Оцінка деяких складових якості освітнього процесу
Автор уважає, що в кожній школі накопичено безцінний досвід розробки та
застосування тих чи інших кваліметричних методик і процедур. Тому що
саме вони мусять скласти основу оцінної діяльності в рамках упровадження
внутрішньошкільних систем якості
Загальноосвітня школа на сьогодні накопичила величезний багаж оцінних
методик і процедур, які можна з успіхом застосовувати для оцінки різних
складових якості освітнього процесу. Пропонуємо дві методики, розроблені
автором, які впроваджені та багато років використовуються в гімназії №
92 Санкт-Петербурга.
Методика оцінки якості проведення уроку
Забезпечення якості здійснюється за допомогою різних методів і засобів,
різними каналами й на різних рівнях. Найпершим таким рівнем у рамках
освітнього процесу є рівень уроку. З якості проведення кожного уроку
складаються якість викладання й засвоєння навчального предмета, розвиток
учнів у плані освіти. Тому необхідні інструменти для відстеження й
корекції якості проведення уроку.
Особливість якості уроку полягає в тому, що вона є складним результатом
спільної діяльності вчителя й учнів як учасників освітнього процесу. У
відношенні якості уроку правомірно також говорити про необхідність
розгляду його з позицій та якості процесу та якості результату. Крім
того, у ньому відбивається якість минулої праці (якість навчальних
планів і програм, якість підготовленості, навченості учнів).
З огляду на це, нами в рамках упровадження системи якості в
Санкт-Петербурзькій гімназії № 92 розроблена та протягом п’яти років
поспіль використовується методика оцінки якості уроку, заснована на
застосуванні апарату й досягнень педагогічної кваліметрії. Її розробка
здійснена з урахуванням наявних у педагогіці напрацювань у галузі
створення методик і схем для аналізу уроку (Коршунова, Сімонов,
Третьяков, Шамова), досягнень дидактики в частині розвитку теорії
сучасного уроку (Ю. Бабанський, Ю. Зотов, Г. Кирилова, М. Махмутов та
ін.).
Запропонована методика включає в цілому 20 параметрів, за якими
відбувається оцінювання. Їх виділення здійснено в результаті
трьохетапного експериментального дослідження, що включало в себе
анкетування, експертне оцінювання, ранжирування показників, проведення
кореляційного та факторного аналізу.
Кожний із 20-ти показників якості уроку віднесено до одного із п’яти
блоків.
I. Оцінка змісту навчального матеріалу на уроці:
науковість, доступність досліджуваного навчального матеріалу;
актуальність матеріалу та його зв’язок із життям (єдність теорії та
практики);
ступінь новизни, проблемності та привабливості навчальної інформації;
оптимальність обсягу запропонованого для засвоєння матеріалу.
II. Оцінка ефективності способів діяльності вчителя на уроці, технологій
навчання:
раціональність та ефективність використання часу уроку, оптимальність
темпу, чергування та зміна видів діяльності в ході уроку;
ступінь наочності, доцільності й ефективності використання
навчально-методичного комплекту, дидактичних матеріалів, ТЗН, обладнання
кабінетів;
ефективність контролю роботи учнів і рівень вимог, на якому проводилась
оцінка їхніх знань, умінь і навичок;
місце та роль оцінки знань, умінь і навичок на уроці;
ступінь естетичного впливу уроку на учнів;
використання валеологічних технологій, дотримання правил охорони праці й
техніки безпеки в ході уроку.
III. Загальна й комунікативна культура вчителя, стиль поведінки:
загальна ерудиція вчителя;
культура мови, темп, дикція, зовнішній вигляд, міміка, жести вчителя;
тактовність і демократичність спілкування вчителя з учнями.
IV. Оцінка основних характеристик діяльності учнів на уроці:
ступінь пізнавальної активності учнів, творчості, самостійності;
рівень розвитку загальнонавчальних і спеціальних умінь і навичок;
ступінь дисциплінованості, організованості й зацікавленості учнів на
уроці.
V. Оцінка цілей і результатів проведеного уроку:
реальність, чіткість постановки цілей та їх виконання;
ступінь навчального впливу проведеного уроку на учнів (чому й у якому
ступені навчились);
ступінь навчального впливу (що й у якому ступені сприяло вихованню учнів
у ході уроку);
ступінь впливу уроку на розвиток учнів (що й у якому ступені сприяло
їхньому розвитку).
VI. Самоаналіз учителя
Представлений набір вимірників є далеко не вичерпним. Мало того, при
застосуванні даної методики у відношенні оцінки якості конкретного типу
уроку можливе виключення зі списку окремих показників. Використання
спеціальної кваліметричної процедури дозволяє коректувати список
оціночних показників, доповнюючи або скорочуючи його, вводячи інші
показники замість запропонованих вище.
