Особистісне зростання педагога
Cьогодні наш навчальний процес здебільшого скерований на те, щоб дитина
здобула певну суму знань і, в кращому випадку, могла показати одержані
на уроці знання під час екзаменів
Насправді ж йдеться про переорієнтацію навчання з простого засвоєння
предметів на отримання навичок, уміння на їх основі самостійно
аналізувати процеси, що відбуваються навколо і самотужки приймати
рішення. До речі, це не тільки шлях до того, аби людина стала
особистістю, а й до того, щоб суспільство стало демократичним.
Вчені наголошують на тому, що значне місце у стимулюванні пізнавальних
інтересів учнів, допитливості, активності. здатності до знаходження
оригінальних рішень належить художній літературі як провідному засобу
виховання людини.
В програмі із зарубіжної літератури записані такі завдання предмета:
формування особистості учня, його духовно-ціннісних орієнтацій,
культурно-пізнавальних інтересів, естетичного смаку.
Виконати це завдання має особистісно орієнтована методика зарубіжної
літератури, яка сьогодні стала реальністю в практиці багатьох вчителів.
Вони спрямовують свої зусилля на те, щоб кожен вихованець був у центрі
навчально-виховного процесу, відчув себе співтворцем уроку, мав всі
умови для свого розвитку. Педагоги ведуть пошук таких форм організації
цього процесу, які б апелювали до власного досвіду учня, активізували б
його емоційну, інтелектуальну сфери, підключаючи їх до процесу пізнання.
Дитина не повинна відсиджувати урок, а відчувати свою власну причетність
до всього, що відбувається на ньому.
За особистісно орієнтованого навчання і вчителя, і учня об’єднує
пізнавальний інтерес. Вони прагнуть нових знань, які служать їм
матеріалом для побудови свого “я”, своєї особистості.
Щоденна копітка праця вчителя зарубіжної літератури прокладає шлях до
духовного зростання дитини. Кожна нова прочитана учнем сторінка, кожне
нове запитання, кожний власний висновок – це етапи цього нелегкого
шляху. На вчителя покладена важлива місія: створити ґрунт для розвитку
особистості. показати школяреві перспективу освітнього вдосконалення та
спрямувати його до мети.
Саме уроки зарубіжної літератури дають змогу залучити учнів до скарбниці
світової культури, здатні звільнити сучасного школяра від надміру
агресії, тиску, різних комплексів, відвернути від дешевих принад
маскультури, відкрити йому справжні, вічні цінності.
Тому вчитель зарубіжної літератури повинен приділити багато уваги
вивченню основних положень методики особистісно орієнтованого навчання.
Майбутнє школи – саме за таким навчанням.
Проблема нових відносин між вчителем і учнем, нового погляду на
навчально-виховний процес давно хвилювала наше суспільство, нашу школу.
По-різному в різні часи називали її: педагогіка співробітництва,
педагогіка толерантності, методика особистісно орієнтованого навчання.
Але головне не в назві, а в суті цього питання: в центрі процесу
навчання повинні бути учень, його інтереси та потреби.
Отже, коли вчитель отримав від суспільства, держави соціальне замовлення
на учня-особистість, він повинен, в першу чергу, критично осмислити
реалії сьогодення, проаналізувати те, що відбувається навколо нас. Він
обов’язково відчує внутрішню необхідність змін у самому собі, у підходах
до учня, до навчального матеріалу. І тільки тоді, коли розуміння
необхідності таких змін стає переконанням, можна розпочинати роботу по
формуванню активного читача.
Переконання вчителя мають стати переконаннями учня, можливо, поки що
підсвідомо. Учень повинен міркувати: “Я сьогодні читаю, пишу, переказую
для того, щоб вже сьогодні відчувати себе повноцінною людиною, яка може
багато чого завдяки праці, а завтра зможе ще більше. Я хочу бути в
майбутньому незалежним, вільним, щасливим, багатим, а це дадуть мені
знання, які я отримую в школі, в тому числі й на уроці зарубіжної
літератури”.
По-друге, потрібно чітко усвідомити те, що найголовніше в
особистісно-орієнтованому навчанні – це постать педагога. Він повинен
пам’ятати, що ставлячись до учня як до особистості, надає йому змогу
саморозвиватися та самореалізуватися, враховує його можливості,
здібності, особливості. Він проявляє справжній інтерес і повагу до учня,
намагається зрозуміти його почуття, думки, вчинки. Такий вчитель розумно
вимогливий, з нетерпінням чекає чергової зустрічі з учнями, відчуває, що
попереду спільна цікава робота на уроці. За будь-яких обставин заходить
в клас з хорошим настроєм, з посмішкою. Учні не бояться такого вчителя,
опитування, перевірки домашнього завдання. Якщо навіть хтось не виконав
домашню роботу вчасно, він знає, що у нього є шанс допрацювати,
ліквідувати прогалини в своїх знаннях, що його не принизять, не висміють
перед класом.
