Органи самоврядування у школі
Усі працівники освітньої установи становлять трудовий колектив. За
останнє десятиліття видана велика кількість літератури з питань
управління в системі освіти, в якій розкривається діяльність керівників,
але досить мало публікацій, присвячених трудовому колективу як суб’єкту
управління установою
Повноваження трудового колективу школи здійснюються загальними зборами
його членів. Збори вважаються правочинними, якщо на них присутнім не
менш двох третин облікового складу працівників. Там, де немає можливості
вести загальні збори, можливе проведення конференції. Порядок обрання
учасників конференції визначається статутом установи.
У міру демократизації процесу управління освітньою установою роль зборів
трудового колективу зростає. Загальні збори трудового колективу
вирішують такі завдання:
поєднують і згуртовують колектив для досягнення загальної мети, що
постає перед освітньою установою (ОУ);
дають можливість вносити корективи в основні напрями розвитку установи;
оперативно мобілізують працівників на рішення практичних завдань;
знижують напруженість у встановленні та розподілі пільг працівникам;
сприяють створенню сприятливого психологічного мікроклімату в колективі;
дають можливість усім членам колективу одержувати єдину достовірну
інформацію безпосередньо від адміністрації;
знижують можливість виникнення конфліктних ситуацій у колективі.
Повноваження загальних зборів трудового колективу визначені Цивільним
кодексом, Кодексом законів про працю, законом «Про освіту».
У роботі загальних зборів можуть брати участь усі працівники освітньої
установи.
До компетенції загальних зборів звичайно відносять такі питання:
Прийняття статуту та внесення змін до нього.
Прийняття правил внутрішнього розпорядку.
Прийняття правил внутрішнього трудового розпорядку.
Розгляд проектів усіх нормативних актів ОУ.
Розгляд проекту річного плану роботи ОУ.
Рішення питань про необхідність узгодження з адміністрацією колективної
угоди, розгляд і затвердження її проекту.
Визначення переліку й порядку надання працівникам установи спеціальних
пільг із фондів трудового колективу.
Визначення та регулювання форми та умов діяльності в установі
громадських організацій.
Рішення інших питань відповідно до колективної угоди.
Визначення разом із засновником установи умов контракту при найманні
керівника.
Участь у рішенні питань про зміну форм власності установи та ін.
У школах на зборах трудового колективу розглядались (крім перерахованих
вище) такі питання:
про організацію харчування учнів у школі;
про підготовку школи до нового навчального року;
про організацію ремонту шкільного приміщення;
про вдосконалювання режиму роботи школи;
про поліпшення санітарно-гігієнічних умов у школі;
підсумки минулого навчального року й завдання на новий навчальний рік;
про програму розвитку школи;
про заходи зі зміцнення матеріально-технічної бази школи.
На жаль, деякі керівники шкіл значення загальних зборів колективу
недооцінюють. Кількаразове анкетування та інтерв’ювання директорів шкіл
показало, що у 15 % шкіл ані загальні збори, ані конференції трудового
колективу не проводяться, у 40 % шкіл проводяться нерегулярно, у міру
необхідності, і тільки у 35 % шкіл вони проводяться кілька разів на рік
і на них обговорюються питання життєдіяльності, певні нормативні
документи.
У ряді статутів шкіл не визначені функції трудового колективу, а в
багатьох вони не відповідають трудовому законодавству. Питання, які
доцільно розглядати на зборах трудового колективу, найчастіше
обговорюються на педагогічній раді, на адміністративній нараді або
профспілковому комітеті. У кожного з цих органів управління є свої
повноваження, і підміна їх, як правило, не виправдана. На запитання:
«Який орган управління у школі приймає положення про доплати, надбавки
та премії?» – збори трудового колективу назвали лише 20 % відповідачів,
інші вказали адміністрацію, директора, профспілковий комітет, педраду.