ься три рівні оцінки: 0 – ознака не виявляється; 1 – виявляється
частково; 2 – виявляється повною мірою. Інтегральна оцінка якості уроку
(Ку) виражається у процентному відношенні сумарної кількості набраних
балів за всіма показниками ( ), що використовувався на тому чи іншому
уроці, до максимально можливої їх кількості (Кмах):
Наприклад, Кмах для 20-ти показників буде складати 40 балів, для 19 – 38
балів, для 18 – 36 балів і т. д.
Зміст вираження інтегральної якості у відсотках складається у виявленні
ступеня розкриття потенціалу, прояві наявних можливостей з метою
проведення різних видів співставлення й аналізу. При такому підході,
оперуючи статистичними даними середніх показників за навчальний рік з
окремих предметів, паралелей, класів, доцільно вести мову не стільки про
якість уроків, скільки про ефективність діяльності методичних об’єднань,
класних колективів, прийнятності реалізації в тих чи інших класах
програм розширеного або поглибленого навчання й т. п.
За допомогою оцінки якості уроку можна визначати ефективність діяльності
того чи іншого вчителя. Для цього дані доцільно фіксувати в довільній
відомості за такою формою:
ПІБ вчителя Класи Якість перевірених уроків Середній показник якості
уроків
Ефективність повинна розглядатись як найважливіша результуюча складова
якості освітнього процесу у школі, як міра актуалізації потенційної
якості шкільної освітньої системи, як відображення порівняння фактичних
результатів (параметрів) освітнього процесу із запланованими
(еталонними), як ступінь досягнення мети, результату, як
результативність операцій, дій учасників освітнього процесу, процесів
навчання, виховання й розвитку.
Маючи у своєму розпорядженні набір показників, особа, яка здійснює
контроль якості проведення уроку (директор, завуч, методист), оцінює
рівень прояву ознак, виставляючи за ними оцінку (0; 1; 2), оперуючи
результатами особистісного сприйняття (переконливість, очевидність,
однозначність, безумовність тощо), об’єктивними даними (обсяг засвоєного
матеріалу, кількість опитаних учнів, кількість наочного приладдя,
забезпеченість підручниками, картами, схемами й т. п.), використовуючи
якісні оцінки, виставлені безпосередньо в ході уроку («добре», «повно»,
«слабко»).
Доцільно обговорити оцінки за окремими показниками й оцінними блоками із
самим учителем і за необхідності скорегувати їх з урахуванням аргументів
і доводів останнього. Інтегральна оцінка якості уроку, виражена у
відсотках, може бути переведена у звичну 5-бальну за допомогою шкали
пропорційного типу, що задовольняє вимоги принципу нормальності
розподілу:
1 бал – 49,5 % і менше;
2 бали – 50,0-62,0 %;
3 бали – 62,5-74,5 %;
4 бали – 75,0-87,0 %;
5 балів – 87,5-100,0 %.
Одержання інтегральної оцінки якості уроку у відсотках або в балах за
умовною 5-бальною шкалою не є самоціллю, оскільки узагальнена кількісна
оцінка трохи нівелюється, а в окремих випадках спотворює справжню
картину. За нею іноді важко зробити висновок про структуру якості. У
силу цього результати оцінювання доцільно документувати в розгорнутому,
первинному вигляді, тобто у вигляді таблиць, у яких представлені оцінки
(0; 1; 2) з кожного з показників якості уроку, а також з їх основних
п’яти блоків.
Графічне представлення статистичних даних дозволяє наочно простежити
зміну того чи іншого параметра або блоку на тимчасовій шкалі,
співставити оцінки окремих учителів, класів, навчальних програм.
У практиці управління якістю освітнього процесу в гімназії № 92
накопичений до цього часу статистичний матеріал із більш ніж 800
перевірених уроків використовується в системі атестації вчителів, при
здійсненні планування навчального процесу, визначенні концепції та
напряму профілізації класів, організації методичної роботи.
Наприклад, за допомогою такої статистики робиться висновок не тільки про
рівень методичної підготовленості вчителів, володіння сучасними
технологіями навчання, а і про їхній розвиток у період професійного
становлення. Дані оцінювання за цим блоком доцільно групувати за різними
класами для того, щоб забезпечити об’єктивність висновків.
Такий підхід до оцінки якості уроку вписується в загальний контекст
побудови внутрішньошкільної системи якості, що припускає, у числі
іншого, документування процедур оцінки основних процесів, які визначають
якість кінцевих результатів. У представленому варіанті методика оцінки
якості уроку є ефективним інструментом управління якістю навчального
процесу в гімназії, «вихідними» характеристиками якого є навченість
учнів, особистісні досягнення педагогів і дітей, задоволеність учасників
освітнього процесу його ходом і результатами.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
