсилює свою дисгармонію із ними.

Історія розвитку науки про свідомість Людини дає підстави стверджувати,
що головним пріоритетом розвитку суспільства в новому столітті повинна
стати Людина, як єдина, гармонійна складова Природи, Всесвіту. Важливим
у цьому контексті є те, що саме в проблемі розуміння феномену Людини на
землі повинні б зараз поєднуватись усі досягнення науки із релігійними
вченнями про людину. Таке поєднання дасть швидше зрозуміти феномен
Людини як свідомої живої структури Природи.

Цими проблемами і пояснюється активність, що зараз виявляється в пошуках
концепцій нової школи й системи освіти, зокрема на основі синтезу
космічного, біосферного, антропосферного і культурнотворчого початків
життя. Поза сумнівом є те, що лише оновлена й удосконалена система
освіти дасть змогу людині органічно увійти до нової сфери життя на
Землі.

Уже в перші роки ХХ віку В. Вернадський почав говорити про те, що вплив
Людини на оточуючу Природу зростає настільки швидко, що не за горами той
час, коли вона перетвориться в основну геологоутворюючу силу. Людина
повинна взяти на себе відповідальність за майбутній розвиток Природи.

Процес розвитку оточуючого середовища і суспільства стане нерозривним,
Біосфера перейде в сферу розуму, в ноосферу, коли розвиток планети буде
направлятись силою Розуму.

Слід зауважити, що сам термін «ноосфера» не належить В. Вернадському.
Уперше він прозвучав у 1924 р. в Парижі на науковому семінарі, де
обговорювалась доповідь В. Вернадського про концепцію розвитку біосфери.
Його запропонував Е. Леруа, а потім цими поняттям користувався П. Тейяр
де Шарден. Сам термін «ноосфера» В. Вернадський почав вживати в останні
роки свого життя.

Учення В. Вернадського про ноосферу стало тим завершуючим етапом, що
поєднав еволюцію живої речовини зі світом неживої матерії, створивши тим
самим загальну схему єдиного процесу розвитку матеріального світу.

Нагадаємо, що освіта – це, в першу чергу, спосіб орієнтації суспільства
на якісні людські ресурси, передові технології в економіці, врешті, на
положення та роль держави в суспільстві. Природні основи освіти даються
людині світом природи, світом людей і світом мистецтва. Власне система
освіти забезпечує передачу знань, вміння і звичок від покоління до
покоління.

Саме передова система освіти робить можливим новий технологічний прорив
у всіх сферах життя, перехід суспільства на новий екологічний,
соціальний, політичний, культурний рівень. Можна сказати, що всебічне
використання життєво важливих інновацій у сфері освіти повинно стати
основою етичного, економічного та стратегічного завдання України у ХХІ
столітті.

В Україні почато реформу в системі освіти, яка в першу чергу торкається
самої системи навчання (кількість років навчання і семестри) та системи
оцінювання навчальних досягнень учнів. Не претендуючи на хліб освітян,
хочу торкнутися питання розвитку освіти з боку природничих наук, і,
особливо, враховуючи сьогоденні проблеми екології людини.

Традиційна система освіти, яка склалася в ХІХ столітті, та була оновлена
в 30-70 роки ХХ століття, повністю зорієнтована на імператив підготовки
людини знаючої. Нині світ має потребу в людині, яка розуміє і усвідомлює
себе, суспільство і культуру, як минулих епох, так і сучасності. А
сьогодні школа готує людину, якій важко вписати себе в цей складний
оточуючий світ.

У чому основні протиріччя нинішньої освіти? Традиційне розділення школою
цілісних знань на окремі дисципліни, що закріплено і в системі вищої
освіти, призвело до втрати самого суб’єкта освітянської діяльності
людини. Має місце конфронтація суб’єкта освіти і системи, концепції і
практики освіти. Практично втрачено необхідність відповідності між
біосоціальною природою людини та її погребами в адекватній їм системі
освіти. Втрата відповідності призвела до насилля з боку системи. А
будь-яке насилля відкидає саму сутність людинознавства.

jlV

X

lX

??}?оління. Не можна забувати про світоспоглядні функції знань, які
здатні виконувати регулятивну функцію в діяльності та поведінці людини,
перетворюючи знання на переконання.

Крім цього виникають нові проблеми, пов’язані зі здоров’ям молодої
людини. Це проблеми гіпокінезії та суто екологічні, коли молоду людину,
її фізичний і психічний стан суттєво впливає на довкілля (забрудненість
продуктів харчування, води, зовнішні слабкі техногенні електромагнітні
поля тощо). Зовсім нові проблеми виникають перед людиною в зв’язку зі
шкідливим впливом на людину Інтернету (різке кількісне збільшення
отримуваної інформації та її негативний характер). Вік суцільної
інформатизації призводить до появи нав’язливих страхів. Перевтома від
комп’ютерної та телевізійної техніки викликає головний біль, блювання,
погіршення зору, страх замкненого простору тощо. Крім цього, виникають
нові соціально-екологічні проблеми, пов’язані із впливом слабких
техногенних електромагнітних полів, іонізацією повітря в приміщенні, де
працює комп’ютер, що негативно впливає на організм людини.

Нова ера інформатизації, комунікації та глобальних мереж вимагає нової
філософії освіти, зміни парадигми педагогічного мислення, перегляду
категорійного апарату педагогіки, трансформації педагогічної практики.
Сьогодні дошкільна, середня та вища освіта – швидше засіб закріплення і
відновлення існуючих соціальних і екологічних структур, ніж механізм
удосконалення індивіда, колективних цінностей і знань, які б дали змогу
людині будувати своє життя. На освіту, покладена функція відновлення
ресурсів для економіки, натомість центральним пунктом освіти має стати
створення людини, її всебічне вдосконалення.