Педагогічна рада як орган управління
Педагогічна рада – досить важлива для кожного вчителя подія. Пригадую, з
яким хвилюванням я, молодий учитель, очікував кожну педраду. Що скаже
про мою роботу директор, як відгукнуться про мої уроки колеги? Про що
мені сказати у своєму виступі? У 50-і роки кожна педрада, власно кажучи,
була для вчителів «виховним заходом». На початку доповіді директор та
його заступники відзначали успішно працюючих учителів, а потім досить
різко критикувались ті, у кого були, за оцінкою адміністрації,
прорахунки в роботі. Директор вимагав пояснення від учителя привселюдно.
Педради проводилися за підсумками кожної навчальної чверті. Директор
найчастіше безтактно сварив учителів. Після таких «обговорень» молодими
педагогами було пролито чимало сліз, поки вони надбали досвід у роботі,
навчилися захищати себе. Завданнями педради в ті часи було: підвищення
відповідальності вчителів за результати роботи, мобілізація зусиль
педагогів на виконання рішень партії та уряду, забезпечення високого
рівня освіти та комуністичного виховання учнів, підготовка їх до життя
та праці й суспільно корисної діяльності.
Сьогодні все це в минулому. Тепер педрада – орган колективного
управління. У неї нові орієнтири, вона виконує такі функції:
планово-прогностичну, мотиваційно-цільову, інформаційно-аналітичну,
діагностичну, комунікативну, методичну. Г. Селевко розподілив функції
педради за схемою.
Н. Єрофєєва дає таке визначення цієї форми самоврядування: «Педагогічна
рада – це консиліум педагогів-професіоналів із питань навчально-виховної
роботи. Це спільне рішення специфічних питань і педагогічних завдань,
які постають у повсякденному житті школи».
Цікаве висловлення про педради М. Пірогова. У роботі «Про предмети
суджень і дебатів педагогічних рад гімназій» він звертав увагу на
необхідність єдності дій педагогів, виражав упевненість, що «наради не
можуть бути істинно науковими, якщо вони не будуть чисто колегіальними
та якщо всі голоси не будуть рівними».
Положення про педраду розробляється у школі та затверджується на
педагогічній раді.
Головними завданнями педагогічної ради є об’єднання зусиль педагогічного
колективу, спрямоване на підвищення рівня навчально-виховної роботи,
упровадження у практику досягнень педагогічної науки та передового
досвіду. Тільки педрада визначає кількість чи форму іспитів, переводить
учнів із класу у клас, вирішує питання про допуск учнів до іспитів.
Керується при цьому педагогічна рада статутом освітньої установи,
«Типовим положенням про загальноосвітню установу», чинною
нормативно-правовою базою Міністерства освіти і науки України.
Педрада створюється в усіх освітніх установах, де є більше трьох
учителів і вихователів. До неї входить керівник (він же голова педради),
його заступники, учителі, вихователі, педагоги додаткової освіти,
педагог-психолог, соціальний педагог, завідувач бібліотеки, лікар,
голови ради установи, піклувальної ради та батьківського комітету та
інші педагогічні працівники. Секретар педради обирається з її членів.
Функції, регламент роботи, права педради, обов’язки її членів
визначаються статутом освітньої установи. У деяких школах розроблені та
затверджені спеціальні положення про педради.
У зв’язку з багаточисленністю деяких педколективів, складністю
проведення засідання в ряді шкіл стали створювати малі педради,
наділяючи їх правами педрад. Мала педрада складається з учителів, які
працюють в одному з рівнів школи чи за одним циклом предметів. Ці
положення відбиваються у статуті освітньої установи.
Протягом навчального року, як правило, засідання педради проводяться в
міру необхідності, але не менше 4-5-ти разів. Перша педрада на початку
навчального року присвячується підбиттю підсумків за минулий період і
затвердженню річного плану роботи навчального закладу. Остання педрада,
як правило, збирається тричі: з питанням про допуск учнів до іспитів, за
підсумками іспитів за курс середньої школи, за підсумками іспитів за
курс основної школи.
На засіданні педагогічної ради розглядаються проекти нормативних актів,
що регулюють педагогічний процес, обговорюються підсумки навчального
року, півріччя або навчальної чверті, питання відновлення та перебудови
навчальної й виховної роботи, хід і результати освоєння інновацій,
оволодіння вчителями сучасними педагогічними технологіями, виключення
учнів зі школи, допуск учнів до іспитів і т. д.