$&e
i
&i
??%?життя, які склалися останнім часом. Багато учнів приходять до школи
з неблагополучних сімей, від знервованих батьків, переобтяжених
матеріальними труднощами, пригнічених страхом перед майбутнім, у деяких
– проблеми з товаришами і однокласниками, телебачення і преса низького
гатунку пропонують бездуховність і насилля. Тому саме в школі, класі
вчитель повинен створити таку атмосферу, в якій дитині захочеться
перебувати, спілкуватись, працювати, в якій вона зможе відчути себе в
затишку, комфортно.
По-третє, вчитель повинен накреслити план своєї діяльності в кожному
класі, де буде викладати предмет. Він враховує кількісний та якісний
склад класу, вікові та індивідуальні особливості школярів, повинен
підібрати підручники, тексти, посібники, продумати форми роботи з
учнями, типи уроків, організовувати роботу з батьками, оцінити виховні
та художні особливості текстів, скласти творчі завдання, дидактичні
матеріали, спрогнозувати очікувані результати.
А результати отримаємо тоді, коли ця діяльність буде систематичною,
послідовною, з добрих намірів вчителя стане повсякденною практикою,
цікавим захоплюючим процесом.
Першим важливим етапом у залученні учня до мистецтва слова можуть стати
вступні уроки, які проводимо в 5, 6, 7 класах, ускладнюючи відповідно до
віку, підготовки дітей, завдання, запитання. Вчитель звертається до
підлітків: “Перші кроки на цьому шляху допоможуть нам зробити видатні
люди, що жили в різні часи, в різних країнах. Адже вони стали
особистостями завдяки книгам”.
Діти знайомляться з цими людьми, з їхніми мудрими порадами щодо читання,
так як вони тільки-но долучаються до багатств світової літературної
скарбниці.
Звернемося до спадщини І. І. Огієнка (митрополита Іларіона), вчителя
російської словесності, міністра освіти, ректора університету, який мав
свою методику виховання в дітях любові до книги, вважав, що саме вона є
основою формування будь-якого інтелектуально та духовно здорового
суспільства.
Варто також познайомити учнів з листом академіка Д. С. Лихачова, який
адресовано дітям, де йдеться про захоплення читанням і користь від
нього.
Вчитель не просто зачитує школярам поради чи побажання знаменитих, а
намагається їх викликати на відверту розмову про значення читання в
житті людини, про захоплення молоді телебаченням, комп’ютером, відео,
про те, чи потрібна буде книга в майбутньому. Адже урок літератури – це
урок духовного спілкування вчителя і учнів.
Можна запропонувати такі запитання для бесіди:
Чому так багато навколо нас нещасливих людей, дітей?
Що допомогло стати видатним людям особистостями?
Що може допомогти нам досягти успіху в житті?
Хто в нашій школі виступає на вечорах, перемагає в конкурсах,
олімпіадах?
Чи може людина, яка не читає, оволодіти цікавими професіями?
Чи помітили ви, хто найбільше конфліктує з однокласниками?
Що читають у вашій сім’ї? Чи є у вас домашня бібліотека?
Що потрібно робити, щоб стати активним читачем?
Разом з учнями приходимо до висновку, що зарубіжна література, як і інші
предмети, зможе навчити шукати вихід із важкої ситуації, – спочатку тут,
у класі, на уроці, а згодом і в дорослому житті. Вчитель намагається
переконати учнів в тому, що саме в школі вони зможуть заявити про себе,
завоювати увагу однокласників і вчителя, знайти друга і партнера,
самоутвердитись, самовиразитись, подолати в собі страх, сумнів щодо
своєї самоцінності. Нещасливі люди, діти – це ті, хто пасивні,
бездіяльні, байдужі, не можуть орієнтуватись в обставинах.
Педагог звертається до своїх вихованців: “Унікальну можливість дають
тобі уроки літератури. Ти зможеш володіти словом, навичками його
використання, отже, ти володітимеш великим багатством, зможеш мати свою
думку, позицію, зумієш її висловити, відстояти, не будеш нікого боятись.
А володіти словом допоможе тобі читання”.
Дж. Б. Прістлі сказав, що саме мова і література можуть допомогти нам
жити у мирі із самими собою, а така допомога нам особливо потрібна, бо
сучасний світ переповнений людьми, які розучилися жити в мирі самі з
собою.
“Тому, – продовжуємо переконувати учня, – прояви себе вже сьогодні, в
класі. Покажи себе, свою сонячну сторону! Полюби себе! І ось тут ми
підходимо до головного. Запам’ятай, щоб проявити себе в класі, “на
людях”, залишся сам на сам з книгою вдома, попрацюй старанно,
наполегливо, будь уважним читачем. І тоді ти порадуєш батьків гарною
оцінкою, викличеш хорошу заздрість у друга, спонукаєш до роботи інших
однокласників”.
В. О. Сухомлинський постійно радив дітям самостійно спілкуватись з
книжкою, залишатись з нею наодинці, прагнучи до роздумів і міркувань.
Плануючи такі уроки, вчитель усвідомлює, що розмова має бути цікавою,
різноманітною, бо саме на перших уроках закладається фундамент
майбутньої спільної праці педагога і учня, а також процесу формування
читача.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