Система освіти не здатна асимілювати зміни, що відбуваються у світі.
Вона не мислить своєї випереджаючої, соціально моделюючої ролі, а тому
не здатна виконувати сьогодні такі функції в суспільстві. Суспільство
приречене жити в потоці оновлювальних знань. За останні десятиліття
знання оновлюються кожні шість років. Потрібно перебудовувати громадську
свідомість на нові принципи й завдання освіти на швидше, оперативне
набуття нових знань і досвіду.

Новою переорієнтацією освіти повинно стати уявлення про результати
загальноосвітньої системи: виховання цілісного, здорового мислення
людини, постачання її ефективними інструментами для самостійного вибору
свого місця в системі природасуспільство, для уміння ставити цілі,
вибирати засоби і бачити наслідки своїх дій. Ідеал самореалізацій
особистості в усіх сферах людського життя повинно стати генеральною
метою функціонування загальноосвітньої системи.

Освіта, як розуміється, – це єдність філософії освіти та соціального
інституту освіти, повинна враховувати сучасні раціоналістичні та
ірраціональні моменти і будуватись на розумінні того, що ефективна
технологія освіти лише відображає природні закономірності функціонування
людської особистості як системи.

Система освіти повинна стати інструментом реальної підготовки до життя
та засвоєння передових технологій.

Зазначимо, що процеси виховання та навчання суміжні. Онтологічно
навчання та виховання є процесами формування, закріплення і набуття
досвіду в системі природа-суспільство. Виховання як набуття етичних норм
поведінки людини в суспільстві і природі є більш загальним і включає в
себе навчання як набуття знань у конкретних природних і соціальних
умовах. А по суті, – це разом виховання мислення і свідомості. Виховання
мислення на сучасному етапі має ідеалом цілісне сприйняття світу як
природодоцільність або біологічну адекватність.

На жаль, реалії сьогоднішнього нашого українського життя з його кризовою
екологічною ситуацією, з важким переживанням наслідків Чорнобильської
катастрофи змушують визнавати екологічні знання одним із найважливіших
напрямів освіти і навчання сьогодення. Ще в 1990 році Сесія Генеральної
асамблеї ООН розробила спеціальну програму розвитку екологічної освіти.
В Указі Президента України від 1995 року пропонувалось розробити
концепцію гармонізації людини з природою. За даними Міністерства освіти
і науки України з 1988 року в країні створена система екологічної
освіти, яка, якщо й діє, то дуже формалізовано. До цього часу немає
чіткого усвідомлення тієї надважливої ролі та змісту екологічної освіти
в суспільстві, від якої залежить саме існування держави як екосоціуму.

Система освіти суспільства – це основа формування фізичного і психічного
(духовного) здоров’я людини, суспільства в цілому. На наше глибоке
переконання вся існуюча система освіти в державі повинна
екологізуватись. Через систему навчання й освіту має екологізуватись
суспільство. Природа створила Людину і на цій основі повинна будуватись
екологізація суспільства. Природа не заклала в психічну і соціальну
організацію людини нічого, що попереджувало би знищення природного
оточення. Лише Природа є авторитетом вирішення соціальних проблем
суспільства. Кожна людина повинна навчитись так керувати собою, щоб
стати необхідною часткою біосфери – ноосфери. Іншого шляху для людини
немає.

Концепція ноосферного шляху розвитку суспільства органічно включає в
себе концепцію ноосферної освіти як нової парадигми освіти в цілому.
Концепція ноосферної освіти – це система науково-теоретичних,
гносеологічних, методологічних і практичних поглядів на природу освіти
та можливості її ефективного досягнення в суспільстві на етапі
ноосферного переходу.

Головною метою ноосферної освіти є формування в людини цілісної
ноосферної свідомості, яка складається із триєдності: цілісного
біоадекватного мислення, етичного біоадекватного методу поведінки та
екологічного світогляду.

Отже, сьогодні освіта може стати лідером ноосферного переходу
суспільства, тобто тим ланцюгом, за допомогою якого можна вирішити
проблеми сучасного суспільства.

Проблема становлення ноосферної освіти повинна розглядатись як
стратегічний інструмент соціально-екологічного розвитку суспільства.

Чинником переходу до ноосферної освіти повинен стати державний вияв
переходу біосфери в ноосферу, що має виявитися в конкретній зміні місця
науки й освіти в суспільстві, а саме: у визначенні пріоритетів
ноосферної освіти, її всебічній підтримці, превентивному фінансуванні,
глибокому розумінні й державній пропаганді того, що саме ноосферна
освіта повинна мати випереджаючий характер, задаючи швидкість і рівень
розвитку суспільства.

Безсумнівно, що технологічний прорив в освіті на початку ХХІ століття
неминучий. Його першою фазою ймовірно стане постіндустріальне
інформаційне суспільство, в якому не лише речовина й енергія, а й
культура на основі інформації та науково-практичних знань стануть
об’єктами уваги та результатами діяльності людини. Сьогодні на перший
план в освіті виходять не стільки проблеми інформатизації, що засновані
на інтенсивному використанні техногенних засобів і лівопівкульних
методів мислення, скільки проблеми створення і використання освітніх
технологій, заснованих на екологізації та ефективному використанні
головного стратегічного ресурсу людства – цілісного мислення.

Перші кроки на шляху становлення ноосферної освіти робить Росія. Саме
ноосферна освіта повинна стати парадигмою формування людини ХХІ
століття.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020