У школах в останні роки на педрадах розглядались такі питання:
1. Рівнева диференціація уроків.
2. Розвиток творчості вчителя як одна з найважливіших умов успішного
реформування школи.
3. Активізація діяльності учнів на уроці.
4. Створення виховної системи школи – досвід, пошуки, проблеми.
5. Особливості роботи школи в умовах переходу до ринкових відносин.
6. Робота з підручником на уроці.
7. Підготовка педколективу до переходу на чотирирічну початкову школу.
8. Самоосвіта педагога – найважливіший шлях підвищення педагогічної
майстерності.
9. Організація навчально-виховного процесу з громадянського виховання.
10. Тимчасові освітні стандарти – орієнтир у роботі вчителів школи.
11. Розвиток платних освітніх послуг у школі.
12. Про хід реалізації програми розвитку школи – пошуки та проблеми.
13. Діяльність педагогічного колективу із засвоєння регіонального
компонента змісту освіти.
14. Формування загальнолюдських цінностей у свідомості й поведінці
школярів.
15. Діяльність педагогічного колективу зі зміцнення здоров’я й охорони
життя дітей.
16. Стимулювання навчально-пізнавальної активності школярів.
17. Педагогічна корекція розвитку класного колективу.
18. Розвивальне навчання в початковій школі.
19. Особистісно зорієнтований підхід у початковій школі.
20. Розвиток особистості у виховній системі.
21. Вивчення прав людини в системі навчально-виховної роботи школи.
22. Дидактична гра в навчальному процесі.
23. Особистісно зорієнтована освіта.
24. Профілактика наркоманії – стан, проблеми та шляхи рішення.
25. Розвиток учнівського інтересу до предмета.
26. Групові й колективні методи роботи на уроці.
27. Формування пізнавального інтересу на уроці.
28. Критерії оцінки якості роботи вчителя.
29. Навчання учнів виконанню домашніх завдань.
30. Організація колективної творчої праці учнів.
31. Проблемне навчання.
32. Гуманізація та гуманітаризація освіти.
33. Розвиток творчості учнів на уроці.
34. Єдність дій школи та сім’ї.
35. Організація навчання іноземним мовам – загальне завдання
педагогічного колективу.
36. Культура школи.
37. Становлення молодих учителів.
Деякі питання в такому формулюванні (6, 20, 22, 23, 28, 31, 32, 36 та
ін.) доцільніше було б винести на конференції та семінари.
Ряд керівників у плануванні педрад орієнтувались на досвід
Ломоносовської гімназії Санкт-Петербурга.
На педраду виносили такі питання:
«Освітня програма школи-гімназії – її наповнення, структура,
напрацьований досвід і перспективи реалізації в навчальному році
(відповідно до рішення завдання цільової програми «Освіченість»)»;
«Світ дитини» («зовнішній» та «внутрішній») в умовах здійснення виховної
концепції сучасної петербурзької школи»;
«Розвиток професійної компетентності вчителя – можливості, механізми,
проблеми»;
«Школа-гімназія як розвивальна освітня система – організаційне
забезпечення, змістовне наповнення, технологічна результативність»;
«Удосконалювання наступності освітнього процесу як найважливіша умова
його ефективної реалізації»;
«Петербурзький фактор як важлива рушійна сила виховання (у сім’ї та
школі)»;
«Реалізація урахування особистих досягнень учнів у процесі здійснення
трьох провідних освітніх програм – базової, гімназійної (на основі
концепції розвитку Ломоносовської гімназії), профільної (у
спеціалізованих класах старшої вікової ланки);
«Взаємозв’язок основної та додаткової освіти як обов’язкова умова
вдосконалювання навчально-виховного процесу»;
«Вікова педагогіка та психологія в роботі сучасної освітньої установи –
школи-гімназії: актуальні проблеми, досвід, насущні перспективи».
В. Лизинський пропонує такі теми педрад, які можуть бути досить
актуальними для шкіл:
«Активно-ігрові форми в навчально-виховному процесі (ігри, тренінги,
практикуми)»;
«Психолого-педагогічне забезпечення освітнього процесу (що потрібно
знати про себе, про дітей, про батьків, про колег, про спілкування,
інтереси, творчість, активізацію діяльності на уроці та після нього);
«Традиції та інновації в житті школи (за що ми любимо свою школу, чого
ми чекаємо з нетерпінням, що ми дуже хотіли би змінити та що ніяк не
вдається змінити)»;
«Мета навчально-виховного процесу (для чого ми вчимо дітей, яких
результатів ми хочемо досягти)»;
«Аналіз успіхів і проблем школи, усіх і кожного в минулому навчальному
році (аналізується діяльність усіх підрозділів школи, у тому числі
громадських формувань)»;
«Мета, завдання, ресурси та напрями діяльності освітньої установи на
перспективу (рік, два, три)»;
«Психолого-педагогічна атмосфера в колективі (потрібно досконально
з’ясувати в письмовій та усній формі, що сприяє і що заважає
педагогічному колективу досягати поставлених цілей, якщо, звичайно, вони
поставлені, узгоджені та прийняті колективом)»;
«Організація лабораторно-клубної самодіяльності учнів (кому та для чого
все це потрібно: для «галочки», для підвищення мізерної зарплати вчителя
чи для дітей і вчителів)»;
«Організація позаурочної творчої діяльності учнів на різновіковій
інтегративній основі»;
«Педагогічний досвід – крупиці творчості»;
«Оцінювання знань учнів – теорія, психологія, практика»;
«Управлінські та педагогічні вимоги – зв’язок і протиріччя»;
«Типи, фази й особливості уроків»;
«Організація творчої діяльності на уроці» тощо.
У практиці роботи шкіл можна виділити три групи педрад: традиційні,
пошуково-аналітичні, інноваційно-комбіновані. Г. Селевко за методикою
підготовки та проведення педрад поряд із традиційними називає такі типи
та форми: педрада-семінар, практикум, ділова гра, у формі колективної
творчої праці, диспут, дискусія, консиліум, творчий звіт, презентація,
конференція, аукціон, фестиваль, об’єднаний (двох чи кількох шкіл),
малий (обмежений); за місцем і роллю в навчально-виховному процесі –
тактичні, стратегічні, стартові (настановні), поточні (робочі),
підсумкові.
За останні роки у школах педагогічні ради іноді стали проводитись у
вигляді науково-практичних конференцій або педагогічних читань, на яких
заслуховуються доповіді та повідомлення на наукові теми та з досвіду
роботи. Такий захід має в основному навчальний характер. Це не рада
педагогів, а семінар або інструктивна нарада. Педрада насамперед орган
управління освітньою установою, і, відповідно, основним змістом її
проведення повинні бути вироблення й ухвалення управлінського рішення,
що вводиться в дію наказом директора школи.
Кожна педрада вимагає тривалої та ретельної підготовки.
Основні етапи підготовки педради
Вибір та обґрунтування проблеми для розгляду на педраді.
Створення робочих груп.
Вивчення членами робочої групи наукової та методичної літератури з
проблеми.
Збір інформації про стан роботи з даної проблеми у школі.
Аналіз поточної інформації.
Підготовка доповіді та іншої інформації для педради.
Розробка проекту рішення педради.
Підготовка порядку проведення педради.
Психологічна й методична підготовка колективу для обговорення питань на
педраді.
Різноманітніше стає процедура розгляду питань на педраді. Схвалення
вчителів одержали педради у формі «ділової гри» та «мозкового штурму»,
практикується попередній розгляд питань перед педрадою на засіданні
методичних об’єднань учителів. Доповіді для обговорення на педраді
вчителям для ознайомлення роздруковуються та заздалегідь озвучуються.
Проект рішення зборів із принципових стратегічних питань вивішують у
вчительській за 10 днів до педради, перед педрадою проводяться
батьківські збори, радіопередачі та бесіди для учнів із проблем, що
виносяться на обговорення, випускаються тематичні стінгазети. Засідання
ради перетворюється в подію в житті школи. До педрад готуються виставки
з досвіду роботи, практикуються огляди навчальних кабінетів, творчі
звіти вчителів тощо.
Слухачі курсів керівників шкіл на практичних заняттях розробили кілька
варіантів плану підготовки педагогічної ради.
Кращим був визнаний такий план:
І етап. Вибір теми, визначення мети, завдань, методики.
.
0
0
Тема: організація педагогічного процесу на оволодіння всіма учнями
навчальними досягненнями на рівні Державного освітнього стандарту.
Мета: підвищення якості освіти школярів.
Завдання:
Сформулювати в педагогів школи ставлення до державного стандарту освіти
на рівні сучасного педагогічного мислення.
З’ясувати, за рахунок чого досвідчені вчителі домагаються засвоєння
всіма учнями навчальної програми в повному обсязі.
Визначити типові недоліки в роботі вчителів, намагатись відповісти на
запитання: чому частина учнів у їхніх класах має навчальні досягнення
нижче рівня Державного стандарту.
Розкрити невикористані резерви уроку, позакласної роботи в конкретних
умовах школи.
Кожному вчителеві визначити заходи з освоєння учнем навчальних
компетентностей на рівні не нижче Державного стандарту.
ІІ етап. Вивчення стану й можливих варіантів розгортання роботи з теми
«Організаційно-педагогічні заходи».
Вивчення результатів діяльності педколективу в цілому й окремих учителів
ініціативною групою, створеною за наказом директора школи. Група
організує роботу з одного із двох варіантів: або хтось один на всіх
уроках вивчає конкретне питання, або один вивчає питання по групі
предметів і класів. Останній шлях більш раціональний, тому що одна й та
сама особа отримує цілісне уявлення про досліджуваний предмет.
Анкетування й інтерв’ювання учнів, педагогів, батьків.
Проведення контрольних робіт для накопичення даних.
Аналіз результатів іспитів.
Самоаналіз і самооцінка вчителів.
Аналіз інформації про роботу вчителів, отриманий після вивчення їхньої
роботи.
Морально-психологічна та теоретична підготовка колективу до обговорення
теми на педраді (читання наукової та методичної літератури, ознайомлення
з нормативними документами та досвідом, самоаналіз діяльності тощо).
III етап. Підготовка доповіді та проекту рішення (плану, програми,
алгоритму тощо).
Програма спостереження уроків
Мета: з’ясувати, чи спрямовано процес навчання на уроці на досягнення
всіма учнями рівня обов’язкової підготовки.
1. Переважний характер діяльності учнів:
репродуктивний;
частково пошуковий;
пошуковий.
2. Ступінь самостійності учнів на уроці.
3. Наявність реального психологічного контакту між учителем та учнями з
низькими навчальними досягненнями.
4. «Самопочуття» на уроці учнів із низькими навчальними досягненнями,
зусилля вчителя щодо залучення їх в активну пізнавальну діяльність.
5. Чи націлена робота у класі на формування в учнів із низькими
навчальними досягненнями навичок самостійної роботи.
6. Рівень взаєморозуміння, взаємодовіри, співробітництва вчителя й учнів
у навчальному процесі.
7. Організація взаємодії дітей у процесі навчальної діяльності.
8. Робота вчителя поза уроком з дітьми, які не засвоюють навчальну
програму.
9. Характер співробітництва вчителів з батьками учнів із низькими
навчальними досягненнями.
10. Відповідність навчальних компетентностей учнів вимогам навчальної
програми (Державного стандарту).
11. Об’єктивність оцінювання вчителем навчальних компетентностей учнів.
Розглянемо кілька варіантів організації відкритої педагогічної ради на
конкретному прикладі школи № 825 м. Москви. Педрада з теми «Шкільний
патріотизм як позитивна цінність». За задумом ініціативної групи збори
педагогів, школярів і батьків мали відповісти на такі запитання:
Що містить у собі таке явище, як шкільний патріотизм?
Які процеси, явища, події шкільного життя потенційно можуть сприяти
формуванню в педагогів і школярів почуття шкільного патріотизму?
Що з вищезгаданого нам удається ефектно використовувати для розвитку
почуття шкільного патріотизму, а з чим ще необхідно працювати? Як це
робити?
У такій ситуації позицію батьків на зборах представляли педагоги, які
одночасно є батькам учнів школи.
Крім зазначеного об’єднання в роботі педагогічної ради взяли участь
групи:
старшокласників;
учителів, які є випускниками нашої школи;
учителів предметів математичного циклу;
учителів природничо-наукових предметів;
викладачів фізичної культури та трудового навчання;
учителів початкових класів.
Таке різноманіття робочих груп дозволило створити на педраді ситуацію
багатопозиційного аналізу проблеми шкільного патріотизму.
Хід педради можна представити у вигляді послідовності етапів:
Самовизначення учасників педради щодо роботи в тій чи іншій групі.
Уведення у проблему (виступ директора школи). Роз’яснення ведучим
педради (заступником директора з науково-дослідної роботи) способу
роботи учасників у групах.
Внутрішньогрупове обговорення першого питання, винесеного на розгляд
педради. Підсумкові виступи представників від кожної групи.
Повідомлення ведучого про результати опитування випускників школи,
проведеного під час щорічного «вечора зустрічей випускників».
Необхідно відзначити той факт, що 10 % опитаних випускників не дали
відповіді на поставлене запитання, що, зрозуміло, можна трактувати
по-різному. І тільки один респондент явно вказав, що шкільний досвід не
допомагає йому в житті.
Внутрішньогрупове обговорення другого питання, винесеного на розгляд
педради. Підсумкові виступи представників від кожної групи. Перехресні
запитання груп одна одній.
Обговорення групами третього питання педради. Підсумкові виступи
представників від кожної групи. Перехресна групова дискусія (обмежена за
часом).
Вироблення проекту рішення відкритої педагогічної ради.
Кожна група внесла свої пропозиції до проекту рішення. Вони були
оброблені ініціативною групою, і через кілька днів на дошці оголошень
школи з’явився текст.
Директор однієї школи розповідає, що перша педагогічна рада в щойно
відкритій школі була присвячена проблемі «Шляхи демократизації школи».
Була поставлена мета – дати можливість кожному вчителю виявити творчу
ініціативу й відчути особисту відповідальність за результати роботи
школи в цілому. Підготовка почалася з вивчення вчителями «Положення про
педагогічну раду середньої загальноосвітньої школи». На семінарі
директор школи розповіла, що педрада є вищим органом управління
педагогічним колективом, розкрила повноваження як педради, так і зборів
трудового колективу, ради освітньої установи. Акцент був зроблений на
те, що педрада в їхній школі не буде виконувати інструктивно-методичну
функцію, а буде відігравати керівну роль, що вона ухвалює рішення щодо
основних принципових питань організації навчально-виховного процесу;
рішення педради обов’язкові для виконання всіма педагогічними
працівниками.
Обговорення проблеми почалось у колективі більш ніж за місяць.
Бібліотека зробила добірку літератури в методичному кабінеті, була
організована виставка матеріалів із досвіду роботи та періодичної преси.
Керівники методичних об’єднань проінформували вчителів про педраду, що
готується.
Для організації педради вибрали принцип колективного обговорення
проблеми. Пропонувалось дотримуватись таких умов:
Поважне ставлення до думки кожного вчителя.
Думка кожного має бути вислухана та зафіксована в період підготовки й у
ході засідання педради.
Розуміння того, що педагогічний процес складний і багатогранний, і як би
він не здійснювався – поодинці, великою чи малою групою людей – не
завжди гарантовано оптимальний варіант.
Готовність адміністрації й учителів винести будь-яке питання діяльності
школи на колективне обговорення.
На методичних об’єднаннях заступники директора провели бесіди про те, що
сучасна педагогіка вкладає в поняття «демократизація школи». Вийшла
цікава розмова, досить корисна для наступного поглиблення знань
педагогів із даної проблеми. Це допомогло вчителям провести самоаналіз
роботи, у цьому напрямі сформувати свою власну позицію щодо
демократизації школи.
До педради склалась громадська думка, що школа повинна мати своє
обличчя, свій стиль, свої особливі гуманні відносини з учнями та
батьками, свої традиції тощо. Бажання зрозуміле. Проти цього не було
заперечень. Питання полягало в тому, щоб визначити на педраді мету,
завдання, програму дій на шляху до очікуваного результату. Формою
обговорення вибрали творчу регламентовану дискусію. Побоювання викликала
культура запропонованої дискусії. Тому на методоб’єднаннях розглянули
питання про навчання вчителів культурі дискусії. Передбачалось, що
розмова буде точитись на рівних, не буде бажаючих вирікати елементарні
істини, образливо висловлюватись на адресу колег, розглядати власну
точку зору як істину в останній інстанції.
Колектив був розділений на чотири групи (за галузями знань), у кожній
обрано лідера. До участі в педраді залучили учнів. Це були переможці
конкурсів, автори фільмів про майбутнє школи. Лідером групи учнів став
заступник директора з виховної роботи. Призначені з числа авторитетних
педагогів і батьків технічні та наукові експерти.
Перед кожною групою було поставлене завдання – підготувати проект
генерального шляху розвитку школи, визначити його найближчі та
перспективні цілі та завдання, а також захистити свій проект на педраді.
У кожній групі було організовано вивчення основних нормативних
документів із реформування системи освіти, публікацій у газетах і
журналах.
Засідання педради почалося з викладу провідних умов і регламенту гри:
кожний учасник зобов’язаний уважно слухати доповідача й виступаючих, не
перебивати промовця, діяти відповідно до відведеної йому ролі, мати одне
запитання, одне заперечення, виступати стисло, ясно, чітко, переконливо,
не заперечувати позиції наукового й технічного експертів.
У ході дискусії було висловлено більше 50-ти пропозицій, 25 із них
увійшли до програми розвитку школи. Багато які з них були переконливо
обґрунтовані. Наприклад, із питань самоврядування пропонувалася
структура ради школи, що включала би представників усіх учасників
педагогічного процесу й одночасно представляла б усі рівні школи,
формувати органи самоврядування передбачалось на конкурсній основі.
Група учнів запропонувала проект «Декларація прав учнів школи», перелік
повноважень представників учнівських колективів у загальношкільних і
класних органах управління, проект «Положення про шкільне управління»,
перелік обов’язків класних колективів та органів співуправління з
підтримки порядку у школі, забезпечення відповідного
санітарно-гігієнічного режиму та ін.
Педрада схвалила план роботи колективу з методичної проблеми
«Демократизація навчально-виховного процесу», проект програми розвитку
школи, запропонований однією з груп, проекти концепції розвитку школи,
режиму роботи школи, положень про управління школою, про шкільну
бібліотеку, про методичну раду та ін.
Педрада затвердила робочу групу, яка винесе на конференцію вчителів,
учнів, батьків програму розвитку школи.
Як правило, де є добре розроблена довгострокова програма розвитку школи,
там тематика педрад розписана на кілька років уперед. Обговорювані
проблеми логічно між собою пов’язані, і кожна відповідає основному етапу
розвитку школи в її поступальному русі. Доповнюється перспективна
тематика педрад традиційними черговими питаннями, які присутні в річній
циклограмі школи.
Завдання для керівників школи «Усе про педраду»
У школі працює президія педагогічної ради. Вона обирається на навчальний
рік у складі 15 осіб і в період між засіданнями ради здійснює колективне
керівництво, вирішує всі питання життя та діяльності школи. Це дозволяє
рідше проводити педагогічні ради, скорочувати тривалість їх проведення,
не займати всіх членів педагогічного колективу участю в обговоренні тих
питань, з якими вони не пов’язані.
Як ви оцінюєте роль такого нововведення?
В яких школах і за яких умов воно може виявитись ефективним?
Якщо ви прихильник такого нововведення, то поміркуйте над питаннями, які
можна обговорити на президії ради, і складіть план роботи президії ради.
В. Сухомлинський писав, що директор школи має у своєму розпорядженні
дуже великі можливості, що дозволяють йому впливати на життя та працю
педагогічного колективу.
Назвіть ці можливості.
Дайте оцінку повноти їхнього використання у вашій практиці.
На початку або наприкінці кожного тижня в директора збираються на
оперативну нараду його заступники, голова профспілкового комітету,
завідувачка бібліотеки, завідувачка їдальні та інші посадові особи. Вони
інформують про пророблену за тиждень роботу, про заплановані заходи на
наступний тиждень. Директор дає оцінку зробленому та ставить перед ними
завдання на наступний тиждень.
Як ви оцінюєте таку форму роботи?
Чи є така нарада колективною формою управління?
Чи треба її вписати як обов’язковий орган управління у статут школи?
На педраді вирішувалось питання про виключення учня зі школи. Директор
запропонував провести обґрунтування даного питання таємним голосуванням.
Як ви думаєте, чому директор вирішив провести голосування так?
Як ви оцінюєте такі дії директора?
У школі встановилась традиція – проводити наприкінці навчального року
анонімне письмове опитування вчителів. Педагоги, у тому числі й
адміністрація школи, оцінюють себе та колег за кількома показниках:
кваліфікація, професійний ріст, ставлення до роботи, творчі можливості,
участь в управлінні школою, резерви в поліпшенні діяльності колективу
школи.
У чому педагогічний зміст такої традиції?
Як вона впливає на взаємини в колективі?
Якщо ви вважаєте прийнятною таку практику, складіть свою анкету.
Заступник директора з навчально-виховної роботи провела нараду вчителів
початкових класів, на якій прийняті відповідні рекомендації й оформлені
вони як рішення «малої» педагогічної ради.
У чому цінність «малих» педрад?
Яка їхня роль у реалізації принципу колективного управління
навчально-виховним процесом?
Чи можна цю нараду назвати «малою» педрадою? Якщо так, то чи треба це
відбити у статуті школи?
У деяких школах на засіданнях педагогічних рад заслуховуються своєрідні
звіти директора та його заступників про відвідані уроки вчителів. Одні
дають просто опис уроків, інші будують доповідь на основі виявлених
недоліків і дають указівки вчителям.
Чи треба керівникам доводити до відома всіх учителів виявлені недоліки?
Наскільки прийнятним є такий порядок денний засідання педради?
Де доцільніше адміністрації інформувати колектив про роботу окремих
учителів? Чи треба це робити?
На педраді розглядалось питання про вибір профілю старшої ланки школи.
Адміністрація внесла пропозицію: у школи повинен бути в перспективі
медичний профіль. Група вчителів природничо-математичного циклу
запропонувала екологічний (природоохоронний). У колективі єдиної думки
не було. На педраді виникла гостра дискусія. Директор запропонував
припинити обговорення, відкласти рішення питання до наступного
засідання.
Чому директор так поступив?
Що б ви зробили до наступного засідання?
При організації внутрішньошкільного контролю багато керівників уміло
реалізують ідею самоврядування.
Колективний контроль: до нього залучаються всі структури управління –
адміністрація, керівники методичних комісій, досвідчені вчителі, батьки
при чіткому делегуванні повноважень, об’єктів і меж контролю.
Взаємоконтроль: делегується найбільш досвідченим з обов’язковою
періодичною звітністю.
Самоконтроль: взаємовідвідування уроків, наставництво. Якій формі
контролю ви віддаєте перевагу?
У багатьох школах стало традицією наприкінці або на початку навчального
року проводити збори чи конференції батьків за участю всіх педагогів,
представників органів управління освітою, на яких директор доповідає
результати минулого й завдання на черговий навчальний рік. Рішення не
приймається.
Чи є цей захід формою самоврядування школою?
Наскільки дієвим є такий захід? Як зробити його більш результативним?
У багатьох школах стали традиційними засідання педрад за підсумками
кожної навчальної чверті, де з доповідями виступають директори або їхні
заступники з аналізом успішності учнів, з оцінкою роботи вчителів.
Чи потрібні такі педради?
У якій формі та як часто доцільніше інформувати вчителів про стан
навчально-виховної роботи?
Який підсумковий документ, на вашу думку, може прийняти в цьому випадку
педрада?
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
